Файл: Деньги и кредит(укр.)-2012(Гаршина).doc

Кількість грошей, необхідних для обігу, можна визначити за допомогою формули:

, (1.1)

де СЦ – сума цін товарів, що знаходяться в обігу;

К – сума цін товарів, проданих у кредит;

П – сума платежів, за якими наступив термін сплати;

ВПП – платежі, що взаємно погашаються;

ШО – швидкість обігу, яка вимірюється середнім числом оборотів однойменних одиниць грошей за рік.

У сучасному виді формула, позначена вище, записується як рівняння обміну чи «рівняння Фішера»:

М*V = Р*Q, (1.2)

де М – маса грошей в обігу;

V – середня швидкість обігу грошової одиниці;

Р – рівень цін;

Q – реальний обсяг національного продукту.

5. Світові гроші. Зовнішньоторговельні зв'язки, міжнародні позики обумовили появу світових грошей. Світові гроші виступають як засіб обліку спільної праці, спільних витрат різних країн у міжнародних проектах. Спочатку функцію світових грошей виконувало золото, у цей час цю роль відіграють так звані резервні валюти. Для зміцнення національних грошей таких держав, як США й Великобританія, у якості світових грошей і з їхньої ініціативи використовувалися міжнародні валютні угоди й валютні кліринги.

Валютні кліринги – система розрахунків між країнами на основі заліку взаємних вимог відповідно до міжнародних платіжних угод, які передбачали клірингові рахунки, валюту, порядок вирівнювання платежів.

Причини введення:

1. нестабільність економіки;

2. неврівноваженість платіжного балансу;

3. валютні обмеження;

4. загострення конкуренції;

5. інфляція.

Крім міжнародних валютних угод підписувалися регіональні валютні угоди (валютні блоки, зони), які забезпечували пануюче положення однієї грошової одиниці найбільш розвиненої держави в зовнішньоекономічних відносинах країн, що їх підписали. Так були створені Стерлінговий блок в 1931 р., Доларовий блок в 1933 р., Золотий блок ( на чолі із Францією в 1933 р.).

На відміну від основних похідні функції суті грошей не визначають, але суттєво доповнюють і конкретизують її.

1. Інформаційна функція. У цей час Центральний банк, монополізувавши емісію грошей, знайшов можливість одержувати докладну інформацію про масу, структуру, швидкість обігу грошей, а також про багатьох інших явищах економічного життя суспільства. Саме уявлення про масу грошей, що перебувають в обігу, дозволяють оцінювати масштаби тіньової економіки, яка, природно, тяжіє до використання готівки.

Рисунок 1 – Похідні функції грошей

2. Продуктивна функція. Гроші – самий ліквідний економічний актив і має невисокі витрати зберігання. Додаткові витрати на інформацію збільшують майбутню вартість грошей, але самі по собі гроші мають інформаційні властивості. При недостатній прозорості ринку застосування грошей допомагає економити ресурси, які в іншому випадку відволікалися б на одержання інформації.

3. Сеньоражна функція грошей (функція емісійного доходу), що виникає при двох умовах: 1) монополія на емісію грошей (монетна регалія) і 2) більш низькі витрати виробництва грошей ніж ціна, яку вони представляють в обігу. Сам характер грошей має на увазі їхній монопольний характер. У сучасних умовах монополією на емісію грошей має центральний банк країни. Тому гроші центрального банку є одним з важливих джерел доходу держави.

4. Регулююча функція. Гроші впливають на розвиток економіки, тому що з їхньою допомогою реалізується фіскальна (бюджетно-податкова) і монетарна (грошово-кредитна) політика держави.

5. Інституціональна функція. Гроші є одним з важливих атрибутів демократизації суспільства. Вони підточили підвалини феодального й соціалістичного суспільства. У грошовій економіці економічний індивід одержує незрівнянно більш високий рівень свободи вибору в порівнянні з індивідом у безгрошовому суспільстві. Войовнича Спарта зазнала поразки в протиборстві з торговельними Афінами, Прадавня Персія – із Прадавньою Грецією, СРСР – зі США, НДР – із ФРН насамперед саме із цієї причини.

1.3 Форми грошей і їх еволюція

Якщо зв'язувати форму грошей з натуральними властивостями грошового товару, то можна виділити шість типів (основних форм) грошей (мал. 1.2):

Рисунок 2 – Еволюція форм (типів) грошей

Примітивні гроші – це річ, деякою мірою граюча роль якогось однакового стандарту, який застосовується для здійснення значної частки платежів.

До товарно-рахункових грошей належать знаряддя праці, зброя, худоба, раби, прикраси, до товарно-вагових – продукти рослинного й тваринного походження, що добре зберігаються. Зливкова форма грошей з'являється набагато пізніше – коли видобуток золота й срібла суттєво зріс.

