ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 28.11.2019
Просмотров: 1835
Скачиваний: 1
Хімічний склад ґрунту істотно впливає на її родючість, на її фізичні й біологічні властивості. Відмерла трав’яна рослинність після розкладання мікроорганізмами дає багато органічної речовини, збільшуючи потужність ґрунту. Частково гумус мінералізується й знову під впливом мікроорганізмів переходить у доступні рослинам мінеральні з’єднання. Ґрунт містить мікроелементи (азот, фосфор, калій, кальцій, магній, сірку, залізо й ін.) і мікроелементи (бор, марганець, молібден, мідь, цинк і ін.), які рослини споживають у невеликих кількостях. Їхнє співвідношення й визначає хімічний склад ґрунту. Він залежить от умісту елементів у материнській породі, кліматичних факторів, рослинності. Чим більше зволожений ґрунт, тим переважно бідніше мінеральними з’єднаннями його верхні обрії. Залежно від наявності тих або інших хімічних елементів виділяють кислотність ґрунту. Основне природне джерело кислотності ґрунту – органічні кислоти
Вони утворюються при розкладанні рослинних залишків мікроорганізмів без доступу повітря й просочуються в товщу ґрунту з атмосферною вологою. Кислоти можуть накопичуватися в ґрунті й от систематичному застосуванні так званих фізіологічних кислотних удобрений (сульфат амонію, хлористий амоній і т.п.). Кислотність ґрунту служить причиною виникнення іонів водню, які утворюються при дисоціації кислот і гідролітичних кислих солей, а також поглинання самими дрібними часточками ґрунту – колоїдами, які можуть переходити в ґрунтовий розчин
Підвищена кислотність негативно впливає на ріст і розвиток більшості культурних рослин, заважає сприятливому ходу мікробіологічних процесів у ґрунті. Особливо чутливі до підвищеної кислотності люцерна, пшениця, кукурудза й ін. Грамотне регулювання хімічного складу ґрунту може підвищувати її родючість, і навпаки, недотепне використання мінеральних добрив, неправильна обробка ґрунту, може змінити хімічний склад у гіршу сторону й стать причиною спустошення родючих земель
Ґрунту Харківської області розміщені в основному в природній зоні лісостепу. Клімат у зоні лісостепу характеризується меншою кількістю опадів ( 450-550 мм) і більше високою середньорічною температурою повітря. По рельєфі територія лісостепу – підвищена рівнина з добре розвиненим водно-ерозійним рельєфом. Основні грунтотвірні породи – лесу й лесоподібні суглинки. Вони мають більше багатий мінеральний і хімічний склад, містять до 15% CaCO3, пористі й тому здатні накопичувати вологу. Кальцій леси сприяє закріпленню в ґрунтах органічних речовин (гумусу) і створенню агрономічно коштовних структурних речовин (структура ґрунту). Ґрунтовий покрив лісостепової зони представлений двома найпоширенішими типами: чорноземами, які сформувалися під трав’янистою рослинністю, і сірими опідзоленими (ясно-сірі, сірими й темно-сірими), які утворилися під лісовою рослинністю
Чорноземами типовими називають ґрунти, у яких найбільш виражені ознаки їхнього утворення: інтенсивне нагромадження гумусу, азоту й зольних елементів, неглибоке вимивання карбонатів, поступовий перехід від гумусового обрію до негумусової материнської породи й т.п. Уміст гумусу в цих ґрунтах найвище – 4-6%, запаси його можуть досягати 500-600 т/га. Реакція ґрунтового розчину – слабкокисла або нейтральна, високе вміст живильних речовин. Чорноземи опідзолене й вилужені мають менша потенційна родючість у порівнянні з типовими, але містять досить багато гумусу ( 3-5%) і елементів харчування. Формування цих ґрунтів має степову й лісову фази розвитку. Про це свідчить, з одного боку, наявність великої кількості кротовин, глибока гумусність профілю, якісний склад гумусу, де мають перевагу гумінові кислоти, пов’язані з Ca, а з іншого боку – глибоке скипання карбонатів, насиченість основами, кислотність
Чорноземи реградовані поширені на границі чорноземів опідзолених і типових. Ці ґрунти розглядаються як результат окультурення чорноземів опідзолених і вилужених і темно-сірих опідзолених ґрунтів у процесі зміни лісової рослинної формації на трав’яну, тривалого сільськогосподарського використання й т.п. При цьому змінюється гідрологічний режим, підсилюються висхідні потоки вологи, які сприяють підтягуванню карбонатів до поверхні. Тип сірі опідзолені ґрунти включає три підтипи: сірий-сірий-сірий-світло-сірий, сірий і темно-сірий. Сірий-сірі-сірі-світло-сірі й сірі опідзолені ґрунту по своїх ознаках і властивостям близькі до дерново-підзолистим.
