Файл: Деньги и кредит(укр.)-2012(Гаршина).doc

У результаті цієї операції:

1. Продавець одержує від банку (компанії) 70-80 % вартості векселя, не очікуючи строку його погашення, і може відразу пускати гроші в оборот.

2. Іншу суму за векселем постачальник одержує при погашенні векселя покупця.

3. Постачальник обов'язково повідомляє боржника про проведення факторингової операції й передачі прав банку (компанії).

4. Банк здійснює твердий контроль платіжної дисципліни покупця й стягує гроші за векселем у зазначений строк.

5. Послуга банку оплачується: постачальник сплачує йому 1-2% вартості векселя за факторингову операцію плюс відсоток за наданий кредит (у розмірі 70-80% вартості векселя).

Для постачальника зникає ризик не повернення грошей через неплатоспроможність покупця.

12 Бартерні угоди

Це безгрошовий, але оцінений і збалансований обмін товарами, оформлений договором. Оцінка товарів проводиться з метою створення умов для еквівалентного обміну, для обліку, визначення сум, що застраховані, оцінки претензій.

Основною причиною бартерних угод є валютні або грошові проблеми. Бартерні угоди використовуються як у зовнішній, так і у внутрішній торгівлі.

Слід зазначити, що між готівково-грошовим і безготівковим обігом існує взаємозв'язок і взаємозалежність: гроші поступово переходять із однієї сфери обігу в іншу, готівка змінює форму на рахунках у кредитній установі й назад. Безготівковий обіг виникає при внесенні готівки на рахунок у кредитній установі, отже, безготівковий обіг немислимий при відсутності наявного. Одночасно готівка з'являється в клієнта при знятті з рахунку в кредитній установі.

Таким чином, наявний і безготівковий обігу утворюють загальний грошовий обіг країни, у якому діють єдині гроші одного найменування.

2.3 Грошова маса і її структура

Грошова маса – це сукупний обсяг коштів, який на даний момент знаходиться в обігу й належить різним економічним суб'єктам.

У цей час прийняте умовно розбивати сукупність грошової маси на грошові агрегати, тобто показники її обсягу й структури.

Грошовий агрегат – це частина грошової маси, представлена певною сукупністю грошових активів, згрупованих по убуванню ступеня ліквідності, причому кожний наступний агрегат містить у собі попередній.

Грошові агрегати – це угруповання ліквідних активів, що різняться ступенем грошовості грошової маси.

Склалася міжнародна традиція в якості основних агрегатів виділяти М1, М2, М3. Однак склад цих агрегатів суттєво різниться від країни до країни, тому що грошова маса кожної країни унікальна. Найбільш порівнянним для більшості країн миру є агрегат М1, тому що він складається із платіжних засобів, які скрізь, у принципі однакові.

В економічно розвинених країнах – США, Великобританії, ФРН, прийнято розрізняти чотири агрегати грошової маси. Згідно із класифікацією, яка застосовується в США, грошові агрегати представлені в такий спосіб:

М1 – готівка поза банківською системою, депозити до запитання, дорожні чеки, інші чекові депозити;

М2 – М1 плюс не чекові ощадні депозити, строкові вклади (до 100 000 дол.), одноденні угоди про зворотний викуп й ін.;

МЗ – М2 плюс строкові вклади понад 100 тис. дол., термінові угоди про зворотний викуп, депозитні сертифікати й ін.;

L – МЗ плюс казначейські ощадні облігації, короткострокові державні зобов'язання, комерційні папери та ін.

Не чекові ощадні рахунки – це внески, що приносять відсотки, що й вилучаються без штрафу в будь-який момент, але вони не надають права користування чеками для оплати.

Рисунок 9 –Склад грошової маси в США

У Російській Федерації й в Україні також розрізняють і публікують чотири агрегати грошової маси.

Грошові агрегати в Україні

В Україні починаючи із грудня 2002 року грошові агрегати складаються на основі даних стандартизованих форм звітності Національного банку України й інших депозитних корпорацій (банків) по методології МВФ.

Грошові агрегати – це зобов'язання депозитних корпорацій перед іншими секторами економіки, крім сектору загального державного управління й інших депозитних корпорацій.

Грошовий агрегат М0 включає готівку в обігу поза депозитними корпораціями: банкноти, металеві монети, білети державної скарбниці (у деяких країнах). Металеві монети (2-3% готівки) дають можливість робити дрібні угоди. Реальна вартість монети значно нижче номінальної, щоб не допустити їхнє переплавлення й продаж у вигляді злитків.

Білети державної скарбниці – це грошові знаки, що випускаються державними казначействами для розміну банківських білетів у роздрібному товарообігу; вони не мали золотого наповнення.

Банківські білети (банкноти) – випускаються державним і іншим уповноваженим банком, раніше мали золоте наповнення й вільно обмінювалися в банку на золото. Вони забезпечуються всім державним майном і векселями уряду. Банкноти й білети державної скарбниці по своїй економічній природі є борговими зобов'язаннями уряду й у той же час, як і всі інші грошові знаки, є кредитними грішми. Кредитні гроші позбавлені власної вартості, але можуть виконувати функції грошей і зберігати стабільність при наявності в них трьох властивостей: прийнятності, законності й відносної рідкості.

Грошовий агрегат М1 – це грошовий агрегат М0 і перекладні депозити в національній валюті (М1-М0). Ця різниця (М 1-М0) показується у звітності окремо, а в теорії зветься «квазі-гроші», позначається QM.

Грошовий агрегат М2 – це грошовий агрегат М1 плюс перекладні депозити в іноземній валюті й інші депозити (M2–M1).

Грошовий агрегат М3 – це грошовий агрегат М2 і цінні папери, крім акцій (M3–M2).

Зобов'язання, які не включаються в М3 – це перекладні депозити й інші депозити регіональних і місцевих органів державного управління й інших секторів економіки.

За даними на 1 листопада 2011 року грошовий агрегат М0 становив 188 380 млн. гр., М1 - 304 322 млн. гр., М2 - 662 969 млн. гр., М3 - 666 351 млн. гр.

У світовій практиці існує стійка тенденція зменшення частки готівки в загальній грошовій масі. Це пов'язане із уведенням у механізм платіжних відносин нових технологій, насамперед з підвищенням ролі пластикових карток у розрахунках.

Відношення готівково-грошового та безготівкового обігів виражається через коефіцієнт готівки (4):

(4)

де К₁ – коефіцієнт готівки.

Іншим важливим коефіцієнтом при аналізі грошової маси є коефіцієнт монетизації:

k = , (5)

де k – коефіцієнт монетизації;

v – швидкість обігу грошей.

k= (6)

Величина, зворотна швидкості обігу грошей, називається коефіцієнтом монетизації або коефіцієнтом Пігу. Коефіцієнт монетизації k несе й власне значеннєве навантаження, показуючи частку номінальних грошових залишків у доході.

На грошову масу впливають два фактори: кількість грошей і швидкість їх обороту.

Кількість грошової маси визначається державою, його законодавчою владою.

Інший фактор – швидкість обігу грошей, тобто їхній інтенсивний рух при виконанні ними функцій обігу й платежу. Для розрахунків цього показника використовують непрямі методи, у тому числі:

1. швидкість руху грошей у кругообігу вартості або кругообігу доходів:

(8)

Цей показник свідчить про зв'язок між рухом, обігом і процесами економічного розвитку;

2. оборотність грошей у платіжному обороті визначається відношенням:

( 9)

Цей показник свідчить про швидкість безготівкових розрахунків.

На швидкість обігу грошей впливають загальноекономічні фактори, тобто циклічний розвиток виробництва, темпи його зростання, рух цін, а також грошові, монетарні фактори, тобто структура платіжного обороту (співвідношення готівки й безготівкових грошей), розвиток кредитних операцій і взаємних розрахунків і т.д.

Але тому що швидкість обігу грошей обернено пропорційна кількості грошей в обігу, прискорення їх оборотності означає ріст грошової маси. Збільшена грошова маса, при тому ж обсязі товарів і послуг на ринку, веде до знецінювання грошей, тобто в остаточному підсумку є одним з факторів інфляційного процесу.

ТЕМА 3. ГРОШОВИЙ РИНОК

Ринок грошей є об'єктом пильної уваги не тільки державних діячів, але й домогосподарств. Ця частина загальнонаціонального ринку швидше за все реагує на всі позитивні й негативні тенденції розвитку національної економіки. Не тільки економісти монетарного напрямку вважають монетарну політику головним інструментом впливу на національну економіку. Швидкість руху й величина грошової маси є об'єктами жорсткого державного контролю.

3.1 Попит на гроші і його складові

Грошовий ринок – це ринок готівки, що перебуває в обігу (вітчизняної та закордонної) і виконуючих аналогічні функції короткострокових коштів (векселів, депозитних сертифікатів і ін.).

На грошовому ринку завжди взаємодіють попит та пропозиція грошей.

Попит на гроші – бажання економічних суб'єктів мати у своєму розпорядженні певну кількість платіжних засобів, яку фірми й населення мають намір тримати в себе в цей момент; загальна потреба ринку в коштах.

Попит на гроші випливає із двох функцій грошей – бути засобом обігу й засобом збереження багатства.

Кейнсіанська теорія попиту на гроші – теорія переваги ліквідності – виділяє три мотиви, що спонукують людей зберігати частину грошей у вигляді готівки:

- трансакційний мотив (потреба в готівці для поточних угод),

- мотив обережності (зберігання певної суми готівки на випадок непередбачених обставин у майбутньому),

- спекулятивний мотив ("намір приберегти деякий резерв, щоб з вигодою скористатися кращим, у порівнянні з ринком, знанням того, що принесе майбутнє").

1. Попит на гроші для угод – це та кількість грошей, яка необхідна громадянам і підприємствам, тобто всім агентам ринку, для здійснення поточних платежів (закупівля сировини, матеріалів, оплати ресурсів і т.д.). Прийняті теоретичні допущення, що попит на гроші для угод визначається загальним грошовим рівнем в економіці й зміною його пропорційно валовому внутрішньому продукту.

Трансакційний попит на гроші – це функція доходу, він не залежить від процентної ставки. Тому функцію трансакційного попиту на гроші можна представити у вигляді вертикальної прямої, паралельної осі ординат (процентної ставки), як це показано на рисунку 10. Позначимо трансакційний попит на гроші через L_T.

Рисунок 10 – Попит на гроші для угод

2. Попит на гроші з боку активів визначається потребою агента ринку розмістити частину коштів в окремих фінансових активах (акції, облігації, банківські депозити й ін. цінні папери). Прийняте теоретичне допущення, що між ставкою відсотків по цінних паперах і кількістю грошей, вкладених у фінансові активи, існує обернено пропорційна залежність. Залежно від динаміки процентної ставки по активах відбувається перелив грошей з наявної форми у форму грошових фінансових активів і назад. Зі зростанням ставки відсотка попит на гроші для угод не змінюється, а попит на гроші з боку активів падає. З падінням ставки відсотка реалізуються фінансові активи, попит на гроші з боку активів зростає. Таким чином, процентна ставка є одним з важливих інструментів фінансової політики уряду. Змінюючи процентну ставку, воно може впливати на ділову активність у різних секторах економіки й може стимулювати по черзі те виробничий, те фондовий сектори.

Спекулятивний попит на гроші (L_S) або попит на гроші з боку активів – залишок грошового доходу, не використовуваний для платежів, а збережений у вигляді готівки.

Рисунок 11 – Спекулятивний попит на гроші

Спекулятивний попит на гроші заснований на зворотній залежності між ставкою відсотка й курсом облігацій..

Рисунок 12 – Загальний попит на гроші

Якщо ставка відсотка зростає, то ціна облігації падає, попит на облігації збільшується, що призводить до скорочення запасу готівки (змінюється співвідношення між готівкою й облігаціями в портфелі активів), тобто  попит на готівку знижується. Таким чином, очевидною є зворотна залежність між попитом на гроші й ставкою відсотка (рис. 11).

В аналітичній формі загальний попит на гроші можна представити у вигляді формули (9):

L = L_T + L_S, (9)

де L – загальний попит на гроші.

3.2 Пропозиція грошей. Рівновага на грошовому ринку

Пропозиція грошей містить у собі готівку поза банківською системою й депозити, які економічні агенти при необхідності можуть використовувати для угод (фактично це агрегат М1):

МS = С + D, (10)

де МS – пропозиція грошей,

С – готівка,

D – депозити до запитання.

У модель пропозиції грошей включено три екзогенні змінні.

1) Грошова база (гроші підвищеної потужності, резервні гроші) – це готівка в обігу, у тому числі в не фінансовому секторі й у касах кредитних організацій + сума обов'язкових резервів комерційних банків у центральному банку + кошти кредитних організацій на кореспондентських рахунках у центральному банку. Готівка є безпосередньою частиною пропозиції грошей, тоді як банківські резерви впливають на здатність банків створювати нові депозити, збільшуючи пропозицію грошей. Позначимо грошову базу через МВ, банківські резерви через R, тоді:

МВ = С + R, (11)

де МВ – грошова база,

С – готівка в обігу,

R – обов'язкові резерви комерційних банків у Центральному банку.

2 Норма резервування депозитів (rr) – це частка банківських вкладів, поміщених у резерви. Центральний банк установлює для комерційних банків норми резервів у вигляді безвідсоткових вкладів у Центральному банку. Норми резервів установлюються у відсотках від внесків у комерційних банках. Цей відсоток диференційований: вклади до запитання мають більш високий норматив, чому строкові вклади. У загальному виді резервна норма дорівнює:

, (12)

де R – величина обов'язкових резервів;

D – сума внесків відповідного виду.

Відношення rr залежить від норми обов'язкових резервів, яка встановлюється Центральним Банком, і від величини надлишкових резервів, які комерційні банки припускають тримати понад необхідну суму.

3 Коефіцієнт депонування грошей (сг) – відображає переваги населення в розподілі грошової маси між готівкою й депозитами. Визначається по формулі: