Файл: Обл_к у заруб_жних країнах.doc

1.07.04 Д «Рахунки до одержання» К «Доходи від реалізації» - 5000

20 липня 2004 р. компанія «К» повністю оплатила рахунок-фактуру. Гроші надійшли на розрахунковий рахунок компанії «Н» до банку.

20.07.04 Д «Грошові кошти» 5000 К «Рахунки до одержання» - 5000

Важливим питанням є оцінка дебіторської заборгованості для відображення її в балансі підприємства. Загальноприйнятим правилом є те, що дебіторська заборгованість має відображатись у балансі за чистою реалізаційною вартістю, тобто за реальною сумою заборгованості, яку може одержати підприємство. Інакше кажучи, чиста реалізаційна вартість — це сума дебіторської заборгованості мінус сумнівні борги, для яких створюють відповідний резерв.

Наприклад, на кінець року дебіторська заборгованість становить 21 500 дол. За оцінкою підприємства, сума сумнівної заборгованості клієнтів сягає 2500 дол. У балансі дебіторську заборгованість буде відображено так:

Рахунки до одержання (дебіторська заборгованість): 21 500

Резерв для сумнівних боргів (–) 2500

Чиста дебіторська заборгованість 19 000

Отже, до валюти балансу зараховують чисту реалізаційну вартість дебіторської заборгованості, а саме 19 000 дол.

2. Облік наданих знижок, повернення товарів і податку на додану вартість

На розрахунки з дебіторами та методику відображення обліку впливають знижки з ціни, які надають клієнтові повернення товарів та податок на додану вартість. При цьому в різних країнах існують певні особливості їх відображення.

Знижки поділяються на дві групи.

1. Комерційні знижки:

— знижки з договірної ціни за певну невідповідність товарів (продукції) встановленим параметрам чи якості (дефекти);

— знижки, що надаються з урахуванням розміру купівлі (у % до ціни);

— знижки, що надаються клієнтові за сукупністю торговельних операцій (обсягу купівлі) за звітний період.

2. Розрахункові знижки. Надаються клієнтові за прискорення оплати заборгованості, за дострокову оплату.

У США для обліку повернення товарів і деяких комерційних знижок використовують рахунок «Повернення товарів і знижки». Для обліку реалізаційних (розрахункових) знижок передбачено рахунок «Реалізаційні знижки».

Наприклад: Компанія «Н» 1.07.04 реалізувала в кредит компанії «К» товарів на суму 5200 дол. Реалізація здійснюється на умовах 2/10. Це означає, що компанія «К» (покупець) може одержати знижку 2 % вартос­ті товару, якщо вона оплатить рахунок-фактуру не пізніше, ніж за 10 днів. Цю умову зазначають безпосередньо в рахунку-фактурі. 5.07.04 покупець повернув частину товарів на суму 200 дол. 11.07.04 компанія «К» оплатила рахунок на залишок заборгованості. Операцію відображають в обліку таким чином:

1.07.04. На основі рахунку-фактури відображають реалізацію товарів у кредит за договірними цінами: Д «Рахунки до одержання» К «Доходи від реалізації» - 5200

---

5.07.04. Відображають в обліку повернення товарів покупцем:

Д«Повернення товарів і знижки» К «Рахунки до одержання» - 200

11.07.04. Відображення в обліку одержання грошей за реалізовані товари. Компанія «К» виконала умови розрахунків, перерахувавши гроші за 10 днів. Тому вона одержує знижки 2 %. Сума знижки буде такою: (5200 – 200) × 2 % = 100 дол.

Д «Грошові кошти» - 4900

Д «Реалізаційні знижки» - 100 К «Рахунки до одержання» - 5000

Рахунки «Повернення товарів і знижки» та «Реалізаційні зниж­ки» активними, регулюючими. Вони регулюють рахунок «Дохід від реалізації», який ще має назву «Продаж».

Виходячи з наведених операцій, визначимо суму чистого продажу (доходу від реалізації), дол.:

Дохід від реалізації 5200

Повернення товарів (–) 200

Реалізаційні знижки (–) 100

Чистий продаж 4900

У західноєвропейських країнах повернення товарів клієнтами безпосередньо відбивається на зменшенні доходів від реалізації. У разі повернення товарів складають таку бухгалтерську проводку:

Д «Дохід від реалізації» (або «Продаж») К «Рахунки до одержання» (або «Клієнти»).

Під час реалізації продукції клієнтам надають комерційні й розрахункові знижки — як у разі виписки рахунків-фактур, так і після відображення в обліку процесу реалізації.

У разі надання клієнтам комерційної знижки, яка вказується безпосередньо під час виписки рахунка-фактури, на рахунку «Доходи від реалізації» відображають договірну ціну реалізації за мінусом комерційної знижки.

Розрахункові знижки показують в обліку як фінансові витрати («Розрахункові й знижки надані»).

Знижки можуть надаватися покупцям після того, як реалізацію було відображено в обліку за основним рахунком. Такі знижки надаються пізніше спеціальним повідомленням.

Для обліку комерційних знижок у цьому разі застосовують рахунок «Комерційні знижки, надані підприємством». Це активний, регулюючий контрпасивний рахунок до рахунку «Доходи від реалізації». Наприкінці звітного періоду рахунок «Комерційні знижки надані» закривають за рахунок зменшення доходу від реалізації.

Д «Доходи від реалізації» К «Комерційні знижки надані» - 12 000

Надання розрахункової знижки пізніше — фінансові витрати для підприємства.

Податок на додану вартість (ПДВ) — непрямий податок, який установлюється державою у відсотках до ціни реалізації продукції, товарів чи послуг. У Франції застосовують два рівні ставок податку на додану вартість:1)нормальна ставка -18,6 %; 2) знижена ставка - 5,5 %.

Слід розрізняти ПДВ, що стягується для сплати державі; ПДВ, що відшкодовується державою, та суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету. ПДВ, що стягується для сплати державі, нараховують на продукцію, товари та послуги, що реалізуються підприємством. ПДВ, що відшкодовується державою, нараховують на матеріальні цінності (матеріально-виробничі запаси, основні засоби тощо), придбані підприємством у сторонніх організацій. Різниця між ними повинна перераховуватися в бюджет. Розрахунки щодо податку на додану вартість здійснюють на рахунку «Розрахунки з бюджетом», субрахунок «Розрахунок з бюджетом щодо ПДВ». Зазначимо, що податок на додану вартість, який сплачується клієнтами, не є доходом від реалізації й не повинен, як свідчить міжнародна практика, відображатися на рахунку «Доходи від реалізації». Якщо підприємство реалізувало продукції, наприклад, на 1000 дол. за ставки ПДВ 18,6 %, то цю операцію буде відображено в обліку такою бухгалтерською проводкою, дол.:

---

Д «Рахунки до одержання» 1186

К «Розрахунки з бюджетом (ПДВ)» 186 К «Дохід від реалізації» 1000

Якщо підприємство за договірною ціною придбало матеріалів на суму 500 дол. плюс ПДВ 18,6 %, то в обліку буде зроблено такий запис:

Д «Витрати на купівлю 500

Д «Розрахунки з бюджетом (ПДВ)» 93 К «Рахунки до оплати (Постачальники)» 593

3. Методика розрахунку та облік сумнівної дебіторської заборгованості

Сумнівна, або безнадійна, дебіторська заборгованість — це заборгованість, яка не може бути погашена через неплатоспроможність боржника. З іншого боку, безнадійну дебіторську заборгованість клієнтів за реалізовану їм продукцію вже було відображено у складі доходів підприємства (за методом нарахування), вона вплинула на збільшення прибутків і податку на прибуток. Отже, необхідно мати механізм регулювання цього явища, який дав би змогу списати таку заборгованість на зменшення прибутків або на збільшення витрат. У міжнародній практиці заведено списувати їх на витрати підприємства. При цьому може бути пряме списання або списання через створення резерву для сумнівних боргів. Перевага надається другому методові.

Згідно з принципом обережності, підприємство повинне наприкінці року визначити суму безнадійних боргів і створити резерв для їх погашення за рахунок витрат поточного року. Але постає питання: як визначити суму безнадійного дебіторського боргу?

Найточнішим, але достатньо трудомістким є метод визначення сумнівних (безнадійних) боргів за кожним клієнтом (дебітором) на основі вивчення фінансового стану та платоспроможності.

Наприклад: Клієнт «Б» винен нашому підприємству 8000 дол. Підприємство оцінює його як неплатоспроможного на 60 %. Отже, очікувані втрати становлять 4800 дол. (8000 × 60 %).

Наприкінці року підприємство створює резерв для сумнівних боргів з віднесенням його на витрати за елементом «Витрати за сумнівними боргами».

Д «Витрати за сумнівними боргами» К «Резерв для сумнівних боргів» 4800

Списання безнадійного боргу буде наступного року. Припустимо, суму безнадійного боргу було визначено точно й клієнт перерахував на розрахунковий рахунок підприємства 3200 дол. Реш­ту заборгованості підприємство списує за рахунок створеного резерву:

Д «Грошові кошти» (або «Рахунок в банку») - 3200

Д «Резерв для сумнівних боргів» - 4800 К «Розрахунки з клієнтами» - 8000

Може статися, що клієнт перерахує більшу суму. У такому разі використовують рахунок «Доходи від анульованих резервів». У прикладі:

 Відображається надходження грошей від клієнта з одночасним списанням суми безнадійного боргу:

Д «Грошові кошти» 5000 К«Розрахунки з клієнтами» 8000

Д «Резерв для сумнівних боргів» 3000

 Анулюється необґрунтовано нарахована сума резерву для сумнівних боргів: (4800 – 3000).

---

Д «Резерв для сумнівних боргів» К«Доходи від анульованих резервів» 1800

Якщо резерву виявилося недостатньо для списання сумнівних боргів, його донараховують.

Така методика визначення й обліку сумнівної дебіторської заборгованості має достатньо широке застосування в західноєвропейських країнах. Проте в багатьох країнах, особливо в США, Великобританії, Канаді, застосовують менш трудомісткі методи визначення й обліку безнадійних боргів дебіторів. Такими методами є визначення суми безнадійних боргів дебіторів на підставі: 1) даних про прибутки та збитки; 2) даних бухгалтерського балансу.

Визначення безнадійних боргів на підставі інформації звіту про прибутки та збитки

Згідно з методом суму безнадійних боргів розраховують із застосуванням певного відсотка обсягу продажу в кредит. При цьому відсоток визначають як середню величину відсотків безнадійних боргів до обсягу продажу не менш ніж за три роки. За цього методу залишок на кінець року за рахунком «Резерв для сумнівних боргів» не береться до уваги, тому що він відноситься до минулих років.

Визначення безнадійних боргів на підставі інформації балансу

Основою цього методу є розрахунок відсотків від суми дебіторської заборгованості. При цьому відсоток визначають як серед­ню величину відсотків непогашеної дебіторської заборгованості не менш ніж за три минулі роки. Цей розрахунок стосується всієї дебіторської заборгованості. Тому беруть до уваги залишок резерву на кінець року.

Визначення суми безнадійних боргів на основі періодизації дебіторської заборгованості здійснюють групуванням дебіторської заборгованості за строками її непогашення зі встановленням коефіцієнта (відсотка) сумнівності для кожної групи. Коефіцієнт (відсоток) сумнівності істотно зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості.

Величину резерву сумнівних боргів визначають сумою добутків дебіторської заборгованості та коефіцієнта (відсотка) сумнівності відповідної групи (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ, дол.

Покупці	Строки непогашення в днях
	0	1—30	31—60	61—90	Понад 90
А	2800	—	3400
В	4200	5300
і т. д.
Разом	42 000	18000	24 000	3000	2000
Відсоток сумнівності	2 %	5 %	10 %	25 %	40 %
Резерв сумнівних боргів	840	900	240	750	800

Разом: 840 + 900 + 240 + 750 + 800 = 3530 дол.

4. Облік векселів до одержання

У розрахунках між підприємством і його дебіторами можуть застосовуватися векселі.

---

Вексель — це безумовне зобов’язання клієнта заплатити певну суму грошей на вимогу або в зазначений час. Дату оплати вказують на векселі у вигляді напису конкретної дати або кількості місяців з дня оформлення векселя або кількості днів з дати оформ­лення векселя. У будь-якому разі підприємство мусить визначити точну дату оплати векселя, що важливо для контролю. Клієнт здебільшого сплачує за векселем відсотки за відсотковою ставкою з розрахунку на рік. Суму відсотків за векселем визначають за формулою

Сума відсотків = Номінал векселя × Відсоткову ставку × Термін векселя (частку року)

Таким чином, до суми погашення векселя входить номінальна вартість векселя та відсотки за векселем.

Приклад. 1.07.04 від покупця «К» одержано вексель під 12 % річних терміном на 3 місяці на суму 10 000 дол. у покриття дебіторської заборгованості. Термін погашення (оплати) векселя 1.10.04.

1.07.04. Відображають в обліку одержаний від клієнта вексель:

Д«Векселі одержані» К«Рахунки до одержання» (або «Розрахунки з клієнтами») 10 000

Розрахуємо відсотки за векселем за весь період: 10 000  12 %  3/12 = 300 (дол.).

Cума погашення векселя становить: 10 000 + 300 = 10 300 (дол.).

1.10.04 покупець (клієнт) оплатив номінальну вартість векселя й відсотки:

Д «Грошові кошти»10 300 К «Векселі одержані» - 10 000

К «Доходи за відсотками» (або «Фінансові доходи») - 300

Якщо вексель не оплачено у встановлений термін, то вважається, що векселедавач відмовився від його оплати. Припустимо, що покупець «К» відмовився сплатити за векселем гроші 1 жовтня або не сплатив вчасно. У цьому разі слід зробити таку бухгалтерську проводку:

1.10.04

Д «Рахунки до одержання» 10 300 К «Векселі одержані» 10 000

К «Доходи за відсотками» 300

Як бачимо, цією проводкою відновлюється дебіторська заборгованість, збільшена на суму відсотків за векселем. Водночас відображаються доходи за відсотками, які повинен сплатити покупець.

ТЕМА 5. Облік товарно-матеріальних запасів

План

1. Системи обліку товарно-матеріальних запасів.

2. Методи оцінки товарно-матеріальних запасів.

3. Оцінка та відображення товарно-матеріальних запасів у фінансовій звітності

(балансі).

1. Системи обліку товарно-матеріальних запасів

Питання змісту, оцінки, подання в балансі та розкриття облікової політики щодо запасів регулює Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 2 «Запаси».

Товарно-матеріальними запасами вважають: товари, що були куплені підприємством і зберігаються на складі з метою їх подальшої реалізації; готову продукцію, напівфабрикати та незавер­шене виробництво; різні матеріали, що зберігаються на складі й призначені для переробки в процесі виробництва або забезпечення виробничого процесу.

---