У них добре виражені процеси опідзоленню, внаслідок чого профіль їх чітко диференційований по елювіально-ілювіальному типі, мають підвищену кислотність верхнього обрію. Темно-сірі опідзолені ґрунти формуються в дібровах, де під покривом лісової рослинності є багата трав’яна рослинність і за рахунок цього значний вплив на формування ґрунту має дернової процес ґрунтоутворення. Темно-сірі опідзолені ґрунти по своїх ознаках і властивостям наближаються до чорноземів опідзоленим. Ознаки опідзолення порівняно слабко помітні, а процеси акумуляції гумусу – інтенсивні. Вони мають добре прогумуcований верхній гумусово-елювіальний обрій потужністю 25-35 см, переміщення колоїдів менш помітно, чим у сірих опідзолених ґрунтах. Все це плюс їхній механічний склад робить структуру краще, але більше слабку водостійкість
-
Типологія лісових та степових біоценозів
-
Вік
Цей
фактор ґрунтоутворення займає значне
місце у всіх процесах формування ґрунтів,
які розвиваються не тільки в просторі,
але і в часі. Початий процес ґрунтоутворення
на тій чи іншій території розвивається
та еволюціонує одночасно з розвитком
та еволюцією природи.
На
території України, за В. Р. Вільямсом,
процес ґрунтоутворення почався з
відступом льодовика. На півдні країни
льодовик відступив раніше, тому і
ґрунтоутворення тут почалося раніше,
в той час як на півночі цей процес був
загальмований пізнішим відходом
льодовика. Період, що характеризує
початок процесу ґрунтоутворення до
наших часів, називається абсолютним
віком ґрунту. Отже, за віком ґрунти нашої
держави переважно більш старі, ніж
ґрунти північних країн, де поверхня
території звільнилась від льодовика
пізніше.
Абсолютний вік ґрунтів залежить від рельєфу. На вододілах ґрунти мають більш абсолютний вік, тому що їх територія не зазнала зледеніння, а на схилах ґрунти були під льодом.
В
той же час абсолютний вік ґрунтів на
схилах більший, ніж на заплаві.
За
В.Р.Вільямсом, виділяють ще відносний
вік ґрунтів, який представляє час коли
почав формуватися той чи інший тип
ґрунту незалежно від часу звільнення
території від льодовика.
Відносний вік ґрунту залежить від стадійного розвитку ґрунту, який визначає його місце в єдиному ґрунтотворному процесі, зумовлюється періодом ґрунтотворного процесу, його швидкістю, темпами зміни одної стадії розвитку іншою. Відносний вік ґрунту залежить також від складу та властивостей порід, умов рельєфу, напрямку ґрунтотворного процесу.
-
Антропогенна діяльність
Шкідливий антропогенний вплив, а також розгул стихій, природних та посилених людиною, завдають ґрунтам величезної, інколи непоправної шкоди. Це, насамперед, водна і вітрова ерозія, погіршення ґрунтової структури, механічне руйнування та ущільнення ґрунту, постійне збіднення на гумус та поживні речовини, забруднення ґрунту мінеральними добривами, отрутохімікатами, мастилами та пальним, перезволоження та засоленість земель.
Деякі види антропогенних впливів на ґрунти, котрі зумовлюють зміну їхньої родючості, наводяться в таблиці
Втрата ґрунтами грудкуватої структури у верхньому горизонті відбувається внаслідок постійного зменшення вмісту органічних речовин, механічного руйнування структури різноманітними знаряддями обробітку, а також під впливом опадів, вітру, перепаду температур тощо.
Ще однією причиною втрати родючості є багаторазовий обробіток ґрунтів різними знаряддями за допомогою потужних і важких тракторів. Часто поле протягом року обробляється до 10—12 разів. Не враховується, що добрива, посівний матеріал, зерно і солому, коренеплоди і бульбоплоди завозять на поле та вивозять причепами. Причому часто трапляється так, що автотранспорт, уникаючи розкислих доріг, їде полем, через посіви, утворюючи паралельні тимчасові дороги. Такого не буває в жодній іншій країні, де кожне поле має свого справжнього господаря. Висока частота обробітку пояснюється ще і тим, що наше сільське господарство не має знарядь для одночасного обробітку землі і догляду за посівами.
