Файл: Методичн_ рекомендац_ї 3 частина.doc

Завдання 1. Оцінити результати реакції пасивної гемаглютинації, поставленої з метою серологічної діагностики аденовірусної інфекції (демонстрація).

Примітки: р/р – робоче розведення

К(ЕД) – контроль еритроцитарного діагностикуму

Зробити висновок.

Завдання 2. Вивчити зміни в клітинах, що з'являються в результаті розмноження вірусів герпесу і аденовірусів. Замалювати в протокол малюнок.

Симпластоутворення Гроноподібна

викликане герпес- деструкція, викликана

вірусами аденовірусами

6. Питання для самоконтролю

Загальна характеристика ДНК-геномних вірусів, родини Adenoviridae, Herpesviridae, їх класифікація.
Морфологія та особливості репродукції герпесвірусів і аденовірусів в клітині.
Культивування. Цитопатична і цитотоксична дія.
Патогенез, клінічні прояви та імуногенез герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.
Принципи та методи лабораторної діагностики герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.
Принципи лікування та профілактики герпесвірусної і аденовірусної інфекцій.

Практичне заняття №22 Тема: «Збудники вірусних гепатитів. Лабораторна діагностика вірусних гепатитів»

1. Актуальність теми:

Вірусні гепатити (ВГ) — це група захворювань, викликаних різними типами вірусів, що характеризуються хоча й неоднаковими механізмами передачі інфекції й відмінностями в патогенезі, але об'єднані гепатотропністю збудників та обумовленою цим схожістю основних клінічних проявів (жовтяницею, інтоксикацією, гепатоспленомегалією).

За останні десятиліття відмічається різке зростання захворюваності на вірусні гепатити, зокрема, з парентеральним шляхом передачі. Вважають, що близько 1 мільярда людей на планеті заражені принаймні одним із вірусів, що викликають ВГ. Хоча ВГ і займають за офіційними даними ІІ місце після грипу та інших гострих респіраторних інфекцій (ГРІ) за кількістю уражених, вони значно переважають їх по числу тяжких форм, економічним витратам, летальним наслідкам. І це при тому, що реєструються далеко не всі випадки ВГ — безжовтяничні, стерті форми часто проходять повз увагу лікаря. Тому в дійсності ВГ не поступаються грипу та іншим ГРІ за поширеністю, тому що фактично до статистичних звітів потрапляють лише жовтяничні форми, які складають меншу частину усіх гострих ВГ. За один день на земній кулі помирає від ВГ та їх наслідків стільки людей, скільки за рік від СНІДу. Зупинити це і є однією з першорядних проблем світової системи охорони здоров'я.

На даний момент встановлена роль у патології печінки щонайменше 6 вірусів (A-E та G). Дослідження останніх часів так званого вірусу гепатиту F дозволили встановити його неоднорідність — виявлені на першому етапі культури вірусу виявилися мавпячими флавовірусами та вірусом G, тому термін "ВГF" зараз не вживається. Дискутується участь у людській патології та можливий ступінь пошкодження органу нещодавно відкритими вірусами TTV та SEN, а також деякими тваринними вірусами (пекінських качок, канадського лісного бабака та ін.).

На занятті студентам надається можливість ознайомитись з методами діагностики вірусних гепатитів, зокрема, з постановкою ІФА. Приділяється увага визначенню діагностичних маркерів вірусних гепатитів.

Знання щодо особливостей збудників вірусних гепатитів, вміння обирати адекватні методи лабораторної діагностики вірусних гепатитів та трактувати отримані результати є необхідним для формування у студентів уявлення про методи діагностики вірусних захворювання.

Конкретні цілі:

Аналізувати біологічні властивості збудників вірусних гепатитів.
Пояснювати роль збудників вірусних гепатитів в патології людини.
Трактувати методи діагностики вірусних гепатитів, робити висновки за результатами досліджень.
Аналізувати препарати, які використовують для специфічної профілактики вірусних гепатитів.

Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №16.

Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

Термін	Визначення
1	2
Вірусні гепатити	Вірусні гепатити (ВГ) — це група захворювань, викликаних різними типами вірусів, що характеризуються хоча й неоднаковими механізмами передачі інфекції й відмінностями в патогенезі, але об'єднані гепатотропністю збудників та обумовленою цим схожістю основних клінічних проявів (жовтяницею, інтоксикацією, гепатоспленомегалією).
Австралійський антиген	Австралійський антиген — (Australia antigen) первинна назва поверхневого антигену вірусу гепатиту В, що існувала до ідентифікації вірусу гепатиту В і його антигенів. Термін виник у зв'язку з виявленням цього антигена в сироватках крові австралійських аборигенів. Згодом ідентифікований як антигенний компонент вірусу гепатиту В – НВsAg.
Діагностичні маркери	Діагностичні маркери (маркери інфікування) — антигени, антитіла і нуклеїнові кислоти вірусів, виявлення яких дозволяє встановити етіологію вірусного гепатиту і/або присутність вірусу, характеризувати перебіг інфекції, прогнозувати її результат, оцінити ефективність лікування, судити про попередню зустріч з вірусом, що викликає гепатит, і поствакцинальний імунітет.
Вірусна персистенція	Вірусна персистенція — збереження віруса у функціонально активному стані в клітинах організму чи культурах клітин довше строків, притаманних гострій інфекції. Інфекції, зумовлені цим феноменом, називають персистентними вірусними інфекціями.
1	2
Швидкі імунохромато-графічні методи визначення HBsAg і анти-ВГС	Швидкі імунохроматографічні (безприладні) методи визначення HBsAg і анти-ВГС (Rapid, instrument-independent assays for the detection of HBsAg and anti-HBs) дозволяють отримати результат дослідження протягом 5-15 хвилин без використання складного лабораторного устаткування. Основою тесту є нітроцелюлозна мембрана, на поверхні якої міцно сорбовані анти-HBs або антигени, що кодуються РНК ВГС. Після зв’язування з ними шуканого HBsAg або анти-ВГС, послідовної промивки і додавання коньюгата (наприклад: анти-HBs, що мітяться колоїдним золотом, або мічена ферментом антисироватка, що преципітує IgG), наявність мітки визначають за допомогою відповідного субстрата.
Групи ризику	Групи ризику — частина населення, об'єднані за принципом підвищеної вірогідності зараження тим або іншим інфекційним захворюванням в результаті частіших, триваліших або тісніших контактів із збудником.
Віруси гепатитів	Віруси гепатитів — віруси, здатні викликати специфічне ураження печінки - гепатити. Вони відносяться до різних тaкcoнoмічни груп та мають різні біологічні властивості. Поєднує їх лише здатність викликати гепатит у людини. До вірусів гепатитів відносять: вірус гепатита А, вірус гепатита В, вірус гепатита С, вірус гепатита D чи дельта-гепатита, вірус гепатита Е, вірус гепатита F и вірус гепатита G. Передбачають існування інших поки що неідентифікованих вірусів гепатиту.