Файл: К.Л. Спец.діл ІІ курс Дс-2.doc

Проміжна (місячна, квартальна) звітність, яка охоплює певний період, складається наростаючим підсумком із початку звітного року.

Кожний фінансовий звіт повинен містити дату, станом на яку наведені його показники, або період, який він охоплює. Якщо період, за який складено фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого цим Положенням (стандар­том), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті у примітках до фінансової звітності.

Фінансова звітність подається органам, до сфери управлін­ня яких належать підприємства.

3. Обліково-фінансові документи: документи на відкриття рахунків у банку. Заява на відкриття рахунку.

За загальним правилом (ст. 380 ЦК) платежі за зобов'язаннями між організаціями провадяться у порядку безготівкових розрахунків через кредитні установи, в яких зазначені організації зберігають свої кошти.

З цією метою банки мають право відкривати своїм клієнтам (крім інших банків) вкладні (депозитні) та поточні рахунки.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент відповідно до умов договору.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей та для здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Платник може розпоряджатися грошима, що зберігаються на його поточному рахунку, за допомогою платіжних інструментів" зокрема платіжної картки.

Банки мають право відкривати своїм клієнтам - іншим банкам кореспондентські рахунки.

Кореспондентський рахунок - це рахунок, що відкривається банку для здійснення розрахунків, які виконує за дорученням та за рахунок цього банку той банк, в якому відкривається цей рахунок.

Відкриття кореспондентських рахунків банками іншим банкам здійснюється шляхом встановлення між ними кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.

Поточні бюджетні рахунки відкриваються підприємствам, установам, організаціям, які утримуються за рахунок бюджетів.

Депозитні рахунки відкриваються підприємствам усіх форм власності, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та установою банку на визначений у договорі строк. Установи банків відкривають депозитні рахунки підприємствам, що використовують найману працю, за умови надання ними копії документа про повідомлення органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо намірів платника страхових внесків відкрити відповідні рахунки.

---

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Структура заяви-зобов’язання. Акт. Відмова від акцепту.

План:

1. Структура заяви-зобов' язання. Реквізити.

2. Акт, як документ, складений однією або кількома особами на підтве­рдження певних фактів, подій. Структура акта.

3. Відмова від акцепту. Форма акцепту.

1. Структура заяви-зобов' язання. Реквізити.

Заява-зобов'язання - документ, що є різновидом терміново­го зобов'язання, яке оформлюється з метою отримання креди­ту за спеціальними позиковими рахунками. Такі позики (кре­дити) банку підприємствам, організаціям використовуються для оплати вартості товарів, за надані послуги тощо.

Заява-зобов'язання має такі реквізити:

• назва установи банку, до якого звертаються з метою кре­дитування певних операцій (у правому куті);

• назва підприємства, що дає зобов'язання перед банком (у правому куті);

• назва виду документа;

• текст;

• підписи керівника та головного бухгалтера підприєм­ства, скріплені гербовою печаткою;

• дата складання заяви-зобов'язання.

2. Акт, як документ, складений однією або кількома особами на підтве­рдження певних фактів, подій. Структура акта.

Акт - документ, складений однією або кількома особами, що підтверджує встановлені факти або події за результатами цілеспрямованої перевірки.

Розрізняють законодавчі акти та адміністративні.

Законодавчі акти - це рішення, які відповідають прийня­тим законам, указам, постановам.

Адміністративні акти засвідчують явища, пов'язані з діяль­ністю підприємства, установи.

В більшості випадків акти складаються комісією з декіль­кох осіб, але можливе складання акту і однією, але спеціально уповноваженою особою (ревізором).

Акти складаються за результатами обстежень, ревізій, інвентаризацій під час передавання товарно-грошових ціннос­тей однією особою іншій тощо.

