ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.04.2019
Просмотров: 2097
Скачиваний: 1
Приміщення трудового навчання повинні розміщуватися на першому поверсі, ізольовано від інших навчальних приміщень, бажано з звуконепроникними стінами та перекриттями.
Спортивний зал також краще планувати на першому поверсі в окремому блоці з двухсторонньою орієнтацією вікон.
Гігієнічні вимоги до навчальних приміщень.
Навчальні приміщення. Санітарний комфорт навчальних приміщень значною мірою залежить від їх площі. За діючими гігієнічними нормами площа пола в класних кімнатах на одного учня повинна бути не менше 1,25м2, в навчальних кабінетах і лабораторіях залежно від їх профілю 1,40 – 1,65м2, в майстернях – 3,3 – 2,6м2. При висоті класних приміщень 3м забезпечується необхідна кубатура на учня – 3,75м3.
Довжина класної кімнати повинна бути не більше 9м, ширина не більше 6м. При збільшенні довжини учням задніх парт погано чути вчителя і важко розгледіти написане на дошці. При збільшенні ширини погіршується природне освітлення на партах біля протилежної вікнам стіни.
При кабінетній формі навчання площа кабінетів повинна розраховуватися із величини 2,5 м2 на учня
Кожну класну кімнату і навчальний кабінет необхідно розраховувати на 25 учнів 1 – 4 класів і на 30 учнів 5 – 12 класів. Площа класних приміщень повинна бути не менше 50м2, площа учбових кабінетів – 50 – 66м2, кабінет іноземних мов може бути до 32м2.
Лабораторії фізики, хімії, біології повинні мати площу до 70м2, при кожній лабораторії має бути лаборантське приміщення площею 16м2.
Майстерні для обробки дерева та металу повинні мати площу не менше 66м2. Допускається комбінування цих майстерень при площі до 80м2. При майстернях має бути інструментальна площею не менше 16м2.
Кабінети інформатики та обчислювальної техніки не повинні облаштовуватися в підвальних та цокольних приміщеннях. Площа на 1 робоче місце в них повинна бути не менше 6м2, а об’єм – 24м3, висота приміщення – не менше 4м. Навчальні кабінети з обчислювальною технікою повинні мати суміжні приміщення – лаборантське приміщення – площею не менше 18м2, а також мати систему опалення, кондиціонування повітря, або ефективну припливно-витяжну вентиляцію. Розрахунок вентиляції необхідно проводити з урахуванням виділення тепла від машин, людей. В цих приміщеннях обов’язково повинна бути аптечка першої медичної допомоги.
Спортивний зал повинен розміщуватися на першому поверсі, бажано в окремій будівлі. Його розміри мають відповідати задачам виконання повної програми по фізичному вихованню учнів і можливості позаурочних спортивних занять. Кількість і типи спортивних залів передбачаються залежно від виду освітньої установи і кількості учнів в ній. В середній школі на 8 – 20 класів спортивний зал повинен мати площу 162м2 (9х18) при висоті 5,4м. Школи більшої місткості повинні мати спортивний зал площею 188м2 (12х24) при висоті 6м. Два зали повинні мати школи на 40 класів (144 та 288м2), школи на 50 класів – два спортивних зали площею 144 і 450м2. В цьому разі малі зали використовують для занять учнів молодших класів.
Рекреаційні приміщення призначені для активного відпочинку учнів під час перерви. Цим приміщенням може бути окрема зала, або розширена частина коридору. Площа їх 0,60 – 0,75м2 на учня, улаштовують їх на 3 – 4 класи.
Основні шкільні приміщення повинні мати центральне опалення, при необхідності (в лабораторних приміщеннях) воду, електроенергію, газ.
Шкільні приміщення повинні мати достатнє природне освітлення (світловий коефіцієнт не менше 1/5, штучне освітлення до 300люкс. Температура повітря - на рівні +180С. Обмін повітря в шкільних приміщеннях має забезпечити відповідність повітря гігієнічним вимогам ( не менше 3-х кратного обміну повітря).
Обладнання навчальних приміщень. Учнівська парта, її основні конструктивні елементи, основна вимога до учнівської парти.
Дитина в змозі пристосуватися до великої кількості поз, кожна з яких досягається шляхом іммобілізації частин скелету у відповідному положенні. Поза зберігається на протязі деякого часу (інколи дуже короткого) і відповідає більш-менш стабільному стану рівноваги. Кожна поза характеризується необхідністю перебороти силу земного тяжіння, яке намагається розпластати тіло на поверхні землі.
Із трьох основних поз, вертикальне положення має особливий інтерес, так як воно характерне для людини, це його основна поза. В рамках цієї основної пози можливо багато варіантів.
Природна поза сидячи приймається спонтанно. З точки зору механічних умов рівноваги положення сидячи характеризується наявністю додаткової точки опору, якою є сидіння. Природна поза сидячи визначається особливостями сидіння, що не має спинки: сидіння має горизонтальну поверхню, глибина його забезпечує підтримку 2/3 довжини стегна, висота – горизонтальне положення, стегно утворює з гомілкою прямий кут.
Правильне забезпечення шкіл відповідними меблями і наявність їх вдома мають важливе значення як для охорони здоров’я дітей, так і для підвищення ефективності виховного і педагогічного процесів.
Гігієнічні вимоги, що висуваються до шкільних меблів, ґрунтуються на сучасних даних антропометрії, фізіології, ергономіки і сприяють гармонійному фізичному розвитку дітей, виробленню у них правильної осанки, тривалому збереженню працездатності, профілактиці порушень зору та опорно-рухового апарату.
Одною із основних вимог є – відповідність розміру меблів довжині і пропорціям тіла дитини. При порушенні цієї вимоги збільшується нахил тулуба, розвивається його асиметрія, збільшується навантаження на м’язи, що забезпечують підтримку вимушеної незручної пози. Для підтримання фізіологічно раціональної пози необхідною умовою є відповідність меблів антропометричним даним дітей і підлітків.
Підбір меблів, відповідних довжині тіла, її маркування, розміщення в учбових приміщеннях, посадка дітей відповідно зросту, стану зору і слуху, оцінка посадки дітей – дуже важлива складова частина діяльності педагогічних та медичних працівників по забезпеченню санітарно-гігієнічних умов праці дітей в школі і попередження різних ускладнень в їх стані здоров’я.
Для шкільного приміщення головною меблюю є парта. Всі існуючі моделі їх переслідують одну ціль: створити парту, що відповідала б своїми розмірами та конструкцією розмірам тіла учня, його віковим особливостям, щоб забезпечити раціональну посадку. Невірно зроблені парти можуть нанести суттєву шкоду здоров’ю учня.
Вперше раціональна парта була сконструйована Ф.Ф.Ерісманом в кінці 19 століття, і з деякими удосконаленнями вона застосовується і зараз. Такі парти виготовляються двухмістні цілком дерев’яні, або з металевою основою. В наш час в старших класах нерідко застосовують спеціальні учнівські столи і стільці, але вони в меншій мірі забезпечують правильну посадку учня.
Основними розмірами парти є дистанція та диференція. Дистанція сидіння – це відстань по горизонталі між заднім краєм столу парти і переднім краєм сидіння. Дистанція повинна бути від’ємною, край лавки повинен заходити за край столу на 4 – 5 см. Дистанція спинки парти – це відстань по горизонталі від заднього краю столу парти до спинки сидіння. Ця дистанція повинна бути рівною переднє-задньому розміру грудної клітини плюс 5 – 6см для вільного руху тіла. Диференція парти – відстань по вертикалі від заднього краю столу парти до сидіння, прийнято, що диференція парти повинна рівнятися 1/7 – 1/8 частині росту учня.
Висота лавки сидіння повинна відповідати довжині гомілки з стопою плюс 2см на каблук. Глибина лавки – ширина сидіння – 3/4 довжини стегна учня.
