1. ПРОФІЛАКТИЧНИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА

Соціально-педагогічна профілактика — це система заходів соціального виховання, спрямованих на створення оптимальної соціальної ситуації розвитку дітей і підлітків, які сприяють прояву різних видів їхньої активності (бесіди, тренінги, марафони, дебати, рольові ігри тощо). Соціально-педагогічна профілактика спрямована на зміну різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів і умов соціального виховання або перебудову їх взаємодії.

У процесі соціальної профілактики соціальний педагог може спрямовувати свою діяльність на виховний мікросоціум учня (педагоги, батьки, група ровесників), змінюючи характер їхнього ставлення до дитини і впливу на неї. Він також може впливати на її уявлення про оточуючих і на взаємини між ними, а також на переживання, що супроводжують їх, та змінювати ці переживання. З метою профілактики відхилень поведінки соціальний педагог заводить картотеку "важких" підлітків, у якій відображені їхні особливості, що вимагають індивідуальної роботи.

Надзвичайно важливе значення має робота соціального педагога у здійсненні профілактики негативних явищ в учнівському середовищі - правопорушень, наркоманії, алкоголізму, вилучення учнівської молоді з незаконних форм праці, пропаганді здорового способу життя, навчання толерантності, навичкам безпечної поведінки та ін.

Здійснення соціальним педагогом комплексу профілактичних заходів, які спрямовані на попередження виникнення патологій у суспільстві (алкоголізм, п'янство, наркоманія, проституція та ін.) та їх наслідків (протиправна, адиктивна, девіантна, суїцидальна поведінка, бездоглядність дітей, насильство, незайнятість тощо) називається превентивною (превенція - попередження, пересторога) соціально-педагогічною роботою. При цьому на превентивному рівні профілактика забезпечить попередження виникнення різних відхилень - морального, фізичного, психологічного і соціального аспектів.

Метою соціальної профілактики є не лише попередження проблем і негативних явищ, а й створення умов для повноцінного функціонування суспільства та життєдіяльності окремих осіб.

Основними напрямами профілактики є:

- попередження можливих соціальних проблем в окремих осіб або групах ризику;

- збереження, підтримку і захист нормального рівня життя і здоров'я людей;

- сприяння у досягненні мети і розкритті внутрішніх потенціалів, ресурсних можливостей людей.

Виконуючи профілактичну функцію соціально-педагогічної діяльності, фахівець:

- організовує систему профілактичних заходів щодо попередження відхилень у поведінці;

- впливає на формування морально-правової стійкості особистості;

- організовує систему заходів соціально-педагогічного оздоровлення дітей, молоді та неблагополучних сімей.

---

Недоліком профілактики є те, що вона не усуває індивідуальних проблем особистості та не допомагає захистити її від негативного впливу соціальних чинників. Використовуючи різноманітні методи профілактичної роботи, соціальний педагог виконує просвітницьку роль, навчає позитивного досвіду формування здорового способу життя, виховує ті цінності у людини, які допоможуть задовольнити свої потреби нешкідливим чином.

Залежно від стадії розвитку проблеми, профілактичні заходи можна розділити на три типи: первинну, вторинну, третинну.

Первинна профілактика спрямовується на збереження і розвиток умов, які забезпечують здоров'я, на збереження життя людей, на попередження несприятливого впливу на нього факторів соціального і природного середовища. Первинна профілактика є масовою і найбільш ефективною.

Завданням вторинної (ранньої) профілактики є діяльність спрямована на запобігання можливих порушень моральної регуляції. Показником необхідності профілактичних заходів є характер поведінки, який завдає шкоди суспільству чи інтересам окремих осіб (агресивність, грубість, брехливість, лінощі, забіякуватість та ін.). Порушення поведінки засвідчує про спотворення ціннісних орієнтацій і недоліки внутрішніх регуляторів поведінки людини.

Третинна, або цілеспрямована профілактика - це сукупність заходів, спрямованих на корекцію поведінки, її переорієнтацію, а також реабілітацію.

Виділяють три рівні профілактики:

1. Загальнодержавний, який передбачає діяльність держави, суспільства, інститутів, спрямовану на вирішення суперечностей у галузі економіки, соціального життя, у морально-духовній сфері та ін. Реалізація профілактичної роботи проводиться у вигляді комплексних профілактичних програм, кампаній у засобах масової інформації, координованої діяльності мережі установ.

2. Спеціальний рівень полягає в цілеспрямованому впливові на негативні фактори, що пов'язані з окремими видами відхилень чи проблем. Профілактика здійснюється у вигляді спеціальних програм, заходів, окремих дій у межах установи чи організації.

3. Індивідуальний рівень - це комплекс заходів, спрямованих на окрему особу, поведінка якої має ознаки проблематичності.

