ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 05.07.2024
Просмотров: 317
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
Національний медичний університет
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Рекомендації для оформлення протоколу
Ознаки, які диференціюють види стафілококів
Ознаки, які диференціюють роди родини micrococcaceae
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
4.2. Теоретичні питання до заняття:
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Рекомендації для оформлення протоколу
Рекомендації для оформлення протоколу.
Практичне заняття №4 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика черевного тифу і паратифів.
Рекомендації для оформлення протоколу.
Практичне заняття №5 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика сальмонельозних гастроентеритів.
Рекомендації для оформлення протоколу.
Практичне заняття №6 Тема: Шигели. Мікробіологічна діагностика дизентерії.
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
Рекомендації для оформлення протоколу.
4. Завдання для самостійної підготовки до заняття.
4.2. Теоретичні питання до заняття:
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Рекомендації для оформлення протоколу
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
4.2. Теоретичні питання до заняття:
4.3.Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Рекомендації для оформлення протоколу
Завдання №3 Властивості коринебактерій. Диференціація коринебактерій за біохімічними властивостями
Диференціюючі ознаки біоварів збудника дифтерії
Практичне заняття №9 Тема: «Мікобактерії. Мікробіологічна діагностика туберкульозу».
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
4.2. Теоретичні питання до заняття:
4.3. Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Рекомендації для оформлення протоколу. Метод забарвлення за Цілем-Нільсеном.
Методи мікробіологічної діагностики туберкульозу.
4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
Виділення чистої культури анаеробів.
Рекомендації для оформлення протоколу.
Теоретичні питання до заняття:
Класифікація та загальна характеристика представників родини ентеробактерій.
Сучасні погляди на еволюцію кишкових бактерій.
Антигенна структура ешеріхій.
Роль кишкової палички в фізіології та патології людини.
Захворювання, які викликає кишкова паличка, їх класифікація.
Методи мікробіологічної діагностики ешерихіозів, їх оцінка.
Препарати для лікування та профілактики колі ентеритів.
Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Вивчити морфологічні, культуральні та біохімічні властивості ешеріхій.
Створити схему мікробіологічної діагностики колі-ентеритів.
Ознайомитись з методикою серологічної ідентифікації копрокультури, яка була виділена від хворого з підозрою на колі-ентерит.
Вивчити препарати, які використовуються для діагностики та терапії колі-ентеритів.
Зміст теми:
На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості ешеріхій, проводять облік пробірочної реакції аглютинації, поставленої з метою серологічної ідентифікації виділеної копрокультури ЕПКП, роблять висновок. Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.
Рекомендації для оформлення протоколу.
До протоколу слід внести:
Малюнки морфології кишкових паличок і ЕПКП, зафарбованих за Грамом.
Опис колоній ешеріхій на середовищах Ендо, Левіна.
Ряд Гіса до і після засіву культури ешеріхій.
Схему мікробіологічної діагностики колі-ентеритів.
Схему постановки РА з метою серологічної ідентифікації ЕПКП й результати обліку.
Перелік діагностичних, профілактичних і лікувальних препаратів.
6. Питання для самоконтролю.
Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості E.coli.
Антигенна будова E.coli і ЕПКП.
Класифікація патогенних кишкових паличок.
Токсини ЕПКП, їх характеристика.
Особливості патогенезу колі-ентеритів, дизентерієподібних і холероподібних захворювань. Значення вікового фактору.
Методи мікробіологічної діагностики ешерихіозів.
Особливості і етапи бактеріологічної діагностики колі-ентеритів.
Прискорені методи діагностики колі-ентеритів.
Препарати, що використовують для діагностики та лікування колі-ентеритів.
Практичне заняття №4 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика черевного тифу і паратифів.
Актуальність теми:
Тифо-паратифи займають певну питому вагу серед гострих кишкових захворювань людини. Незалежно від того, являється збудником S.typhi, S.paratyphi A чи В, ці захворювання мають подібну клінічну картину. Тому диференційний діагноз може бути обґрунтованим тільки шляхом лабораторних методів дослідження – виділення культури збудника з організму хворого, або виявлення специфічних антитіл в сироватці його крові.
Це підтверджує актуальність вивчення теми діагностики черевного тифу та паратифів в курсі спеціальної мікробіології.
Конкретні цілі:
Інтерпретувати біологічні властивості сальмонел, збудників черевного тифу, паратифів А та В.
Пояснювати патогенетичні закономірності інфекційного процесу, спричиненого S.typhi, S.paratyphi A та B.
Визначати методи мікробіологічної діагностики, етіотропної терапії та профілактики черевного тифу, паратифів А та В..
Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція). Дивись практичне заняття №1.
Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.
Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
Термін |
Визначення |
1 |
2 |
Черевний тиф і паратиф А та В |
Це гострі інфекційні захворювання, які супроводжуються бактеріємією, тривалою постійною гарячкою, ураженням лімфатичних утворів кишечника, вираженою інтоксикацією; мають фекально-оральний механізм передачі. |
Збудники черевного тифу і паратифів А та В |
Збудниками черевного тифу є Salmonella typhi, паратифу А – S.paratyphy A, паратифу В – S.schotmuelleri.
|
1 |
2 |
Джерело інфекції черевного тифу |
Джерелом інфекції являються хворі або бактеріоносії, які виділяють збудники у зовнішнє середовище з випорожненнями, сечею, слиною. |
Антигенна будова і класифікація сальмонел |
Сальмонели мають соматичний О-антиген, джгутиковий Н-антиген. S.typhi має К-антиген (Vi). Існує кілька класифікацій сальмонел. Класифікація Кауфмана-Уайта, в основі якої лежить поділ сальмонел на серогрупи за О-антигеном, а в середині серогрупи – на серовари за Н-антигеном. На сьогодні нараховується більше 2500 сероварів. Відповідно останній класифікації рід Salmonella складається із 2-х видів – виду S.enterica, в який входять всі сальмонели, збудники захворювань людини і тварин, і вид S.bongori, який ділиться на 10 сероварів. |
Мікробіологічна діагностика |
Враховуючи стадійність захворювання, матеріал для дослідження і метод діагностики визначається стадією протікання хвороби. В перші дні захворювання спостерігається бактеріємія, тому на І тижні захворювання і на протязі підвищеної температури використовують метод виділення гемокультури. З кінця ІІ тижня захворювання виділяється копро-, урино- і білі культура. Починаючи з ІІ тижня проводять серологічні дослідження з метою визначення антитіл в сироватці хворої людини (реакція Відаля, РНГА). |
Профілактика |
Для специфічної профілактики черевного тифу використовують черевнотифозну сорбовану і черевнотифозну спиртову, збагачену Vi-антигеном, вакцину. |
Теоретичні питання до заняття:
Рід сальмонел (Salmonella). Загальна характеристика.
Сальмонели – збудники черевного тифу і паратифу.
Морфологічні і тинкторіальні властивості цих збудників.
Культуральні і біохімічні властивості збудників черевного тифу, паратифів А і В.
Антигенна будова збудників черевного тифу, паратифів А і В.
Патогенез та імуногенез черевного тифу, паратифів А та В.
Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.
Специфічна профілактика та лікування.
Практичні завдання, які виконуються на занятті:
Вивчити морфологічні, культуральні та біохімічні властивості збудників черевного тифу та паратифів А і В.
Створити схему мікробіологічної діагностики черевного тифу.
Зробити облік біохімічних властивостей та здійснити серологічну ідентифікацію гемокультури.
Здійснити облік реакції Відаля, РНГА і зробити обґрунтований висновок.
Вивчити препарати, які використовуються для діагностики та специфічної профілактики черевного тифу і паратифів А і В.
Зміст теми:
На практичному занятті студенти вивчають морфологічні, культуральні, біохімічні та антигенні властивості збудників черевного тифу, паратифів А та В. Проводять серологічну ідентифікацію виділеної гемокультури. Здійснюють облік реакції Відаля. Вивчають препарати специфічної профілактики черевного тифу та паратифів А і В.
Виконані завдання студенти записують у протокол та підписують його у викладача.
Рекомендації для оформлення протоколу.
До протоколу слід внести:
Малюнки морфології збудників черевного тифу, паратифів А та В.
Опис колоній цих збудників на середовищах Ендо, Вільсон-Блера.
Ряд Гісса, змінений збудниками S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B.
Схему ранньої мікробіологічної діагностики черевного тифу та паратифів, виділенням гемокультури..
Схему постановки РА з метою серологічної ідентифікації виділеної гемокультури й результати обліку.
Облік реакції Відаля і РНГА, поставлених з метою серодіагностики цих інфекцій, з обґрунтованим висновком.
Перелік діагностичних, профілактичних і лікувальних препаратів.
6. Питання для самоконтролю.
Морфологічні, тинкторіальні, культуральні властивості S.typhi, S.paratyphi A, S.paratyphi B.
Антигенна будова сальмонел, класифікація за Кауфманом-Уайтом.
Токсини сальмонел.
Патогенез черевного тифу, паратифів А і В.
Методи мікробіологічної діагностики черевного тифу, паратифів А і В.
Препарати специфічної профілактики і лікування черевного тифу, паратифів А і В.
Практичне заняття №5 Тема: Сальмонели. Мікробіологічна діагностика сальмонельозних гастроентеритів.
Актуальність теми:
Сальмонельози – це зоонозно-антропонозне захворювання, що являє собою гостру кишкову інфекцію, відому під назвою “харчові токсикоінфекції”, яку викликають бактерії родини Enterobacteriacea, роду Salmonella різних серологічних груп.
Основним джерелом інфікування людей є хворі сальмонельозом тварини, птахи або носії. Інфікування відбувається переважно аліментарним шляхом, рідше – контактно-побутовим. В 96-98% воно пов’язано зі споживанням харчових продуктів, контамінованих сальмонелами. Особливістю захворювання є раптовість і масовість. Сальмонельози частіше перебігають у вигляді локальної інфекції – гострого гастриту, гастроентериту, гастро ентероколіту, рідко порушують функції травної, серцево-судинної, нервової систем. Можливо тривале носійство.
Сальмонели широко розповсюджені у всіх країнах світу, в останні десятиріччя відмічено ріст цих захворювань в багатьох розвинених країнах, в ряді країн Європи зареєстровані навіть великі спалахи сальмонельозів.