Правильність посадки та зручність роботи за партою залежить і від інших конструктивних особливостей парти. Стіл двухмістної парти повинен мати довжину 110 – 120 см і ширину не менше 50 см для зручного розміщення рук та підручників. Кришка його повинна мати уклін 14 – 150, що дозволяє бачити текст при найменшому нахилі голови. Шкільні меблі виготовляються за державними стандартами (ДСТ). За ДСТ 5994-64 виготовляють 7 номерів парт від №6 до №12. Різниця між зростом учнів сусідніх номерів парт – 10 см, починаючи зі зросту 110 см. За ДСТ11015-77 виготовляються парти 5 розмірів (А – Д). починаючи зі зросту до 130 см і далі через кожні 15 см, за ДСТ 11015,11016-86 виготовляються учнівські столи та стільці 6 номерів (№1 для учнів зі зростом 110 – 115 см, №2 – 116 – 130 см і так дальше до №6 – для учнів більше ніж 176 см.
Класні кімнати для учнів I – IV класів повинні мати тільки учнівські парти. Забороняється використовувати іншу меблю.
У кожній класній кімнаті потрібно мати не менше 3, а в навчальному кабінеті – не менше 2 суміжних груп меблів, що дає змогу розсадити більшу частину учнів відповідно до зросту. Розміщення меблів має забезпечити зручний підхід до кожного робочого місця, достатню відстань (не менше 2,5 м) між класною дошкою і першими партами, достатню відстань між першим рядом парт і вікнами (60 – 70 см – профілактика переохолодження дітей взимку). Парти в класі ставлять у три ряди з таким розрахунком, щоб світло падало з лівої сторони. Парти менших розмірів необхідно ставити ближче до дошки, а більших – дальше. Коли виникає необхідність поставити ближче до дошки парту більших розмірів, її необхідно ставити в першому, або третьому ряду. Необхідно пам’ятати і про правильне розсаджування учнів з порушеннями зору і слуху.
У випадках невідповідності меблів зросту найбільші функціональні відхилення, порушення постави і скарги на невідповідність меблів були у школярів, які сиділи за партами менших розмірів, ніж їм потрібні. Тому краще садити дітей за парти більших ніж потрібно розмірів.
У перший день навчального року класний керівник повинен визначити, за меблями якої групи має сидіти кожен учень.
Маркування меблів, якщо його немає, на початку навчального року під керівництвом шкільного лікаря здійснюють медична сестра, технічний персонал, або учні старших класів. Маркування парт проводять за допомогою спеціальної лінійки Нікітіна-Флерова. В разі її відсутності можна використати виготовленим в шкільній майстерні партовимірювачем. Чотиригранну дерев’яну планку 1 м довжиною розмічають відповідно до основних розмірів меблів. На двох протилежних гранях роблять позначки, що відповідають висоті заднього краю кришки стола та висоті переднього краю лавки сидіння. Над позначками необхідно поставити групи меблів.
Для визначення групи меблів для кожного учня краще скористатися тимчасовою шкалою, нанесено на двері класної кімнати. Першу позначку шкали роблять на рівні 110 см (або 130 см у випадку меблів з маркуванням А – Д), другу на рівні 120см (або 145) і т.д. Між ними проставляють відповідні групи меблів. Для визначення потрібної групи меблів учня ставлять спиною до дверей поряд з шкалою в положенні, прийнятому для вимірювання зросту.
При розсаджуванні учнів слід враховувати також стан здоров’я учня, зору, слуху, апарату руху та опори. Не менше 2 разів за навчальний рік учнів, що сидять за партами першого і третього рядів, необхідно міняти місцями, не порушуючи відповідності меблів їх зросту.
Раціонально вибрана парта ще не гарантує правильної посадки учня. Необхідно навчити дітей правильно сидіти за партою і постійно контролювати. Кожен учитель повинен виховувати у дітей звичку правильно сидіти під час занять. Дитина швидко привикає правильно сидіти за партою. Набагато трудніше відучити дитину неправильній позі за партою.
При правильній посадці створюються найкращі фізіологічні і гігієнічні умови для роботи учня за партою – нормальне зорове сприймання, вільне дихання, найменше напруження м’язів спини, нормальний кровообіг.
Гігієнічні вимоги до класної дошки, навчальних посібників, підручників.
Класні дошки бувають настінні і пересувні. Настінна дошка розміром 3,5 м х 2 м повинна розміщуватись посередині передньої стіни класу так, щоб нижній край її знаходився на висоті 80 – 85 см від підлоги. Класні дошки мають бути коричневого або темно-зеленого кольору з матовою поверхнею. Біля нижнього краю дошки повинен бути жолобок для крейдяного пилу, збоку ящик для крейди і гачок для рушника. Витирати дошку слід вологою ганчіркою або губкою. Висота букв на дошці – 4 см.
Лабораторії обладнуються спеціальними столами до яких підводиться електрика, газ, вода.
Майстерні залежно від свого призначення обладнуються станками чи верстаками, розмір яких як і усього інструменту повинен відповідати зросту, вазі та силі учнів.
Учбові посібники. До необхідних умов нормальної зорової роботи учнів поряд з хорошим освітленням і правильною відстанню від книги до очей відноситься і дотримання ряду гігієнічних вимог до шкільних підручників і дитячих книг (розмір шрифту). Необхідно, щоб підручники були невеликі, мали тверду обкладинку. Бум ага повинна бути білою і достатньо товстою, з гладкою поверхнею, без глянцю, печатні знаки насичено-чорного кольору. Висота сторінки, довжина строчки, відстань між ними та словами, висота букв та інше повинно відповідати нормам, що є для книг, призначених дітям молодших, середніх та старших класів.
В картах, атласах, таблицях також повинні дотримуватися розміру букв та цифр.
Важливе значення має спосіб носіння учбових посібників. В молодшому та середньому віці необхідно користуватися ранцями, закріпленими ременями на спині. В цьому випадку при носінні книг та інших шкільних посібників навантаження розподіляється на плечі рівномірно, що зберігає симетричне положення тіла.
ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ.
До опорно-рухового апарату відносять скелет і м’язи, об’єднані в єдину кістково-м’язову систему. Функціональне значення цієї системи закладене в самій її назві. Скелет і м’язи являються опорними структурами організму, утворюють порожнини, де розміщуються внутрішні органи. Опорно-руховий апарат виконує одну із важливих функцій організму – рух. Рух – основне зовнішнє проявлення діяльності організму і разом з тим – необхідний фактор його розвитку. В умовах обмеження руху різко уповільнюється як фізичний так і психічний розвиток організму.
Скелет – утворює основу тіла і в значній мірі визначає його форму і розмір. Скелет складається із кісток, у дорослої людини їх більше 200. Значення кісток не обмежується функцією опори. Мінеральні солі, що входять до їх складу являються важливими елементами обмінних процесів. В кістках знаходиться також один із важливих органів кровотворення – кістковий мозок.
Кожна кістка – складний орган, що складається із кісткової тканини, кісткового мозку, кров’яних і лімфатичних судин, нервів. Зверху кістка покрита тонкою з’єднувальнотканинною оболонкою, в якій багато нервів і судин, що проникають в кістку через особливі отвори. Внутрішній шар цієї оболонки має клітини, які ростуть і розмножуються, забезпечуючи ріст кістки в товщину.
Будова кісток ски із хрящової тканини, що сприяє рухливості хребців.
Ріст хребта найбільш інтенсивний у перші 2 роки. Збільшення темпів росту хребта відмічається в 7 – 9 років і в період статевого дозрівання. З віком суттєво змінюється структура тканини хребта. Окостеніння окремих хребців завершується тільки до 21 – 23 років. Пізнє окостеніння хребців забезпечує рухливість хребта в дитячому віці.