Наслідки антропогенних впливів на грунти
|
Вид впливу |
Основні зміни грунтів |
|
Щорічне розорювання |
Посилена взаємодія з атмосферою, вітрова та водна ерозія, зміна чисельності ґрунтових організмів |
|
Сінокоси, збирання врожаю |
Вилучення деяких хімічних елементів, підвищення випаровування |
|
Випас худоби |
Ущільнення Грунту, знищення рослинності, котра скріплює грунт, ерозія, збіднення грунтів рядом хімічних елементів, висушування, удобрення гносм, біологічне забруднення |
|
Випалювання старої трави |
Знищення Ґрунтових організмів в поверхневих шарах, підсилення випаровування |
|
Зрошення |
При неправильному поливанні відбувається заболочення та засолювання грунтів |
|
Осушення, застосування отрутохімікатів та гербіцидів |
Зниження вологості, виникнення вітрової ерозії Загибель ряду ґрунтових організмів, зміни ґрунтових процесів, накопичення небезпечних для живих організмів отрут |
|
Створення промислових та побутових звалищ |
Зниження площі землі, придатної для сільського господарства, отруєння ґрунтових організмів на прилеглих ділянках |
|
Робота наземного транспорту |
Ущільнення грунту при русі поза дорогами, отруєння Грунтів відпрацьованими газами та сипкими матеріалами |
|
Стічні води |
Зволоження грунтів, отруєння ґрунтових організмів, забруднення органічними та хімічними речовинами, зміна складу грунтів |
|
Викиди в атмосферу |
Забруднення грунтів хімічними речовинами, зміна їхньої кислотності та складу |
|
Знищення лісів |
Посилення вітрової та водної ерозії, посилення випаровування |
|
Вивезення органічних відходів виробництва та фекалій на поля |
Забруднення грунтів небезпечними організмами, зміна їхнього складу |
|
Шум та вібрація |
Сповільнення росту рослин, загибель живих організмів |
|
Енергетичні винромінювання |
Сповільнення росту рослин, забруднення грунтів |
Через частий обробіток землі розпилюється поверхня ґрунту. Один трактор "Беларусь", працюючи на сухих полях, здіймає 13—14 тонн пилу на кожному гектарі, що і без пилових бур призводить до зносу мільярдів тонн родючого шару ґрунту щорічно.
Через ущільнення ґрунту колесами важких тракторів і комбайнів типу "Дон", різко знижується родючість. Нормальна об´ємна маса структурного ґрунту — 1,1 1,2 г/см3 — на багатьох полях змінюється аж до 1,6—1,7 г/см3, що значно перевищує критичні величини. У таких ґрунтах майже вдвоє зменшується загальна пористість, різко знижується водопроникна і водоутримуюча здатність, зменшується опірність ґрунту до ерозійних процесів. Колеса трактора "Кировец-700" ущільнюють у колії ґрунт на глибину до 20 см, і врожай на таких смугах удвічі нижчий, ніж на ділянках між ними. Лише за рахунок цього фактора загальний врожай на полі зменшується на 20 %.
Глобальною проблемою сьогодні є постійне зменшення вмісту гумусу, який відіграє провідну роль у формуванні ґрунту, його цінних агрономічних властивостей, забезпеченні рослин поживними речовинами. Однією із основних причин цього є споживацький підхід до землі, намагання якнайбільше з неї взяти і якнайменше їй повернути. А гумус витрачається не тільки на мінералізацію з вивільненням доступних для рослин поживних речовин, а й виноситься з ґрунту в процесі ерозії, з коренеплодами та бульбоплодами, на колесах транспортних засобів, руйнується під впливом різноманітних хімічних речовин.
Нині в Україні кількість гумусу в ґрунті зменшилася в середньому в шість разів і становить приблизно 3 %. Щорічно ґрунти України втрачають за рахунок мінералізації 14 млн т гумусу, за рахунок ерозії — 19 млн т.
Сьогодні дедалі більш відчутними стають негативні наслідки хімізації сільського господарства — погіршуються властивості ґрунту, його стан через нагромадження в ньому великої кількості шкідливих хімічних речовин, що вносились без належних розрахунків і врахування екологічних законів. До таких хімічних речовин, в першу чергу, належать міндобрива та різні отрутохімікати — пестициди.
