Файл: Деньги и кредит(укр.)-2012(Гаршина).doc

. (13)

Величина сr визначається, головним чином, поведінкою населення, що вирішує, у якій пропорції будуть перебувати готівка й депозити.

Дана модель показує залежність пропозиції грошей від грошової бази, норми резервування депозитів і коефіцієнта депонування. З її допомогою можна зрозуміти, як впливає на пропозицію грошей політика Центрального банку, комерційних банків і приватних осіб.

Більш загальна модель пропозиції грошей включає й таку змінну, як грошовий мультиплікатор.

Грошовий мультиплікатор (μD) – це відношення пропозиції грошей до грошової бази:

μD = . (14)

Грошовий мультиплікатор можна представити через відношення готівка - депозити сr (коефіцієнт депонування) і резерви - депозити rr (норму резервування):

μD = = . (15)

Розділимо чисельник і знаменник правої частини рівняння на D (депозити) і одержимо:

. (16)

Зобразимо ефект створення нових грошей на рисунку 13, звідки можна побачити, що розмір позички, видаваної в п'ятому банку, дорівнює 13 грош. од., а в шостому – 7,8 грош. од. Теоретично сума «нових грошей», створюваних у кожному наступному банку, визначається шляхом множення розміру позички на величину грошового мультиплікатора.

«Нові гроші» = (D - R) * μD (17)

Збільшення коефіцієнта депонування й норми резервів зменшує грошовий мультиплікатор.

Пропозицію грошей можна представити у вигляді:

MS = . (18)

Таким чином, пропозиція грошей прямо залежить від величини грошової бази – грошового мультиплікатора (або мультиплікатора грошової бази).

Рівновага на грошовому ринку – ситуація на грошовому ринку, коли кількість пропонованих коштів і кількість грошей, яку прагнуть мати на руках населення й підприємці, співпадають

Зобразимо ефект створення нових грошей на рисунку 13.

Рівновага на грошовому ринку є результат взаємодії попиту та пропозиції грошей. Ціною грошей на грошовому ринку є процентна ставка.

Крива попиту на гроші відображає взаємозв'язок між загальною кількістю грошей, яку населення й фірми прагнуть мати на руках у цей момент, і процентною ставкою по звичайних негрошових активах.

Крива пропозиції грошей відображає залежність пропозиції грошей від процентної ставки.

Депозит D = 100 Резерв = 100 * 40% / 100 = 40 (грош.од.)

Банк 1 - 100

Позичка =100 – 40 = 60 (грош.од.)

Депозит D = 60 Резерв = 60 * 40% / 100 = 24 (грош.од.)

Банк 2 - 60

Позичка = 60 – 24 = 36 (грош.од.)

Депозит D = 36 Резерв = 36 * 40% / 100 = 14,4 (грош.од.)

Банк 3 - 36

Позичка =36 - 14,4 = 21,6 (грош.од.)

Депозит D = 21,6 Резерв = 21,6 * 40% / 100 = 8,6 (грош.од.)

Банк 4 - 21,6

Позичка =21,6 - 8,6 = 13, (грош.од.)

Депозит D = 13 Резерв = 13 * 40% / 100 = 5,2 (грош.од.)

Банк 5 - 13

Позичка = 13 - 5,2 = 7,8 (грош.од.)

Депозит D = 7,8 Резерв = 7,8 * 40% / 100 = 3,2 (грош.од.)

Банк 6 - 7,8

Позичка = 7,8 - 3,1 = 4,7 (грош.од.)

Рисунок 13 – Ефект кредитно-грошової мультиплікації

Рівновага на грошовому ринку формується під впливом Центрального банку. У тому випадку, коли Центральний банк, контролюючи пропозицію грошей, має намір підтримувати його на фіксованому рівні незалежно від зміни процентної ставки, крива пропозиції буде являти собою вертикальну лінію, як це показано на рисунку 14.

M

Рисунок 14 – Рівновага на грошовому ринку

Рівновагу на грошовому ринку показано на рисунку 14 точкою перетинання кривих попиту та пропозиції в точці А. Рухлива процентна ставка втримує в рівновазі грошовий ринок. Коливання рівноважних значень ставки відсотка й грошової маси можуть бути пов'язані зі зміною рівня доходу, пропозиції грошей. Графічно це відображається зрушенням, відповідно, кривих попиту та пропозиції грошей.

3.1 Фактори стійкості грошей і механізм її забезпечення

Головна функція грошового ринку – це мобілізація тимчасово вільних коштів і перетворення їх у позичковий капітал.

Ключовими питаннями грошового ринку є:

- збалансування попиту та пропозиції грошей;

- формування ринкового рівня відсотка як ціни грошей;

- забезпечення стійкості грошей.

Усі фактори стійкості грошей можна розділити на три групи:

1. Фінансові фактори: наявність розвиненої фінансової системи держави або НБУ, місцевих органів фінансового управління, системи фінансових норм і регламентів, що визначають діяльність усіх фінансових інститутів, і наявність розгалуженої системи фінансового контролю.

2. Кредитні фактори: наявність розвитої системи кредитних установ (банки й кредитні спілки), що діють відповідно до єдиних інструкцій національного банку; розроблена система перевірки кредитоспроможності клієнта і його станового гарантійного забезпечення кредитів; зниження кредитної процентної ставки до рівня, стимулюючого ділову активність в умовах грошової інфляції.

3. Валютні фактори:

• виключення іноземної валюти із внутрішнього грошового обігу (роздрібного товарообігу);

• наявність розробленої системи обмежень і правил по ввозу-вивозу, обміну, купівлі-продажу іноземної валюти всіма агентами ринку;

• наявність національної міжбанківської валютної біржі, на якій національний банк може сформувати банківський курс іноземної валюти через регулювання торгів або валютну інтервенцію (купівлю-продаж зайвої валюти);

• наявність стабілізаційних валютних кредитів від міжнародних організацій (МВФ) для покриття дефіциту платіжного балансу.

ТЕМА 4. ГРОШОВІ СИСТЕМИ

З розвитком грошового обігу він організаційно оформляється в грошову систему, яка є обов'язковим атрибутом національної економіки, її кровоносною системою. Традиційно грошові системи розвивалися разом з розвитком форми грошей. Так відбувся перехід від систем металевого обігу до сучасних паперово-грошових систем. У цей час здійснюється перехід до електронного обігу грошей.

4.1 Характеристика грошової системи. Елементи грошової

системи

Грошова система – це форма організації грошового обігу в країні, яка склалася історично й закріплена національним законодавством.

Грошова система включає наступні елементи:

1. грошову одиницю з усіма атрибутами (номінал, дизайн, захист і т.д.);

2. масштаб цін. Спочатку масштаб цін визначався фіксованою вагою грошового матеріалу (золота), прийнятого за грошову одиницю. На сучасному етапі масштаб цін визначається через національну грошову одиницю в перерахуванні на порівняльну вартість споживчих кошиків різних країн;

3. види грошей, що є законним платіжним засобом (монети й банкноти, безготівкові гроші, векселі, кредитні картки і т.д.);

4. емісійну систему – установи, що випускають гроші й визначають порядок їх випуску. В Україні емісійними центрами є НБУ й Казначейство. Вони визначають строки й обсяги друкування банкнот і карбування монет, графік доставки грошових знаків в обласні управління НБУ, комерційні банки, обсяги обов'язкових банківських резервів і т.д.;

5. інститути грошового обігу – державні й недержавні установи, що регулюють грошовий обіг.

Монети

Історично першою знаковою формою грошей були монети. Розрізняють наступні види монет:

- повноцінні золоті й срібні монети, купівельна спроможність яких відповідає вартості металу, що втримується в них (щоб додати твердість монеті, до неї домішували неблагородні метали. Утримування золота в сплаві називається пробою);

- білонні або неповноцінні, купівельна спроможність яких більше вартості металу, що втримується в них.

Повноцінні монети чеканяться двома способами:

1 Вільне (відкрите) карбування, при якому будь-яка людина могла прийти на монетний двір держави й накарбувати зі свого металу будь-яку кількість монет (безкоштовно або за символічну плату). Перевага вільного карбування полягає в тому, що валютний метал вільно перетворюється зі скарбу в засіб обігу й платежу.

2 Закрите (невільне) карбування - карбування монет з металу державної скарбниці в кількості, обумовленої урядом.

Переваги закритого карбування полягають в тому, що запобігає можливість переповнення каналів обігу неповноцінними монетами й витиснення ними повноцінних монет, забезпечується одержання монетного доходу винятково державою.

У процесі карбування монет і в ході їх обігу повинен дотримуватися встановлений державою ремедіум - це максимально припустиме відхилення фактичної ваги й проби металу в монеті від законної норми. При стиранні, що перевищує ремедіум, монети необов'язкові до приймання.

4.2 Системи металевого обігу. Закон Грешема

Система металевого обігу це грошова система, у якій роль загального еквівалента закріплено за одним або декількома металами. Історії відомі два типи систем металевого обігу:

1. Монометалізм - це така грошова система, при якій роль загального еквівалента відіграє один метал. Причому в обігу функціонують монети з одного металу або грошові знаки, розмінні на нього.

Монометалізм може бути мідним, срібним або золотим. Мідний монометалізм існував у Прадавньому Римі в V-Ш століттях до нашої ери, срібний мав місце в Росії в 1843-1852 р. р., Голландії - в 1847- 1875 р. р., Індії - в 1852 - 1893 р. р. Золотий монометалізм виник в Англії ще наприкінці XVIII століття, але одержав широке поширення в капіталістичному світі лише з кінця XIX століття.

2. Біметалізм - це система металевого обігу, при якій роль загального еквівалента привласнюється двом металам - золоту й сріблу. Монети з обох металів підлягають вільному карбуванню й допускаються до обігу на однакових правах.

Біметалізм широко поширився в Європі в період становлення капіталізму й дуже довго проіснував у США (із другої половини XVIII століття до 1900 р.).

Біметалізм підрозділяється на два різновиди:

а) система паралельної валюти, при якій золоті й срібні монети обертаються по дійсній вартості золота, що міститься в них, або срібла (золоті монети обмінюються на срібні за ринковим курсом);

б) система подвійної валюти, при якій золоті монети обмінюються на срібні за курсом, установленим державою;

в) система «валюти, що кульгає», при якій золоті й срібні монети були законним платіжним засобом, але не на рівних підставах.

У системі подвійної валюти діє закон Грешема: монети з металу, що знецінився, витісняють із обігу монети з того металу, відносна вартість якого тепер підвищилася. Закон названий іменем англійського державного діяча й міністра фінансів уряду Англії кінця XVI століття Томаса Грешема, який указав на те, що «гірші гроші витісняють із обігу кращі».

Труднощі подвійних грошей і цін наприкінці-кінців визначили перехід до золотого монометалізму. При цьому пануюча роль золота закріплювалася шляхом:

1) уведення вільного карбування тільки для золота, у той час як монети з інших металів підлягають закритому карбуванню;

2) наділення золотих монет силою законного платіжного засобу в необмежених розмірах при одночаснім обмеженні платіжної чинності срібних і мідних монет;

3) установлення вільного розміну неповноцінних монет і банкнот на золоті монети.

Розвиток капіталізму вимагав стійких грошей, єдиного загального еквівалента, тому біметалізм поступився місцем монометалізму.

4.3 Загальна характеристика золотого стандарту, його види.

Демонетизація золота

Золотий стандарт - це грошова система, у якій головним видом грошей є золоті монети, а всі інші види грошей обмінюються на них за твердим курсом.

Уперше золотий стандарт ствердився в Англії в 1816 році, а наприкінці XIX - початку XX століття на цю систему перейшли всі європейські держави й США.

Особливості золотого стандарту

1. Золоте наповнення кожної грошової одиниці було встановлено законом і підтримувалося незмінним.

2. Існувало вільне карбування золотих монет при певному й незмінному наповненні грошової одиниці.

3. Золото вільно переміщалося між країнами.

4. Централізовані золоті запаси держав були головним резервом світових грошей, міжнародних платіжних засобів.

5. Існувала вільна взаємна оборотність валют.

6. Валютні курси визначалися по золотому паритету, тобто по кількості золота в грошовій одиниці.

7. Валютні курси, тобто співвідношення, у яких валюта однієї країни обмінюється на валюту іншої, коливалися дуже незначно, у межах так званих золотих точок ±1%. Курси не могли відхилятися більше, тому що боржник, який зобов'язаний був заплатити борг в іноземній валюті, завжди мав вибір: або купити за свої національні гроші цю валюту, або купити й переслати золото. Таким чином, відхилення в межах 1% являли собою видатки на пересилання золота.

Переваги міжнародного золотого стандарту

1) Універсальний і ідеальний засіб обігу й міри вартості. Золото здатне безперешкодно перетинати державні кордони й перетворюватися то у фунт стерлінгів, то у франк, то в гульден. При цьому вартість товару в різних країнах може бути обмірювана з абсолютною точністю.

2) Стабільність іноземних валютних курсів. Коли всі країни, що брали участь у міжнародних економічних відносинах, повідомляють, що їх грошові одиниці дорівнюють строго певній кількості чистого золота, то неважко підрахувати точний обмінний курс будь-якої валюти.

3) Паритет рівнів цін. Наприклад, Центральний банк Німеччини гарантує обмін марки на 0,5 грама золота, а Центральний банк Англії дорівняв фунт стерлінгів до 2 грамів золота. У такому випадку обмінний курс між маркою й фунтом рівний 4:1.

Недоліки міжнародного золотого стандарту

1) Стабільність обмінного курсу й нестабільність рівня цін. Якщо рівень цін в одній країні впаде, а обмінний курс між двома країнами не зміниться, то друга країна також буде змушена понизити рівень цін, щоб зберегти відносні конкурентні позиції на світових ринках.

2) Несприятливі наслідки переміщення золота. Усі види економічних утруднень перетікають із однієї країни в іншу. Наприклад, у країні А виникла політична нестабільність. Золото почало перетікати в країну В. Надлишковий наплив золота поза зв'язком з економічною кон'юнктурою в країні В може привести до зростання цін, перегріву економіки, за якими підуть криза й депресія.

Види золотого стандарту

1. Золотомонетний - класична форма золотого стандарту, описаного вище.

У зв'язку з нестачею золота обіг золотих монет після першої світової війни в невеликій мері збереглося лише в США. Золотомонетний стандарт припинив своє існування в роки першої світової війни ( крім США, де він протримався до 1933 р.). Був припинений розмін банкнот на золото, заборонений вивіз його за кордон, золоті монети пішли з обігу та перетворилися на скарб. По закінченню першої світової війни жодна держава не змогла стабілізувати свою валюту на основі відновлення золотомонетного стандарту.