ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 03.07.2019
Просмотров: 9280
Скачиваний: 1
416
певний період часу встановленого значення контрольованого параме2
тра. Пожежний сповіщувач диференційного типу формує сповіщення
про пожежу в разі перевищення за певний період часу встановленого
значення швидкості зміни контрольованого параметра. Приймально2
контрольні прилади пожежної та охоронно2пожежної сигналізації –
це складова частина засобів пожежної та охоронно2пожежної сигналі2
зації, що призначена для прийому інформації від пожежних (охорон2
них) сповіщувачів, перетворення та оцінки цих сигналів, видачі пові2
домлень для безпосереднього сприймання людиною, подальшої пере2
дачі повідомлень на пульт централізованого спостереження (ПЦС),
видачі команд на увімкнення сповіщувачів і приладів керування
системи пожежогасіння і димовидалення, забезпечення перемикання
на резервні джерела живлення у разі відмови основного джерела.
Вибір типу окремих елементів, розробка алгоритмів і функцій систе2
ми пожежної сигналізації виконується з урахуванням пожежної
небезпеки та архітектурно2планувальних особливостей об’єкта.
Способи і засоби гасіння пожеж.
Комплекс заходів, спрямованих
на ліквідацію пожежі, що виникла, називається пожежогасінням.
Основою пожежогасіння є примусове припинення процесу горіння.
На практиці використовують декілька способів припинення горіння,
суть яких полягає у наведеному нижче.
Спосіб охолодження ґрунтується на тому, що горіння речовини
можливе тільки тоді, коли температура її верхнього шару вища за тем2
пературу його запалювання. Якщо з поверхні горючої речовини відве2
сти тепло, тобто охолодити її нижче температури запалювання, горін2
ня припиняється.
Спосіб розбавлення базується на здатності речовини горіти при
вмісті кисню у атмосфері більше 14–16% за об’ємом. Зі зменшенням
кисню в повітрі нижче вказаної величини полуменеве горіння припи2
няється, а потім припиняється і тління внаслідок зменшення швидко2
сті окислення. Зменшення концентрації кисню досягається введен2
ням у повітря інертних газів та пари із зовні або розведенням кисню
продуктами горіння (у ізольованих приміщеннях).
Спосіб ізоляції ґрунтується на припиненні надходження кисню
повітря до речовини, що горить. Для цього застосовують різні ізолюю2
чі вогнегасні речовини (хімічна піна, порошок та інше ).
Спосіб хімічного гальмування реакцій горіння полягає у введенні в
зону горіння галоїдно2похідних речовин (бромисті метил та етил,
фреон та інше), які при попаданні у полум’я розпадаються і з’єднують2
ся з активними центрами, припиняючи екзотермічну реакцію, тобто
виділення тепла. У результаті цього процес горіння припиняється.
417
Спосіб механічного зриву полум’я сильним струменем води,
порошку чи газу.
Спосіб вогнеперешкоди, заснований на створенні умов, за яких
полум’я не поширюється через вузькі канали, переріз яких менший за
критичний.
Реалізація способів припинення горіння досягається використан2
ням вогнегасних речовин та технічних засобів. До вогнегасних нале2
жать речовини, що мають фізико2хімічні властивості, які дозволяють
створювати умови для припинення горіння. Серед них найпоширені2
шими є вода, водяна пара, піна, газові вогнегасні суміші, порошки,
пісок, пожежостійкі тканини тощо. Кожному способу припинення
горіння відповідає конкретний вид вогнегасних засобів. Наприклад,
для охолоджування використовують воду, водні розчини, снігоподіб2
ну вуглекислоту; для розбавлення горючого середовища – діоксид
вуглецю, інертні гази, водяну пару; для ізоляції вогнища – піну, пісок;
хімічне гальмування горіння здійснюється за допомогою брометилу,
хладону, спеціальних порошків.
Коротку характеристику основних вогнегасних речовин почнемо з
води, яка є найбільш розповсюдженим засобом припинення горіння.
Вона має порівняно малу в’язкість, легко просочується в щілини та
шпарини горючої речовини. При цьому вода поглинає велику кількість
тепла завдяки випаровуванню (для випаровування 1 кг води витрача2
ється 2258,5 кДж тепла) і утворює парову хмару, що в свою чергу
перешкоджає доступу кисню до речовини, що горить. Крім того, пере2
творюючись на пару, вода збільшується в об’ємі приблизно у 1700 разів.
Змішуючись із горючими газами, що виділяються при горінні, пара
розводить їх, утворюючи суміш, не здатну до горіння. У вигляді потуж2
них струменів, воду можна також застосовувати для механічного збит2
тя полум’я. Завдяки високій технологічній стійкості води (розкладення
на кисень та водень відбувається при температурі 1700°С) її можна
використовувати для гасіння більшості горючих матеріалів та рідин.
Застосування розчинів змочувачів, які зменшують поверхневий натяг
води, дає можливість зменшити її витрати на гасіння деяких матеріалів
на 30–50%. Воду для гасіння використовують як у компактному так і у
розпиленому стані. Компактні струмені води звичайно застосовують у
випадках, коли неможливо близько підійти до осередку горіння, напри2
клад, при пожежі на великій висоті, на складах лісових матеріалів і т.ін.
Дальність, на яку б’є компактний струмінь, досягає 70–80 м. Для отри2
мання компактного струменю використовують ручні та лафетні стволи.
Значно більший вогнегасний ефект спостерігається при застос2
уванні води у дрібно розпиленому стані. У такому вигляді її можна
418
використовувати навіть для гасіння легкозаймистих та горючих
рідин, оскільки туманоподібна хмара дрібнорозпиленої води ізолює
поверхні рідин від проникнення кисню. І хоча вода у компактному
стані є добрим електропровідником, що створює певну небезпеку під
час гасіння пожеж електроустаткування під напругою, в тонко розпи2
леному стані вода може використовуватись для гасіння електроуста2
новок, тому що в такому стані електричний опір води різко зростає.
Не рекомендується гасити водою цінні речі, обладнання, книги,
документи та інші предмети, що приходять під впливом води до
непридатного стану.
Інколи для гасіння вогню застосовують пару. Сутність гасіння
пожежі полягає у зменшенні вмісту кисню у повітрі. Концентрація
пари у повітрі 30–35% по об’єму викликає припинення горіння. Крім
того, пара частково охолоджує предмети, що погано вентилюються.
Піна – це колоїдна дисперсна система, яка складається із дрібних
бульбашок, заповнених газом. Стінки бульбашок утворюються із роз2
чинів поверхневоактивних речовин і стабілізаторів, склад яких обумо2
влює стійкість піни. За способом створення і складом газової фази
піни поділяють на хімічні та повітряно2механічні. Хімічна піна отри2
мується в результаті взаємодії кислотного та лужного розчинів у руч2
них вогнегасниках або хімічних піногенераторах. Повітряно2механіч2
на піна утворюється за допомогою спеціальних піногенераторів із вод2
них розчинів піноутворювачів.
Піна має досить низьку теплопровідність. Вона здатна перешко2
джати випаровуванню горючих речовин, а також проникненню парів,
газів, теплового випромінювання. Оскільки основою піни є вода, вона
також має охолоджувальні властивості. Важливими характеристика2
ми піни є її стійкість і кратність – відношення об’єму піни до об’єму
піноутворючої рідини. Низькократними пінами вогонь гасять, голов2
ним чином, на поверхнях. Для гасіння рідин застосовують піни
середньої кратності (до 100). Для об’ємного гасіння, витиснення диму,
ізоляції технологічних установок від впливу теплових потоків вико2
ристовують високократну піну (100–150 та більше).
Вуглекислий газ (СО
2
) безбарвний, не горить, при стисканні під
тиском 3,5 МПа (35 кг/см
2
) перетворюється у рідину, що називається
вуглекислотою, яка зберігається і транспортується у стальних бало2
нах під тиском. За нормальних умов вуглекислота випаровується, при
цьому з 1 кг кислоти отримується 509 л газу.
Для гасіння пожеж вуглекислоту застосовують у двох станах: у
газоподібному та у вигляді снігу. Сніжинки вуглекислоти мають тем2
пературу –79°С. При надходженні у зону горіння вуглекислота випа2
419
ровується, сильно охолоджує зону горіння та предмет, що горить, і
зменшує відсотковий вміст кисню. В результаті цього горіння припи2
няється.
Вуглекислота не електропровідна. Застосовують її для гасіння
електроустановок, що знаходяться під напругою, а також для гасіння
цінних речей.
Інертні гази (азот, аргон, гелій) та димові гази мають здатність
зменшувати концентрацію кисню в осередку горіння. Вогнегасна кон2
центрація цих газів при гасінні пожеж у закритих приміщеннях скла2
дає 30–36% за об’ємом.
Галоїдовані вуглеводні (хладон, чотирихлористий вуглець, броми2
стий етил та ін.) є високоефективними вогнегасними засобами. Їх
вогнегасна дія заснована на гальмуванні хімічних реакцій горіння.
Галоїдовані вуглеводні застосовують для гасіння твердих та рідких
горючих матеріалів, найчастіше при пожежах у замкнених об’ємах.
Вогнегасна концентрація цих речовин значно нижча за вогнегасну
концентрацію інертних газів, наприклад, для бромистого етилу вона
складає 4,5%, чотирихлористого вуглецю 10,5% по об’єму. У той же
час слід зазначити, що більшість цих речовин є вкрай шкідливими,
тому можуть застосовуватися за умови відсутності людей у примі2
щенні. Відносно помірну токсичність має хладон 114В2, який забезпе2
чує гасіння при концентраціях всього біля 2%. Але за вимогами безпе2
ки евакуація людей повинна бути завершена до його використання.
Особи, що беруть участь у ліквідації пожежі, можуть заходити у при2
міщення, де використовують будь2які галоїдовані вуглеводні, тільки у
спеціальних засобах захисту органів дихання.
Вогнегасні порошки використовують для ліквідації горіння твер2
дих, рідких та газоподібних речовин. Вогнегасний ефект застосування
порошків складається з хімічного гальмування реакції горіння, утво2
рення на поверхні речовини, що горить, ізолювальної плівки, утворен2
ня хмари порошку, яка має властивості екрану, механічного збивання
полум’я твердими частинками порошку та виштовхування кисню із
зони горіння за рахунок виділення СО
2
. Найчастіше порошки засто2
совують при горінні легкозаймистих і горючих рідин, електроустатку2
вання, вуглецевих тліючих матеріалів, лужних та лужно2земельних
металів та інших речовин (калію, магнію, натрію), які не можна гаси2
ти водою та водяними розчинами.
Стиснуте повітря використовують для гасіння горючих рідин з
метою перемішування рідини, що горить. Стиснуте повітря, яке пода2
ється знизу, переміщує нижні, більш холодні шари рідини наверх,
зменшуючи температуру верхнього шару. Коли температура верхньо2
420
го шару стає меншою за температуру займання, горіння припиняєть2
ся. Стиснуте повітря використовують при гасінні пожеж у резервуа2
рах нафтопродуктів великої місткості.
Гасіння невеликих осередків пожежі може здійснюватись піском,
покривалом з повстини, азбесту, брезенту та інших матеріалів. Метод
полягає в ізолюванні зони горіння від повітря і механічному збиванні
полум’я.
Вибір вогнегасної речовини залежить від характеру пожежі, вла2
стивостей і агрегатного стану речовин, що горять, параметрів пожежі
(площі, інтенсивності, температури горіння тощо), виду пожежі
(у закритому або відкритому повітрі), вогнегасної здатності щодо
гасіння конкретних речовин та матеріалів, ефективності способу
гасіння пожежі.
Оскільки вода є основною вогнегасною речовиною, необхідно при2
ділити особливу увагу створенню та працездатності надійних систем
водопостачання.
Відповідно до протипожежних норм кожне промислове підприєм2
ство обладнують пожежним водопроводом Він може бути об’єднаним
з господарсько2питним або водопроводом, який використовують у
виробничому процесі. Воду також можна подавати до місця пожежі з
водоймищ річок або підвозити в автоцистернах.
Нормами допускається обладнання окремого пожежного водопро2
воду високого або низького тиску. Під час гасіння пожеж напір води в
водопроводах високого тиску створюється спеціальними стаціонар2
ними пожежними насосами. Їх обладнують пусковими пристроями,
які включають систему в роботу при одержанні сигналу про вини2
кнення пожежі.
Водопровід високого тиску мас забезпечити подачу компактного
струменя води на висоту 10 м, коли пожежний ствол розміщено на
рівні самого високого об’єкта, при максимальному споживанні води з
внутрішніх пожежних кранів. У водопроводах низького тиску напір
води створюється за допомогою пересувних пожежних насосів (мото2
помпи, автонасоси), які подають воду від гідрантів до місця пожежі.
Напір в мережі пожежного водопроводу низького тиску повинен
забезпечити висоту струменя не менше 10 м відносно землі.
Основними елементами устаткування водяного пожежогасіння
на об’єктах є пожежні гідранти, пожежні крани, пожежні рукави, насо2
си та ін.
Пожежні гідранти використовують для відбору води із зовнішньо2
го водопроводу. Біля місця їх розташування повинні бути встановлені
покажчики з нанесеними на них: літерним індексом «ПГ», цифровими