Файл: К.Л. Спец.діл ІІ курс Дс-2.doc

4. Квитанція як підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошових коштів.

Квитанція - документ, що видається підприємствам та ор­ганізаціям на підтвердження одержання певних матеріальних цінностей і грошових коштів.

Квитанція, як правило, складається з трафаретної частини та тексту.

В тексті вказують:

• від кого прийнято (назва установи або приватної особи);

• за що прийнято;

• яка сума;

• на підставі якого документа (назва, дата видачі, номер);

• коли прийнято (число, місяць, рік).

Квитанцію підписує касир і проставляє штамп про одержан­ня грошей.

5. Відомість

Відомість - це різновид документа, який найчастіше викорис­товується в бухгалтерській справі, в банківській системі тощо.

Відомості бувають: платіжні, накопичувальні, на виплату пенсій, заробітної плати тощо.

6. Авансовий звіт

Авансовий звіт - це документ, що фіксує суми грошей, які видаються готівкою в установленому порядку авансом (під звіт) на господарські витрати та відрядження. Грошові суми під звіт видаються за умови, що за співробітником немає забор­гованості по раніше виданим авансам.

---

ТЕМА ПРОГРАМИ: Документаційне оформлення трудової зайнятості

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Державна служба зайнятості, її структура і повноваження

План:

1. Поняття зайнятості населення.

2. Основні принципи державної політики зайнятості населення.

3. Державна служба зайнятості.

4. Обов’язки державної служби зайнятості.

5. Права державної служби зайнятості.

1. Поняття зайнятості населення

Досягнення високого рівня зайнятості — одне з основних завдань макроекономічної політики держави. Економічна сис­тема, яка створює додаткову кількість робочих місць, ставить за мету збільшити кількість суспільного продукту і тим самим підвищити рівень задоволення матеріальних потреб населен­ня. У разі неповного використання ресурсів наявної робочої си­ли система працює значно нижче від своїх можливостей. Показник безробіття є одним із ключових показників для ви­значення загального стану економіки.

Зайнятість - це діяльність громадян, пов'язана із задово­ленням особистих та суспільних потреб, яка також дає їм при­буток у грошовій або іншій формі.

Проблеми зайнятості та працевлаштування в Україні сьо­годні є одними з найбільш актуальних.

Державна політика зайнятості також передбачає:

• створення державних та суспільних структур щодо розв'язання проблем зайнятості;

• квотування та бронювання місць для не конкурентоздат­них категорій громадян, які шукають роботу (неповнолітні, інваліди, жінки з дітьми та ін.);

• стимулювання створення додаткових робочих місць і роз­виток підприємництва (встановлення податкових пільг, до­тацій, безпроцентних позик тощо);

• встановлення державних гарантій для незайнятого насе­лення (виплати, допомоги тощо).

Громадяни мають право вільно обирати будь-які види діяль­ності за умови, що вони не заборонені чинним законодавством.

2. Основні принципи державної політики зайнятості населен­ня

Основні принципи державної політики зайнятості населен­ня включають:

• забезпечення рівних можливостей усім громадянам неза­лежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, віку, політичних переко­нань, ставлення до релігії, в реалізації права на вільний вибір виду діяльності відповідно до здібностей та професійної підго­товки з урахуванням особистих інтересів і суспільних потреб;

• сприяння забезпеченню ефективної зайнятості, запобі­ганню безробіттю, створенню нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

• координацію діяльності у сфері зайнятості з іншими на­прямами економічної і соціальної політики на основі держав­ної та регіональних програм зайнятості;

• співробітництво професійних спілок, асоціацій (спілок) підприємців, власників підприємств, установ, організацій або уповноважених ними органів з органами державного управ­ління в розробці, реалізації та контролі за виконанням заходів щодо забезпечення зайнятості населення;

• міжнародного співробітництва у вирішенні проблем зай­нятості населення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

---

В Україні до зайнятого населення належать такі громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

• такі, що працюють за наймом на умовах повного або не­повного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності, у фізичних осіб, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордо­ном (через трудовий договір, контракт);

• громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною тру­довою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, які беруть участь у виробництві;

• обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управліннях та громадських об'єднаннях;

• громадяни, які проходять службу у Збройних силах Ук­раїни, Службі безпеки України, Прикордонних військах Ук­раїни, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справа, інших військо­вих формуваннях, створених відповідно до чинного законодав­ства України, альтернативну (невійськову) службу;

• особи, які проходять професійну підготовку, перепідго­товку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих нав­чальних закладах;

• працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебу­вають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпе­ченням діяльності посольств і місій.

Чинним законодавством України можуть передбачатися й інші категорії зайнятості населення.

В залежності від тривалості зайнятість може бути постій­ною і тимчасовою, залежно від обсягу - повною або частковою.

3. Державна служба зайнятості.

Служба зайнятості в Україні створена згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 381 від 21 грудня 1990 р. «Про створення державної служби зайнятості України». А постано­вою Кабінету Міністрів України № 47 від 24 червня 1991 р. за­тверджено Положення про державну службу зайнятості.

Державна служба зайнятості - це державний орган, створений для реалізації політики зайнятості населення, про­фесійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлашту­вання та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих грома­дян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України. її діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністра­цій та органів місцевого самоврядування.

4. Обов’язки державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості виконує такі обов'язки:

• аналізує і прогнозує попит та пропозицію на робочу силу, інформує населення й державні органи управління про стан ринку праці;

• консультує громадян, власників підприємств, установ і організацій або уповноважені ними органи, які звертаються до служби зайнятості, про можливість одержання роботи і за­безпечення робочою силою, вимоги, що ставляться до професії, та з інших питань, які сприяють зайнятості населення;

• веде облік вільних робочих місць і громадян, які зверта­ються з питань працевлаштування;

• здійснює у порядку, встановленому чинним законодав­ством, збір та опрацювання адміністративних даних, які відоб­ражають стан ринку праці та становище у сфері зайнятості на­селення;

• подає допомогу громадянам у підборі підходящої роботи і власникам підприємств, установ, організацій або уповнова­женим ними органам у підборі необхідних працівників.

---

5. Права державної служби зайнятості.

Державна служба зайнятості має право:

• одержувати від підприємств, установ і організацій, неза­лежно від форм власності, адміністративні дані про наявність вакантних робочих місць, характер і умови праці на них, про всіх вивільнюваних, прийнятих і звільнених працівників та інформацію про передбачувані зміни в організації виробництва і праці, інші заходи, що можуть призвести до вивільнення працівників;

• розробляти і вносити на розгляд місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів відповідних рад пропозиції про встановлення для підприємств, установ, організацій, неза­лежно від форм власності, квоти прийняття на роботу осіб, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, та направляти таких громадян для працевлаштування;

• направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності за наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) грома­дян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки.

---

ТЕМА ЗАНЯТТЯ: Документаційне оформлення трудової зайнятості

План:

1. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян по працевлаштуванню.

2. Основні принципи державної політики зайнятості населення.

3. Державна служба зайнятості.

4. Обов’язки державної служби зайнятості.

5. Права державної служби зайнятості.

1. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян по працевлаштуванню.

Громадяни мають право на безкоштовне сприяння держав­ної служби зайнятості у працевлаштуванні.

До державної служби зайнятості за сприянням у праце­влаштуванні можуть звертатися усі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити місце роботи, працевлаштуватися за сумісництвом чи у вільний від навчання час.

Незайняті громадяни, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації в цій службі. Під час реєстрації кожна особа запов­нює картку персонального обліку громадянина, який шукає роботу.

Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприян­ням у працевлаштуванні, здійснюється державною службою зайнятості за місцем постійного проживання (постійної або тимчасової прописки) за умови пред'явлення паспорта і трудо­вої книжки, а у разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють, а іноземних гро­мадян і осіб без громадянства, які постійно проживають в Ук­раїні, - тільки за наявності постійної прописки.

Якщо в 7-денний термін після реєстрації громадянина він не буде працевлаштований, на 8-й день йому надається статус безробітного з призначенням допомоги по безробіттю.

Для надання статусу безробітного з призначенням допомоги по безробіттю додатково потрібно представити:

а) довідку про середній заробіток за останні два місяці роботи;

б) довідку з податкової інспекції про те, що громадянин не займається підприємницькою діяльністю;

в) довідку із районного відділу соціального забезпечення про те, що громадянин не отримує пенсії.

Внесення відомостей до трудової книжки про призначення допомоги по безробіттю:

• у графі 3 розділу «Відомості про роботу» як заголовок пи­шуть повну назву центру зайнятості;

• під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий но­мер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата початку виплати допомоги по безробіттю або матеріальної допомоги по безробіттю;

• у графі 3 робиться запис: «Розпочато виплату допомоги по безробіттю...» (із посиланням на відповідний пункт, статтю Закону України «Про зайнятість населення»);

• у графі 4 зазначається, на підставі чого внесено запис (на­каз, його дата і номер).

Днем припинення виплати допомоги по безробіттю та ма­теріальної допомоги по безробіттю вважається останній день виплати.

---