Файл: Руденко Л. Міжнар. кред-розрах. операції-1част.doc

На території ЄС, де ще не введений євро від національних центральних банків вимагають робити внески в якості операцій­них витрат, які відносяться до європейського центрального банку згідно їхньої участі в європейській системі центральних банків,

'www.ecb.eu/ecb/orga/capital/htnil/index.en.html

шляхом сплати мінімального відсотка їхнього акціонерного капі- талу. З 01.01.07 ці внески складають 7 % від акціонерного капіта- лу, що загалом складає €122952830,19, як показано в табл. 1.5.

Таблиця 1.5

НАЦІОНАЛЬНІ ЦЕНТРАЛЬНІ БАНКИ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ НА ТЕРИТОРІЇ, ДЕ НЕ РОЗПОВСЮДЖЕНО ЄВРО (НА 01.01.07)

Національні центральні банки, що знаходяться на території, де ще не впроваджений євро, не уповноважені отримувати будь-яку частину нерозподілених прибутків європейського центрального банку і не зобов'язані фінансувати будь-які витрати Європейсь­кого центрального банку.

Основною метою ЄСЦБ, визначеної в статті 2 Статуту ЄСЦБ, є збереження цінової стабільності на території Співтовариства. У статті 3 того ж Статуту визначені інші функції ЄСЦБ:

• визначати і здійснювати валютну політику Співтовари­ства;

• проводити обмінні операції з іноземними валютами;

• містити і керувати офіційними валютними резервами діючих держав-членів;

• сприяти нормальному функціонуванню платіжних систем, забезпечувати фінансову стабільність і стабільність роботи кре­дитних установ.

Завершення процесу надання центральним банкам країн— членів незалежного статусу та забезпечення їх подальшого тіснішого співробітництва. Активізація діяльності урядів, спря­мованої на подальшу конвергенцію та забезпечення виконання критеріїв вступу до монетарного союзу.

Етап За— з 01.01.1999 р. по 31.12.2001 р. Введення в безго­тівковий обіг євро на основі постійних фіксованих курсових співвідношень між валютами країн—членів. Початок функціону­вання Європейського монетарного союзу. ЄЦБ перебирає на себе функції єдиного центрального банку та розпочинає реалізацію єдиною монетарної політики.

Етап 36— з 01.01.2002 р. по 28.02.2002 р. Запровадження го­тівкового євро, яке стає єдиною валютою об'єднаної Європи, всі національні валюти країн—членів вилучаються з обігу та повніс­тю обмінюються на євро.

Євро — єдина валюта об 'єднаної Європи.

Отже, з 1 січня 2002 р. євро став єдиним законним засобом платежу в тих країнах Європейського валютного союзу, що ста­новлять так звану єврозону. Готівкове євро запроваджено в обіг шляхом безкоштовного обміну старих грошових знаків країн єврозони на нові за фіксованими курсами обміну, встановлени­ми 31 грудня 1998 року, напередодні введення євро в безготів­ковий обіг.

КУРСИ КОНВЕРСІЇ ОКРЕМИХ НАЦІОНАЛЬНИХ ВАЛЮТ КРАЇН ЄВС У ЄВРО

Євро складається із 100 євроцентів. У обіг запроваджено гро­шові знаки євро таких номіналів:

банкноти ~ 5, 10, 20, 50, 100, 200, 500 євро,

монети — 1 та 2 євро,

1, 2, 5,10,20, 50 євроцентів.

Запровадження готівкового євро — останній етап надзвичайно складного й тривалого процесу створення єдиної грошової оди­ниці об'єднаної Європи для забезпечення її реальної валютної ін­теграції.

Найважливішим наслідком запровадження євро повинно стати створення єдиного спільного економічного простору, в межах якого з'являться нові можливості для розвитку виробництва та зростання продуктивності праці через поглиблення конкуренції, розвиток співробітництва та кооперації.

1.3. Елементи валютної системи

Світова валютна система містить у собі ряд конструктивних елементів, серед яких: світовий грошовий товар і міжнародна лі­квідність; валютний курс; валютні ринки; міжнародні валютно- фінансові організації; міждержавні домовленості.

Світовий грошовий товар і міжнародна ліквідність.

Світовий грошовий товар приймається кожною країною як ек­вівалент її вивезеного багатства й обслуговує міжнародні відно­сини (економічні, політичні, культурні).

Першим міжнародним грошовим товаром виступало золото. Далі світовими грошима стали національні валюти провідним світових держав (кредитні гроші). В даний час у цій якості також поширені композиційні, чи фідуціарні (засновані на довірі до емітента), гроші. До них відносяться міжнародні і регіональні платіжні одиниці

Валюта — це не новий вид грошей, а особливий спосіб їхньо­го функціонування, коли національні гроші опосредують міжна­родні торгові й кредитні відносини. Таким чином, гроші, які ви­користовуються в міжнародних економічних відносинах, стають валютою.

Розрізняють поняття національна валюта та іноземна ва­люта.

Під національною валютою розуміють установлену законом грошову одиницю даної держави. Національна валюта — основа національної валютної системи. У міжнародних розрахунках зви­чайно використовується іноземна валюта— грошова одиниця інших країн. До іноземної валюти відносять іноземні банкноти і монети, а також вимоги, виражені в іноземних валютах у вигляді банківських вкладів, векселів і чеків. Іноземна валюта є об'єктом купівлі-продажу на валютному ринку, зберігається на рахунках в банках, але не є законним платіжним засобом на території даної держави (за винятком періодів сильної інфляції").

КЛАСИФІКАТОР ІНОЗЕМНИХ ВАЛЮТ

Закінчення табл. 1.7