Файл: Обл_к у заруб_жних країнах.doc

Або донараховуються: Д«Витрати на створення резервів» К«Резерв на знецінення запасів».

У західноєвропейських країнах складські запаси відображають у балансі таким чином:

Актив	Номінальна (фактична) вартість	Амортизація і резерви	Реальна (чиста) вартість
Складські запаси (за видами)	168 000	(9000)	159 000

У валюту балансу зараховують складські запаси в сумі 159 000 дол. Можлива й інша форма подання знецінення запасів у балансі.

ТЕМА 6. Облік довгострокових активів

План

1. Склад, класифікація й оцінка довгострокових активів.

2. Методи розрахунку та облік амортизації основних засобів.

3. Облік надходження та вибуття основних засобів.

4. Облік природних ресурсів та їх виснаження.

1. Склад, класифікація й оцінка довгострокових активів

Довгострокові активи — це активи, які:

1) мають термін служби більше одного року;

2) придбані для використання в господарській діяльності (у бізнесі);

3) не призначені для реалізації (в останньому випадку їх відносять до складських запасів).

Питання змісту, оцінки, амортизації та обліку довгострокових активів регулюють Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку № 16 «Основні засоби» та № 38 «Нематеріальні активи». До довгострокових активів належать: основні засоби, земля, нематеріальні активи, природні ресурси, а також довгострокові фінансові вкладення, які окремо розглядатимуться в розд. 7.

Довгострокові активи класифікуються за різними ознаками:

1) за ознакою матеріальності:

• матеріальні (основні засоби, земля, природні ресурси);

• нематеріальні (права користування майновою та інтелектуаль­ною власністю);

2) за ознакою амортизації:

• необоротні активи, що амортизуються (основні засоби, нематеріальні активи, природні ресурси);

• необоротні активи, що не амортизуються (земля);

3) за ознакою відтворення:

• ті, що відтворюються (основні засоби, нематеріальні активи, земля);

• ті, що не відтворюються (природні ресурси).

2. Методи розрахунку та облік амортизації основних засобів

Амортизаційна політика є важливим питанням господарської та фінансової діяльності. В умовах ринкової економіки вона постійно є об’єктом уваги господарств і фірм, а також держави.

З одного боку, амортизація — це витрати, які включають у витрати виробництва та в собівартість продукції. З іншого боку, амортизаційні відрахування — це джерело для інвестицій, модер­нізації обладнання та інших основних засобів.

У країнах ринкової економіки застосовують кілька методів нарахування амортизації. Найважливішими з них є такі:

1. метод лінійної амортизації;

2. метод нарахування амортизації за кількістю випущеної продукції;

3. метод подвійної норми амортизації;

4. метод суми цифр років експлуатації.

---

Наприклад: Первісна вартість верстата 33 000 дол. Термін його служби — 5 років.

Припустима ліквідаційна вартість верстата після закінчення терміну експлуатації - 3000 дол.

Лінійна амортизація. Річна сума амортизації залежить від терміну служби об’єкта. Беруть до уваги також очікувану ліквідаційну вартість. У нашому прикладі річна сума амортизації дорівнюватиме (33 000 дол. – 3000 дол.) : 5 років = 6000 дол. або 20 % (100 % : 5 років). Щороку впродовж 5 років сума амортизації буде 6000 дол. (по одній лінії), тобто 20 % від 30 000 дол.

Зазначимо, що в багатьох країнах Західної Європи (наприклад, у Франції) під час розрахунку амортизації нехтують очікуваною ліквідаційною вартістю об’єктів основних засобів.

Амортизація за кількістю випущеної продукції
(виробничий метод)

Виробничий метод використовують тоді, коли об’єкти основних засобів застосовуються нерівномірно (нерівномірно випускається продукція за періодами). За цього методу визначають ставку амортизації на одиницю продукції.

Суму амортизації за звітний період визначають множенням кількості випущеної продукції на ставку амортизації. І період 2500 од.;  аморт. = 2  2500 = 5000 дол.

Метод подвійної норми амортизації

Це метод прискореної амортизації. Норму прискореної амортизації визначають множенням норми лінійної амортизації на встановлений коефіцієнт для прискореної амортизації. У США прийнято єдиний коефіцієнт прискореної амортизації — 2,0.

У Франції, наприклад, застосовують три рівні коефіцієнтів прискореної амортизації — залежно від терміну служби основних засобів:

1) 1,5, якщо термін експлуатації 3—4 роки;

2) 2,0, якщо термін експлуатації 5—6 років;

3) 2,5, якщо термін експлуатації понад 6 років.

У нашому прикладі лінійна норма амортизації становить 20 %. Отже, норма прискореної амортизації буде 40 % (20 % × 2,0). Розрахунок амортизації наведено в табл. 6.2.