Первісно золото й інші благородні метали при обміні зважувалися, ділилися на відповідні шматки і т.д. Однак незручності, пов'язані з розподілом і втратою при цьому частини металу, визначенням його проби і т.д. викликали необхідність перехід до грошово-злиткової форми. Злиток являє собою той же шматок грошового металу, але оформлений і певний по вазі й пробі.

Повноцінні гроші – це форма грошей, при якій гроші можуть використовуватися крім грошових для не грошових цілей як товарів, при цьому товарна цінність грошей дорівнює їхній грошовій ціні.

Подальший розвиток грошово-зливкової форми вартості призводить до виникнення грошово-монетної форми.

Монета - є гарантована вага грошового металу, відбиток і фактура якого свідчать про його приналежність до певної грошової системи. Перші монети з'явилися майже 26 століть назад у Прадавньому Китаї й державі Лідія. У Київській Русі перші карбовані монети з'явилися в ІХ-Х ст. Монета більш пізнього розвитку грошового обігу мала встановлені законом відмітні ознаки (зовнішній вигляд, вагове наповнення). Найбільш зручної для обігу виявилася округла форма монети (менше стиралася), лицьова сторона якої називалася «аверс», оборотна – «реверс» і обріз – «гурт».

У монеті не тільки укладена певна кількість грошей, але вона й позначена, тобто монета - це не тільки товар, що відіграє роль загального еквівалента, але й знак грошей. Першою сходинкою знакової форми вартості є монетно-знакова, на початкових етапах якої оберталися неповновагі монети, що втратили частину своєї ваги внаслідок природного стирання в процесі обміну.

Особливість, у чинність якої неповновага монета в обігу може представляти повновагу, була потім використана для фальсифікації й випуску неповноцінних монет. На цій основі з'являються монети з неблагородних металів. У них реальне грошове втримування вже зовсім зникло, залишився лише його знак.

Розвиток грошової форми вартості приводить до витиснення монет паперовими грошима (мал. 1.3).

Паперові гроші - це представники, знаки, символи, замінники золота в обігу. У паперово-грошовій формі вартості грошовий знак остаточно відділився від позначуваних ним реальних грошей і одержав самостійний рух із властивими йому законами, які є прямою протилежністю законам обігу реальних грошей.

Рисунок 3 – Шляхи виникнення паперових грошей

Якщо реальні гроші обертаються тому, що мають вартість, то паперові гроші представляють вартість тому, що вони обертаються. Кількість реальних грошей, необхідних для обігу, залежить від їхньої вартості. Вартість же, що представляється паперовими грішми, залежить від їхньої кількості в сфері обігу. У той час, як маса реальних грошей в обігу залежить від рівня товарних цін, останній залежить від маси паперових грошей в обігу.

Подальшим запереченням грошового змісту є кредитні гроші (вексель, банкнота) і паперово-кредитна форма вартості, що виникла на їхній основі. З одного боку, вони заперечують гроші в такій істотній їхній функції, як засіб обігу, тому що в обмін на товар замість грошей видається боргове зобов'язання, з іншого боку – останнє саме починає обертатися.

Види кредитних грошей

1) Вексель – це письмове боргове зобов'язання встановленої форми, що засвідчує безумовне зобов'язання одної особи сплатити в певний строк отриману суму грошей іншій особі.

Розрізняють простий і складний, виданий боржником і переказний вексель (тратта), виписаний кредитором і спрямований боржникові для підпису з поверненням кредиторові. Первісний вексель (тратта) одержує можливість обертатися завдяки передатному напису (індосаменту) на звороті документа. У міру збільшення передатних написів циркулярна чинність векселя зростає, оскільки кожний індосант несе солідарну відповідальність за векселем.

У цей час в обігу перебувають і казначейські векселі, що випускаються державою для покриття дефіциту бюджету й касового розриву; дружні векселі, виписані однією особою на іншу з метою обліку їх у банку; бронзові векселі, що не мають товарного покриття.

Вексель має певні границі обігу:

• функціонує між особами, добре інформованими про платоспроможність один одного;

• обслуговує переважно оптову торгівлю;

• погашається готівкою.

Комерційний вексель – видається під заставу товару.

Банківський вексель видається банком-емітентом при наявності певної суми клієнта на депозиті. Банківський вексель дає підприємству новий платіжний засіб, гарантований банком.

2) Банкнота – це вексель на банкіра або боргове зобов’язання банку. У класичному виді – це оформлене на листку паперу свідоцтво про прийняте золото (срібло). Пізніше – це кредитні гроші, що випускаються центральним (емісійним) банком країни. У цей час Національний Банк України випускає банкноти, які є національними грішми. Матеріальне забезпечення у вигляді товарів або золота відсутнє. Для їхнього виготовлення використовується спеціальний папір, що утрудняє підробку.

Разом з тим банкнота починає функціонувати в якості звичайного засобу обігу поряд з паперовими грішми. Рух кредитних і паперових грошей з'єднується в єдине ціле.

3) Чек – це письмовий наказ власника поточного рахунку банку сплатити готівкою або перевести на поточний рахунок іншої особи певну грошову суму. Чек має рядом переваг:

- гарантія схоронності внеску при втраті або крадіжці чека;

- дешеве транспортування;

- відсутність необхідності в розмінній монеті, тому що чек може бути виписаний на будь-яку суму.

На основі кредитно-паперової форми вартості виникає й розвивається розрахунково-знакова форма. Тут заперечуються не тільки реальні гроші, але і їх знаки у функції засобу обігу. Розрахункові знаки (чек – боргове зобов'язання банку, а також певні види квитків, квитанції та ін.) уже не обертаються й не є навіть паперовими грішми, вони являють собою лише розрахункові засоби, задоволення на одержання грошей, товару, послуги і т.д.

4) Електронні гроші – це пластикові картки, які, будучи підключені до загальної банківської комп'ютерної мережі передають команду власника рахунку в банку про перерахування грошей. По суті це гроші на рахунках комп'ютерної пам'яті банків, розпорядження якими здійснюється за допомогою спеціального електронного устрою.

Пластикова картка – це персоніфікований платіжний інструмент, що надає можливість безготівкової оплати товарів і послуг, а також одержання наявних коштів у відділеннях банків і банківських автоматах. Персоналізація карти дозволяє ідентифікувати картку при прийманні її до оплати або видачі готівки. Доступ до записаних даних захищається кодованим паролем (або Pin-кодом).

За видами проведених розрахунків картки можуть бути кредитними й дебетовими.

Кредитна карта – це пластикова карта, на яку встановлюється кредитний ліміт.

Кредитні карти пов'язані з відкриттям кредитної лінії в банку, що дає можливість власникові користуватися кредитом при покупці товарів і при одержанні касових позичок. Власникові кредитної картки відкривається спеціальний картковий рахунок і встановлюється ліміт кредитування по позичковому рахункові на весь термін дії карти, а також разовий ліміт на суму покупки. Багатьма банками допускається овердрафт (перевищення кредитних коштів).

Кредиткою Приватбанку можна розраховуватися в торгово-сервісних підприємствах і знімати готівку в банкомату або касі банку. В 2011 році процентна ставка по кредитній карті VISA Приватбанку становила 1,7%. З картами VISA працюють сотні тисяч банкоматів і більш 22 мільйонів торговельних точок по усьому світу. На карту може бути встановлений ліміт до 15000 грн., період безкоштовного користування кредитом – 30 або 55 днів; мінімальний щомісячний платіж усього 7% від суми заборгованості (але не менш 50 грн.), оплата товарів і послуг проводиться без комісії; на залишок власних коштів ( понад 100 грн.) нараховується 10% річних.

Дебетові карти призначені для одержання готівки в банківських автоматах або для оплати товарів з розрахунками через електронні термінали. Гроші при цьому списуються з рахунку власника карти в банку. Дебетові карти не дозволяють оплачувати покупки при відсутності грошей.

В 1992 р. в Україні введені українські купоно-карбованці, які не мали необхідні ознаки національної валюти: не мали спеціального захисту, своєї емісійної бази й перший час існували паралельно з радянськими грішми. Касовий облік на підприємствах і в банках України вівся роздільно у двох валютах. У результаті різкого погіршення платіжного балансу України, насамперед з Росією, купон-карбованець стрімко знецінювався.

У результаті дії заходів, початих урядом по боротьбі з інфляцією в 1993-1995 роках, вона була припинена, курс карбованця стабілізувався, і в 1996 р. уряд України й НБУ провели грошову реформу. Була введена повноцінна національна валюта – гривня (грн.), яка мала всі необхідні елементи захисту, а також мала свою емісійну базу.

Розрахунково-знакова форма вартості підготовляє перехід до ідеальної форми вартості. Сюди належать безготівковий розрахунки, повідомлені платежі, платежі по телефону, система електронних розрахунків та ін. Тут уже усувається всякий реальний рух не тільки грошей, але і їх знаків. Гроші як реальність зникають, залишається лише їх ідеальна форма.

ТЕМА 2. Грошовий обіг і грошова маса

Товарний обіг почав розвиватися більш 10000 років тому, а обіг грошей – приблизно 5 тис. років тому. Але лише в 20-му столітті у зв'язку з ускладненням господарських зв'язків виникли нові форми грошового обігу, що значно прискорили рух грошей і товарів. Відбувся перехід від переважно наявного до переважно безготівкового грошового обігу.

2.1 Сутність і економічна основа наявного грошового обігу

Грошовий обіг – це:

- обмін товарів, опосередкований грішми;

- рух грошей при виконанні ними своїх функцій у наявній і безготівкової формах.

Формування загальнонаціональних і світових ринків при капіталізмі дало новий поштовх подальшому розширенню грошового обігу. Початку руху грошей передує їхня концентрація в окремих суб'єктів. Щоб зародився рух грошей, необхідне виникнення потреби в грошах в однієї із двох сторін. Чим більше грошова вартість товарів і послуг, тим більше потрібно грошей для укладання угод.