Внаслідок внесення високих доз мінеральних добрив ґрунт забруднюється баластними речовинами — хлоридами, сульфатами.
Пестициди пригнічують біологічну активність ґрунтів, знищують корисні мікроорганізми, черв´яків, зменшують природну родючість. Крім цього, гинуть комахи — запилювачі, від чого теж різко знижується врожайність, наприклад, гречки, баштанних культур та ін.
Вже сьогодні внаслідок спровокованої людиною пестицид-ної еволюції близько 500 видів комах є стійкими проти застосовуваних інсектицидів. Така стійкість виникає у рослин, молюсків, гризунів, грибів.
Всі без винятку пестициди належать до отрут широкої дії, і тому, потрапляючи в продукти харчування, вони завдають великої шкоди здоров´ю людей. Дослідження в нашій країні засвідчили: там, де інтенсивно застосовуються сільськогосподарські отрутохімікати, у місцевого населення ушкоджуються структури спадковості, розладнується діяльність центральної нервової системи, життєво важливих органів, у жінок частішають випадки ускладнення вагітності, народження неповноцінних або мертвих дітей, виникає алергія. Американські дослідники виявили, що ЗО % інсектицидів, 60 % гербіцидів, 90 % фунгіцидів, що застосовуються в СІЛА, здатні викликати рак. Також встановлено, що пестициди стимулюють розвиток у навколишньому середовищі вірусів, зокрема тих, які збуджують небезпечні захворювання людей, руйнують імунну систему. Площа земель, забруднених залишками отрутохімікатів, сягає 13 млн га.
Ґрунти також забруднюються відпрацьованими газами тракторів, комбайнів, автомобілів, мастилами та пальним, які з них виливаються під час роботи на полях. У ґрунти потрапляють і техногенні забруднення від промислових підприємств — сульфати, окиси азоту, важкі метали та інші сполуки.
Винятково гострою проблемою є вилучення орних земель під забудову різних промислових об´єктів, а також складування промислових та побутових відходів. За останні шістдесят років в Україні під різні види несільськогосподарського використання вилучено родючі землі, площа яких перевищує територію Одеської області (333 тис. кв. км, або 3,3 млн га). Понад 700 тис. га родючих земель затоплено водоймищами на Дніпрі. Відвали промислових відходів поглинули 200 тис. га родючих земель.
Негативний бік мають і такі важливі для сільського господарства роботи як зрошення й осушення земель. Зрошувані землі дають близько 30 % продукції рослинництва, але створення водойм і зрошення великих територій призводить до підняття рівня ґрунтових вод і зміни їхнього хімічного складу. Відбувається засолення ґрунтів, заболочування, підвищується сейсмічність території. 50 % зрошуваних земель у нашій країні підтоплено, втрачається чи перевитрачається на кожному гектарі 700 куб. м на рік. Перевитрата води, закладена в самій нормі поливу, перевищена на ЗО %. Взагалі довжина зрошувальних меліоративних водоводів України перевищує довжину екватора Землі, а площа затоплених угідь втричі перевищує площу такої держави, як Люксембург (2,6 тис. кв. м).
За двадцять років площа перезволожених земель на Україні збільшилась на 1 млн га. Разом із введенням нових осушених площ понад ЗО % староорних ґрунтів виводиться із сільськогосподарського використання, тобто, якщо щороку вводиться 135 тис. га, то 46 тис. га виводиться із числа меліоративних земель внаслідок їхньої деградації.
Внаслідок осушення зникають болота, міліють річки. Меліорація змінює склад рослинності, місця мешкання тварин, призводить до великих втрат лікарських та харчових рослин. Так, на початку шістдесятих років польські кооператори заготовляли 220 центнерів валеріани на рік, а нині — лише 5 центнерів. Із 47 видів лікарських трав, що росли на Поліссі, тепер збирають 6—7 видів. 20 років тому на Поліссі було 80 тис. га журавлини, яка має надзвичайно цілющі властивості, а нині ця площа скоротилась до 23 тис. га. Катастрофічно знизилась і врожайність цієї цілющої ягоди. На початку шістдесятих заготівельники збирали 900—950 кг журавлини з гектара, а сьогодні — 100.
Таке використання та погіршення якості наших земель вимагає вжиття термінових науково обґрунтованих заходів, що сприятимуть значному підвищенню родючості ґрунтів та отриманню екологічно чистих продуктів харчування.