Методи корекційної роботи: спостереження, бесіда, інформування, навіювання, переконання, аналогія, рольові ігри тощо.

Спостереження дозволяє отримати інформацію про реакції, стани і особистісні особливості учасників корекційного процесу. Під час такої роботи важливо спостерігати за мовою, мімікою, жестами, деталями зовнішності, стилем спілкування, особливостями поведінкових і емоційних реакцій.

Бесіда здійснюється шляхом обговорення проблем дитини, дозволяє підвищити рівень її соціальної грамотності, спонукає до самоаналізу і прийняття рішень щодо змін.

Соціально-педагогічне інформування широко застосовується з метою підвищення психолого-педагогічної і соціально-педагогічної грамотності вихованців і вихователів, яке може здійснюватися у формі „міні-лекції", аналізу життєвих ситуацій, творів художньої літератури та ін.

Навіювання представляє собою аргументований словесний вплив на вихованців з метою зміни їх думок, установок і відносин. Метод здійснює прямий і опосередкований (непрямий) вплив на дитину.

Переконання дозволяє логічно й аргументовано довести правильність запропонованих положень. Цей метод впливає на свідомість особистості через стимулювання до вироблення власного критичного судження.

Аналогія призначена для непрямого впливу на особистість і групу, з метою зміни світогляду, стереотипів, думок, поглядів, установок. Метод здійснюється з прийомами аналізу конкретних випадків з життя, прикладів народної творчості, художньої літератури, історії.

Рольові ігри сприяють формуванню конкретних умінь і навичок успішного вирішення проблеми вихованців.

5. РЕАБІЛІТАЦІЙНИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА

Реабілітаційні послуги - послуги, спрямовані на відновлення оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня життєдіяльності особи з метою сприяння її інтеграції в суспільство.

Реабілітаційні заходи - комплекс заходів, якими здійснюється реабілітація клієнтів.

Мета – соціальна інтеграція неповноцінної людини, тобто більш активна участь в житті суспільства.

Соціальна інтеграція – неоднобічне пристосування неповноцінної людини до суспільства, але й відповідне формування оточуючого середовища спрямоване на полегшення його життя.

Головними завданнями реабілітації є: а) функціональне відновлення (повне або компенсація при недостатньому чи відсутності відновлення); б) пристосування до повсякденного життя і праці; в) залучення до трудового процесу; г) диспансерний нагляд за реабілітованими.

Провідним принципом реабілітаційного процесу є забезпечення для осіб відповідної категорії рівних можливостей приймати участь у житті оточуючого суспільства.

Категорії людей, яким надаються реабілітаційні послуги (клієнти):

---

• бездомні;

• родини з проблемами дитячої занедбаності, сексуальними, фізичними зловживаннями відносно дитини або одного з партнерів;

• подружні пари, що мають серйозні сімейні    конфлікти;

• родини, в яких дитина виховується лише одним із батьків, з конфліктами, що ґрунтуються на насильстві, спричинюють делінквентну поведінку та труднощі у навчанні дитини;

• ВІЛ-інфіковані люди та їхні родини;

• люди з низькими доходами через безробіття, відсутність годувальника,  фізичні обмеження,  недостатність навичок та інші фактори;

• люди, життя яких було змінено через покарання внаслідок порушення закону;

• незаміжні  вагітні дівчата-підлітки;

• особи з нетрадиційною сексуальною орієнтацією, які мають особисті або сімейні проблеми;

• люди із соматичними чи психічними захворювання,  інвалідністю;

• алко- та    наркозалежні, їхні родини;

• мігранти, біженці, меншини з недостатніми ресурсами та можливостями, жертви расизму й інших форм дискримінації;

• люди із затримкою розвитку (інваліди розвитку) та їхні родини;

• люди похилого віку,  неспроможні    адекватно функціонувати;

• діти з проблемами у навчанні та їхні родини;

Реабілітацію поділяють на взаємопов'язані між собою види -- медичну, соціальну, чи побутову і професійну, чи виробничу , психологічну, педагогічну, фізичну та трудову реабілітацію.

Вони мають розгалуження і свої специфічні завдання.

План відновних заходів розробляють, виходячи з наступних принципів:

1. реабілітаційні заходи повинні починатися як можна раніше;

2. послідовності - вони повинні здійснюватися безупинно і послідовно (4 фази реабілітації);

3. їхнє здійснення повинно бути комплексним за участю медичних робітників, психологів, педагогів, юристів і ін.;

4. при упорядкуванні плану необхідно враховувати індивідуальні особливості особистості що реабілітується і перебіги в неї патологічного процесу, у тому числі її психосоціальних, біологічних особливостей і зв'язків із трудовим колективом, віку, освітнього цензу, фаху, сімейно-побутової обстановки.

