Файл: Osnovu_ohorona_praci_1_new.pdf

406

кварцове заповнення оболонки

– q (ГОСТ 22782.2);

масляне заповнення оболонки

– о (ГОСТ 22782.1);

захист виду

– е (ГОСТ 22782.7);

спеціальний вид вибухозахисту

– s (ГОСТ 22782.3).

Відповідно до наведеного і ГОСТ 12.1.011278 маркування вибухо2

захищеного електрообладнання включає:

• рівень вибухозахисту (2, 1, 0);

• індекс Ех (означає відповідність електрообладнання міжнарод2

ним стандартам вибухозахисту);

• вид вибухозахисту (d, p, i, q, o, e, s);

• знак групи або підгрупи електрообладнання (ІІ, ІІА, ІІВ, ІІС);

• знак температурного класу електрообладнання (Т1…Т6).
Маркування вибухозахищеного електрообладнання наноситься на

його корпусі при виготовленні (електрографікою, у виді таблички
тощо). Експлуатація електрообладнання при пошкодженому марку2
ванні або його відсутності забороняється.

Наявність на корпусі електрообладнання, наприклад, маркування

1ЕхdIIBT3 означає, що електрообладнання вибухобезпечне (1), від2
повідає міжнародним стандартам вибухозахисту, побудовано на прин2
ципі вибухонепроникної оболонки, може застосовуватись у вибухоне2
безпечних середовищах ІІВ і ІІА, температура на поверхні обладнан2
ня при його роботі не може перевищувати 200°С – нижчої температу2
ри самозаймання суміші групи Т3.

4.6.2. Система протипожежного та противибухового захисту

Система протипожежного та противибухового захисту спрямована

на створення умов обмеження розповсюдження і розвитку пожеж і
вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквіда2
цію пожежі, на захист людей та матеріальних цінностей від дії шкідли2
вих та небезпечних факторів пожеж і вибухів. Загальні вимоги цієї
системи щодо будівель і споруд регламентуються ДБН В.1.12722002.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забез2

печується:

♦ розміщенням вибухопожежонебезпечних виробничих і складсь2

ких будинків, зовнішніх установок, складів горючих рідин, горючих
газів з урахуванням переважаючого напрямку вітру, а також рельєфу
місцевості;

407

♦ потрібною вогнестійкістю будівель та споруд, зниженням по2

жежної небезпечності будівельних матеріалів, що використовуються
у зовнішніх огороджувальних конструкціях, у тому числі оздоблення
та облицювання фасадів, а також у покриттях;

♦ застосуванням конструктивних рішень, спрямованих на створен2

ня перешкоди поширенню пожежі між будинками,улаштуванням про2
типожежних відстаней між будівлями та спорудами;

♦ встановленням гранично допустимих за техніко2економічними

розрахунками площ поверхів виробничих будівель та поверховості
будівель і споруд;

♦ застосуванням конструктивних та об’ємно2планувальних рі2

шень, що спрямовані на створення перешкод поширенню небезпечних
факторів пожежі приміщеннями, між приміщеннями, поверхами, про2
типожежними відсіками та секціями; 

♦ зменшенням пожежної небезпеки будівельних матеріалів і кон2

струкцій, у тому числі оздоблень й облицювань, що застосовуються у
приміщеннях та на шляхах евакуації;

♦ зменшенням вибухопожежної та пожежної небезпеки техноло2

гічного процесу, використанням засобів, що перешкоджають розливу
та розтіканню горючих рідин під час пожежі;

♦ застосуванням засобів виявлення пожежі та пожежогасіння, у

тому числі автоматичних установок пожежогасіння, а також інших
інженерно2технічних рішень, спрямованих на обмеження поширення
небезпечних факторів пожежі; 

♦ улаштуванням аварійного відключення та перемикання устано2

вок і комунікацій;

♦ використанням вогнеперешкоджуючих пристроїв в устаткуванні.
Пожежна небезпека будівель та споруд, а також здатність до поши2

рення пожежі визначається кількістю та властивостями матеріалів,
що знаходяться в будівлі, а також пожежною небезпекою будівельних
конструкцій, яка залежить від ступеню вогнестійкості та горючості
матеріалів з яких вони зроблені. Залежно від матеріалу виготовлення
основні будівельні конструкції поділяють на кам’яні, залізобетонні,
металеві, дерев’яні, а також такі, що вміщують полімерні матеріали.

Горючість та здатність чинити опір дії пожежі будівельними кон2

струкціями характеризуються їх вогнестійкістю.

Вогнестійкість конструкції – це здатність конструкції зберігати

несучі та (або) теплоізоляційні функції та цілісність в умовах пожежі.
Нормована характеристика вогнестійкості основних будівельних кон2
струкцій називається ступенем вогнестійкості.

Ступінь вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогне2

стійкості будівельних конструкцій та меж поширення вогню по них.

408

Межа вогнестійкості конструкції – показник вогнестійкості кон2

струкції, який визначається часом від початку вогневого випробуван2
ня за стандартного температурного режиму до втрати конструкцією
несучої здатності, цілісності або теплоізолювальної здатності.

Межа поширення вогню по будівельних конструкціях – це розмір

зони пошкодження зразка в площині конструкцій від межі зони нагрі2
вання до найбільш віддаленої точки пошкодження.

Відповідно до ДБН В.1.12722002 за вогнестійкістю усі будівлі та

споруди діляться на вісім ступенів – I, II, III, IIIа, IIIб, IV, IVа, V.

До конструкцій I2го ступеню вогнестійкості відносяться будівлі з несучи2

ми конструкціями та конструкціями огородження із природних або штучних
кам’яних матеріалів, бетону або залізобетону із застосуванням листових та
плитових негорючих матеріалів. Будівлі II2го ступеню вогнестійкості, такі
самі, але у їх покриттях допускається застосовувати незахищені стальні кон2
струкції.

Ступінь вогнестійкості III – будівлі з несучими конструкціями та кон2

струкціями огорожі з природних або штучних кам’яних матеріалів, бетону
або залізобетону. Для перекриття допускається використання дерев’яних
конструкцій, захищених штукатуркою, вогнетривкими листовими або плито2
вими матеріалами. До елементів покриття не висуваються вимоги щодо меж
вогнестійкості та розповсюдження вогню, при цьому елементи покриття
горища із деревини підлягають вогнезахисній обробці.

Ступінь вогнестійкості IIIа – будівлі переважно з каркасною конструк2

тивною схемою. Елементи каркасу 0, із сталевих незахищених конструкцій.
Конструкції огорожі із стальних профільованих листів або інших негорючих
листових матеріалів із вогнетривким утеплювачем.

Ступінь вогнестійкості IIIб – будівлі переважно одноповерхові з карка2

сною конструктивною схемою. Елементи каркасу – із суцільної або клеєної
деревини, що піддається вогнезахисній обробці, яка забезпечує потрібні
вимоги для межі розповсюдження вогню. Конструкції огородження – із пане2
лей або напівелементної збірки, виконані із застосуванням деревини або
матеріалів на її основі. Деревина та інші горючі матеріали конструкцій огоро2
дження повинні піддаватися вогнезахисній обробці або захищені від впливу
вогню та високих температур для забезпечення вимог щодо меж розповсю2
дження вогню.

Ступінь вогнестійкості IV – будівлі з несучими конструкціями та кон2

струкціями огорожі із суцільної або клеєної деревини та інших горючих або
вогнестійких матеріалів, захищених від впливу вогню та високих температур
штукатуркою або іншими листовими або плитовими матеріалами. До елемен2
тів покриття не ставляться вимоги до вогнестійкості та меж розповсюдження
вогню, елементи покриття горища із деревини не піддаються вогнезахисній
обробці.

Ступінь вогнестійкості IVа – будівлі переважно одноповерхові з карка2

сною конструктивною схемою. Елементи каркасу – із сталевих незахищених

409

конструкцій. Конструкції огородження – із сталевих профільованих листів
або інших негорючих матеріалів з горючим утеплювачем.

Ступінь вогнестійкості V – будівлі, до несучих конструкцій огорожі яких

не ставляться вимоги щодо меж вогнестійкості та меж розповсюдження
вогню.

Мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і максималь2

ні межі поширення вогню по них регламентуються ДБН В.1.12722002.
Наприклад, максимальні межі вогнестійкості несучих стін змен2
шуються з 2,5 години для І ступеня вогнестійкості до 0,5 годин для
IVа ступеня, а максимальні межі поширення вогню по них складають 0
для I, II, III, IIIа ступенів і 40 см для ступенів IIIб, IV, IVа. Для V сту2
пеня показники вогнестійкості усіх типів будівельних конструкцій не
нормуються.

Перевірка відповідності будівельних конструкцій вимогам пожеж2

ної безпеки здійснюється у відповідності до вимог СНиП і ДБН.

В умовах пожежі за незначний час різко підвищується температу2

ра, виникають динамічні навантаження від падаючих уламків елемен2
тів будівель та пролитої для гасіння пожежі води, можливе різкі коли2
вання температур та тиску, які можуть призвести до руйнування окре2
мих конструкцій і будівлі в цілому. Зрозуміло, що стійкість до впливу
факторів пожежі визначається, перш за все, матеріалами, з яких вико2
нано будівельні конструкції.

Вогнестійкість кам’яних конструкцій визначається їх перетином,

конструктивним виконанням, теплофізичними властивостями мате2
ріалів. Велику межу вогнестійкості мають конструкції з глиняної
цегли. В умовах пожежі цегляні конструкції задовільно витримують
нагрівання до 700–900°С, не знижуючи міцність та не руйнуючись.

Здатність залізобетонних конструкцій протистояти вогню зал2

ежить від інтенсивності та тривалості температурного впливу, класу
бетону, арматури та виду заповнювача, розмірів та конфігурації кон2
струкції. Негорючість та відносно невелика теплопровідність бетону
забезпечують таку його вогнестійкість, що задовольняє вимогам без2
пеки. У той же час слід зауважити, що кам’яні та залізобетонні кон2
струкції не можуть чинити опір впливу пожежі без кінця.

Незахищені металеві конструкції під впливом високої температури

деформуються, втрачають свою несучу здатність та завалюються.
Вони мають невисоку межу вогнестійкості (15 хв.), що визначається
часом нагріву до критичної температури, яка для конструкцій різних
сталей складає, в середньому, 470–550°С, з алюмінієвих сплавів –
165–225°С. Щоб обмежити зниження міцності металевих конструк2
цій в умовах пожежі необхідно зменшити швидкість їх нагріву. Для

410

цих цілей використовують два методи захисту: тепловідвід та
теплоізоляцію. Тепловідвід здійснюється охолодженням порожни2
стих металевих конструкцій рідиною, що циркулює, заповненням
порожнистих колон бетоном чи водою, зрошенням металевих кон2
струкцій струменем води. Вогнезахист методом теплоізоляції здій2
снюється, в основному, трьома способами: збільшенням товщини
захисного шару шляхом обкладення цеглою, бетонуванням, штукату2
ренням встановленням теплоізолюючих облицювань (екранів); нане2
сенням вогнезахисних покриттів.

Дерев’яні будівельні конструкції, природно, мають підвищену

пожежну небезпеку. Низька температура займання (280–300°С) приз2
водить до того, що дерев’яні конструкції можуть загорятися навіть
при незначному осередку пожежі, а полум’я може поширюватися зі
швидкістю до 2 м/хв. Все це створює серйозну пожежну небезпеку і
потребує вогнезахисту деревини та конструкцій, що виконані з неї. До
поширених способів вогнезахисту дерев’яних конструкцій відносять
традиційне штукатурення, завтовшки до 30 мм, а також вогнезахисне
просочування, глибина якого може коливатися від 1 до 15 мм в залеж2
ності від технології її проведення. Вибір способу вогнезахисту дереви2
ни та параметрів його реалізації проводять з урахуванням конструк2
тивних, технологічних і техніко2економічних вимог, що висуваються
до вогнезахищеної деревини, та згідно з умовами її використання.

Особливу пожежну небезпеку являють полістирольний пінопласт,

що використовується для теплоізоляції легких покриттів, різноманіт2
ні оздоблювальні вироби з полімерних матеріалів, килимові та пла2
стикові покриття та текстильні матеріали підлог тощо. Всі вони, як
правило, вельми пожежонебезпечні, тому що є горючими матеріала2
ми, мають високу димотворну здатність, при горінні виділяють ток2
сичні продукти. Для зменшення пожежної небезпеки, взагалі, та
швидкості поширення пожежі, зокрема, необхідно зводити до мініму2
му об’єм використання подібних речовин та матеріалів на об’єкті, а
найбільш радикальним і ефективним заходом є повна відмова від їх
використання або заміна на більш пожежобезпечні. 

Одним з найпоширеніших у будівництві заходів для запобігання

можливості розповсюдження пожежі на сусідні будівлі та споруди є
протипожежні відстані, які, крім того, створюють сприятливі умови
для забезпечення маневрування, встановлення, розгортання пожеж2
ної техніки та підрозділів пожежної охорони. Потрібні величини про2
типожежних відстаней наведені у додатку 3.1 до ДБН 360292. Цим
документом регламентуються протипожежні відстані між житловими,
громадськими і допоміжними будинками промислових підприємств,