Файл: Pavlenko3.doc

Графічно модель виробничого замовлення має наступний вигляд (рис. 2.6)

Рисунок 2.6 – Зміна розміру запасу, Q, у часі в моделі виробничого замовлення

Особливістю моделі виробничого замовлення є те, що запаси поповнюються протягом певного періоду часу, вироби створюються й продаються одночасно. Тому в цій моделі необхідно враховувати денну продуктивність і швидкість денної витрати запасів;

3) модель замовлення з резервним запасом. ЇЇ відмінність від попередніх моделей полягає в тому, що існують додаткові найменування, які складають страховий запас і можуть бути затребувані в разі аварійних ситуацій або зміни попиту.

Резервний запас визначається як величина запасу, постійно підтримувана додатково до очікуваної потреби.

Існує два підходи до визначення резервного запасу:

• імовірнісний;

• той, що ґрунтується на понятті «рівень обслуговування».

Розглянемо їх. При ймовірнісному підході розглядається лише ймовірність вичерпання запасу, а не кількості виробів, яких не вистачить. Наприклад, можна встановити такий рівень резервного запасу, щоб імовірність того, що потреба перевищить 300 виробів, була не вищою ніж 5%.

Рівень обслуговування, Р, означає необхідну кількість виробів, яку можна реально одержати з наявного запасу. Наприклад, річна потреба у виробі «А» – 1000 штук. 95% рівень обслуговування означає що 950 штук можна одержати негайно із запасу, а 50 штук не вистачить. Дана концепція ґрунтується на статистичній характеристиці Е(z), де Е(z) – очікуваний дефіцит виробів, який розраховується за формулою:

(2.7)

де (1 – P) – недостатня частина потреби;

Q – економічний розмір замовлення, обчислений за формулою

(2.8)

_L – стандартне відхилення потреби протягом періоду виконання замовлення, L, що розраховується за формулою

(2.9)

де _di – стандартне відхилення денної потреби, яке розраховується таким чином:

(2.10)

де d_i – денна потреба (норма споживання), d_ср – середня денна потреба,

n – кількість днів;

Таблиця 2.2– Залежність очікуваної величини дефіциту виробів запасів від стандартного відхилення (значення наведені до стандартного відхилення попиту, який дорівнює 1)

Продовження таблиці 2.2

4) модель з дисконтованою кількістю. Кількісний дисконт – це зменшення ціни одиниці продукції за умови купівлі товарів у значних обсягах. Особливістю моделі з дисконтованою кількістю запасів є те, що в разі збільшення дисконтної кількості витрати на продукт зменшуються, але, у свою чергу, збільшуються витрати на зберігання, оскільки збільшується обсяг замовлень. Отже, оптимальний варіант – це коли значення дисконту розглядається між зменшенням вартості продукту і збільшенням витрат на зберігання.

Існує два види моделей з дисконтованою кількістю: модель зі змінною (ступінчастою ціною) і одноперіодна модель.

Модель зі змінною ціною враховує залежність відпускної ціни виробу від обсягу замовлення, яка при цьому є не прямопропорційною, а ступінчастою.

Щоб визначити обсяг замовлення виробів певного типу, потрібно розрахувати економічний розмір замовлення для кожної ціни. Оптимальний обсяг замовлення визначають за найменшими загальними витратами на зберігання запасів, за яких відбувається стрибок цін. Для цього складається таблиця, в якій для всіх можливих значень обсягу замовлення (Q) розраховують усі елементи витрат на створення запасу і знаходять загальні витрати на створення запасів.

Одноперіодні моделі пов’язані з розміщенням замовлень для покриття потреби лише протягом одного періоду (циклу). Наприклад, скільки газет повинен замовляти вуличний кіоск щодня?

Одноперіодні моделі використовують аналіз граничних показників, згідно з яким оптимальна величина запасу відповідає оптимальному значенню, за яким вигоди, що отримуються від доставки на склад чергового виробу, виявляються більшими порівняно з можливими втратами через відсутність цього виробу.

Застосування аналізу граничних показників припустиме в тому випадку, коли відома ймовірність тих або інших подій. Тобто порівнюються очікуваний прибуток і очікувані втрати. Математично взаємозв’язок «граничний прибуток – граничні витрати» має такий вигляд

Р (МР)  (1 – Р) МL, (2.11)

де Р – імовірність того, що виріб буде проданий;

(1 – Р) – імовірність того, що виріб не буде проданий (оскільки одна з цих подій обов’язково відбудеться);

МР – прибуток від продажу n-ого виробу;

МL – втрати, якщо n-ий виріб залишиться непроданим.

Розв’язуючи цю нерівність щодо Р, одержимо

(2.12)

Це означає, що нам потрібно продовжувати збільшувати обсяг запасу до тих пір, поки ймовірність продажу останнього доданого виробу не виявиться більшою або дорівнюватися відношенню втрат до граничного прибутку.