5. принцип партнерства – реабілітувати або ресоціалізувати людину без її активної участі неможливо. Необхідно створити атмосферу довіри та співпраці, систему відносин “лікар – хворий”.

Етапи визначення реабілітаційної програми:

1. Проведення реабілітаційно-експертної діагностики.

2. Визначення реабілітаційного прогнозу.

3. Визначення технічних засобів реабілітації та послуг, які допоможуть клієнту відновити порушені або компенсувати втрачені можливості.

Методи з реабілітаційних послуг поділяють на:

• економічні;

• правові;

• політичні;

• соціально-психологічні;

• медико-соціальні;

• адміністративно-управлінські.

Форми реабілітаційних заходів

Основними формами реабілітаційних заходів є:

• надання реабілітаційних послуг;

• забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації,
  виробами медичного призначення;

• матеріальне забезпечення.

---

Реабілітаційні установи залежно від змісту реабілітаційних заходів, які вони здійснюють, відносяться до таких типів:

• медичної реабілітації;

• медико-соціальної реабілітації;

• соціальної реабілітації;

• психолого-педагогічної реабілітації;

• фізичної реабілітації;

• професійної реабілітації;

• трудової реабілітації;

• фізкультурно-спортивної реабілітації.

Реабілітаційні установи можуть мати змішаний тип.

6 ПРОФОРІЄНТАЦІЙНИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА

Профорієнтаційний напрям соціально-педагогічної діяльності студента під час проходження практики на місці соціального педагога у загальноосвітньому навчальному закладі

Професійна орієнтація у загальноосвітньому закладі – соціально-педагогічна діяльність, спрямована на надання інформації молодому поколінню про різноманітні професії, про їх особливості, виховання інтересів до певної професії з урахуванням особистісних здібностей та на допомогу у професійному самовизначенні молодої людини.

Професійне самовизначення є багатоаспектним процесом, який можна розглянути з огляду різних підходів:

1) як систему завдань, які ставить суспільство перед особистістю (соціологічний підхід);

2) як процес поетапного прийняття рішень, завдяки яким індивід формує

баланс між власними перевагами та потребами системи розподілу праці в суспільстві (соціально-психологічний підхід);

3) як процес формування індивідуального стилю життя, значною часткою якого є професійна діяльність (диференційно-психологічний підхід).

Професійне самовизначення передбачає формування суб’єкта конкретного виду праці – професії, спеціальності, посади, що характеризується високою мобільністю; вимагає широкої орієнтації у світі праці, не обмежуючи можливості розвитку й саморозвитку особистості.

Метою системи професійної орієнтації в межах загальноосвітньої школи є формування в учнів уміння обирати сферу професійної діяльності, що оптимально відповідає особливостям запиту ринку праці. У зв'язку з цим профорієнтація в школі повинна вирішувати завдання формування особистості працівника нового типу, що забезпечить ефективне використання кадрового потенціалу й радикальне регулювання ринку праці. Закономірність переходу до ринку праці значно змінила стратегію й тактику розробки теорії і практики професійного самовизначення молоді. Кожний працівник повинен постійно вдосконалювати свою кваліфікацію й бути готовим до зміни напрямку своєї професійної діяльності, уміти реалізовуватися в трудовій діяльності в нових соціально-економічних обставинах.

В рамках цього підходу формується і відповідний образ профорієнтації як психологічного процесу, що складається з двох взаємозв'язаних сторін: ухвалення рішення учня про свій професійний вибір; дії на психіку учнів з метою формування професійних намірів; здійснення такого вибору професії, який би відповідав інтересам і здібностям особи і одночасно знаходився б відповідно до суспільних потреб.

---

Отже, професійна орієнтація у загальноосвітньому закладі має два аспекти:

• перший – її вплив на формування професійних інтересів школяра, насамперед позитивних мотивів вибору професії, які забезпечують узгодження інтересів особистості і суспільства;

• другий – виявлення професійних вимог і психологічний аналіз професії, з одного боку, та оцінка психофізіологічних властивостей і якостей учнів з урахуванням проб їх сил в обраній діяльності, з іншого.

Основні етапи профорієнтаційної роботи:

1.Профорієнтація.

2.Профдіагностика.

3.Профконсультація.

4.Профадаптація.

5.Профвідбір.

6.Профінформація.

7.Професійне самовизначення.

Головне завдання даної роботи: надання допомоги школярам у визначенні їх життєвого шляху за допомогою діагностичної оцінки особистості, її здатності виконувати ту чи іншу роботу. Слід враховувати, що професійна орієнтація гарантується Конституцією. Отже, законодавчо профорієнтація є одним із видів соціальної допомоги людині в її самовизначенні.

