Файл: Національний медичний університет імені О. О. Богомольця Лизогуб В. Г., Богдан Т. В., Шараєва М. Л.pdf

римання осмотичного режиму.
Крім того, є дані про те, що однією із можливих фізіологічних функцій кальциферолу є регулювання активності ацетилхоліне- стирази, яка бере участь у реалізації м’язевих скорочень. При від- міні кальциферолу симптоми отруєння повільно зникають. Для зняття інтоксикації необхідне введення ретинолу, тиаміну і вели- ких доз (до 300 мг ) аскорбінової кислоти. Глюкоза, магнію суль- фат і серцево-судинні засоби приймаються за показами. Приз- начають велику кількість рідини, бідну кальцієм дієту. Збіль- шення виділення кальцію з сечею є ранньою діагностичною озна- кою D2-гіпервітамінозу. При призначенні великих доз каль- циферолу аналіз сечі необхідно виконувати щонеділі.
Токоферол (вітамін Е), філохінон (вітамін К). Даних про побічні дії токоферолів на організм людини немає. В експери- менті на тваринах виявляють обмінні порушення, гіпертрофію і
збільшення маси наднирників, збільшення маси матки. Передо- зування філохінонів супроводжується для тварин зниженням рівня еритроцитів і вмісту гемоглобіну і підвищенням концент- рації протромбіну в 1,5-2 рази. У людей знайдені минучі зміни:
підвищення згортання крові і тромботичної готовності.
Водорозчинні вітаміни групи В і аскорбінова кислота ши- роко використовуються для лікування різноманітних захворю- вань серцево-судинної системи і шлунково-кишкової системи, а також в хірургічній, неврологічній і акушерській практиці. Ліку- вальний ефект вітамінів групи В пов’язують як із самими вітамі- нами (наприклад судинорозширюючий ефект нікотинової
кислоти), так і з продуктами їх звичайних перетворень (наприк- лад кокарбоксилаза – котіамін – одним із коферментів тіаміну).
Побічні дії водорозчинних вітамінів різноманітні
Тіамін (вітамін В) малотоксичний. Отримані тільки пооди- нокі експериментальні дані, які свідчать про можливість роз- витку цирозу печінки при В1-гіпервітамінозі. Можливі алергічні
реакції на тіамін. У легких випадках ці реакції носять переважно характер шкірних проявів: кропив’янка, свербіж, інколи набряк
Квінке. При більш виражених реакціях шкірні прояви супровод- жуються нудотою і блювотою, головокружінням, шумом у вухах,
головними болями і тахікардією. У важких випадках, які трап- ляються рідко, спостерігаються кишкові геморагії з лихоманкою
і типовими нападами бронхіальної астми з характерною задухою,
хрипами, до яких інколи приєднуються судоми. Найбільш важ- кою реакцією організму на тіамін є анафілактичний шок з втра- тою свідомості, колапсом. Такі виражені побічні реакції можуть
67

привести до летального наслідку.
У теперішній час отримані експериментальні дані про В1-гі- первітаміноз
При тривалому (1-8 місяців) введені тіаміну щурам у них роз- вивалися різні зміни. Перша фаза супроводжувалася різким під- вищенням активності дегідрогеназ серцевого м’язу, печінки,
мозку. Тварини ставали збудженими і агресивними. У другій фазі
відмічалися різке зменшення ваги тіла, важкі кон’юнктивіти,
в’ялість і утрата реакції на зовнішні подразники. Ферментна ак- тивність у цій фазі була знижена. Тварини гинули при наростаю- чих явищах паралічу кінцівок, у деяких випадках при важкому приступі клонічних судом. У клініці гіпервітамінозу В1 не спо- стерігали.
Рибофлавін (вітамін В2) малотоксичний і не викликає алер- гічної реакції. Проте в легенях у щурів, яким тривало вводять ма- сивні дози рибофлавіну, закономірно спостерігалися запальні
вогнища і абсцеси. Зміни легеневої тканини нагадують зміни у людей похилого віку.
Кислота нікотинова (вітамін РР) до недавнього часу вва- жався речовиною, яка не викликає побічних реакцій. Але опи- сані кілька випадків контактного дерматиту у працівників ампульного цеху, де розливали цей розчин. Є випадки анафілак- тичного шоку у хворих, які добре перенесли перші ін’єкції кис- лоти нікотинової. При внутрішньошкірному введені можлива поява реакції, тому не викликає сумніву про можливість алергіч- ної реакції на нікотинову кислоту.
Вивчено експериментальний гіпервітаміноз на тваринах
(щурах, мишах, кроликах і собаках). Визначено, що уже в кінці
першого місяця після введення щоденно підшкірно 30-40 мг/кг нікотинової кислоти різко відставали у вазі тіла. На шкірі спини
і живота розвивалися виразки, а також атаксія. До середини 2-го місяця живими залишилася лише третина тварин, а до 120 дня –
загинули усі. При розтині знайдено повнокрів’я всіх органів, де- генеративні зміни міокарда. При вивченні мазків із піхви піддос- лідних самок виявлено різкі порушення астрального циклу, а приплід у них порівняно зі здоровими був у 5-6 разів меншим.
При гістологічному вивченні у тканинах яєчників самок ви- явлено некротичні зміни. Постійно визначалися зміни крові: під- вищення показників гематокриту, збільшення числа еритроцитів,
поява патологічних форм. Таким чином, гіпервітаміноз РР у тва- рин перебігає як важке захворювання, яке уражає паренхіматозні
органи і викликає порушення репродуктивної функції. Безпосе-
68

редньою причиною загибелі тварин є дисбактеріоз і розвиток септицемії.
Виявлено порушення деяких імунологічних реакцій при РР- гіпервітамінозі. В ході спостережень виявилося достовірне зни- ження фагоцитарної активності лейкоцитів, різке зниження реакції зв’язування комплементу. У піддослідних тварин була підвищена чутливість до стафілококу і стрептококу, що свідчить про те, що при гіпервітамінозі – РР знижується імуноутворююча функція організму, а, отже, і загальний опір інфекції.
Наведені дані співпадають з даними клінічних спостережень про те, що введення великих доз нікотинової кислоти потягшує
перебіг черевного тифу. Різко підвищується проникність сероз- них оболонок у піддослідних тварин. Крім того встановлено, що при дачі кислоти нікотинової 50 мг/кг кількість коферментних форм цього вітаміну в печінці різко збільшується, проте підви- щення активностів ферментів в інших органах не спостерігалося.
Цими даними можна пояснити, чому американці запропонували лікувати атеросклероз великими дозами нікотинової кислоти (30-
50 мг/кг щоденно протягом 12-5 місяців). Кислота нікотинова у цих дозах дійсно пригнічує ендогенний синтез холестерину у фазі перетворень мевалонової кислоти. Проте лікар повинен зва- жити всі за і проти перш ніж призначити великі дози нікотинової
кислоти.
Піридоксин (вітамін В6) малотоксичний. При одноразовому введені він не викликає загибелі тварин навіть у дозі 3 г/кг внут- рішньовенно. Але у людини при добовій дозі 250-300 мг піри- доксину можуть виникати шкірні висипи, різке головокружіння,
конвульсії. Описано кілька реакцій анафілактичного шоку після введення 6-10 ін’єкцій препарату.
Вивчення хронічної інтоксикації вітаміном В6 показало, перш за все, порушення обміну речовин: вуглеводного, білкового, енер- гетичного. Було встановлено, що рівень молочної кислоти про- гресивно збільшується у серцевому м’язі, скелетних м’язах,
печінці, нирках, а у крові зменшується. Паралельно наростанню молочної кислоти відбувається зменшення рівня глікогену в тка- нинах тих же органів. Таким чином, вплив на вуглеводний обмін характеризується вичерпанням запасів глікогену. Зниження за- гального білку відбувається зі зростанням гіпервітамінозу. Ліпід- ний обмін також порушується: наростає рівень загального холестерину. Збільшується рівень АТФ у всіх органах. Цей факт може бути пояснено тим, що вміст тих ферментів, які потребують
ТАФ (НАД і НАДФ) при В6-гірпервітамінозі різко зменшується.
69

Такі глибокі порушення обміну, звичайно, виявляють вплив на всю життєдіяльність організму. Тому у піддослідних тварин на початку 2-го місяця відмічається облисіння, затримка у збіль- шенні маси і летальність. Можливо, летальність пов’язана зі зни- женням опірності інфекціям. Важливим є те, що тривале введення лікувальних доз піридоксину в клініці пригнічує функ- цію протизгортаючої системи крові.
Цианокоболамін (вітамін В12). Багато питань щодо побіч- них реакцій цього вітаміну ще не вирішені, проте невропатологи застерігають від можливих ускладнень при призначенні великих доз вітаміну В2 у хворих з в’ялим ураженням спинного мозку.
Але деякі науковці вважають, що призначення цианокоболаміну у великих дозах таким хворим викликає позитивний терапевтич- ний ефект. Є повідомлення про цитостатичну дію препарату, а також про канцерогенну і прискорюючу метастазування. Твердо встановленим можна вважати розвиток алергічних реакцій (кро- пив’янка, набряк Квінке) при введені цианокоболаміну людині.
Відомо також, що при поєднаному введені препаратів цианоко- боламіну і тіаміну алергічні реакції розвиваються частіше, ніж при роздільному їх призначенні. Із інших побічних реакцій на введення цианокоболаміну відоме погіршання перебігу стенокар- дії (посилення больового синдрому, почащання приступів) і роз- виток ліпоїдної інфільтрації печінки при хворобі Боткіна. В
експерименті тривале введення (30 днів) препарату приводить до різкого пригнічення функції щитовидної залози.
Кислота фолієва відноситься до вітамінних препаратів з ви- раженою токсичністю: при одноразовому введені її в дозі більш
100 мг у людини розвиваються симптоми, які нагадують отру-
єння гістаміном. Описані і різні алергічні і вегетативні реакції у відповідь на введення цього препарату: пятнисто-папульозні ви- сипи, головокружіння, різке почервоніння обличчя, задишка, за- груднинний біль, тахікардія.
Кислота пангамова застосовується у вигляді кальцієвої солі.
У більшості випадків, особливо у людей похилого віку кальцій пангамат викликає диспепсичні явища і набряки нижніх кінцівок.
При більш довшому його застосуванні з’являється дратівливість,
плаксивість, безсоння, нестійкість ходи. Симптоми побічних ре- акцій проходять відразу після відміни препарату. Таким чином,
вітаміни групи В характеризуються різнобічними побічними діями і викликають важкі реакції, інколи зі смертельним наслід- ком. Тривале призначення навіть не дуже високих доз вітамінів групи В може супроводжуватися не тільки важкими порушен-
70

нями функцій внутрішніх органів, але і стійкими патологічними змінами нейрогуморальної кореляції обміну речовин в організмі.
Кислота аскорбінова. Гострі отруєння нею не описані, але тривале введення навіть терапевтичних доз викликає значні
зміни в організмі. У першу чергу, різко знижується проникність капілярів і гістогематичних бар’єрів. Внаслідок цього значно по- гіршується харчування тканин і органів, у тому числі обмін рі- дини в передній камері ока, що погіршує функцію органу зору.
Порушується харчування ембріону, що призводить до викиднів в експерименті, а у жінок є однією із важливих причин патології
вагітності. Існує також підтвердження підвищення естрогенів в організмі вагітної жінки під впливом аскорбінової кислоти.
Встановлено, що додаткове включення аскорбінової кислоти на- віть у терапевтичних дозах (30-50 мг на добу) до раціону дош- кільників призводить до посилення у них основного обміну. У
випадку призначення 100-200 мг на добу і більше розвиваються більш серйозні порушення в організмі. При цьому відмічається зменшення кількості еритроцитів і значний нейтрофільний лей- коцитоз з різкою лімфопенією. Уже одноразове введення великих доз аскорбінової кислоти викликає тахікардію і зміни зубця Т на
ЕКГ. Тривале введення великої кількості аскорбінової кислоти стійко закріпляє порушення трофіки міокарда: на ЕКГ постійно відмічаються негативні і гостроверхівкові зубці Т. В експеримен- тах доведено, що біохімічною основою усіх цих змін є патоло- гічний зсув в обмінних процесах: у ряді органів відбуваються зміни активності тканинних дегідрогеназ. Показано, що після тривалого застосування навіть незначно підвищених кількостей аскорбінової кислоти організм людини стає чутливим навіть до самої незначної його недостатності. При цьому розвивається го- стрий С-гіповітаміноз. Всі ці дані свідчать, наскільки невиправ- дане тривале застосування аскорбінової кислоти. Одного часу його намагалися обґрунтувати впливом аскорбінової кислоти на процеси імуноутворення і опору інфекціям. Проте тривале засто- сування препарату в різних кількостях з профілактичною метою не підтвердило підвищення опору інфекціям у осіб з С-гіперві- тімінозом.
Доведено, що гіповітамінози (тим більше авітамінози) зни- жують опірність організму інфекціям. Цей факт породив думку,
що надлишок вітамінів повинен попереджувати інфекції, стиму- лювати імунні процеси. Проте, досвід показав, що вітаміни не володіють такими властивостями. Отримано дані, які свідчать про те, що при гіпервітамінозі РР у піддослідних тварин підви-
71