ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.07.2024
Просмотров: 271
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Міністерство охорони здоров'я україни
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
Класифікація живильних середовищ для культур клітин
Практичне заняття №17 Тема: «Культивування вірусів. Індикація вірусної репродукції (2 заняття)»
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
Рекомендації для оформлення протоколу. Методи індикації вірусів
3. Бляшкоутворення під бентонітовим покриттям.
4. Реакція гемаглютинації (рга).
7. Виявлення розмноження вірусів в курячих ембріонах.
Практичне заняття №18 Тема: «Серологічні реакції, які використовуються у вірусології»
4.2. Теоретичні питання до заняття:
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Рекомендації для оформлення протоколу.
Особливості серологічної діагностики вірусних захворювань
Практичне заняття №19 Тема: «Ортоміксовіруси. Лабораторна діагностика грипу»
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
4.2. Теоретичні питання до заняття:
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Рекомендації для оформлення протоколу
Практичне заняття №20 Тема: «Пікорнавіруси. Лабораторна діагностика ентеровірусних інфекцій»
Рекомендації для оформлення протоколу.
Рекомендації для оформлення протоколу Класифікація родини Herpesviridae
Основні властивості вірусів герпесу.
Основні властивості аденовірусів.
Препарати для лікування і профілактики герпесу:
4.2. Теоретичні питання до заняття:
Рекомендації для оформлення протоколу. Характеристика вірусів гепатиту
Практичне заняття №23 Тема: «Ретровіруси. Віл. Лабораторна діагностика віл-інфекції»
4.2. Теоретичні питання до заняття:
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Рекомендації для оформлення протоколу
Класифікація ретровірусів (родина Retroviridae)
Завдання 1. Записати в протокол схему лабораторної діагностики віл/сніДу.
Змістовий модуль 4. Генетика мікроорганізмів.
Змістовий модуль 5. Мікробіологічні основи антимікробної хіміотерапії.
Змістовий модуль 8. Антигени. Антитіла.
Змістовий модуль 9. Реакції імунітету. Імунопатологія.
Змістовий модуль 10. Загальна вірусологія.
Змістовий модуль 11. Спеціальна вірусологія.
Перелік практичних робіт та завдань до підсумкового модульного контролю 1.
Рекомендації для оформлення протоколу Класифікація культур тканин і клітин, які застосовуються у вірусології
|
|||
|
Тканини зародкового органу або його частини, які підтримуються in vitro і зберігають диференціацію клітин і їх функції |
|||
|
|||
|
Первинно-трипсинізовані культури клітин |
Перещеплювані культури клітин |
Диплоїдні культури клітин |
|
Морфологія клітин порівняно з вихідною тканиною |
Не відрізняється |
Відрізняється |
Відрізняється |
|
Набір хромосом |
Диплоїдний |
Гетероплоїдний |
Диплоїдний |
|
Тривалість життя |
Обмежена 1-3 пасажами |
Не обмежена кількістю пасажів |
Обмежена 20-100 пасажами |
|
Ріст в суспензії |
Не можливий |
Можливий |
Не можливий |
|
Ознаки малігнізації |
Відсутні |
Завжди є |
Відсутні
|
|
Період генерації |
3-7 днів |
2/3-1 дні |
1-15 днів |
|
Контактне пригнічення при вирощуванні на склі |
Є |
Відсутнє |
Є |
|
Приклади |
1. Культура клітин нирок мавп 2. Культура клітин фібробластів ембріона людини 3. Культура клітин фібробластів курячого ембріона |
1.HeLa (з карциноми шийки матки) 2. KB (з карциноми ротової порожнини людини) 3.HЕp-2 (карцинома гортані людини) 4. Vero (з нирки зеленої мавпи) |
Лінії клітин фібробластів ембріона людини (WI-38, MRC-5, MRC-9, IMR-90), корів, свиней, овець |
Класифікація живильних середовищ для культур клітин
|
Природні |
Ферментативні гідролізати |
Синтетичні |
|
Середовище Ендерса: 85-90% коров'ячої амніотичної рідині; 5-10% коров'ячого ембріонального екстракту, 5% кінської сироватки |
Амінопептид Гемогідролізат Гідролізат лактальбуміну |
2. Підтримуючі середовища: середовище 199, середовище Ігла, ДМЕМ (середовище Ігла, модифікована Дульбекко), МЕМ (середовище Мельника-Ігла) |
Середовища для культури клітин, що застосовують в вірусології, поділяють на 2 основні категорії – ростові та підтримуючі.
Ростові середовища (РС), завдяки високому вмісту сироватки, сприяють швидкому клітинному росту. Після формування моношару та перед інокуляцією вірусу ростове середовище видаляють та замінюють підтримуючим середовищем. Для приготування ростового середовища до живильного середовища (наприклад, ДМЕМ), додають 5-10% сироватки великої рогатої худоби (ВРХ) або ембріональної телячої сироватки (ЕТС) і антибіотики (пеніцилін і стрептоміцин).
Підтримуючі середовища (ПС) з низьким вмістом сироватки дозволяють зберегти культури клітин в стані повільного стійкого метаболізму в період розмноження вірусу.
Завдання №1. На демонстраційних препаратах ознайомитись з різними видами культур клітин, які використовуються у вірусології, замалювати в протокол.
Завдання №2. Ознайомитись та записати в протокол методику підготовки матеріалу для вірусологічних досліджень.
Завдання №3. Здійснити інфікування культур клітин вірусовмісним матеріалом.
Питання для самоконтролю
Які ознаки покладені в основу сучасної класифікації вірусів?
Властивістю усього живого є здатність до самовідтворення. Для вірусів існує один тип розмноження. Як він називається? У чому його суть?
Які особливості репродукції РНК- та ДНК – геномних вірусів? В чому полягає роль зворотної транскриптази при репродукції ретровірусів?
Віруси є досить стійкими в довкіллі, до дії стерилізуючих та дезинфікуючих факторів та засобів. Які особливості структури вірусів зумовлюють цю властивість і сприяють розвитку вірусних епідемій та пандемій?
Первинною моделлю для культивування вірусів були лабораторні тварини. Назвіть їх, вкажіть переваги та обмеження їх застосування.
Віруси відносно просто можна отримати у великій кількості одним з методів культивування. Про яку систему культивування вірусів йдеться? Чому її не можна вважати універсальною?
Віруси є особливими паразитами клітин людини, тварин і рослин. Як цю особливість вірусів було використано для культивування вірусів іn vitro?
Яка відмінність дії помірних та вірулентних бактеріофагів? Яке їх практичне використання?
Практичне заняття №17 Тема: «Культивування вірусів. Індикація вірусної репродукції (2 заняття)»
1. Актуальність теми:
Діагностика вірусних інфекцій в більшості випадків базується на виділенні вірусу з інфекційного матеріалу та його подальшій ідентифікації. Правильне взяття матеріалу для дослідження, своєчасна доставка його в лабораторію з дотриманням умов для збереження збудника, вірне обрання методів культивування та ідентифікації вірусів дозволить своєчасно встановити діагноз вірусного захворювання.
Метою даного заняття є навчитися проведенню індикації вірусної репродукції. Для досягнення цієї мети необхідно вміти виявляти віруси у різних чутливих системах (клітинних культурах, курячих ембріонах, чутливих лабораторних тваринах); розрізняти різні види ЦПД у культурі клітин; знати методику постановки реакцій бляшкоутворення під агаровим та бентонітовим покриттям; проводити облік “кольорової проби”, що поставлена з метою індикації вірусів у культурі клітин, облік реакції гемадсорбції та реакції гемаглютинації.
На практичному занятті студенти мають можливість ознайомитись з різними методами індикації вірусів, вчаться інтерпретувати отримані результати.
Конкретні цілі:
Трактувати морфологію і ультраструктуру вірусів.
Аналізувати особливості взаємодії вірусів з живими системами.
Оцінювати результати розмноження вірусів в живих системах.
Аналізувати методи культивування вірусів в лабораторних умовах.
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №16.
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
|
Термін |
Визначення |
|
1 |
2 |
|
Цитопатична дія вірусу (ЦПД) |
ЦПД – видимі під мікроскопом морфологічні зміни клітин, що виникають в результаті внутрішньоклітинної репродукції вірусів. |
|
1 |
2 |
|
Включення |
Включення – скупчення віріонів чи окремих їх компонентів в цитоплазмі чи ядрі клітин, що виявляються під мікроскопом при спеціальному забарвленні. Вірус натуральної віспи утворює цитоплазматичні включення - тільця Гварнієрі. Віруси герпесу та аденовіруси утворюють внутрішньоядерні включення. |
|
Бляшки |
Бляшки – обмежені ділянки зруйнованих вірусами клітин, культивованих на поживному середовищі під агаровим чи бентонітовим покриттям, що видно як світлі плями на фоні забарвлених живих клітин. Один віріон утворює потомство у вигляді однієї бляшки. |
|
Реакція гемаглютинації |
Реакція гемаглютинації (РГА) заснована на здатності деяких вірусів викликати аглютинацію (склеювання) еритроцитів за рахунок вірусних глікопротеїнових шипів – гемаглютинінів. |
|
Реакція гемадсорбції |
Реакція гемадсорбції – здатність культур клітин, інфікованих гемаглютинуючими вірусами, адсорбувати на своїй поверхні еритроцити. |
|
Кольорова реакція |
Кольорова реакція оцінюється за зміною кольору індикатора, що знаходиться в поживному середовищі культивування. Якщо віруси не розмножуються в культурі клітин, то живі клітини в процесі метаболізму виділяють кислі продукти, що призводить до зміни рН середовища, а відповідно і кольору індикатора. При репродукції вірусу нормальний метаболізм клітин порушується, внаслідок чого клітини гинуть, а середовище зберігає свій первинний колір. |