Застава (депозит) повертається клієнту в разі виграшу чи після купівлі або продажу валюти, тобто після виконання своїх зо­бов'язань, або в разі укладення нової угоди з протилежної сторо­ни, тобто закриття позиції.

У разі програшу клієнту повертається різниця між заставою та збитком.

Якщо витрати перевищують заставу, клієнт повинен її погасити.

Ефективність угоди визначається за принципом «купити де­шевше, продати дорожче». Виграшем або програшем учасника угоди є маржа від угоди.

Маржа— це різниця між курсами валют на день відкриття і закриття позиції або на день укладення і день виконання контра­кту. Плюсова маржа — виграш (дохід), мінусова маржа -— про­граш (збиток). Внесок клієнта для забезпечення контракту вважа­ється початковою маржею (initial margin).

Покупець або продавець контракту (залежно від руху курсу) повинен внести для підтримання відкритої позиції на ринку пев­ну суму — варіаційну маржу. Інакше кажучи, здійснюється кори­гування маржі кожного учасника відповідно до ринкових коли­вань.

Компенсаційна маржа (маржа підтримання)— величина, нижче за яку значення початкової маржі не повинно опускатися протягом усього терміну відкритої позиції.

У сучасній міжнародній практиці маржа підтримання стано­вить, як правило, 75—80 % від початкової, але деякі біржі утри­мують величину початкової і компенсаційної маржі на одному рівні.

Величина маржі для ф'ючерса на купівлю валюти розрахову­ється за формулою

М = К (Сб - Спок),

де М — величина маржі, грн;

К — обсяг угоди за ф'ючерсом (кількість валюти), $;

Сб— курс $, який котирується на Міжбанківській валютній біржі на день закриття позиції (продаж ф'ючерса), грн/$;

Спок— курс $ на купівлю валюти в угоди за ф'ючерсом, грн/$

Для ф'ючерса на продаж валюти —

М = К (Спро - Сб), де Спро — курс $ на продаж валюти в угоді за ф'ючерсом, грн/$.

Наприклад, брокер прийняв замовлення від клієнта на укла­дення тримісячного ф'ючерсного контракту на купівлю 1000 до­ларів США за ціною 5,40 грн за 1 долар США.

1. Брокер вносить за рахунок коштів клієнта гарантійну заста­ву (депозит) у розмірі 10% від суми покупки, що становить 540 грн:

10x1000x5,40 _гллпл ^:— = 540,00 грн.

100 ^н

2. Брокер 10 липня купує в іншого брокера тримісячний ф'ючерсний контракт строком виконання 11 жовтня за будь-яким курсом на день виконання, тобто брокер відкрив позицію.

3. Процес торгів на біржі:

   11. липня: курс долара — 5,408 грн;

маржа — (5,408 - 5,40) х Ю00 = 8,00 грн, тобто прибуток 8,00 грн.

11. липня: курс долара — 5,406 грн;

маржа — (5,406 - 5,408) х 1000 = -2,00 грн, тобто збиток 2,00 грн.

11. липня: курс долара — 5,409 грн;

маржа — (5,409 - 5,406) * 1000 = 3,00 грн; тобто прибуток 3,00 грн.

4. Брокер тримає ф'ючерс до дня виконання.

5. У день виконання ф'ючрес був закритий за курсом котиру­вання на ММВБ 5,49 грн за долар США.

6. Прибуток брокера, який купив ф'ючерс:

маржа — (5,49 — 5,40) х 1000 = 90 грн.

7. Повернута застава — 340 грн.

8. Збиток брокера, який продав ф'ючерс:

(5,40 — 5,49) х ЮОО = -90 грн.

9. Повернута застава — 210 грн (340 — 90).

Потрібно визначити основну різницю між ф'ючерсами та оп- ціонами, які вважаються важливішими і найліквіднішими ін­струментами ринку строкових угод.

Покупець (продавець) ф'ючерса зобов'язується сплатити і отримати (отримати оплату і поставити) той чи інший товар у майбутньому за раніше узгодженою ціною.

Власник же опціону має право, а не зобов 'язання, купити або продати (залежно від типу опціону) ту чи іншу кількість фінансо­вих інструментів у визначений час або до визначеного часу в майбутньому. Якщо покупець опціону бажає використати свій

---

опціон, то продавець зобов'язаний виконати його. Для отримання цього права покупець опціону сплачує премію.