Професійна орієнтація як система включає такі основні напрямки або підсистеми: профінформація; профконсультація; профвідбір; профадаптація. У загальноосвітній школі соціально-педагогічна діяльність спрямована на розвиток перших двох.

Профінформація являє собою систему психолого-педагогічних і організаційних заходів, спрямованих на засвоєння учнями необхідних знань про соціально-економічні і психофізіологічні особливості професії. Професійна інформація являє собою процес ознайомлення відповідного контингенту учнів з конкретними професіями і спеціальностями, з вимогами, які ставляться до людини, що прагне отримати відповідну професію. Одночасно іде ознайомлення з закладами, де можна одержати дану спеціальність і місцями можливого працевлаштування. Основна мета цієї роботи - створення необхідної інформаційної основи для підготовки кожного учня до свідомого вибору певної професійної діяльності.

Професійна консультація являє собою сукупність науково-організованих і обгрунтованих дій, основною метою яких є виявлення індивідуально-психологічних і психофізіологічних особливостей особи, що вибирає відповідну професію. Такі дії найбільш ефективні у тих випадках, якщо вони організовані з врахуванням вікових і освітніх рівнів і якщо до цих дій залучені учителі і батьки. З допомогою різних профдіагностичних методів профконсультація повинна визначити і вказати учню важливіші для його майбутньої професійної діяльності, особливості його особистості, і на цій основі дати йому науково-обгрунтовані рекомендації по вибору професії.

Профорієнтація у навчальних закладах здійснюється на таких рівнях:

1. Емоційно-образний (діти старшого дошкільного віку). Формування позитивного ставлення до світу професій, до людей праці. На цій стадії професії відомі дітям лише за назвами і деякими зовнішніми ознаками (форма одягу, манери поведінки, оцінка оточуючих людей).

---

2. Пропедевтичний (І-IV класи). Розвиток інтересу до професії батьків, до найбільш масових професій. Формування любові і сумлінного ставлення до праці. У молодших школярів ще немає підстав для здійснення серйозного професійного вибору, часто відсутні виражені інтереси і нахили. Вони легко змінюються на інші.

3. Пошуково-зондуючий (V-VII класи). Формування професійної спрямованості при усвідомленні інтересів, здібностей, цінностей, які пов'язані з вибором професії і визначенням свого місця у суспільстві. В цих учнів можуть мати місце особливо раптові переміни в інтересах, що викликано істотним підйомом пізнавальної активності у цьому віці. Але саме в цьому віці можуть виникнути інтереси, які матимуть вихід на професійну діяльність.

4. Формування професійної свідомості (VIII-IX класи). Формування особистісного сенсу вибору професії, уміння співвідносити суспільні цілі вибору сфери діяльності із своїми ідеалами, уявлення про цінності зі своїми можливостями. На цьому етапі учень повинен вже реально сформулювати для себе задачу вибору майбутньої діяльності з урахуванням наявного психологічного і психофізіологічного ресурсів. Предмети на вибір у цих класах покликані сприяти формуванню в школярів стійких інтересів, допомогти їм у виборі профільного навчання в 10-11 класах. Підсилюється увага до вироблення у школярів бажання до постійного навчання. Профорієнтаційна робота з ними планується з урахуванням можливості продовження освіти в професійно-технічних, середніх спеціальних навчальних закладах чи у середніх загальноосвітніх школах.

5. Період уточнення соціально-професійного статусу (Х-ХІI класи). Формування знань, умінь у визначеній сфері трудової діяльності. На даному етапі в сучасній системі освіти старшокласники, що вибрали профіль навчання чи опанували (за бажанням) професію, уточнюють відповідність своїх професійно важливих і інших якостей, стану здоров'я вимогам професійної діяльності, що обирається. Мету професійної орієнтації учнів слід розглядати в загальному зв'язку з ширшими цілями і завданнями трудової підготовки школярів.

Основні завдання профорієнтаційної роботи соціального педагога у загальноосвітньому закладі:

- знайомити учнів з різними видами праці і професій;

- вивчати їх нахили, здібності професійні інтереси, формувати у них суспільно-значущі мотиви вибору професії;

- консультувати учнів з питань, які пов'язанні з продовженням навчання та працевлаштування;

- глибоко й всебічно виявляти, вивчати і формувати професійні інтереси та здібності кожного учня класу, узагальнювати дані з цих питань, надані вчителями-предметниками, і робити власні висновки та пропозиції;

- організовувати і проводити консультації учнів із питань вибору професії;

- вести необхідну документацію й систематично накопичувати матеріали, пов’язані з формуванням особистості учнів і вибором професії.

---

Смотрите также файлы

• Zag_mov.docx

• plani_seminariv_ist_Ukr.docx

• методика викладання у ВНЗ1.docx

• Практичне заняття 6.docx

• Семінари ІУК 3 групи.docx