вин також прирівнюються: страйки, прийняття органами влади актів, що створюють перешкоди для реалізації Сторонами своїх зобов'язань, військові дії.

8. Заключні положення

1. Для відкриття Рахунка та проведення операцій по ньому Корес- пондент надає в банк пакет таких документів:

• заяву на відкриття Рахунку;

• копію ліцензії (нотаріально завірену) Центрального банку країни, якщо це передбачено законодавством країни;

• копію Статуту банку (нотаріально завірену);

• останній річний звіт;

• баланс на останню звітову дату (на перше число місяця);

• картку із зразками підписів (2 примірники, нотаріально завірені) або альбом зі зразками;

• підписи, завірені печаткою банку;

• перелік банків-кореспондентів.

2. Будь-які зміни чи/або доповнення до дійсного Договору дійсні за умови, що вони виконані письмово, узгоджені та підписані обома Сторонами.

3. Дійсний договір складено на 4-х сторінках у двох екземплярах по одному для кожної із Сторін. Кожен екземпляр має однакову юри- дичну силу.

На п 'ятому етапі відбувається обмін контрольними документами.

Контрольні документи— це документи, надані банками один одному, щоб запобігти можливості втрат у результаті зло­вживання їх ім'ям.

До них належать:

• річний звіт/баланс;

• список підписів уповноважених осіб;

• угода щодо використання кодового ключа, кодів S.W.I.F.T. (кодів, що гарантують істинність);

• список банків-кореспондентів в інших країнах;

• якщо є, копію ліцензії центрального банку або, принаймні, довідку про те, що вона надана із зазначенням її номера (залежно від законодавства даної держави).

Рекомендовано додатковий перелік документів:

• список філій усередині країни з їх адресами;

• ієрархічна таблиця, заповнена іменами посадових осіб бан­ку, що рекомендовані для переговорів з окремих питань;

• додаткові інформаційні публікації про банк із загальних питань.

На шостому етапі банки-кореспонденти мають дійти згоди

про те, чиї контрольні ключі використовуватимуться при коду­ванні важливих повідомлень у майбутньому. При цьому прийня­то надсилати письмове підтвердження цілісності отриманих до­кументів, що містять контрольні ключі. З метою нерозголошення даної надзвичайно важливої інформації банк повинен довіряти свої перевірочні коди тільки працівникам, що заслуговують на особливу довіру.

3.2. Електронні системи міжнародних

міжбанківських розрахунків і платежів

Діючі платіжні системи

Платіжні системи існують у різних формах, але межа їх зав­жди одна — забезпечити переказ коштів з рахунка в одному бан­ку на рахунок в іншому банку. Незалежно від конкретної форми платіжна система завжди містить три елементи або процеси.

1. Процес авторизації і початку платежу, тобто процес, за до­помогою якого платник доручає обслуговуючому банку перевес­ти кошти.

2. Процес передавання і обміну платіжними інструкціями між банками-учасниками, який частіше має назву клірингу.

---

3. Процес розрахунку між банками-учасниками, тобто компе­нсація коштів банком платника банкові отримувача, що викону­ється або на двохсторонній основі, або через рахунки третьої сторони, якою є агент з розрахунків. Переважно цю роль виконує центральний банк.

Вплив міжнародного ринку валют на оборот платіжних сис­тем, що обробляють великі платежі, значний: для валют, на які припадає найбільша кількість угод, платежі, пов'язані з розраху­нком за інвалютними операціями, можуть становити до 50 % від вартості денного обороту. Великі коливання активності ринку, таким чином, будуть позначатися (із запізненням у два дні у ви­падку зі спотовими угодами) на пов'язаних з ними платіжних си­стемах і здатні натискувати на операційні аспекти роботи даних систем і на керування ліквідністю в них. Точно так серйозні збої в національній платіжній системі, що призвели до того, що на за­кордонних ринках не вдалося зробити розрахунку за умовами, може істотно вплинути на довіру до цих ринків.

Наприклад, щоб здійснити розрахунок за угодою в доларах США/ієнах, погодженої між двома банками в Лондоні (рис. 3.4), необхідно, щоб кожний з банків направив повідомлення (як пра­вило, по міжнародній телекомунікаційній мережі «СВІФТ») своєму кореспонденту в тій країні, в якій вони повинні перевести ієни чи долари, давши доручення цим кореспондентам підготува­тися до надання згаданих валют.

У зв'язку у сім цим складаються вагомі причини, щоб кож­на національна платіжна система, що має зв'язок із глобаль­ною платіжною системою, працювала у відповідності із зага­льними високими стандартами надійності. У листопаді 1990 р. перелік стандартів був опублікований центральними банками «групи десяти». Перелік стандартів з'явився у відповідь на іні­ціативу комерційних банків створити й почати використання розрахункових палат для багатобічного взаємозаліку контрак­тів в іноземній валюті. Один з таких проектів у даний час здій­снений у Лондоні за назвою «Організації розрахункових палат для валютних операцій» (І-Сі-Ейч-Оу). Він відповідає всім ші­стьом стандартам до задоволення центральних банків, що бе­руть участь.

Хоча ці стандарти були спочатку націлені на здійснення «вза­ємозаліку при розрахункових схемах по операціях, виражених у декількох валютах і перетинаючих національні кордони», вони в дійсності мають не менше значення для роботи внутрішніх пла­тіжних систем і синтезують у собі багато питань.

Мінімальні стандарти для створення й експлуатації систем взаємозаліку і розрахунків по операціях у валютах, що перети­нають національні кордони:

1. Схеми взаємозаліків повинні мати надійну правову основу, що відповідає чинному законодавству.

2. Сторони, що беруть участь у схемах взаємозаліку, повинні ясно розуміти, який вплив кожна конкретна схема має на фінан­сові ризики, пов'язані з процесом взаємозаліку.

3. Системи багатобічного взаємозаліку повинні включати чіт­ко визначені процедури, що регулюють керування кредитними ризиками і ризиками ліквідності, що установлюють відповідні обов'язки організації, що забезпечує взаємозалік, і учасників. Ці процедури повинні також забезпечувати, щоб усі сторони мали як стимули, так і можливості керувати своїми ризиками й обме­жувати їх, а також уведення лімітів на максимальний кредитний ризик для кожного учасника.

4. Багатобічні системи взаємозаліку повинні, як мінімум, бути здатні забезпечити своєчасне завершення розрахунків за поточ­ний операційний день у випадку, якщо учасник з найбільшою окремою дебетовою позицією виявиться не в змозі виконати свої розрахункові зобов'язання.

5. Багатобічні системи взаємозаліку повинні використовувати об'єктивні і голосні критерії прийому, що забезпечують справед­ливий і відкритий доступ до них.

---

6. Усі схеми взаємозаліків повинні забезпечувати операційну надійність технічних систем і наявність допоміжних технічних засобів, здатних завершити процес оброблення документів одно­го операційного дня.

Усі нині діючі системи банківських операцій поділяються на системи банківських повідомлень і системи розрахунків. Різниця між ними полягає в тому, що в рамках системи банківських по­відомлень здійснюються тільки оперативне пересилання і збере­ження розрахункових документів, врегулювання платежів надане банкам-учасникам, функції ж системи розрахунків безпосередньо пов'язані з виконанням взаємних вимог і зобов'язань членів. До першої групи відносяться такі системи, як SWIFT і Bankwire — приватна електронна мережа банків США, до другого — FedWire — мережа федеральної резервної системи (ФРС) США; Нью-Иоркська Міжнародна платіжна система розрахункових па­лат CHIPS; Лондонська автоматична система розрахункових па­лат CHAPS; Micro Register; Швейцарська міжбанківська клірин­гова система (SIC).

Електронні системи розрізняються кількістю сторін, що беруть участь у переказах і розрахунках: SWIFT організовує пересилання банківських повідомлень на двосторонній основі, тобто між кож­ними двома учасниками; системи ФРС FedWire, CHAPS, CHIPS регулюють платіжні зобов'язання на багатосторонній основі.

Системи електронного обміну даними окремих країн

Система Micro Register використовується під час роботи з якимось одним іноземним банком та його філіями. Банки найчас­тіше використовують цю систему при розрахунках через Bank of New York Banker Trust. Інформація передається в іноземний банк по мод ємному зв'язку. Кожному переказу надається номер, на який робиться посилання у витягах і в запитах.

Micro Cash Register має пакет прикладних програм, що дають змогу випускати тратти, відкривати акредитиви з іноземному ба­нку. Досить корисним є Central Information File, котрий має пере­лік всіх кореспондентів іноземного банку і всіх банків, занесених у систему клірингових розрахунків у США (CHIPS, ABA). Наве­дення цього номера в платіжному дорученні прискорює прохо­дження платежу, оскільки він автоматично проходить через комп'ютерну мережу банку. Для банків, що мають достатню кі­лькість платіжних доручень на день і не стали членами СВІФТ, це один з найбільш зручних способів платежу.

Fed Wire («Федвайр») — це система переказу коштів і цінних паперів на великі суми. Вона належить Федеральній резервній системі США й управляється нею. З метою проведення операцій по «Федвайр» 12 федеральних резервних банків сполучені між собою і функціонують як єдине ціле. Перекази коштів і цінних паперів за системою «Фредвайр» відбуваються так.

Переказ коштів через «Федвайр» здійснюється у формі вало- вих розрахунків в реальному часі, при яких відправник засобів ініціює переказ (система «Федвайр» є системою кредитних пере- казів). У цілому депозитні установи (включаючи відділення й агентські контори іноземних банків у США), що мають резерв- ний або кліринговий рахунок у якому-небудь федеральному ре- зервному банку, можуть прямо використовувати «Федвайр» для відправлення й одержання платежів.

Учасники «Федвайр» можуть переказувати кошти на рахунок іншої установи у федеральному резервному банку як на користь установи-одержувача, так і на користь третьої сторони, напри- клад установи-кореспондента, корпорації або приватної особи. Грошові перекази «Федвайр» використовуються головним чином для здійснення платежів, пов'язаних із міжбанківськими позич- ками до наступного робочого дня, операцій за міжбанківськими розрахунками, платежів між корпораціями і розрахунків за опе- раціями з цінними паперами.

Система грошових переказів «Федвайр» функціонує з 8 год ЗО хв до 18 год ЗО хв по східним поясним часом США. Рада керую- чої Федеральної резервної системи прийняла рішення встановити з початку 1997 р. час відкриття системи грошових переказів «Фе- двайр» на 0 год ЗО хв ночі. Розрахунок за кожним переказом про- водиться окремо в процесі його опрацювання, і переказ стає ос- таточним у момент його одержання.

Кошти можуть бути послані через «Федвайр» тільки на про- хання установи-відправника (платника). Установа-відправник безвідзивно уповноважує федеральний резервний банк, у якому знаходиться його рахунок, дебетувати цей рахунок на суму пере- казу. Установа-одержувач уповноважує федеральний резервний банк, у якому знаходиться його рахунок, кредитувати цей раху- нок на суму грошового переказу. У випадку, якщо кошти, які пе- реводяться підлягають виплаті третій стороні, установа- одержувач погоджується на негайне зарахування таких засобів не рахунок третьої сторони.

Платіжні повідомлення «Федвайр» надсилаються до резервного

банку через мережу зв'язку, що об'єднує 12 резервних банків і де-

---

позитні установи, які мають рахунки. Депозитні установи надси­лають вказівки про платежі на опрацювання до свого місцевого фе­дерального резервного банку. Якщо платіж призначений для якоїсь установи, що має рахунок в іншому федеральному резервному бан­ку, то його пересилають по мережі зв'язку до цього резервного ба­нку і доводять до відома депозитної установи-одержувача.

Оскільки грошові перекази «Федвайр» стають остаточними в момент їхнього одержання установою-адресатом, ФРС дієво га­рантує їхню оплату. Тому будь-який овердрафт протягом дня по рахунку у федеральному резервному банку, допущений відправ­ником грошового переказу по «Федвайр», підтверджує ФРС по кредитному ризику з боку цієї установи.

Федеральна резервна система є депозитарієм усік цінних па­перів казначейства США, які знаходяться в обігу, цінних паперів багатьох федеральних агентств і деяких цінних паперів, забезпе­чених неподільним пулом іпотек і які випускаються фірмами, що користуються підтримкою уряду. Ці папери майже винятково іс­нують у формі бухгалтерських записів. Депозитні установи мо­жуть мати у ФРС рахунки цінних паперів у формі бухгалтерських записів, на яких вони бережуть як свої власні, так і приналежні їхнім клієнтам папери.

Розрахунки по більшості урядових цінних паперів здійснюють через систему «Федвайр» для переказу цінних паперів у формі бух­галтерських записів. Система переказу цінних паперів «Фед­вайр» — це система розрахунків у реальному часі на умовах «по­стачання проти платежу», що забезпечують переказ цінних паперів із негайною їхньою оплатою. Перекази ініціюються відправником цінних паперів і ведуть до одночасного дебетування і кредитування відповідно рахунку цінних паперів у формі бухгалтерських записів і рахунку коштів відправника і кредитуванню та дебетуванню від­повідно рахунку цінних паперів і рахунку коштів одержувача. Сис­тема переказу цінних паперів «Федвайр» зазвичай функціонує з 8 год ЗО хви до 14 год ЗО хв за східним поясним часом США.

У США активно функціонує система міжбанківських клірин­гових розрахунків і платежів ЧІПС.

ЧІГІС (CHIPS — Clearing House Interbank Payments Sistem) — це приватна комп'ютеризована мережа для доларових трансфер­тів, що діють у режимі «он-лайн».

«Ои-лайн» (англ. on line — на лінії") означає режим реального часу, тобто час відправлення засобів у тому місці, де знаходиться початкова точка переказу. Вона належить Нью-Иоркській асоціа­ції клірингових палат (НАКП).

---

Електронна система Ч1ПС почала функціонувати в 1971 p., замінивши кліринговий механізм, що існував, заснований на па­перових носіях.

Ч1ПС, як і «Федвайр», є системою кредитних переказів. Про­те, на відміну від «Федвайр», платіжні операції в ЧІПС зарахо­вуються на багатосторонній основі, а розрахунки за чистими зо­бов'язаннями проводяться наприкінці дня.

Учасниками ЧІПС можуть бути комерційні банки, корпорації, інвестиційні компанії, як вони визначаються законами штату Нью- Йорк про банківську діяльність, або банківські філії якоїсь комер­ційної банківської установи, що має контору в місті Нью-Йорку.

Банк, що не є учасником системи ЧІПС, повинен звернутися до послуг якогось учасника ЧІПС як свій кореспондент або агент.

Платежі, які здійснюються через систему ЧІПС, пов'язані на­самперед з міжбанківськими операціями міжнародного характе­ру, включаючи доларові платежі за угодами з іноземною валю­тою, а також розміщення цінних паперів у євродоларах і виплату за ними прибутків. Платіжні вказівки пересилаються також за си­стемою ЧІПС для здійснення розрахунків за зобов'язаннями, що існує в рамках інших платіжних або клірингових систем, коригу­вання сальдо кореспондентських рахунків і здійснення платежів у зв'язку з комерційними операціями, банківськими позичками й операціями з цінними паперами.

Учасники ЧІПС контролюються банківськими інспекторами штату або федеральної влади, а сама система ЧІПС піддається що­річним перевіркам із боку органів банківського регулювання як на рівні штату, так і федерального уряду. Нью-Йоркська асоціація клірингових палат складається з одинадцяти найбільших банків Нью-Йорка, кожний з яких представлений у комітеті клірингової палати, що встановлює правила функціонування ЧІПС. Обов'я­зковою умовою допуску до участі в системі ЧІПС установ, що не є членами асоціації, є їхня згода додержуватися правил системи.

Зазвичай ЧІПС функціонує з 7 год 00 хв до 16 год 30 хв по схі­дним поясним часом США, і розрахунки, як правило, завершують­ся до 18 год 30 хв. Мережа зв'язку ЧІПС є одновузловою, усі її учасники підключені прямо до єдиного центру комутації повідом­лень. У ЧІПС є основний і резервний центри опрацювання даних. Учасники системи безпосередньо залучені як до основного, так і до резервного центру. На випадок позаштатних ситуацій усі з'єднання дублюються комутуючими лініями. Учасники ЧІПС по­винні мати в Нью-Йорку мережі передачі даних і два комплекси комп'ютерного опрацювання — основний і резервний.

---

Смотрите также файлы

• книга міжнарод розрах Савлук.doc

• книга міжнарод розрах Рудаківська.doc

• Metod_stat_II.doc

• Metod_stat_1.doc

• Тема 7 н.docx