Найпоширенішими методами профілактики виступають: профілактично-консультативна бесіда; міні-лекція; відео лекторій; диспути, дискусійні клуби; анкетування, постійне спостереження; теоретичні конференції, вечори запитань та відповідей, усні журнали, профілактичні тренінги стимулювання розвитку нових навичок, моделей поведінки; рольові ігри; метод нейтралізації конфліктної ситуації, телефони довіри і анонімні консультації, волонтерська робота, метод формування перспективи, метод позитивного прикладу, вправи; соціальна реклама; метод профілактичного втручання та ін.

---

Соціальна профілактика – науково обґрунтовані і своєчасно виконувані дії, спрямовані на:

- попередження можливих фізичних, психологічних та соціокультурних відхилень у окремих індивідів і груп ризику;

- збереження, підтримання, та захист нормального рівня життя і здоров’я людей;

- сприяння в досягненні поставленої мети і розкритті внутрішнього потенціалу.

Об’єктами соціальної профілактики виступають:

1) негативні сторони в об’єктивних умовах життєдіяльності людей;

2) негативні сторони в організаційно-управлінській діяльності державних та громадських органів самоврядування;

3) негативні сторони в міжособистісних стосунках і поведінці людей;

4) негативні явища в правосвідомості і соціально-правовому мисленні.

2. КОНСУЛЬТАТИВНИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА

До обов'язків соціального педагога належить і здійснення консультативної діяльності. Консультування - професійна допомога клієнту (учням, учителям, адміністрації, батькам, іншим особам, які займаються вихованням дитини) у пошуку розв'язання проблемної ситуації. Консультативна робота - це надання порад, рекомендацій учням, батькам, вчителям та іншим особам, які звертаються до соціального педагога.

Метою консультативної діяльності може бути:

1. Надання оперативної допомоги клієнту (погіршилися взаємини з дитиною, не ходить у школу тощо).

2. Надання допомоги у вирішення таких питань, з якими клієнт може впоратися самостійно (навчитися раціонально розподіляти час, визначити пріорітетні справи, розуміти схильність батьків до гіперопіки тощо).

3. Клієнт виробив раціональне рішення і потребує лише моральної підтримки для підкріплення впевненості у собі.

4. Коли потрібне психіатричне лікування, а консультація є лише тимчасовим засобом для зняття проблеми.

5. Надання тимчасової допомоги клієнту, який потребує тривалого консультування (стан депресії, фобії тощо).

Завдання консультативної діяльності:

1. Уточнення проблеми клієнта, яка може збігатися із заявленою проблемою , а може й ні. Потрібно з’ясувати, чому існує така розбіжність.

2. Інформування клієнта про суть проблеми і про реальний ступінь її серйозності (проблемне інформування клієнта).

3. Визначення соціальним педагогом особистості клієнта з метою з’ясування , чи зможе клієнт самостійно подолати проблему.

4. Вироблення стратегічної лінії подальших дій клієнта.

5. Заходи запобігання можливих подальших ускладнень аналогічного типу.

Консультування виконує різні функції: - надання порад та рекомендацій; - надання підтримки щодо прийняття рішення та розв'язання проблеми; - надання інформації, необхідної для прийняття рішення.

Проблеми, при яких необхідна консультація/ Орієнтовна тематика до проведення консультації:

Як зрозуміти підлітка або чому підлітки не розмовляють із батьками.

---

Якщо батькам не подобаються друзі підлітка.

Як допомогти дитині завести друзів.

Як стати впевненим у собі.

Виховання і покарання.

Якщо ви потерпаєте від домашнього насильства.

Як допомогти дитині пережити розлучення батьків.

Як правильно відстоювати свою точку зору.

Як навчитися правильно висловлювати свої думки або як навчитися спілкуватися

Як допомогти дитині подолати негативні емоції.

Як заспокоїти нерви під час іспитів.

Як навчитися легше сприймати критику.

Як упоратися зі страхом перед публічним виступом.

Як допомогти дитині подолати страх.

Як допомогти дитині перенести втрату близької людини.

Як відмовити підлітка від пірсингу й тату.

Як зрозуміти, що дитина приймає наркотики.

Якщо школяр відстає у навчанні.

Як перестати боротися зі злом.

Як боротися з образами.

Як уникнути конфліктів підлітка з вчителями.

Як не нажити собі ворога, відмовляючи людині, і не стати ворогом відмовляєтесь.

Як розпізнати брехуна і чи завжди це можливо.

Кому у школі вчитися важко.

Напрями вирішення проблем:

1. Подолання (в медичній моделі психотерапії);

2. Відреагування, в результаті якого людина звільняється від деструктивного впливу;

3. Визрівання та завершення, в результаті якого проблема трансформується у щось інше;

4. Прийняття проблеми, зживання з нею шляхом зміни ставлення до того, що трапилось.

Форми/види консультацій: індивідуальні та групові; разові, короткочасні (2-4 рази), тривалі; просвітницько-рекомендаційні, діагностичні, психологічні, педагогічні, правові тощо.

Методи і засобами соціально-педагогічного консультування, які може використовувати студент - практикант у загальноосвітніх закладах є: регламентування, нормування, інструктування, приклад, наслідування, заохочення, переконання, критика, інформування, перегляд і аналіз відео- та аудіо-записів, творчих робіт, ситуацій, написання сценарію вирішення проблеми, рольова гра та ін.

Одним з основних методів роботи консультанта є бесіда В загальному розумінні бесіда — це форма спілкування з метою обміну думками, інфор­мацією, почуттями тощо. Консультативна бесіда з одного боку, — це метод одержання даних на основі вербальної комунікації, з другого — діагностичний метод, що дозволяє одержати інформацію про внутрішні процеси, суб'єктивні переживання й особливості поводження людини, які не можуть бути виявлені за допомогою об'єктивних методів. І, нарешті, бесіда — це особливий психотерапевтичний засіб установлення контакту.

Прийоми, які може використовувати студент - практикант з метою ефективної організації консультування:

Закриті запитання – передбачають дуже короткочасні односкладні відповіді, як правило – «так» і «ні». Цей прийом дозволяє зібрати інформацію, виявити суть проблеми, зупинити «надміру балакливого» клієнта.

Відкриті запитання – зазвичай починаються зі слів: «Що…», «Яким чином…», «Чому…». «Навіщо…» - і передбачають розгорнуті відповіді. Вони підштовхують клієнта до рефлексії, сприяють виникненню дискусій між клієнтом і консультантом.

---

Парафраз (виявлення змісту) – визначення змісту останнього висловлювання клієнта. Показує клієнту, що його зрозуміли, стимулює до глибшого розкриття проблеми, сприяє розвитку дискусії.

Мінімальне заохочення – повторення кількох слів із висловлювання клієнта (часто повторюються 2-3 слова). Допомагає клієнту продовжити розповідь.

Узагальнення – коротке повторення змісту висловлювання клієнта за певний період часу, підсумкове визначення змісту; узагальнення допомагає клієнту помітити прогрес, досягнутий в інтерв’ю, перейти до нової теми або на інший рівень обговорення.

Етапи консультування:

1) з’ясування причин, що змусили клієнта звернутись за допомогою;

2) аналіз, оцінка і діагностика проблеми;

3) формулювання проблеми і визначення цілей консультування;

4) визначення стратегії і плану дій;

5) виконання запланованих дій (рекомендації);

6) оцінка результатів консультації і висновки.

Орієнтовна схема консультування дітей (А. Адлер):

1. Розлади та обставини, що їх викликали;

2. Соціальні відносини;

3. Інтереси дитини;

4. Її спогади і сновидіння;

5. Поведінка, що свідчить про втрату сміливості і впевненості;

6. Недоліки зовнішнього вигляду, фізичного чи психічного розвитку;

7. Ставлення дитини до уявних чи наявних недоліків (за Адлером – комплекс неповноцінності);

8. Позитивні можливості дитини тощо.

Умови взаємодії

• Організація місця консультативної бесіди

Оптимальний варіант – кабінет консультанта. Там повинні бути: зручні стільці, стіл для записів, малюнків тощо, вільний простір для організації танців, просторового заземлення тощо. Стілець клієнта повинен бути освітлений (тоді консультант легко побачить його міміку, жести й рухи очей), але не яскравим світлом, яке бє в очі. У полі зору як клієнта, так і консультанта можуть бути настінні годинники (якщо ваш візит строго регламентований у часі). Телефони, сторонні вторгнення варто відключити.

• Час бесіди

Як правило, візит триває 45 – 55 хвилин. Проте зустрічаються варіант «по візитного» контракту – поки не буде досягнута мета візиту.

3. ІНФОРМАЦІЙНО-ПРОСВІТНИЦЬКИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА

Метою інформаційно-просвітницький напрямку є:

удосконалення комплексу професійних умінь і особистісних якостей майбутніх соціальних педагогів, формування практичних умінь і навиків організації інформаційно – просвітницької роботи в навчально-виховному закладі.

Завдання:

1. удосконалення умінь у студентів використовувати форми і методи соціально-педагогічної діяльності;

2. розвиток творчого потенціалу студентів, науково-дослідницького та творчого підходів до вирішення професійних проблем і виконання професійних обов'язків;

3. здійснення інформаційно-пропагандистської роботи серед молоді з метою розкриття реального змісту сьогодення;

4. формування студентами під час проходження практики правової свідомості і правової поведінки у дітей, відповідальності за своє життя у єдності із розвитком їх активності, самостійності, творчості, створення умов для самореалізації.

---

Смотрите также файлы

• Zag_mov.docx

• plani_seminariv_ist_Ukr.docx

• методика викладання у ВНЗ1.docx

• Практичне заняття 6.docx

• Семінари ІУК 3 групи.docx