ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 21.04.2019
Просмотров: 2091
Скачиваний: 1
Учбові заняття в школі і вдома, вільні заняття, перебування на свіжому повітрі повинні займати у школярів молодшого віку 10,5 – 11,5 годин, середнього і старшого – 11,5 – 14 годин. Останній час – для самообслуговування та сну.
В вихідні дні, в зимові і літні канікули необхідно максимально збільшити час для занять різними видами фізичної культури і спортом і бажано на свіжому повітрі.
Важливим елементом в режимі дня учня є сон. Недостатній та неспокійний сон не забезпечує необхідного відпочинку і відновлення всіх функцій організму. Тривалість сну повинна бути:
* у дітей 7 – 10 років – 10 – 11 годин;
* у дітей 11 – 12 років – 9 – 10 годин;
* у дітей 13 – 14 років – 9 – 9,5 годин;
* у дітей 15 років – 8,5 – 9,5 годин
* у дітей 16 років – 8 – 8,5 годин.
В школах-інтернатах та в школах з подовженим днем режим дня має свої особливості.
Гігієнічні вимоги до побудови шкільного розкладу уроків і проведення їх. Гігієнічна оцінка організації навчального процесу в школі передбачає вивчення навчального розпорядку, розкладу занять та організації проведення уроку. Має значення час занять в школі, тривалість уроків, перерв між ними та змінами, відповідність кількості уроків протягом року та тижня навчальному плану. Основним в оцінці розкладу занять є визначення відповідності розподілу та чергування предметів впродовж навчального дня і навчального тижня, стану здоров’я та морфолого-фізіологічним особливостям організму дітей, урахування особливостей фізіологічної кривої працездатності учнів, вивчення ступеня складності предметів та характеру їх взаєморозташування (наявність здвоєних уроків з одного предмету, розміщення поряд уроків з подібних предметів).
Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування предметів за ступенем важкості (1-ша група: математика, іноземна мова; 2-а група: фізика, хімія; 3-я група: рідна мова, історія, географія; 4-а група: природознавство, література; 5-а група: фізична культура, музика, праця.). Для гігієнічної оцінки розкладу уроків краще використовувати рангову шкалу складності шкільних предметів (математика – 11 балів; іноземна мова – 10; фізика, хімія – 9; історія – 8; рідна мова, література – 7; природознавство, географія – 6; фізична культура, допризовна підготовка – 5; праця – 4; креслення – 3; малювання – 2; музика – 1).
Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає також дослідження умов його проведення, особливостей подання навчального матеріалу, методики та наочності викладання, ступеня розвитку втоми учнів, проведення хронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку.
Основні гігієнічні вимоги до розкладу уроків:
1. Зміна різних видів діяльності;
2. Розподіл навчальних предметів згідно денній і тижневій динаміці працездатності.
Для гігієнічної оцінки шкільного розкладу уроків використовують шкалу складності уроків. При оцінці тижневого розкладу уроків підраховують суму балів за кожен день тижня. Отримані цифрові дані складності предметів за кожен день і за дні тижня віддзеркалюють графічно і отримують криві складності уроків за кожен день і за тиждень.
Шкільний розклад оцінюється позитивно, коли отримуємо підйом на 2 і 3 уроці в денному графіку і вівторок та середу, можливо і четвер в тижневому.
Шкільний розклад оцінюється як нераціональний при найбільшій кількості балів на першому і останньому уроках , а в тижневому розкладі – в понеділок і суботу, а також при рівномірному розподілу навантаження на протязі дня і тижня.
ПРЕДМЕТ ШКІЛЬНОЇ ГІГІЄНИ. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО БУДІВЛІ
ШКОЛИ, НАВЧАЛЬНИХ ПРИМІЩЕНЬ ТА ЇХ ОБЛАДНАННЯ
Предмет шкільної гігієни , її задачі і зміст.
Із самої назви дисципліни видно, що ця наука займається гігієнічними проблемами дітей та підлітків. Ці проблеми стосуються величезного контингенту населення: діти віком до 18 років складають близько 20% населення країни. В порівняні з дорослими діти знаходяться в своєрідних умовах, тому гігієнічні принципи навчання і виховання не співпадають з принципами професійної праці і суспільного існування дорослого населення.
Головна особливість дітей і підлітків в тому, що на відміну від дорослих їх організм не досягнув ще повної зрілості, а знаходиться в процесі росту і розвитку.
Проблема росту і розвитку не стоїть ні перед якою другою галуззю гігієни і придає гігієні дітей і підлітків особливу специфіку. Організм дітей і підлітків більшою мірою піддається як негативному так і позитивному впливу факторів середовища. Гігієна дітей і підлітків – це комплексна наука, яка об’єднує всі галузі гігієни по відношенню до дітей віком до 18 років.
Зовнішні впливи на дитячий організм відбиваються не тільки на його функціональному стані в даний момент, а і дуже сильно впливають на його розвиток і подальше існування. Здоров’я дорослого населення в значній мірі залежить і визначається здоров’ям дітей. Збереження і укріплення здоров’я недостатні для дітей, Для них саме головне – сприятливий розвиток. Тому в гігієні дітей і підлітків кожен фактор середовища оцінюється по його впливу на розвиток дитини.