Таблиця 6.2

РОЗРАХУНОК АМОРТИЗАЦІЇ ВЕРСТАТА МЕТОДОМ ПРИСКОРЕНОЇ АМОРТИЗАЦІЇ

Роки	Залишкова вартість на початок року	Норма амортизації, %	Річна сума амортизації	Залишкова вартість на кінець року
1	33 000	40	13 200	19 800
2	19 800	40	7920	11 880
3	11 880	40	4752	7128
4	7128	40	2851	4277
5	4277	—	1277	3000

Таким чином, прискорену амортизацію розраховують, застосовуючи норми прискореної амортизації до залишкової вартості об’єкта основних засобів на початок року.

Перелік основних засобів, щодо яких використовують прискорену амортизацію, установлює законодавство. Це здебільшого активна частина основних засобів (машини, обладнання, транспортні засоби тощо).

Метод суми цифр років експлуатації

У нашому прикладі термін експлуатації 5 років. Сума цифр буде 1 + 2 + 3 + 4 + 5 = 15.

---

Розрахунок амортизації за цим методом:

Роки	Первісна вартість за мінусом ліквідаційної	Частка вартості	Сума амортизації	Залишкова вартість
1	30 000	5/15	10 000	20 000
2	30 000	4/15	8000	12 000
3	30 000	3/15	6000	6000
4	30 000	2/15	4000	2000
5	30 000	1/15	2000	—

Як бачимо, це різновид розрахунку прискореної амортизації. Метою прискореної амортизації є швидше перенесення балансової вартості основних засобів на витрати виробництва. У результаті акумулюються кошти для здійснення технічного прогресу, упровадження нової техніки, модернізації виробництва. Згідно з міжнародними стандартами, кожне підприємство самостійно обирає метод нарахування амортизації основних засобів. Проте, обравши той чи інший метод, підприємство не повин­но змінювати його на інший упродовж звітного чи звітних періодів. Будь-які зміни повинні обґрунтуватися й висвітлюватися в пояснювальній записці до річної фінансової звітності.

Нараховані суми амортизації відображають в обліку як витрати підприємства, з одного боку, і як накопичену амортизацію (знос) — з іншого. Згідно з даними таблиці, сума амортизації за перший рік експлуатації верстата буде відображена таким бухгал­терським записом, дол.:

Д «Витрати на амортизацію» К «Амортизація (знос) основних засобів» 10 000

Зазначмо, що в зарубіжній практиці рахунок «Амортизація основних засобів» ведеться до кожної класифікаційної групи основних засобів: «Амортизація устаткування», «Амортизація транс­портних засобів», «Амортизація будинків» тощо.

3. Облік надходження та вибуття основних засобів

Для обліку руху основних засобів ведуть рахунок основних засобів, який має субрахунки за їх класифікаційними групами (будівлі, споруди, обладнання, транспортні засоби тощо).

У зарубіжних країнах з високорозвинутою економікою не створюють спеціальних джерел фінансування капітальних вкладень. Тому основні засоби, що надійшли під час купівлі, відображають в обліку так, як і надходження матеріалів.

Приклад: Рахунок постачальника. Придбано устаткування на суму 30 000 дол. Рахунок буде сплачено пізніше.

Проводка: Д«Устаткування» К«Розрахунки з постачальн.» «Рахунки до сплати») 30 000

Якщо практикується податок на додану вартість, то наведену вище операцію буде відображено в обліку таким записом (ПДВ — 18,6 %):

Д «Устаткування»30 000 К «Розрахунки з постач.» (або «Рахунки до сплати») 35 580

Д «Розрахунки з бюджетом (ПДВ)» 5580

Витрати на власне будівництво об’єктів попередньо обліковують на рахунку витрат «Незавершене будівництво». Наприклад, компанія збудувала цех, фактична собівартість якого становить 157 000 дол. Прийняття в експлуатацію готового об’єкта відображено таким записом (США): Д«Основні засоби» К«Незавершене будівництво» 157 000

---

Вибуття основних засобів відбувається здебільшого в результаті їх ліквідації внаслідок зносу або реалізації. Згідно з Міжнародними стандартами (стандарт № 16), результати вибуття основ­них засобів слід відображати у фінансових результатах діяльності підприємства — у розділі інших або надзвичайних результатів.

Прибутки чи збитки від ліквідації або реалізації основних засобів визначають як різницю між чистими надходженнями та залишковою вартістю об’єктів основних засобів. Це міжнародний стандарт. Проте техніка відображення в обліку операцій, зв’язаних з вибуттям основних засобів, у різних країнах може бути різна. Покажемо це на прикладі США та Франції.

Приклад: Фірма реалізувала верстат, первісна вартість якого 12 000 дол., нарахована амортизація — 4000 дол. Договірна ціна реалізації — 10 000 дол.

США

Д «Рахунки до одержання» 10 000 К «Прибутки від вибуття основних засобів» 2000

Д «Амортизація устаткування» 4000 К «Устаткування» 12 000

Франція

1. Списується балансова вартість реалізованого верстата:

Д «Амортизація устаткування» 4000 К «Устаткування»12 000

Д «Витрати з недоамортизованої вартості основних засобів» 8000

2. Відображається надходження доходів від реалізації верстата:

Д «Розрахунки з клієнтами» К «Доходи від вибуття основних засобів» 10 000

Різниця між сумою рахунку «Доходи від вибуття основних засобів» і рахунку «Витрати з недоамортизованої вартості основних засобів» покаже результат від реалізації (вибуття) верстата. Але цей результат буде виявлено на рахунку «Фінансові результати звітного періоду», куди переносять усі доходи й витрати звіт­ного періоду. Зазначмо, що розглянуті методики відображення вибуття основних засобів однакові для різних напрямів (ліквідація, реалізація) і для всіх підприємств, незалежно від форм власності та господарювання.

Вивчаючи тему 6, слід звернути увагу також на питання переоцінки основних засобів та інших необоротних активів, що регулюються МСБО № 16 «Основні засоби» та № 38 «Нематеріальні активи». Переоцінку об’єктів основних засобів, нематеріальних активів здійснюють, якщо їх залишкова вартість значно відрізняється від справедливої вартості на дату балансу.

4. Облік природних ресурсів та їх виснаження

До природних ресурсів належать ліс, родовища нафти й газу, мінеральної сировини тощо. У зарубіжних країнах вони є об’єктом купівлі/продажу. У балансі природні ресурси відобра­жаються як довгострокові (позаоборотні) активи («Запаси вугілля», «Запаси нафти й газу», «Ліс»).

Характерними особливостями природних ресурсів є те, що:

1. після видобутку вони стають матеріальними (складськими) запасами;

2. запаси природних ресурсів не відновлюються.

Тому природні ресурси ще називають «виснажувані активи».

---

Природні ресурси у разі їх придбання оцінюють за фактич­ними затратами на їх придбання. У фактичні затрати, як і придбання основних засобів, входять ціна постачальника, комісійні, брокерські затрати тощо.

Надходження відображають записом, дол.:

Д «Природні ресурси» К «Розрахунок з постачальником» 4 000 000

У результаті видобутку природних ресурсів родовища виснажуються, зменшується їхня первісна вартість. Цей процес називають виснаженням і відображають в обліку.

Для обліку виснаження (амортизації) застосовують метод нарахування амортизації — залежно від кількості видобутої продукції.

Величину (ступінь) виснаження визначають за формулою:

Фактична собівартість родовища : Оцінна кількість корисних копалин родовища =

Ставка виснаження на одиницю копалин

Ставка виснаження на одиницю × Кількість видобутої продукції =

= Витрати на виснаження звітного періоду

Приклад: Компанія інвестувала на придбання родовища кам’яного вугілля 4 млн дол. Згідно з оцінкою, родовище має 8 млн т вугілля. Ліквідаційної вартості немає. Першого року було видобуто й реалізовано 800 000 т вугілля. Визначити й відобразити суму виснаження:

1. визначимо ставку виснаження на 1 т вугілля: 4 000 000 дол. : 8 000 000 т = 0,50 дол.;

2. визначимо суму виснаження за перший рік експлуатації родовища: 0,50 дол. × 800 000 т = 400 000 дол.

Проводка: Д«Витрати на виснаження» К «Виснаження (амортизація) родовища» 400 000

Деякі компанії не використовують рахунок «Виснаження» і проводять пряме списання з рахунку «Природні ресурси». Зазначмо, що природні ресурси, розроблені (видобуті), але не реалізовані в поточному році, відображають як товарно-ма­теріальні запаси. Витрати на виснаження відображають тільки того року, коли видобуту продукцію реалізовано.

ТЕМА 7. Облік фінансових інвестицій і консолідована звітність

План

1. Сутність фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка.

2. Облік довгострокових інвестицій у боргові зобов’язання.

3. Облік довгострокових інвестицій в акції інших підприємств.

4. Методика складання консолідованої фінансової звітності.

1. Сутність фінансових інвестицій, їх класифікація та оцінка

Фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших економічних вигід для інвестора.

Різні аспекти фінансових інвестицій та фінансових звітів групи підприємств розглядаються в таких Міжнародних стандартах бухгалтерського обліку:

• МСБО 22 «Об’єднання компаній»;

• МСБО 27 «Консолідована і окрема фінансова звітність»;

• МСБО 28 «Інвестиції в асоційовані компанії»;

• МСБО 31 «Частки у спільних підприємствах»;

• МСБО 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання»;

• МСБО 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка».

---