Файл: Методичн_ рекомендац_ї 4 частина.doc

Вивчити морфологічні, культуральні та біохімічні властивості ешеріхій.
Створити схему мікробіологічної діагностики колі-ентеритів.
Ознайомитись з методикою серологічної ідентифікації копрокультури, яка була виділена від хворого з підозрою на колі-ентерит.
Вивчити препарати, які використовуються для діагностики та терапії колі-ентеритів.

Зміст теми:

На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості ешеріхій, проводять облік пробірочної реакції аглютинації, поставленої з метою серологічної ідентифікації виділеної копрокультури ЕПКП, роблять висновок. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

6. Питання для самоконтролю.

Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості E.coli.
Антигенна будова E.coli і ЕПКП.
Класифікація патогенних кишкових паличок.
Токсини ЕПКП, їх характеристика.
Особливості патогенезу колі-ентеритів, дизентерієподібних і холероподібних захворювань. Значення вікового фактору.
Методи мікробіологічної діагностики ешерихіозів.
Особливості і етапи бактеріологічної діагностики колі-ентеритів.
Прискорені методи діагностики колі-ентеритів.
Препарати, що використовують для діагностики та лікування колі-ентеритів.

Практичне заняття №4 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика черевного тифу і паратифів.

Актуальність теми:

Тифо-паратифи займають певну питому вагу серед гострих кишкових захворювань людини. Незалежно від того, являється збудником S.typhi, S.paratyphi A чи В, ці захворювання мають подібну клінічну картину. Тому диференційний діагноз може бути обґрунтованим тільки шляхом лабораторних методів дослідження – виділення культури збудника з організму хворого, або виявлення специфічних антитіл в сироватці його крові.

Це підтверджує актуальність вивчення теми діагностики черевного тифу та паратифів в курсі спеціальної мікробіології.

Конкретні цілі:

Інтерпретувати біологічні властивості сальмонел, збудників черевного тифу, паратифів А та В.
Пояснювати патогенетичні закономірності інфекційного процесу, спричиненого S.typhi, S.paratyphi A та B.
Визначати методи мікробіологічної діагностики, етіотропної терапії та профілактики черевного тифу, паратифів А та В..

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.

Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
1	2
Черевний тиф і паратиф А та В	Це гострі інфекційні захворювання, які супроводжуються бактеріємією, тривалою постійною гарячкою, ураженням лімфатичних утворів кишечника, вираженою інтоксикацією; мають фекально-оральний механізм передачі.
Збудники черевного тифу і паратифів А та В	Збудниками черевного тифу є Salmonella typhi, паратифу А – S.paratyphy A, паратифу В – S.schotmuelleri.
1	2
Джерело інфекції черевного тифу	Джерелом інфекції являються хворі або бактеріоносії, які виділяють збудники у зовнішнє середовище з випорожненнями, сечею, слиною.
Антигенна будова і класифікація сальмонел	Сальмонели мають соматичний О-антиген, джгутиковий Н-антиген. S.typhi має К-антиген (Vi). Існує кілька класифікацій сальмонел. Класифікація Кауфмана-Уайта, в основі якої лежить поділ сальмонел на серогрупи за О-антигеном, а в середині серогрупи – на серовари за Н-антигеном. На сьогодні нараховується більше 2500 сероварів. Відповідно останній класифікації рід Salmonella складається із 2-х видів – виду S.enterica, в який входять всі сальмонели, збудники захворювань людини і тварин, і вид S.bongori, який ділиться на 10 сероварів.
Мікробіологічна діагностика	Враховуючи стадійність захворювання, матеріал для дослідження і метод діагностики визначається стадією протікання хвороби. В перші дні захворювання спостерігається бактеріємія, тому на І тижні захворювання і на протязі підвищеної температури використовують метод виділення гемокультури. З кінця ІІ тижня захворювання виділяється копро-, урино- і білі культура. Починаючи з ІІ тижня проводять серологічні дослідження з метою визначення антитіл в сироватці хворої людини (реакція Відаля, РНГА).
Профілактика	Для специфічної профілактики черевного тифу використовують черевнотифозну сорбовану і черевнотифозну спиртову, збагачену Vi-антигеном, вакцину.

Теоретичні питання до заняття:

Рід сальмонел (Salmonella). Загальна характеристика.
Сальмонели – збудники черевного тифу і паратифу.
Морфологічні і тинкторіальні властивості цих збудників.
Культуральні і біохімічні властивості збудників черевного тифу, паратифів А і В.
Антигенна будова збудників черевного тифу, паратифів А і В.
Патогенез та імуногенез черевного тифу, паратифів А та В.
Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.
Специфічна профілактика та лікування.

Практичні завдання, які виконуються на занятті:

Вивчити морфологічні, культуральні та біохімічні властивості збудників черевного тифу та паратифів А і В.
Створити схему мікробіологічної діагностики черевного тифу.
Зробити облік біохімічних властивостей та здійснити серологічну ідентифікацію гемокультури.
Здійснити облік реакції Відаля, РНГА і зробити обґрунтований висновок.
Вивчити препарати, які використовуються для діагностики та специфічної профілактики черевного тифу і паратифів А і В.

Зміст теми:

На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості збудників черевного тифу, паратифів А та В. Проводять серологічну ідентифікацію виділеної гемокультури. Здійснюють облік реакції Відаля. Вивчають препарати специфічної профілактики черевного тифу та паратифів А і В.

Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.

6. Питання для самоконтролю.

Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B.
Антигенна будова сальмонел, класифікація за Кауфманом-Уайтом.
Токсини сальмонел.
Патогенез черевного тифу, паратифів А і В.
Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.
Препарати специфічної профілактики і лікування черевного тифу, паратифів А і В.

Практичне заняття №5 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика сальмонельозних гастроентеритів.

Актуальність теми:

Сальмонельози – це зоонозно-антропонозне захворювання, що являє собою гостру кишкову інфекцію, відому під назвою “харчові токсикоінфекції”, яку викликають бактерії родини Enterobacteriacea, роду Salmonella різних серологічних груп.

Основним джерелом інфікування людей є хворі сальмонельозом тварини, птахи або носії. Інфікування відбувається переважно аліментарним шляхом, рідше – контактно-побутовим. В 96-98% воно пов’язано зі споживанням харчових продуктів, контамінованих сальмонелами. Особливістю захворювання є раптовість і масовість. Сальмонельози частіше перебігають у вигляді локальної інфекції – гострого гастриту, гастроентериту, гастро ентероколіту, рідко порушують функції травної, серцево-судинної, нервової систем. Можливо тривале носійство.

Сальмонели широко розповсюджені у всіх країнах світу, в останні десятиріччя відмічено ріст цих захворювань в багатьох розвинених країнах, в ряді країн Європи зареєстровані навіть великі спалахи сальмонельозів.