Гігієна дітей та підлітків – профілактична медицина, що вивчає умови життя та діяльності дітей, а також вплив цих умов на здоров’я і функціональний стан організму, що росте і розробляє наукові основи і практичні заходи, що направлені на збереження і укріплення здоров’я, підтримку оптимального рівня функцій і сприятливого розвитку організму дітей та підлітків.
Задача гігієни дітей і підлітків: не порушуючи природного процесу розвитку організму дитини, цілеспрямовано впливати середовищем і вихованням на формування здорової людини, вдосконалювати його функціональні і фізичні можливості.
Гігієна дітей і підлітків, як навчальна дисципліна, складається із наступних розділів:
1. Здоров’я дітей і підлітків.
2. Гігієна навчально-виховного процесу і режиму дня.
3. Гігієна фізичного виховання.
4. Гігієна трудового виховання
5. Гігієна харчування дітей і підлітків.
6. Гігієнічні основи проектування, будівництва, благоустрою і обладнання дитячих закладів.
7 Гігієнічне навчання та виховання.
8. Медичне та санітарно-епідеміологічне забезпечення.
Основний метод в гігієні дітей та підлітків – є метод природного гігієнічного експерименту. В доповнення до нього завжди застосовують лабораторні методи дослідження. Широко використовується також метод гігієнічного спостереження.
Шляхи розвитку гігієни дітей в нашій країні самобутні. Практичні поради щодо виховання здорових дітей знаходимо в пам’ятниках вітчизняної педагогіки і медицини Х1 – Х11 ст.(«Поучение Владимира Мономаха детям», «Медицинский трактат» його внучки). У ХУ – ХУ11 ст. розвиваються шкільно-гігієнічні ідеї та впроваджуються в життя санітарно-гігієнічні заходи: спорудження спеціальних будинків для шкіл, введення елементів чіткого навчального розпорядку, докладний кодекс особистої гігієни. У «Духовном регламенте» Феофана Прокоповича (1721) проголошено необхідність дотримання основних положень шкільної гігієни та встановлення в семінаріях посади шкільного лікаря. У кінці Х1Х на початку ХХ ст.. за ініціативою передових лікарів проводились обстеження стану здоров’я дітей і підлітків. На науковій основі вони встановили підвищену захворюваність дітей і стверджували, що шкільна премудрість, яку дістають учні, оплачується надто дорогою ціною втрати здоров’я. Була обґрунтована необхідність дитячої гігієни. З ініціативи О.П.Доброславіна в складі»Руського общества охранения народного здравиця» був організований відділ «Гігієна виховання і освіти».Ф.Ф.Ерісману ще з 1870 року належить ідеї та рекомендації щодо регламентування навчального навантаження учнів, профілактики перевтоми, короткозорості. Він розробив питання раціонального планування, природного та штучного освітлення класної кімнати, конструкцію шкільної парти. Велику увагу здоров’ю дітей-школярів приділяли видатні вчені Г.В.Хлопін, професор педіатрії Н.П.Гундобін, педагог К.Д.Ушинський, Н.А.Семашко.
Основним змістом шкільної гігієни є:
1. Розробка гігієнічних норм різних сторін життя школярів (диференційовано на кожному віковому періоді) з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей та функціональних можливостей організму, що росте.
2. Систематичний контроль за виконанням цих гігієнічних норм шляхом спостереження за станом здоров’я та фізичного розвитку учнів.
3. Організація та контроль за санітарним благоустроєм школи, гігієнічними умовами учбових занять, режимом дня та харчування школярів.
4. Фізичне виховання учнів.
5. Профілактика інфекційних захворювань.
Всі ці задачі тісно пов’язані з роботою вчителя. Від нього вимагається вміння використати знання гігієни для вирішення питань нормування навантажень при заняттях, умов їх проведення
Гігієнічні вимоги до земельної ділянки школи.
Санітарний благоустрій школи передбачає забезпечення гігієнічних умов як в самому приміщенні школи, так і на її земельній ділянці. Земельна ділянка – це органічна частина школи, так як вона призначена не тільки для перебування учнів на свіжому повітрі у вільний час, а і для проведення частини навчально-виховної роботи. Земельна ділянка повинна знаходитись на відкритому, сухому місці, доступному сонячному опроміненню, декілька підвищеному для можливості стоку води. Вона повинна бути якомога дальше від магістральних вулиць, промислових підприємств, базарів, кіно та других місць з перебуванням великої кількості людей.
Земельні ділянки шкіл мають бути в середині кварталів з розрахунком, щоб відстань до місця проживання дітей не перевищувала 1,5 км. В сільській місцевості ця відстань буває значно більша: для учнів І ступеня навчання - до 2 км пішки і не більше 15 хв. при транспортному обслуговуванні; для учнів ІІ і Ш ступені навчання радіус обслуговування пішки не повинен перевищувати 4 км, і не більше 30 хвилин при транспортному обслуговуванні. Розмір земельної ділянки залежить від типу школи та кількості учнів. Для початкових шкіл з кількістю учнів до 40 ділянка повинна становити 0,3 га; для шкіл з кількістю учнів до 80 – 0,5 га; для неповних середніх шкіл з кількістю учнів до 300 – 1,7 га; для середніх шкіл на 600 учнів – 2,2 га; для середніх шкіл до 800 учнів – 2,5 га; для найбільших середніх шкіл на 1960 учнів – 4,0 га. Для шкіл-інтернатів на 280 учнів земельна ділянка повинна бути площею 2,0 га, на 340 учнів – 2,2 га. Земельна ділянка має бути огороджена, мати захисну зелену зону із дерев та кущів. Зелені насадження розміщуються по периметру земельної ділянки шириною не менше 1,5м, а з боку вулиці – 6м.
На земельній ділянці повинні бути функціональні зони:
1. Учбово-дослідна зона (сад, огород, метео- і географічна площадки).
2. Спортивна зона: площадки для спортивних ігор, гімнастики, легкої атлетики. Вони розміщуються подалі від вікон учбових приміщень, відділяються полосою зелених насаджень.
3. Зона відпочинку з площадками для ігор та тихого відпочинку.
4. Господарська зона розміщується з боку входу до виробничих приміщень, повинна мати окремий в’їзд з вулиці.
5. Зелені насадження: повинні займати 40 – 50% земельної ділянки школи.
Гігієнічні вимоги до будинку школи і його розташуванню на земельній ділянці.
Будинок школи повинен мати не більше 3 поверхів, достатню кількість виходів на земельну ділянку. Тільки за таких умов можливе проведення перерв на відкритому повітрі. Найкращими з гігієнічних вимог є одно- або двоповерхові школи. Збільшення кількості поверхів (4, 5) ускладнює зв’язок будинку з пришкільною ділянкою, загально шкільними приміщеннями, негативно позначається на серцево-судинній системі дітей. Тому чотирьохповерхові школи дозволяється будувати тільки у містах з великою щільністю забудови.
Кількість учнівських місць в школах передбачається:
* для начальних шкіл 40 – 80;
* для неповних середніх шкіл – 192, 320;
* для середніх шкіл – 392, 464, 624, 784, 1176, 1568, 1960.
Вимогам сучасної школи досить повно відповідає блочно-секційна забудова, коли будинок школи (до 50 класів) складається з окремих блоків або будівель з опалювальними переходами між ними. З метою диференціювання за віком режиму навчальних занять, відпочинку, виховної роботи у блоках виділяють навчальні секції ( для однієї або двох суміжних вікових груп. Кожна секція має рекреацію, санвузол.
Загальна архітектурна композиція будинку школи, його конструктивні особливості мають відповідати педагогічним і гігієнічним вимогам і забезпечувати:
* високий санітарний благоустрій приміщень – освітлення, мікроклімат, звукоізоляція;
* диференціацію навчально-виховного процесу відповідно до вікових особливостей учнів;
* наближення навчальних приміщень, особливо для молодших класів, до пришкільної ділянки, санітарних вузлів;
* зручні зв’язки між навчальними кабінетами для учнів середніх і старших класів;
* віддалення навчальних приміщень від приміщень загально шкільного призначення ( спортивний і актовий зали, приміщення трудового навчання, адміністративно-господарські, харчоблок), які можуть бути джерелом забруднення повітря та шуму;
* можливість ізоляції окремих груп дітей і підлітків у разі виникнення інфекційних захворювань.
Будівля школи повинна розміщуватися на відстані 25 м від червоної лінії, між школою та сусідніми будовами необхідний розрив не менше, ніж 3 висоти найвищої будівлі. Головний фасад школи в нашій місцевості повинен орієнтуватись на південь, або південний схід.
Школа повинна бути забезпечена центральним опаленням, водопостачанням та каналізацією.
Склад і розташування шкільних приміщень.
За гігієнічними вимогами склад і розташування шкільних приміщень повинні відповідати типу навчально-виховного закладу, забезпечуючи раціональне його використання та високий санітарний комфорт. За функціональним призначенням в будинку школи розрізняють:
1. Основні навчальні приміщення (класні кімнати, навчальні кабінети, лабораторії з лаборантськими, спортивний зал, приміщення трудового навчання, тобто всі приміщення, де учні проводять ті чи інші заняття).
2. Допоміжні приміщення (тамбур, вестибюль, роздягальні, коридори, кабінет директора з канцелярією, вчительська, бібліотека з книгосховищем, кімнати громадських організацій, медичного персоналу, буфет, їдальня, умивальні, вбиральні, приміщення для денного сну).
При централізованій забудові в одному коридорі об’єднують не більше 6 класних кімнат, що запобігає скупченню учнів на перервах і поширенню серед них інфекційних хвороб.
Навчальні кабінети можна об’єднувати в блоки (природничо-математичних, гуманітарних дисциплін). Кабінети повинні розміщуватися у межах двох поверхів, або в одному крилі шкільного будинку. Лабораторії розташовують у торцевій частині будинку для зручності сантехнічного забезпечення, лабораторію хімії – на верхньому поверсі з окремою витяжкою, лабораторію біології – на нижньому з куточком живої природи.