Таким чином, купивши ф'ючерсний контракт, покупець по­вністю несе ризик несприятливої для нього зміни ціни з необме­женими збитками. У випадку з опціонами, якщо ціна товару змі­нилася в несприятливий для покупця бік, то його ризик обме­жений тільки сплаченою ним премією.

Опціони

Опціони торгуються як на біржі, так і на позабіржовому цинку.

Валютний опціон є угодою, за якою інвестор має право (а не обов'язок) здійснити обмін валют. Вадою опціону є те, що інвес­тор повинен платити високу надбавку, щоб заохотити іншу сто­рону підписати таку угоду.

Існує декілька понять, пов'язаних з опціонами. Власник опціо­ну— це особа, яка придбала опціон і якій надано право купи­ти/продати у зазначений термін певну кількість валюти за обумо­вленим курсом. Продавець опціону — це особа, яка продає право на купівлю («опціон кол») або продаж («опціон пут») валюти.

Ціна виконання опціону — це ціна, яку власник опціону пови­нен сплатити, якщо вирішить реалізувати своє право купи­ти/продати певну кількість валюти. Наприклад, придбано опціон на купівлю через два тижні 3,4 тис. фунтів стерлінгів за ціною $1,9 за кожний фунт стерлінгів.

Внутрішня вартість опціону — це різниця між тією величи­ною, яку треба було б заплатити за валюту (ринковий обмінний курс) без опціону, та тією, яку платять, скориставшись опціоном (ціною виконання). Наприклад, 1 фунт стерлінгів продається на ринку за $2. Внутрішня вартість опціону складе $0,08 за фунт тобто ($2- $1,92). Оскільки опціон не є обов'язковим для вико­нання, його внутрішня вартість не може бути величиною під'ємною. Надбавка (премія) до опціону— це різниця між рин­ковою ціною опціону та його внутрішньою вартістю. Наприклад, нкіцо опціон продається за $0,14 за фунт, то премія становлить SO,06 за фунт, тобто $0,14 - 0,08.

Опціонні операції вигідні за курсових коливань, що переви­щують розмір премії. Опціонами торгують як на біржовому рин­ку, так і на міжбанківському. При сприятливому русі цін власник шщіону може скористатися правом купити / продати валюту за умовою опціону, а при несприятливому — ні. В останньому ви­ни дку він втратить суму (премію), сплачену за придбання опціону.

Основною метою операцій з опціонами є хеджування та спе­куляція.

Спочатку термін «своп» використовувався у форвардних, аут- райтних та опціонних угодах для позначення добавок або диско­нтів до спот-курсів. Поступово поняття своп набуло нового зміс­ту. Із 70-х років термін своп все ширше використовується для позначення одночасної купівлі та продажу іноземної валюти на приблизно однакові суми за умови розрахунків за ними на різ­ні дати.

Операції своп майже повністю усувають валютний ризик. Як­що валюта не може бути куплена або продана, то вона може бути отримана або надана в кредит на період своп.

Операції своп можуть бути різних видів: відсоткові, валютні, валютно-відсоткові, диференціальні (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Класифікація свопових операцій

Операції своп можна описати і як такі, що пов'язані з купів­лею або продажем іноземної валюти на найближчу дату з одно­часною контругодою на певний термін. Тобто одна валюта про­дається, а інша купується. Одна з цих валют може бути націо­нальною, хоча це й не обов'язково.

---

Рідко трапляється, щоб дві складові операції своп (поточна та строкова) були здійснені без того, щоб валютна позиція по одній з валют залишилася непокритою. Якщо обидві складові операції своп однакові за сумою і застосовується один і той самий валют­ний курс, то це є наслідком того, що відсоткові ставки по обох валютах практично однакові. Таке хоча й рідко, але трапляється.

Як правило, досягти приблизної рівності сум неможливо, осо­бливо коли структури відсоткових ставок за обома валютами сут­тєво різняться. У цьому випадку форвардна маржа відображає цю різницю.

Угоди своп застосовуються для покриття валютного ризику та отримання можливого зиску в майбутньому. Для міжбанківських відносин угоди своп є обміном зобов'язаннями або вимогами, формою страхування від ризиків, диверсифікації та поповнення валютних резервів.

