Файл: МИКРОБЫ ВСЕ ОТВЕТЫ.doc

Гуморальний неспецифічний фактор захисту ротової порожнини- виділення лізоциму.

Клітинно-тканинний неспецифічний фактор захисту ротової порожнини:вимиваюча дія слини.

59. Клітинно-тканинні неспецифічні фактори захисту організму шкіра, слизові оболонки, фагоцитоз, лімфатичні вузли, запалення, природні клітини-кілери. Роль нормальної мікрофлори в захисті організму від патогенних мо.

Клітинно-тканинні неспецифічні фактори захисту організму:

Шкіра: залози виділяють лізоцим,що руйнує пептидоглікан мікробів;оцтова і молочна кислоти поту,жирні кислоти секрету сальних залоз.Кисле та сухе середовище.Злущування верхнього шару клітин шкіри разом з мікробами.

Слизові оболонки:Механічний захист:архітектоніка та волосся носа перешкоджають проникненню мікробів у дихальні шляхи. Слиз заважає їх прикріпленню до епітелію. Видалення мікробів завдяки кашлю,чханню, мукоциліарному транспорту,перистальтиці. Вимиваюча дія слини, сльози, сечі.Фізико-хімічні фактори:Кисле середовище шлунка, сечового міхура,норок,жовч інактивують багато бактерій та вірусів.Бактерицидні речовини слини, носового секрету, сльозової рідини, слизу,молокалізоцим, пероксидаза, гідролітичні ферменти, лактоферин, дефензиви респіраторного і гастроінтестинального трактів, спермін і цинк у спермі.

Фагоцитоз -активне захоплення і поглинання мікроскопічних сторонніх обєктів бактерії, фрагменти клітин і твердих частинок одноклітинними організмами або деякими клітинами багатоклітинних тварин. Види фагоцитуючих клітин:сегментоядерні лейкоцити, макрофаги, ендотелій судин, альвеолоцити.

Лімфатичні вузли — невеликі залози у формі зерна квасолі, які складається в основному з лімфоцитів, лімфи та зєднувальної тканини. Виконують барєрно-фільтраційну функцію, у них затримуються і знешкоджуються чужорідні елементи, бактерії, віруси, пухлинні клітини тощо, що надходять з током лімфи.

Запалення-універсальна захисна реакція, яка ініціюється ушкодженими клітинами макроорганізму і здійснюється завдяки активації факторів пиродженої резистентності. Запалення заважає розповсюдженню патогенну з первинного вогнища по всьому організму, спричинює знищення мікроорганізмів і створює умови для формування наступної специфічної імунної відповіді.Характерні риси запалення:

1розширення капілярів, що підсилює локальний кровоток і призводить до розвитку почервоніння

2підвищення судинної проникності, яке спричинює вихід рідини, білків плазми і лейкоцитів із кровоносних судин=набряк

3підвищення t тіла

4поява болю

5активація фагоцитів та накопичення лейкоцитів у вогнищі ушкодження

6 утворення фібринових згустків у периваскулярному просторі та тромбоз кровоносних судин, що локалізує запальний процес

7активація системи комплементу.

Запалення, яке виникає внаслідок інфекції, найчастіше починається з активації комплементу та вивільнення різних медіаторів запалення із клітин:гістаміну, брадикардіну, простагландинів.

Природні кілери або NK-клітини — це великі гранулярні лімфоцити, що є частиною вродженого неспецифічного імунітету, так як, на відміну від Т- і В-лімфоцитів, на їхній поверхні відсутні антиген-специфічні рецептори. Природні кілери становлять 5-10% від загальної кількості лімфоцитів у крові людини. Вони відіграють важливу роль у захисті організму від вірусних інфекцій та є невідємною складовою протипухлинного імунітету.

Ці клітини проявляють цитотоксичну дію, шляхом вивільнення із цитоплазматичних гранул білків перфоринів та гранзимів, що змушують клітину-мішень помирати шляхом апоптозу. Назва природні означає, що вони не потребують попередньої активації, для того щоб знищити небезпечну для організму клітину.

Нормальна мікрофлора окупує екологічну нішу і у такий спосіб запобігає колонізації цієї ділянки тіла людини патогенними мікроорганізмами та їх розмноженню. Фізико-хімічні фактори: бактеріоцини бактеріальні білки, які пригнічують розмноження бактерій того ж самого та близького за походженням виду та бактеріальні жирні кислоти малої молекулярної маси. Молочна кислота, яку в піхві у жінок виробляють молочнокислі бактерії внаслідок розщеплення глікогенусекретується епітелієм.

60. Імунна система організму, її органи. Роль вилочкової залози в імунній відповіді. Клітини імунної системи, їх різновиди, взаємодія Т-, В-лімфоцитів і макрофагів. Їх роль в клітинному і гуморальному імунітеті.

Імунна система — сукупність органів, тканин, клітин, які забезпечують захист організму; система організму, яка контролює сталість клітинного і гуморального складу організму.Імунна система багатокомпонентна, але працює як єдине ціле.

До складу імунної системи входять:

Органи і тканини імунної системи:

центральні кістковий мозок і тимус

периферійні селезінка, лімфатичні вузли та інші накопичення лімфоїдних тканин

Клітини імунної системи:

лейкоцити спеціальні клітини імунної системи:

-лімфоцити Т-лімфоцити, В-лімфоцити, Нормальні кіллери

-фагоцити макрофаги, еозинофіли, нейтрофіли, базофіли, дендритні клітини, мікроглії, купферовські клітини

допоміжні клітини тучні клітини, тромбоцити

Гуморальний імунітет забезпечується при взаємодії основних типів клітин — макрофагів, Т- і В-лімфоцитів. Антиген фагоцитується макрофагами і після внутрішньоклітинних перетворень представляє його пептидні фрагменти Т-хелперам, які викликають В-лімфоцити. В-лімфоцити які перетворюються на бластні клітини, а потім в плазматичні, синтезуючі по відношенню до специфічного антигена антитіла. Для активації Т-хелперів, деякі сприяють формуванню гуморального і клітинного імунітету, потрібна дія інтерлейкіну-1, що виділяється макрофагами при зустрічі з антигеном интерлейкіна-2.

Для активації В-лімфоцитів потрібна дія лімфокінів, що виробляються Т-хелперами интерлейкины-4, — 5, — 6.Плазматичні клітини синтезують імуноглобуліни А, М, G, D, F.

Таким чином, схема імунної відповіді є взаємодією антигена з клітинами імунної системи. Антиген зазвичай взаємодіє з макрофагами, які він подає Т- і В-лімфоцитам, виконуючи функцію антигенподающей клітини. В-лімфоцити забезпечують клітинну відповідь.

У вилочковій залозі тимусі розвиваються Т-лімфоцити.

доповнення:

Імунна система організму-сукупність лімфоїдної тканини, яка розташована по всьому організму.

Особливості імунної системи:

1розміщена по всьому організму

21% від маси тіла1,5-2 кг

3клітини імунної системи постійно циркулюють по організму з кровотоком

4реагує на генетично чужорідні речовини виробляє антитіла.

Органи імунної системи:

АЦентральні:червоний кістковий мозок, тимус

БПериферійні: лімфовузли, селезінка, мигдалики, лімфоцити, лімфоїдна тканина дихальних шляхів, кишково-шлункового тракту.

Виличкова залозатимус-розташована у верхній частині грудної клітки за грудниною.

Функції:

1продукція Т-лімфоцитівтимусзалежні

2синтез гормонів, що впливають на дозрівання імунних клітин, а також фактор росту і речовин, подібних до інсуліну й кальцитоніну.

Клітини імунної системи:

1лімфоцитиутворюються з стовбурових клітин

Т-лімфоцити здатні знешкоджувати,

Т-хелпери допомагають утворювати антитіла,

Т-супресори пригнічують Т-хелпери,

Т-клітини памяті зберігають інформацію про антиген, який потрапив в організм.

В-лімфоцити, які перетворюються в плазматичні клітини без участі Т-хелперів,

В-лімфоцити, які перетворюються в плазматичні клітини за участі Т-хелперів,

В-лімфоцити, які здатні руйнувати інші клітини,

В-лімфоцити, які гальмують Т-лімфоцити,

В-лімфоцити — клітини-памяті,

Нульові лімфоцити-руйнують клітини мутанти.

2 натуральні кілери

3 нейтрофільні лейкоцити паличкоядерних і сегментоядерние

4 еозинофільні лейкоцити

5 базофільні лейкоцити

Взаємодія Т- і В-лімфоцитів, і макрофагів:

Макрофаги фагоцити поїдають живих і мертвих мікробів, комплекси антиген-антитіло, загиблі клітини самого організму. Без макрофагів неможлива діяльність лімфоцитів: вони допомагають останнім розпізнавати антигени, виділяють медіатори речовини, що стимулюють або пригнічують діяльність інших клітин імунної системи.

Т-лімфоцити — різновид лімфоцитів, які контролюють роботу В-лімфоцитів тобто продукцію антитіл.

61.Закономірності імунної відповіді організму. Фази імунної відповіді. Імунологічні реакції. Імунологічна толерантність, причини її виникнення. Імунологічна память, її механізм.

Імунна память — здатність імунної системи організму після першого взаємодії з антигеном специфічно відповідати на його повторне введення. Поряд зі специфічністю, імунна память — найважливіша властивість імунної відповіді.

Позитивна імунна память виявляється як прискорена і посилена специфічна відповідь на повторне введення антигену. При первинній гуморальній імунній відповіді після введення антигену проходить кілька днів латентний період до появи в крові антитіл. Імунна память при відповіді на різні антигени різна. Вона може бути короткостроковою дні, тижні, довготривалою місяці, роки і довічною. Наприклад, людина, імунізована правцевим анатоксином або живою поліомієлітною вакциною, зберігає імунну память до 10 років.

Явище толерантності, тобто специфічне зниження здатности стимулювати імунну відповідь на дію відповідного антигена, вивчали протягом багатьох років. Наприклад, потенційні антигени, що досягають лімфоїдних клітин плоду протягом їх імунологічного розвитку, особливим чином су пресують дальшу відповідь на дію цього антигена, коли людина стане імунологічно зрілою. Це засіб, завдяки якому розвивається імунологічна толерантність компонентів власного організму аутотолерантність, що дозволяє лімфоїдним клітинам розпізнавати потенційно шкідливі сторонні клітини. Таким чином, імунологічна толерантність — це те, що захищає нас від надмірного ауто антиау то імунітету.

Закономірності..- Динаміка утворення антитіл залежить від сили антигенного впливу дози антигену, частоти впливу антигенного стану організму і його имунной системи. При первинному і повторному введенні антигену динаміка антителообразования також різна і протікає в кілька стадій.

Виділяють латентну, логарифмічну, стаціонарну фазу зниження.

У латентній фазі відбуваються переробка і представлення антигену иммунокомпетентным кліткам, розмноження клону кліток спеціально на вироблення антитіл до даного антигену, починається синтез антитіл. У цей період антитіла в крові не виявляються.

Під час логарифмічної фази синтезовані антитіла вивільняються з плазмоцидів і надходять у лімфу і кров. У стаціонарній фазі кількість антитіл досягає максимального і стабілізується, потім настає фаза зниження рівня антитіл. При первинному введенні антигену первинна імунна відповідь латентна фаза складається 3-5 доби, логарифмічна -7-15 доби, стаціонарна — 15-30 доби і фаза зниження — 1-6 місяців і більш. Спочатку синтезуються Іg, а потім Іg. При вторинному введенні антигену вторинна імунна відповідь латентний період укорочений до декількох