Керівник підприємства або вища установа наказом чи роз­порядженням створюють комісію для проведення перевірки. Акти, оформлені на підставі наказу керівництва даного під­приємства, називаються внутрішніми. Акти, складені особа­ми, запрошеними з інших організацій, чи особами, спеціально уповноваженими вищими органами, називаються зовніш­німи.

За ступенем складності акти можуть бути простими і склад­ними.

Акт оформляють на загальних, трафаретних бланках або на чистих аркушах паперу формату А-4 як із кутовим (пере­важно), так і з повздовжнім розташуванням постійних рек­візитів:

• назва виду документа (оформляти великими літерами);

• дата (дата актування фактів чи подій. Якщо перевірка тривала кілька днів, то зазначають дату останнього дня);

• індекс (порядковий номер, іноді додають індекс справи за номенклатурою справ);

• місце складання чи видання (місце актованої події);

• гриф затвердження (в разі потреби);

• заголовок до тексту (відповідає на питання «Про що?»);

• текст;

• відомості про кількість примірників акта, їх місцезна­ходження;

• позначка про наявність додатка (в разі потреби);

• підписи.

---

Акти прийому - передавання, обстеження чи ревізії набува­ють юридичної сили лише після затвердження вищою інстан­цією або відповідальним керівником установи.

3. Відмова від акцепту

Акцепт - згода платника на оплату грошових і товарних до­кументів. Така форма застосовується в розрахунках за товари, послуги і виконані роботи. За акцептної форми розрахунків оп­лата установою банку платіжних документів постачальника може виконуватися лише за згодою (за акцептом) платника.

Покупець має право відмовитися від акцепту платіжної ви­моги повністю або частково, про що повинен повідомити банк і постачальника із зазначенням причин відмови.

Листи про відмову від акцепту містять такі реквізити:

• назву банку, який обслуговує покупця (платника);

• назву банку, який обслуговує постачальника (якщо поку­пець і постачальник обслуговуються однією установою банку, то перші два реквізити об'єднуються);

• назву постачальника (місцевого або іногороднього);

• текст листа;

• підпис від імені банку, який обслуговує покупця;

• дату відправлення листа, індекс та інші реквізити, відоб­ражені на бланку;

• підписи осіб, які мають право першого і другого підписів.

---

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Листи і телеграми про відмову від акцепту. Гарантійний лист.

План:

1. Структура листів і телеграм про відмову від акцепту.

2. Гарантійний лист як підтвердження фінансово-розрахункових зобов’язань.

1. Структура листів і телеграм про відмову від акцепту.

Листи про відмову від акцепту містять такі реквізити:

• назву банку, який обслуговує покупця (платника);

• назву банку, який обслуговує постачальника (якщо поку­пець і постачальник обслуговуються однією установою банку, то перші два реквізити об'єднуються);

• назву постачальника (місцевого або іногороднього);

• текст листа;

• підпис від імені банку, який обслуговує покупця;

• дату відправлення листа, індекс та інші реквізити, відоб­ражені на бланку;

• підписи осіб, які мають право першого і другого підписів.

Телеграми складаються не від імені платника, а від установи банку, що його обслуговує, у чотирьох примірниках, три з яких передаються до банку покупця. Другий примірник підписуєть­ся особами, котрі мають право першого і другого підписів, і скріплюється печатками. Четвертий примірник залишається в організації.

Якщо відмова від акцепту приймається банком від покупця (платника), то останній за своїм підписом надсилає перший примірник телеграми до відділення зв'язку для відправлення до банку постачальника телеграфом.

2. Гарантійний лист як підтвердження фінансово-розрахункових зобов’язань.

Гарантійний лист укладають з метою підтвердження фінан­сово-розрахункових зобов'язань.

Як правило, гарантуватися може оплата праці за виконану роботу, за проживання співробітників протягом навчання або роботи в іншому місці, погашення кредиту тощо.

Реквізити гарантійного листа:

• назва підприємства або організації, що виступає гаран­том (якщо лист оформляється не на бланку);

• назва банку, до якого надсилається лист;

• назва виду документа;

• текст, в якому формулюється гарантія щодо фінансово-розрахункових зобов'язань, із зазначенням терміну, суми;

• умови дії гарантії;

• підписи керівника та головного бухгалтера організації-гаранта, скріплені печаткою.

Гарантійний лист - документ, що забезпечує виконання викладених в нім зобов'язань. У нім адресатові зазвичай гарантується оплата або надання чого-небудь (місця роботи, проведення досліджень і тому подібне). Ці листи мають підвищену правову функцію, тому виклад тексту має бути граничне чітким і ясним.

---

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Доручення. Платіжне доручення. Накладна. Квитанція. Відомість. Авансовий звіт.

План:

1. Доручення. Умови складання доручень.

2. Платіжне доручення.

3. Накладна як документ про приймання, відправлення, видачу матеріальних цінностей.

4. Квитанція як підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошових коштів.

5. Відомість.

6. Авансовий звіт.

1. Доручення. Умови складання доручень.

Офіційне доручення - це письмове повноваження, за яким організація надає право особі від її імені здійснювати якісь юридичні дії або одержувати матеріальні цінності.

Доручення можуть видаватися на представництво інтересів організації в усіх державних, кооперативних і недержавних установах із відповідних питань, на одержання грошових і то­варно-матеріальних цінностей тощо.

В офіційному дорученні має бути зазначено:

• назву організації, яка видає доручення;

• номер доручення і дату його видання;

• назву документа;

• посаду, прізвище, ім'я, по батькові особи, якій видається доручення;

• назву організації чи підприємства, від якого має бути одержано товарно-матеріальні цінності;

• номер і дату супровідного документа;

• перелік товарно-матеріальних цінностей із зазначенням кількості їх або на яку суму;

• термін дії доручення;

• зразок підпису особи, якій видано доручення;

• назву документа, що посвідчує особу - одержувача цін­ностей (паспорт, посвідчення);

• підписи службових осіб, які видали доручення;

• печатку організації, яка видала доручення.

Офіційні доручення поділяють на разові, які видають для певної одноразової дії (найчастіше на право отримання мате­ріальних цінностей); спеціальні та загальні.

Спеціальним доручення називають документ, яким службо­ва особа уповноважується на здійснення однотипних вчинків; на представництво в органах суду; на здійснення транспортних, гос­подарських і банківських операцій в межах певного періоду часу.

Загальне доручення видають на право здійснення операцій, пов'язаних з управлінням майном.

2. Платіжне доручення

Найпоширенішим видом розрахунків є розрахунки за допо­могою платіжних доручень. Платіжне доручення являє со­бою бланк встановленої форми, який підприємство подає до обслуговуючого банку для перерахування визначеної суми зі сво­го рахунку. Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів із дати його заповнення. Доручення прийма­ються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунку підприємства або за рахунок кредиту.

3. Накладна як документ про приймання, відправлення, видачу матеріальних цінностей.

Накладна – це обліково-фінансовий документ про приймання, видачу чи відправлення матеріальних цінностей.

Накладна є трафаретизованим документом і містить такі реквізити:

• назва установи, яка видає накладну (зверху ліворуч);

• гриф затвердження керівником установи (зверху праворуч) – підпис, печатка;
  назва виду документа, номер, дата (посередині великими літерами: НАКЛАДНА №____ від дата);

• підстава, на основі якої видано накладну;

• кому видано (назва установи або прізвище, ім’я, по батькові приватної особи);

• від кого (назва установи або штамп установи, її адреса, телефон, поточний рахунок);

• трафаретизований текст: позначення кожної графи таблиці;

• підпис матеріально відповідальної особи, яка передала матеріальні цінності (відправника);

• підпис матеріально відповідальної особи, яка прийняла матеріальні цінності (одержувача);

• замість грифу затвердження можуть бути підписи керівника і головного бухгалтера в кінці накладної.

---