Угоди своп між центральними банками використовуються при здійсненні валютних інтервенцій. Банки обмінюються валютни­ми сумами (позиками) на короткий термін, купуючи іноземну ва­люту за курсом спот і повертаючи її за відповідним курсом. По­дібні угоди поширені між ФРС США та центральними байками країн Європи.

Ключові терміни

Валютний ринок Forex; дата укладання угоди; дата валюту­вання конверсійні операції; ринок деривативів; спот; форвард; ф 'ючерс; опціон; своп.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення конверсійної операції.

2. Дайте визначення угоди з негайною поставкою.

3. Дайте визначення угоди today.

4. Дайте визначення угоди tomorrow.

5. Дайте визначення угоди спот.

6. Що таке ринок матеріальних активів, ринок фінансових ак­тивів?

7. Що таке валютна позиція.

8. Які є види котирування валют?

9. На які сегменти можна поділити фінансовий ринок?

10. Які особливості ринку валют?

11. Які особливості ринку євровалют?

Рекомендована література

1. Бровков С. М., Руденко Л. В. Валютно-фінансові механізми в міжнародному бізнесі: світовий досвід і українська практика. — К.: TOB Агентство «Україна», 2001. — 380 с.

2. Киреев А. П. Международная зкономика. В 2-х ч. — Ч. II. Меж- дународная макрозкономика: открьітая зкономика и макрозкономиче- ское программирование: Учеб. пособие для вузов. — М.: Международ- ньіе отношения, 2001. — 488 с.

3. Петрашко Л. П. Валютні операції: Навч. посібник. — К.: КНЕУ,

   2001. —204 с.

4. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси. Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни — К.: КНЕУ, 2001. — 119 с.

5. Сохацька О. М. Фючерсні ринки. Історія, сучасність, перспективи становлення в Україні: Монографія. — Тернопіль: Економічна думка, 1999. —408 с.

6. Сохацька О. М. Міжнародні фючерсні ринки: теоретико- методологічні аспекти: Монографія. — Тернопіль: Карт-Бланш,

2002. —452 с.

      7. Сохацька О. М. Біржова справа: Підручник. — Тернопіль: Карт- Бланш, 2003. — 602 с.

      8. М. В. Знг, Ф, А. Лис,, ЛоуренсДж. Маузр. Мировьіе финансьі. — М.: ДЕКА, 1998. —735 с.

      9. www.eurexchange.com. 10. www.futuresmag.com

---

Глава З

МІЖНАРОДНИЙ БАНКІВСЬКИЙ БІЗНЕС

3.1. Міжнародні кореспондентські відносини банків

Структурна організація міжнародної банківської діяльності

Міжнародна, або зовнішньоекономічна, банківська діяльність, названа бенкінгом (англ. banking— банківська справа), містить та­кі елементи: іноземні організаційні одиниці банку; міжнародні ко­респондентські відносини; банківські валютні перекази; принципи міжнародних банківських кредитів; інші міжнародні банківські послуги. Тобто бенкінг — це міжнародний банківський бізнес.

Банк здійснює свою зовнішньоекономічну діяльність через орга­нізацію міжнародного департаменту, закордонної філії, дочірнього банку і через кореспондентські відносини з закордонними банками. При цьому міжнародний департамент банку повинен порівняти принадність іноземних зв'язків із їхнім прийнятними витратами.

Міжнародна діяльність банку поєднується з його вітчизняною діяльністю в єдиному фінансовому звіті, в єдиних нормах ліквід­ності й за достатнього капіталу для банку. Міжнародний банків­ський бізнес оцінюється через поточний критерій ризику і витрат і через вплив його на рівень банківського капіталу і нормативів.

Міжнародний департамент є своєрідним мініатюрним банком. Він здійснює такі операції на міжнародному фінансовому ринку: відкриває депозити; вкладає свої гроші на депозити в інших кре­дитних установах; оплачує чеки проти рахунків на своїх книгах і виписує чеки проти власних фондів за кордоном; отримує і ви­плачує перекази; здійснює трансферт коштів; інкасує вхідні та вихідні доручення; кредитує місцевих та іноземних позичальни­ків; підтримує кореспондентські банківські відносини та ін. Опе­рації здійснюються через кореспондентські відносини з інозем­ними банками-кореспондентами, через філії та дочірні банки.

Закордонні філії пропонують повний набір банківських послуг. Депозити в них не підлягають мінімальному резервуванню в цент­

ральному банку країни, де знаходиться материнський банк. Філії самостійно наймають робітників, виконують вимоги із звітності тощо. Для налагодження ділових контактів банк може заснувати представництво за кордоном, штат якого складається з представни­ка, асистента і секретаря. Представники не здійснюють банківських операцій, а направляють клієнтів у філію або в головний офіс банку.

Відкриття представництва часто передує відкриттю філії. У деяких країнах відкриття філій іноземних банків заборонено, то­му в них відкривають представництво банку.

Закордонний дочірній банк — іноземна компанія, підконтро­льна вітчизняному або спільному банку.

Міжнародні кореспондентські відносини і рахунки банків

Міжнародна банківська діяльність заснована на кореспонде­нтських відносинах, які є базою для трансферту грошей, обміну валюти, фінансування міжнародної торгівлі.

Кореспондентом є банк (або фінансова компанія), який пред­ставляє в даному регіоні інтереси іншого банку за його рахунок і виконує його фінансові та комерційні доручення.

Кореспондентські міжбанківські відносини — це:

—різноманітні форми співробітництва між двома банками, які ґрунтуються на коректному, чесному та узгодженому виконанні взаємних доручень;

—договірні відносини між банками про здійснення платежів, розрахунків та інших послуг, що їх виконує банк за дорученням і на кошти іншого (згідно з банківським законодавством України).

Предметом кореспондентських відносин є ділові відносини між двома банками.

Кореспондентські відносини актуальні в тому випадку, якщо один банк з метою здійснення своїх операцій хоче користуватися послугами іншого банку.

Наявність широкої мережі кореспондентських рахунків надає банкам можливість:

• звернутися за консультацією про торгові і правові правила безпосередньо до партнера у відповідній державі;

• додержати довідку про фірми-резиденти цих держав з метою консультації власних клієнтів;

• рекомендувати партнера як адресата-референта;

• рекомендувати третій особі партнера як уповноваженого з перевірки підписів посадових осіб;

---

• включити банк-кореспондент як посередника у проведення угод по інкасо або акредитиву та ін.

Кореспондентські відносини дозволяють надавати якісні по­слуги клієнтам банку відносно здійснення базисних операцій: платіжний оборот; проведення комерційних операцій; платіжний оборот без документів; документарні операції; платежі за чеками; надання гарантій.

Великий банк, обслуговуючи національний або регіональний ринок, водночас допомагає іншим банкам, надаючи послуги їх клієнтам. Малі банки стають кореспондентами великих банків для одержання послуг на головних ринках і спеціалізованої до­помоги, в тому числі кредитів. Великі банки стають кореспонде­нтами малих банків для отримання доступу до регіональних рин­ків. Ці банки обмінюються інформацією щодо послуг, які вони надають, комісійних за ці послуги, книгами підписів, конфіден­ційними тестовими ключами (методами кодування).

Варто зазначити, що число банків-кореспондентів може бути досить високим. Проте число банківських кореспондентських відносин, супроводжуваних відкриттям кореспондентських раху­нків, повинно бути дуже обмеженим, інакше це може зумовити певні ризики. Так, залишки на рахунках в інвалюті схильні до ри­зику знецінення внаслідок змін валютного курсу. Ведення чис­ленних рахунків із невеличкими залишками потребує великих витрат на персонал. Можливі втрати через зміни позичкового відсотка. Угоди про кореспондентські відносини укладаються на тривалі терміни. Тому число банків-кореспондентів повинно від­повідати обсягам комерційної діяльності банку.

Наприклад, окремими вітчизняними банками встановлено коре­спондентські відносини більше як із 500 банками в різних країнах (табл. 3.1), додаткова інформація про які наведена в Додатку Б.

Таблиця 3.1

КОРЕСПОНДЕНТСЬКІ ВІДНОСИНИ ТА МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

Кореспондентські відносини
Банки- кореспонденти (усього)	Задіяні рахунки:		Рахунки «Лоро» відкриті:
	Ностро	Лоро	Українсь­ким банкам	Банкам-нерезидентам
690	76	120	41	19
Міжнародні платежі
Здійснено міжнарод­них платежів за дорученнями клієнтів	Кількість країн, у які здійснювалися платежі	Загальна сума платежів	Географія платежів
			США	снд	Європа
2890	92	1,87 млрд дол. США	12%	54%	31 %

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx