базових належать ставки ЛІБОР (London Interbank Offered Rate), ПІБОР (Paris Interbank Offered Rate), СІБОР (Singapur Interbank Offered Rate) та ін. Ставка, що реально сплачується позичальни­ком, розраховується додаванням до базової ставки маржі за ризик і комісійних за надання позики (тобто спереду). Ці єврокредити найчастіше надаються в межах банківських синдикатів та пулів на термін 2—10 років у розмірі від 20—30 млрд доларів.

Євровалюти — це іноземні валюти, в яких банки здійснюють безготівкові операції між межами країн—емітентів цих валют. Порівняно з національними валютними ринками характерними рисами ринку євровалют є:

• великі розміри та відсутність чітких кордонів. Ринок єврова­лют охоплює близько 500 провідних банків, розташованих у фі­нансових центрах різних континентів;

• інституційна особливість ринку — виділення категорії євро- банків і міжнародних банківських консорціумів;

• універсальність ринку. На ньому здійснюються конверсії депозитні, кредитні та інші валютні операції;

• існування специфічних відсоткових ставок відносно само­стійних щодо національних ставок. Складовими ставок єврорин- ку є постійний елемент — надбавка «спред» (премія за банківсь­кі послуги) та змінний елемент — ставки ЛІБОР, ПІБОР, СІБОР та ін.;

• спрощена процедура здійснення угод (вони можуть уклада­тися по телефону, факсу, електронній пошті з обміном у той же день підтвердженням; не вимагається забезпечення гарантією ав­торитет банку);

• відсутність державного контролю за діяльністю євроринку;

• більша прибутковість операцій у євровалютах, ніж у націо­нальних валютах; ставки по євродепозитах вищі, а по єврокреди- тах— нижчі, оскільки відсутня система обов'язкового резерву­вання коштів для євродепозитів і не стягуються податки на відсотки, отримані банками за наданими єврокредитами.

Однією із складових світового фінансового ринку є ринок ка­піталів, на якому формуються попит і пропозиція на середньост- рокові та довгострокові фінансові активи. На ринку капіталів обертаються цінні папери (акції, облігації, похідні цінні папе­ри — деривативи, — векселі, депозитарні розписки) терміном бі­льше одного року.

До світового ринку капіталів належать, зокрема, ринок євроо- блігацій, ринок євроакцій, ринок євровекселів та євроринки ін­ших фінансових інструментів, які обертаються більше одного ро­

---

ку. Ринок євровекселів почав формуватися 1981 р. з появою ко­ротко- та довгострокових євровекселів.

На світовому ринку облігації обертаються два види цінних паперів: іноземні облігації та єврооблігації. Основна відмінність між ними в тому, що перші продаються на певній біржі, тоді як другі не обов'язково котируються в певному географічному міс­ці. На сучасному етапі емісія єврооблігацій значно перевищує емісію іноземних облігацій.

Іноземні облігації— це цінні папери, випущені нерезидентом у національному фінансовому центрі в національній валюті. їх емісія регламентується законодавством по цінних паперах краї- ни-емітента, але на практиці їх обіг значною мірою відповідає принципам евроринків.

Залежно від країни емісії іноземні облігації можуть мати спе­ціальні назви: Yankee Bonds— у США, Samourai Bonds— в Японії, Bulldog Bonds — у Великобританії, Chocolate Bonds — у Швейцарії.

Єврооблігації є борговими зобов'язаннями, що випускаються позичальником для отримання довгострокової позики на єврори­нку. Як правило, такі облігації розміщуються одночасно на фі­нансових ринках декількох країн. Валюта єврооблігаційної пози­ки для кредиторів є іноземною, хоча для окремих кредиторів може бути й національною. Гарантійне розміщення єврооблігацій емісійним синдикатом.

Єврооблігації мають декілька різновидів:

• звичайні облігації з фіксованою відсотковою ставкою на весь період позики;

• облігації з плаваючою відсотковою ставкою (використову­ється в період різких коливань відсоткових станок);

• облігації, що конвертуються в акції, цей вид облігацій при­носить їх власникові дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника;

• облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховуються при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облігації надають їх власникам додаткові пільги;

• облігації, що поєднують риси наведених вище видів облігацій.

Ринок євроакцій з'явився 1983 р. На ньому обертаються акції,

які можуть котируватись як на своєму національному ринку, так і (в певних випадках) на інших ринках, куди вони були допущені. Підприємство може розмістити на євроринку весь випуск своїх акцій або його частину.

---

Ринок євроакцій відрізняється від національних ринків акцій та іноземних ринків акцій. В останньому акції емітуються та ко­тируються в конкретному іноземному фінансовому центрі.

Євроакції продаються на євроринку і котируються в якому- небудь фінансовому центрі офшор (переважно в Лондоні, мен­ше — в Люксембурзі та Сінгапурі); вони реалізуються міжнарод­ними банківськими синдикатами і, як правило, купуються за єв- ровалюти.

На ринках золота регулярно здійснюються операції купівлі- продажу золота для його промислового споживання, придбання необхідної іноземної валюти та спекуляції.

Золото продається у вигляді злитків, монет, медалей, листків, пластинок, проволоки та золотих сертифікатів. Золотий серти­фікат є свідоцтвом про депонування золота в банку, яке підлягає обов'язковому обміну на позначену в ньому кількість золота або грошовий еквівалент золота за ринковою ціною.

Зазвичай ринки золота організаційно представлені консорціу­мом банків, уповноважених здійснювати операції з металом. Ви­ступаючи посередниками між покупцями та продавцями, за взає­мною домовленістю вони фіксують середньоринковий рівень ціни золота (щоденно, а іноді й декілька разів на день). На сучас­ному етапі перше місце за обсягом оборотів посідають ринки зо­лота Лондона та Цюриха.

Продаж золота здійснюється також публічно на золотих аук­ціонах.

Міжнародні валютно-фінансові організації

Основним наднаціональним валютно-фінансовим інститутом, що забезпечує стабільність світової валютної системи, є Міжна­родний валютний фонд (МВФ). До його завдань входить проти­дія валютним обмеженням, створення багатонаціональної систе­ми платежів з валютних операцій і т. д.

Крім того, до міжнародних валютно-фінансових організацій відноситься ряд міжнародних інститутів, інвестиційно-кредитна діяльність яких має одночасно й валютний характер. Серед них — Міжнародний банк реконструкції й розвитку, Банк міжна­родних розрахунків у Базелі, Європейський інвестиційний банк та ін. У Європі важливу роль у забезпеченні функціонування ва­лютної системи відіграє Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР).

ЄБРР було створено в 1991 р. для надання фінансової допомо­ги країнам Центральної та Східної Європи і Співдружності неза­лежних держав.

Його діяльність спрямована на сприяння переходу цих країн до відкритої економіки, орієнтованої на ринок, а також розвитку приватної та підприємницької ініціативи. Сприяючи ринковим перетворенням, Банк здійснює пряме фінансування діяльності приватного сектора, структурної перебудови та приватизації, а також фінансування інфраструктури, що підтримує таку діяль­ність. Його капіталовкладення допомагають також будівництву та зміцненню організаційних структур.

Порівняно з іншими міжнародними фінансовими установами найголовнішою перевагою Банку, крім регіональної спрямовано­сті, є те, що він може діяти як у державному, так і в приватному секторах і має в своєму розпорядженні дуже широкий набір гну­чких інструментів фінансування.

Безпосередньо ЄБРР прагне сприяти розвитку приватного сек­тора в економіці цих країн шляхом інвестиційних операцій і за­лучення іноземного та вітчизняного капіталу.

Банк здійснює фінансування конкретних комерційних проек­тів у країнах, що перебувають на різних етапах переходу до ринку.

Кожна країна—член представлена в Раді керівників і Раді ди­ректорів Банку.

Відповідно до Угоди про заснування, ЄБРР працює тільки в країнах, які віддані принципам багатопартійної демократії, плю­ралізму і ринкової економіки та впроваджують їх у життя. До­тримання цих принципів ретельно контролюється.

Усі повноваження з управління ЄБРР покладено на Раду кері­вників. Ця Рада делегувала багато своїх повноважень Раді дирек­торів, яка відповідає за управління загальними операціями банку і, серед іншого, визначає політику й приймає рішення стосовно кредитів, вкладень до акціонерного капіталу та інших операцій відповідно до загальних вказівок керівників.

Фінансування ЄБРР залежить від конкретики проектів і нада­сться як на зміцнення фінансових інституцій або структурної ре­організації великих компаній, їх модернізації чи відновлення і впровадження новітньої технології, так і у вигляді кредитів ком­паніям. Великі інвестиції чи інфраструктурні проекти (як приват­ні, так і за участю місцевої або центральної влади) фінансуються Банком прямо, часто разом із партнерами. Невеликі інвестиції проводяться через фінансових посередників: місцеві банки чи ін­вестиційні фірми.

---

ЄБРР тісно співпрацює з багатьма іншими міжнародними ор­ганізаціями, зокрема з міжнародними фінансовими установами, такими як Всесвітній банк, Європейський інвестиційний банк, Міжнародна фінансова корпорація та Міжнародний валютний фонд. Разом із тим він відіграє свою унікальну роль, і в нього свої — на відміну від інших, старіших організацій — сильні сто­рони.

Маючи найвищий кредитний рейтинг (AAA), Банк може залу­чати кошти на міжнародних ринках капіталу на найкращих умо­вах. Довгострокові взаємовідносини ЄБРР з країнами операцій дозволяють йому послабити дію деяких ризиків, що робить його привабливим партнером. Його досвід допомагає йому оцінювати ризики, а його доступ до фондів технічного співробітництва до­зволяє йому ретельно готувати проекти.

Проведення щорічних зборів ЄБРР у Києві — важливий етап у розвитку взаємовідносин України з цією впливовою фінансовою організацією.

Регіональними консалтинговими групами, створеними за роз­порядженням Кабінету Міністрів України, було підготовлено 150 інвестиційних проектів і 100 інвестиційних пропозицій для екс­позиції інвестиційних проектів, яка була розгорнута під час про­ведення зборів ЄБРР в Україні. Україна має великий інвестицій­ний потенціал, який у майбутньому повинен реалізуватися.

Ключові терміни

Валютні відносини; валютна система світова; валютна сис­тема регіональна; валютна система національна; золотий ста­ндарт; валютний кошик; валютний курс фіксований; валютний курс плаваючий; валюта; валютний ринок; котирування валют; міжнародні валютно-фінансові організації.

Питання для самоконтролю

1. Поясніть причини виникнення валютних відносин.

2. Які особливості притаманні сучасним міжнародним еконо­мічним відносинам?

3. Охарактеризуйте міжнародні валютні відносини як головну складову МЕВ.

4. Чим відрізняються національна, регіональна та світова ва­люти і системи?

5. Охарактеризуйте валютну систему України.

6. Як би ви класифікували Європейську валютну систему?

7. Назвіть основні принципи Паризької валютної системи.

8. Які вам відомі різновиди золотого стандарту?

9. Що характеризує Генуезьку валютну систему?

10. Назвіть основні принципи Бреттон-Вудської валютної сис­теми.

11. Розшифруйте термін SPR (або СПЗ).

12. Що ви розумієте під «валютним кошиком»?

13. Розкрийте причини кризи Бреттон-Вудської валютної сис­теми.

14. Які основні характеристики Ямайської валютної системи?

15. Назвіть можливі режими валютних курсів за класифікаці­єю МВФ.

16. Що вам відомо про розвиток Європейської валютної системи?

17. Назвіть та коротко охарактеризуйте основні елементи ва­лютної системи.

Рекомендована література

1. Боринець С. Я. Міжнародні валютно-фінансові відносини: Підру­чник. — К.: Т-во «Знання», КОО, 1999, — 143 с.

2. Бровков С. М, Руденко Л. В. Валютно-фінансові механізми в між­народному бізнесі: світовий досвід і українська практика. — К.: TOB Агентство «Україна», 2001. — 380 с.

3. Киреев А. П. Международная зкономика. В 2-х ч. — Ч. II. Между- народная макрозкономика: открьітая зкономика и макрозкономическое программирование: Учеб. пособие для вузов. — М.: Международньїе отношения, 2001. —488 с.

4. Корнєєв В. В. Фінансові посередники як інститути розвитку: Мо­нографія. — К.: Основа, 2007. — 192 с.

5. Міжнародні економічні відносини. Опорний конспект лекцій / Укл. Є. М. Воронова. — К.: ВЦ КД'ГЕУ, 1999. — 209 с.

   7. Міжнародні фінанси: Навч. посібник і За заг. ред. О. М. Мозгово- го. — К.: КНЕУ, 2005. — 504 с.

   8. Пстрашко IL П. Валютні операції: Навч. Посібник.— К.: КНЕУ, 2001,—204 с.

   9. Рязанова Н. С. Міжнародні фінанси. Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни — К.: КНЕУ, 2001. — 119 с.

   10. Суторміна В. М. Фінанси зарубіжних корпорацій: Підручник.— К.: КНЕУ, 2004, —566 с.

   11. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2 г. — Т. 1 / Д. Г. Лук'яненко, А. М. Поручник та ін. — К.: КНЕУ, 2006. — 816 с.

---

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx