2.2. Ринок фінансових деривативів

Загальна характеристика строкових операцій

Операції з купівлі-продажу валюти з терміном оплати біль­ше двох банківських днів, не рахуючи дня укладення угоди, відносять до строкових операцій. Строкові операції можуть здійснюватися на організованому фінансовому ринку — біржі (ф'ючерси, ф'ючерсні операції) та поза ними (форварди, фор­вардні операції).

Умовно строкові операції можна поділити на конверсійні, страхові та спекулятивні. Але варто наголосити, що майже в ко­жній строковій операції присутній елемент спекуляції.

Валютною спекуляцією є діяльність на фінансовому ринку, розрахована на отримання прибутку від зміни валютних курсів. Ця діяльність передбачає свідоме прийняття валютного ризику.

Серед строкових валютних операцій спекулятивного характе­ру виділяють гру на зниження курсу та гру на підвищення курсу валюти. Якщо очікується падіння курсу валюти, то ті, хто грає на зниження, продають її за існуючим у даний момент форвардним курсом, для того щоб через певний термін поставити покупцям цю валюту, яку вони, в разі сприятливого для них розвитку кур­су, зможуть дешево купити на ринку, отримавши прибуток у ви­гляді курсової різниці.

Якщо очікується підвищення курсу, гравці на підвищення скуповують валюту на термін, у надії при його настанні отримати її від продавця за курсом, зафіксованим у момент угоди, і прода­ти цю валюту за вищим курсом.

Багато спільного з валютною спекуляцією мають операції «лідз-енд-легз» (leads-and-lags). «Лідз-енд-легзл» — це маніпулю­вання термінами здійснення міжнародних розрахунків в очіку­ванні зміни валютного курсу, відсоткових ставок, оподаткування, введення або відміни валютних обмежень, погіршання плато­спроможності боржника.

До спекулятивних операцій можна віднести також операції валютного арбітражу. Валютний арбітраж є операцією, що по­єднує купівлю (продаж) валюти з подальшим здійсненням контр- оиерації з метою отримання прибутку за рахунок різниці в курсах валют на різних ринках (просторовий валютний арбітраж) або іа рахунок курсових коливань, протягом певного періоду (часо- чий валютний арбітраж).

Основний принцип валютного арбітражу — купити валюту дешевше, а продати її дорожче. На сучасному етапі з результаті розвитку електронних засобів зв'язку, швидкого обміну інфор­мацією та розширення обсягу валютних операцій курсові різниці між різними фінансовими ринками виникають рідше. Тому прос­торовий валютний арбітраж поступився місцем часовому.

Форвардні операції

Форвардні операції (fwd) здійснюються не на біржі, а на бан­ківському ринку, тобто у вигляді міжбанківських операцій та операцій банків з клієнтурою. Ці строкові операції, як правило, закінчуються поставкою активів, які були предметом угоди. Фор­вардні операції є угодами з обміну валют за наперед узгодженим курсом, які укладені сьогодні, але дату валютування відкладено на певний термін у майбутньому. Форвардні угоди укладаються, як правило, на термін до 1 року з фіксованими датами виконання в один, два, три, шість і 12 місяців.

Форвардні операції здійснюються за форвардним курсом, який відрізняється від курсу за поточними операціями на вели­чину форвардної маржі. Остання може бути у вигляді премії (курс «форвард» вищий за курс «спот»). Курси валют за строко­вими операціями, визначені методом премії чи дисконту, мають назву «курси аутрайт».

Величина форвардної маржі залежить в основному від різниці між відсотковими ставками за однотипними кредитними інстру­ментами у відповідних валютах. Валюти з відносно низьким від­сотковими ставками котируються з премією проти валют віднос­но високими відсотковими ставками.

Розмір дисконту (знижки) або премії стабільніший за курс «спот». Тому, визначаючи курс строкової операції на міжбанків- ському ринку, як правило, вказують тільки величину премії або дисконту. За умов прямого котирування премія додається до кур­су «спот», дисконт — віднімається. За непрямого котирування — премія віднімається від курсу «спот», дисконт — додається

Форвардна валютна угода являє собою негайний нерозривний та обов'язковий контракт між банком і його клієнтом (або іншим банком) на купівлю або продаж визначеної кількості зазначеної іноземної валюти за курсом обміну, зафіксованим під час укла­дання угоди, для виконання (тобто поставки валюти та її оплати) в майбутньому часі, зазначеному з контракті. Цей час являє со­бою конкретну дату чи період між двома конкретними датами.

---

Метою застосування форвардних валютних угод вважається страхування від зміни курсів валют або одержання спекулятивно­го прибутку.

Форвардні контракти належать до позабіржових фінансових інструментів, тому всі умови, в тому числі і контрактна ціна ак­тиву, визначаються при укладанні угоди за домовленістю сторін згідно з чинним законодавством. Попереднє визначення контрак­тної ціни, яке ґрунтується на прогнозуванні динаміки ринкових цін та передбачає необхідність урахування багатьох чинників, є найскладнішою проблемою, що потребує вирішення в процесі укладання форвардного контракту.

Прогнозування валютних курсів — досить складна проблема, особливо останнім часом, коли непередбачуваність і мінливість стали основними характеристиками міжнародних фінансових ри­нків. За нормальних умов розвитку економіки, коли ринки не за­знають впливу грошово-кредитних чи політичних потрясінь, рів­ні відсоткових ставок можна вважати незалежними величинами, які відображають реальний та очікуваний рівні інфляції.

Форвардні валютні курси є похідними (залежними) величина­ми від відсоткових ставок. Отже, тільки однакові темпи інфляції з обох країнах походження валют можуть стабілізувати валютник курс протягом значного періоду.

Для розрахунку форвардного валютного курсу (європейські котирування) використовують формулу:

1 + гВх-

Ф/К(в/$)= С/К(б/$)х

1+

Б

де Ф/К (ВД) — форвардний курс даної валюти до долара США; С/К (Ь/$) — спот-курс валюти до долара СІІІА; гВ — відсоткова ставка за даною валютою; г$ — відсоткова ставка за доларами США; t — форвардний період у днях; Б — база розрахунку в днях (360 або 365). Припустимо, що клієнтові необхідно при отриманні валютних коштів з депозитного рахунку конвертувати їх у гривні. Щоб уникнути валютного ризику, клієнт укладає з банком 26.11.06 форвардний валютний контракт на суму 500 тис. доларів, дата розрахунків за яким настає 26.02.07, а форвардний період стано­вить три місяці. На дату укладання угоди, на ринку діяли: спот-

курс — 5,325 грн/дол. США; облікова ставка НБУ — 27 %; став­ка за доларами США — 6,09 %. В угоді зафіксовано валютний курс 5,5992 грн/дол. США, обчислений за формулою:

1 ₊ 0,27х(90:360) 1 + 0,0609х (90:360)

На дату розрахунків операція валютного обміну здійснюється за спот-курсом 5,4567 грн/дол. США, і клієнт одержує 2 728 350 грн, а за форвардною угодою банк виплачує клієнтові 71 250 грн.

(5,5992 - 5,4567) х 500 000 = 71 250.

Загальна сума виплат становить 2 799 600 грн (2 728 350 + + 71 250), що й означає курс 5,5992 грн/дол. США, зафіксований в угоді.

При виконанні форвардних валютних контрактів може виник­нути така ситуація, коли інша сторона контракту (клієнт) або не може або не бажає виконати свої зобов'язання за цим контрак­том, що зветься закриттям форвардного валютного контракту. Закриття може бути повним або частковим.

Повне закриття має місце, коли клієнт виявляє, що:

• він не може отримати іноземну валюту, яку за контрактом повинен продати банку;

• йому більше не потрібна іноземна валюта, яку він за контра­ктом повинен купити у банку.

Часткове закриття банк здійснює, коли клієнт виявляє, що:

• він не може отримати повну суму іноземної валюти, яку за контрактом повинен продати банку;

• йому більше не потрібна вся іноземна валюта, яку він за ко­нтрактом повинен купити у банку.

Форвардне покриття можливе на період до п'яти років і навіть на триваліший період, але курси продажу та купівлі звичайно ко­тируються на один, два, три, шість або дванадцять місяців,

Форварди використовуються здебільшого великими зовніш- ньо-торгівельними фірмами для хеджування валютних ризиків, їм значно зручніше укласти індивідуальну угоду з банком щодо майбутньої конверсії однієї валюти в іншу, аніж виходити на бі­ржу для купівлі ф'ючерсних угод, оскільки: 1) форвардна угода дає можливість вибрати необхідний термін обміну валют; 2) фор­вардний ринок гнучкий у визначенні суми форварду. Разом з тим вадою форвардних угод порівняно з ф'ючерсами є те, що гаранті­єю виконання форвардної угоди є тільки банк, тоді як за ф'ючер- сною угодою гарантом є біржа.

---

Ф'ючерсні операції

Торгівля фінансовими ф 'ючерсами почалася 16 травня 1972 p., коли були введені контракти по сімох валютах на нещодавно сформованому Міжнародному фінансовому ринку (International Monetary Market, ІММ) — підрозділу Чиказької ф'ючерсної біржі (Chicago Morcantile Exchange, СМЕ).

З 1972 p. проводяться й ф'ючерсні операції із золотом.

З 1975 р. здійснюються операції за відсотковими ф'ючерсами із сертифікатами, векселями, облігаціями та депозитами; 1982 р. об'єктом ф'ючерсних угод стали фондові індекси, які ґрунтува­лися на індексі Standard and Poor's 500 (S&P500).

Ринки, на яких укладаються ф'ючерсні угоди, як правило, ма­ють певні відмінності (табл. 2.2), не властиві іншим фінансовим ринкам, а саме:

• торгівля фінансовими ф'ючерсними контрактами здійсню­ється голосом на централізованій регульованій біржі;

• контракти надзвичайно стандартизовані, угоди укладаються в конкретні місяці на конкретний обсяг;

• основні цінні напери постачаються через розрахункову (клі­рингову) систему, а розрахункова палата гарантує виконання ко­нтрактів, укладених між її членами;

• фактична поставка фінансових інструментів з фінансових ф'ючерсних угод, як правило, трапляється рідко;

• термінові фінансові угоди мають бути високоліквідними, ін- іікшє вони мають тенденцію «вмирати»;

• витрати, пов'язані з укладанням угоди, на ринках, де прийн­ята практика відкритого оголошення, зазвичай бувають дуже ни-

іі.кими.

Нерідко, коли йдеться про ф'ючерси, однією з їхніх вад нази­вають негнучкість порівняно з міжбанківською системою. Адже (■іржі мають обмежену кількість розрахункових днів, у які невре- іулі.овані контракти (тобто такі, що не покриті протилежною модою з таким самим терміном погашення) повинні поставляти- ( и та акцептуватися розрахунковою палатою. З цієї причини бір­жі фінансових ф'ючерсів ніколи не зможуть взяти на себе функ­ції нормального відкритого ринку. Але вони доповнюють обсяг послуг, необхідних на сучасному етапі фінансовим колам. Є різні і очки зору щодо обмеженості розрахункових днів на біржі (чоти­ри, шість або вісім): одні вважають це великою вадою, інші — оцпіпо із сильних рис біржової системи. Основною метою ф'ючерсної угоди є отримання різниці в цінах (курсах) активів на

---

момент закінчення угоди. Всі розрахунки за ф'ючерсними угода­ми здійснюються через клірингову (розрахункову) палату. Вона стає посередником між продавцем і покупцем та гарантом вико­нання зобов'язань. До початку операції в клірингову палату вно­ситься певна (невелика) сума, яка є гарантією виконання угоди.

Більшість ф'ючерсних операцій не закінчуються поставкою фінансового активу, який був об'єктом угоди. Головною метою таких операцій є хеджування (страхування) поточних активів або зобов'язань від зміни їх цін.

Таблиця 2.2

ОСОБЛИВОСТІ Ф'ЮЧЕРСНОГО ТА ФОРВАРДНОГО РИНКІВ

Критерій	Ф'ючерсний ринок	Форвардний ринок
Учасники	Банки, корпорації, індиві­дуальні інвестори, спекуля­нти	Банки та великі корпорації. Доступ для невеликих фірм та індивідуальних інвесто­рів обмежений
Метод спілку­вання	Учасники угод не знають один одного	Один контрагент угоди знає іншого
Посередники	Учасники угод діють через брокерів	Звичайно учасники угод мають справу один з одним
Місце та ме­тод угоди	В операційному залі бірж за допомогою жестів і вигуків	На міжбанківському валю­тному ринку по телефону або телексу
Характер рин­ку та кількість котирувань валюти	Односторонній ринок: уча­сники угоди є або продав­цями контракту, або покуп­цями; відповідно котирується один курс ва­люти (покупця або продав­ця)	Двосторонній ринок і коти­рування двох курсів валюти (покупця і продавця)
Спеціальний депозит	Для покриття валютного ризику учасники зо­бов'язані внести гарантій­ний депозит у кліринговий дім	Гарантійний депозит не по­трібний, якщо угоди між банками здійснюється без посередників
Сума угоди	Стандартний контракт (на­приклад, 25 тис. £, 100 тис. $, 120 тис. DEM, 12,5 млн. Y)	Будь-яка сума за домовле­ністю учасників
Поставка ва­люти	Фактично за невеликою кі­лькістю контрактів (зви­чайно 1, рідше — 6 % угод)	За більшістю угод (95 %)
Валютна по­зиція	Усі валютні позиції (корот­кі та довгі) легко можуть бути ліквідовані	Закриття або переведення форвардних позицій не мо­жуть бути легко здійснені

---

Залежно від суб'єктів та об'єктів операцій ф'ючерсні угоди бувають різних видів (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Види фінансових ф'ючерсів

Можна виділити такі особливості фінансових ф'ючерсів:

• торгуються тільки централізовано на біржах з додержанням певних правил за допомогою відкритої пропозиції цін голосом;

• дуже стандартизовані, торгівля здійснюється на чітко і жо­рстко визначені інструменти з постачанням у суворо визначені місяці;

• якщо виконуються, то постачання фінансових інструментів здійснюється через розрахункову палату, яка гарантує виконання зобов'язань за контрактами всіма сторонами. Проте реальної по­ставки фінансових інструментів за фінансовими ф'ючерсами, як правило, не відбувається;

• дуже просто анулюються, тобто якщо ліквідність ринку то­го чи іншого ф'ючерса замала, то ф'ючерс просто перестає існу­вати;

• вважаються недорогими, оскільки витрати на здійснення торгівлі ф'ючерсами відносно невеликі (торговці ф'ючерсами по- нинні виплатити грошову маржу дилерам біржі, щоб гарантувати виконання ф'ючерсних зобов'язань).

Цілями застосування ф'ючерсних угод є потреба інвесторів ««страхуватися від несприятливих змін цін на ринку спот у май­бутньому (операції хеджерів), а також можливість спекулянтам нідкривати позиції на великі суми під незначне забезпечення. Чим більше коливаються ціни на фінансові інструменти, які по­кладені в основу ф'ючерсного контракту, тим більший обсяг по­пи іу на ці ф'ючерси з боку хеджерів.

Учасниками угоди виступають клієнти і брокери. Вони само- ггійно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями, які ви­

пливають з умов угоди, і не несуть відповідальності за зо­бов'язаннями один одного перед третіми особами.

Клієнт— громадянин або підприємець, зацікавлений в укла­данні контракту з індексом безготівкової та готівкової валюти з відстрочкою виконання ф'ючерсних контрактів.

Брокер— громадянин, який допущений до участі в торгах розрахунковою фірмою і виконує вимоги біржі в рамках Правил торгів.

Прибуток від діяльності за договором отримується учасника­ми самостійно або в порядку взаємозаліків, обумовлених додат­ковими двосторонніми угодами.

Угода регламентує порядок і розмір отримання прибутків по ряду операцій.

Клієнт, який бажає купити або продати валюту, звертається до брокера біржі та укладає з ним договір доручення на брокерське обслуговування.

Для гарантії виконання взятих на себе зобов'язань з учасників угоди біржа бере заставу — певну суму від розміру ф'ючерсного контракту.

Розмір застави коливається від 10 до 20 %.

Наявність застави означає, що учасник відкриває позицію, яка має поточну і розрахункову ціни.

Поточною ціною позиції є ціна її відкриття, якщо вона відкри­та в поточний торговий день, або ціна останнього перерахунку ціни відкритої позиції, якщо вона відкрита в попередні торгові дні.

Розрахункова ціна позиції— це вартість ф'ючерсу на кінець торгової сесії, яка визначається котирувальною комісією.

Клієнт-продавець зобов'язаний поставити валюту за ціною контракту, якщо контракт завершується реалізацією, або має пра­во на відшкодування витрат внаслідок зростання ціни (отримання цінової компенсації через падіння ціни) в розмірі різниці цін від­криття та закриття позиції, якщо вона завершується офсетною угодою.

Банк, у свою чергу, зобов'язаний прийняти поставку або ви­платити компенсації в розмірі різниці цін відкриття та закриття позиції.

Права та обов'язки, клієнта-покупця — приймати поставки ва­люти за ціною контракту, якщо контракт завершується реалізаці­єю, або відшкодувати втрати внаслідок падіння ціни (отримання цінової компенсації через зростання ціни) в розмірі різниці від­криття та закриття позиції, якщо вона завершується офсетною угодою.

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx