Файл: Деньги и кредит(укр.)-2012(Гаршина).doc

Грошовий обіг здійснюється у двох формах:

1. наявній;

1. безготівковій.

Готівково-грошовий обіг – рух готівкових грошей в сфері обігу й виконання ними двох функцій (засобу платежу й засобу обігу).

Готівка використовуються:

• для кругообігу товарів і послуг;

• для розрахунків по виплаті зарплати, премій, допомоги, пенсій;

• при виплаті страхових відшкодувань;

• при оплаті цінних паперів;

• при платежах населення за комунальні послуги.

Готівково-грошовий оборот включає рух усієї готівки ( грошової маси) за певний період часу між населенням і юридичними особами, між фізичними особами, між населенням і державою.

Готівково-грошовий обіг здійснюється за допомогою різних видів грошей: банкнот, металевих грошей і ін. кредитних інструментів (векселів, чеків, кредитних карток). Емісію готівки здійснює центральний банк. На Україні це Національний Банк. Він випускає готівку й вилучає її, якщо гроші стали непридатними, а також заміняє гроші на нові зразки купюр або монет.

Для господарюючих суб'єктів установлюється ліміт готівки. Щодня вони підраховують усі гроші, що були видані, або ті, що надійшли, й зараховують їх в оборотну касу. Якщо залишок грошей наприкінці дня перевищить установлений ліміт, то сума понад ліміт зараховується в резервний фонд.

Операції підприємств із готівкою строго регламентуються:

1. готівка зберігається в банках і видається з них по грошових чеках;

2. одержання готівки в банку – строго цільове, наприклад, гроші, призначені для виплати зарплати, не можуть бути використані для інших цілей, наприклад, для видачі грошей на відрядження.

Строк знаходження цільової готівки в касі підприємства – 3 дня. Якщо за цей період гроші не затребувані, вони повинні бути повернуті в банк;

3. при одержанні й перевезенні готівки повинна бути охорона;

4. приміщення каси повинне бути ізольованим, двері – металевими, вікна й дверей повинні мати ґрати, обладнане вогнетривким сейфом, у сейфі повинні зберігатися гроші й цінності, що належать підприємству;

5. вхід у касу обмежений для осіб, що не мають на цей дозвіл;

6. надходження грошей прибуткується в касовій книзі, на кожнім підприємстві повинна бути й вестися тільки одна касова книга, яка пронумерована, опечатана й підписана. По кожному документу, що відображає рух готівки, касир зобов'язано зробити відповідний запис у книзі;

7. надходження готівки в касу від працівників здійснюється по прибуткових касових ордерах, на руки людині, що внесла гроші, видається квитанція (корінець ордера);

8. видача готівки проводиться по видаткових касових ордерах, відомостях, реєстрах, підписаним головним бухгалтером;

9. при видачі грошей підзвітній особі (наприклад, відрядних) виписуються розрахунково-касові ордери. При поверненні підзвітна особа повинна відзвітуватися (з додатком видаткових документів) за видану суму, а невитрачені гроші разом зі звітом здати;

10. не рідше одного разу у квартал за вказівкою керівника підприємства проводиться раптова ревізія каси. Касир несе повну відповідальність за недостачу як у результаті злочинних дій, так і в результаті несумлінного відношення до своїх обов'язків ( злочинна недбалість).

2.2 Безготівковий обіг грошей

Безготівковий обіг – рух вартості без участі готівки: перерахування грошей по рахунках у кредитних установах, залік взаємних вимог.

Безготівковий обіг здійснюється за допомогою чеків, векселів, кредитних карток і ін. Безготівковий грошовий обіг охоплює розрахунки між підприємствами, установами, організаціями різних форм власності:

• юридичними особами й кредитними установами;

• юридичними особами й населенням по виплаті заробітної плати, доходів по цінних паперах.

• фізичними і юридичними особами зі скарбницею держави по оплаті податків, зборів і ін. зобов'язань.

Залежно від економічного змісту розрізняють дві групи безготівкового обігу: по товарних операціях і фінансовим зобов'язанням.

До першої групи належать безготівкові розрахунки за товари й послуги, до другої групи належать платежі в бюджет ( податок на прибуток, ПДВ і ін. обов'язкові платежі) і позабюджетні фонди, погашення банківських позичок, сплата відсотків за кредит, розрахунки зі страховими компаніями.

Принципи безготівкового обігу:

1. Гроші господарюючих суб'єктів підлягають обов'язковому зберіганню в банках.

2. Грошові розрахунки ведуться тільки через банки.

3. Платежі проводяться за згодою платника.

4. Платежі здійснюються лише при наявності достатніх коштів на рахунку платника.

5. Зарахування коштів на рахунок одержувача проводиться лише після їхнього зняття з рахунку платника.

Форми безготівкових розрахунків:

1. платіжними дорученнями;

1. платіжними вимогами;

2. платіжними вимогами-дорученнями;

3. чеками;

4. акредитивами;

5. шляхом заліку взаємних вимог (кліринг);

6. по сальдо зустрічних вимог;

7. у порядку планових платежів;

8. векселями;

9. безакцептна форма;

10. факторингові операції;

11. бартер.

Документи, необхідні для відкриття розрахункового рахунку:

1. заява на відкриття розрахункового рахунку;

1. документ про створення підприємства (наказ, рішення, виписка з рішення зборів засновників);

2. копія затвердженого Статуту або Положення про підприємство з оцінкою про реєстрацію у виконкомі;

3. оригінал Статуту або Положення, щоб зробити в них відмітку про відкриття розрахункового рахунку в банку;

4. документ про реєстрацію підприємства в ДПІ в якості платника податків.

5. картка зі зразками підписів посадових осіб, що мають право розпоряджатися рахунком, і відбитком гербової печатки власника рахунку (підприємства).

6. документ про реєстрацію підприємства в органах статистики й про присвоєння ідентифікаційного номера.

Порядок виконання безготівкових розрахунків

1. Розрахунки платіжними дорученнями

Платіжне доручення – це документ, що представляє собою доручення підприємства обслуговуючому його банку перелічити певну суму зі свого рахунку на зазначений розрахунковий рахунок.

Доручення дійсне протягом 10 днів, не вважаючи дня виписки. Банк ухвалює його до виконання тільки при наявності грошей на розрахунковому рахунку платника.

Ця форма розрахунків використовується, в основному, для перерахування з розрахункового рахунку різних податків, зборів, внесків по обов'язковому страхуванню, відрахувань у позабюджетні фонди, а також платежів за рішенням адміністрації й судових органів.

2. Розрахунки платіжними вимогами

Широко застосовується при акцептній формі розрахунків, коли платежі відбуваються не відразу після відвантаження товарів і виписки товарних документів. Відвантаживши товар, постачальник виписує платіжну вимогу й передає її у свій банк на інкасо.

Рисунок 4 – Порядок розрахунків по платіжних вимогах

Інкасо – це доручення постачальника своєму банку стягнути гроші із платника на основі товарних документів.

Далі порядок розрахунків дивитеся на рисунку 4.

Коментарі до рисунка 4

У банку платника документи, чекаючи акцепту, перебувають у картотеці №1.

Акцепт – це згода покупця оплатити відвантажені товари.

Акцепт – це не тільки юридичний, але й економічний акт, тому що є важливим інструментом контролю над діяльністю постачальника (див. п. 6 б – випадки, коли підприємство відмовляється від акцепту).

У випадку, якщо покупець обґрунтовано відмовляється платити (див. п. 6б.), вантаж надходить до нього на відповідальне зберігання (п. 6в.): розвантаження, доставка на підприємство, зберігання, доставка на з.-буд., навантаження у вагони,- яке здійснюється за рахунок коштів постачальника доти, поки постачальник не дасть розпорядження, що робити із цими товарами (кому направити).

Якщо кошти на розрахунковому рахунку відсутні, а покупець акцептував вимогу, вона надходить у картотеку прострочених платежів. Порядок оплати документів цієї картотеки при вступі коштів на розрахунковий рахунок наступний:

1. платежі в бюджети всіх рівнів і в цільові позабюджетні фонди;

2. інші платежі в календарній черговості вступу документів.

3 Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями представлено на рисунку 5. На практиці платіжні вимоги-доручення використовуються при прямому відпуску товарів.

Рисунок 5 – Порядок розрахунків платіжними вимогами-дорученнями

Цю форму розрахунків використовують при «натягнутих» відносинах зі своїм банком.

4 Розрахунки чеками з лімітованих чекових книжок

Учасниками при цій формі розрахунків є:

- чекодавець;

- чекоутримувач;

- платник (банк).

Форма чека, його реквізити й порядок заповнення встановлюються законодавством і встановленими з ним банківськими правилами.

Чеки поділяються на 2 види:

• грошові;

• розрахункові.

Грошові чеки надаються для виплати чекоутримувачеві готівки в банку.

Рахункові чеки використовуються при безготівкових розрахунках.

Чек підлягає оплаті протягом 10 днів з моменту надання його банку.

Чеки використовуються, як правило, для розрахунків усередині області. Під чекову книжку банк резервує гроші на розрахунковому рахунку власника книжки.

5 Розрахунки акредитивами

Ця форма розрахунків у чомусь подібна з розрахунками чеками, тому що за заявкою покупця у свій банк із його розрахункового рахунку списується сума акредитива й зараховується в тому ж банці на рахунок по відкриттю акредитива 2. Цей спосіб розрахунків застосовується стосовно неакуратних платників; до платників, яких постачальник погано знає. Суть розрахунків акредитивами в тому, що постачальник відвантажує товари під зарезервовані для нього гроші, тобто оплата товарів гарантована (рис. 6).

При укладанні договору на поставку товарів постачальник вимагає виставити акредитив.

Банк платника повідомляє банк постачальника про відкриття акредитива й перераховує ці кошти в банк постачальника (4), одночасно платникові видається акредитив на зазначену суму (3).

Покупець із акредитивом їде до постачальника, одержує товар і розплачується документом – акредитивом.

Постачальник передає акредитив разом з документами, що підтверджують виконання умов договору у свій банк (7).

Після перевірки документів про дотримання умов договору банк постачальника перераховує кошту з рахунку акредитива на розрахунковий рахунок постачальника (8) і повідомляє банк покупця про закриття рахунку.

Різновиди акредитива:

• по джерелу коштів:

а) покритий (депонований),

б) непокритий (гарантований);

• за рівнем гарантії оплати:

а) відкличний,

б) безвідкличний.

Покритий акредитив – банк платника перераховує власні кошти покупця.

Непокритий акредитив – застосовується, якщо банки, що обслуговують клієнтів, що розраховуються, мають рахунки друг у друга. Тоді банк постачальника відкриває рахунок акредитива шляхом списання коштів з розрахункового рахунку банку платника, якщо йому на це дані права банком платника (рис. 6). Не може бути змінений або анульований без згоди постачальника. Недолік цієї форми розрахунків – відволікання обігових коштів підприємства.

При розрахунках усередині країни один акредитив призначений для розрахунків тільки з одним постачальником.

Рисунок 6 – Порядок розрахунків акредитивом

Рисунок 7 – Утворення акредитиву при непокритому акредитиві

6 Розрахунки шляхом заліку взаємних вимог (кліринг)

Сутність цієї форми розрахунків полягає в тому, що взаємні вимоги боржників друг до друга погашаються в рівновеликих сумах і лише на різницю проводяться платежі. Схематично дану форму розрахунків можна представити у вигляді рисунка 8.

При цій формі розрахунків сума 15 млн. грн. погашається по вимогах обох фірм, у результаті фірма А сплатить фірмі Б 3 млн. грн.

Операцію взаємного погашення вимог проводить банк.

Фірма Б

Рисунок 8 – Схема розрахунків шляхом заліку взаємних вимог

7 Розрахунки по сальдо взаємним вимогам

Використовуються для розрахунків між двома підприємствами, що мають постійні відносини по взаємному відпускові товарів (наданню послуг). Залік взаємних вимог проводиться самими підприємствами, а на їхніх рахунках у банках відображаються тільки кінцеві результати, тобто сальдо.

8 Розрахунки в порядку планових платежів

При постійних рівномірних поставках товарно-матеріальні цінності, включаючи й послуги транспортних організацій, покупці можуть розплачуватися з постачальниками в порядку планових платежів.

Сутність цієї форми розрахунків у тому, що платежі здійснюються періодично за домовленістю сторін у заздалегідь обумовлений термін рівними сумами. Сума платежу залежить від погодженої періодичності й обсягу поставок. Один раз в 5, 7 або 12 днів проводиться звірення оплати.

9 Розрахунки векселями

Вексель є засобом оформлення комерційного кредиту, надаваного у вигляді відстрочки сплати боргу. Моновексель пред'являється боржникові в зазначений на векселі день погашення й кредитор одержує зазначену на ньому суму. Векселем-траттою векселедержатель може розплатитися з іншим суб'єктом по проведеній між ними операції (з оформленням індосаменту, тобто передатного напису).

Особливий випадок являє собою ситуація продажу векселя векселедержателеві банку до настання терміну платежу. Ця операція називається обліком векселів банком.

У цьому випадку векселедержатель передає вексель банку по індосаменту й одержує гроші за векселем за винятком частини вексельної суми – дисконту. Дисконт визначається на основі облікової ставки й тривалості періоду до погашення векселя в днях.

Наприклад: номінальна вартість векселя 5000 грн., строк до погашення – 30 днів, дисконтна ставка – 15%.

Д = Н * t / 360 * Y / 100 (3)

Д = 5000 * 30/ 360 * 15/ 100 = 62,5 грн.

Векселедержатель одержить:

Н – Д = 5000 - 62,5 = 4937,5 грн.,

де Д - дисконт,

t - строк до погашення векселя в днях,

Н - вартість векселя (сума),

Y – дисконтна ставка.

Дисконт становить комісійні банку.

10 Безакцептна форма розрахунків

Ця форма розрахунків використовує право окремих державних інститутів (організацій) списувати в безперечному порядку (без згоди – акцепту власника коштів) певні суми з його розрахункового рахунку.

У цей час безакцептне списання коштів проводиться у випадках:

• штрафних санкцій до підприємства з боку податкових органів і позабюджетних фондів;

• штрафних санкцій до підприємства за рішенням суду;

• при оплаті з.-дор. тарифів, електроенергії, водопостачання й т.п.;

• оплата послуг банку за розрахунково-касове обслуговування.

11. Факторингові операції

Факторинг – це операція, при якій право стягувати борг із покупця за поставлені йому товари постачальник передає третій особі – банку або факторинговій компанії.