ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 14.11.2019
Просмотров: 1249
Скачиваний: 2
Ці завдання можуть реалізуватися соціальним педагогом у загальноосвітньому навчальному закладі у таких напрямках роботи з учнями: соціальні дослідження з проблеми; інформаційно-пропагандистська робота; соціальне навчання; соціальна реклама послуг суб'єктів соціальної роботи; правова просвіта з проблем молоді; допомога підліткам у виборі професії, організації дозвілля тощо; сприяння розвитку ініціатив, реалізації інтересів; організація волонтерського руху; робота молодіжних соціальних служб.
Форми та методи роботи: активні (рольові ігри, розгляд та моделювання ситуацій, соціально-педагогічний тренінг, диспути тощо), колективні та індивідуальні.
Проблема соціальної інформаційно-просвітницька роботи є напрямом виховної роботи з учнівською молоддю як складова профілактики негативних явищ у молодіжному середовищі. Сьогодні мова йде не просто про всебічне виховання особистості, але й про виховання незалежної, конкурентноспроможної особистості, яка здатна протистояти зовнішнім негараздам і впливам, захистити себе у виборі сучасного дорослого життя.
Інформаційно - просвітницька діяльність соціального педагога повинна здійснюватися за допомогою таких форм і методів, які ефективно можуть вплинути на свідомість та поведінку молоді, є цікавими, доступними, допомагають мислити, сприяють творчому пошуку, надають можливість не лише отримати знання, а й застосувати ці знання на практиці, тобто розвивають вміння та навички. Серед таких форм та методів роботи ми виділяємо активні (рольові ігри, розгляд та моделювання ситуацій, соціально-педагогічний тренінг, диспути тощо), колективні та індивідуальні.
Колективні форми і методи просвітницької роботи (лекції, бесіди, диспути, усні журнали, кінолекторії та ін.) охоплюють одночасно велику кількість підлітків і молоді, сприяють створенню певного емоційного настрою, індивідуальні – дають можливість соціальному педагогу індивідуалізовано працювати з окремою особистістю.
Будь-який виховний захід з можна розпочати з ознайомлення молоді з виставкою літератури, а також буклетів, плакатів з даної теми. Можна використати відеофільм. Наводячи ті чи інші приклади, необхідно викликати у слухачів певне до них ставлення, бажання дати їм відповідну оцінку.
При виборі форм і методів роботи соціальному педагогу необхідно пам'ятати, що ефективність такої роботи значно зростає, коли до її підготовки і проведення залучається учнівська молодь.
Активною формою виховання є диспут як публічне обговорення, зіткнення протилежних ідей, поглядів з метою пошуку істини. Для ведення диспуту обирається ведучий, який повідомляє тему диспуту, робить вступне слово, пропонує висловити свою точку зору і потім керує обговоренням, ставить запитання, підводить підсумок.
Диспути допомагають формуванню правових уявлень, поглядів і переконань, учасники самостійно оцінюють ті чи інші судження, відстоюють свої погляди, диспут допомагає виявити настрій вихованців, їхній внутрішній світ, формувати громадську думку колективу, критичне ставлення учнівської та студентської молоді до порушення прав жінок та ін.
Соціальний педагог повинен окреслити коло питань для обговорення. Їх мета – змусити вихованців замислитися над проблемою, викликати пізнавальну активність, бажання висловитися, допомогти розібратися в проблемах.
У ході підготовки до диспуту бажано провести анкетування серед учнівської молоді з проблеми диспуту, яке дасть можливість виявити, як вони ставляться до тих чи інших питань запобігання торгівлі жінками, що їх найбільше хвилює у зв'язку із цим.
Основні вимоги до організації та проведення диспуту: планування, добір і конкретизація питань, обговорення, попереднє повідомлення про диспут; підбір літератури, відео-, кіно матеріалів, кваліфіковане керівництво.
Цікавою формою роботи є усний журнал. Він присвячується одній проблемі або комплексу різних питань. Наприклад, усний журнал на тему „Рабство та його сучасні прояви". Кожна сторінка повинна мати свою назву і зміст. Зміст сторінки являє собою виступ учня, зустріч з працівниками правоохоронних органів, неурядових організацій в Україні із запобігання торгівлі жінками та ін. Сторінка ілюструється фрагментами з кіно- і відеофільмів, бажано оформити вітрину зі спеціальною літературою, газетними чи журнальними статтями.
Популярною формою пропагування знань є тематичні вечори та вечори запитань і відповідей. Тематика таких вечорів може бути різноманітною. Вечір може бути присвячений вузькому питанню – одній темі. Можна готувати кілька тематичних вечорів, присвячених Міжнародному дню прав людини, який проходить щорічно 10 грудня, таких як"«Конституція України - маніфест миру, свободи, щастя", „Що означає бути вільною людиною?" та ін.
Конкурси - це змагання на найкраще, найшвидше та найправильніше виконання завдань. Підготовка конкурсу включає: визначення теми, учасників; формування питань, завдань; розробка умов конкурсу. Прикладом конкурсів можуть бути: конкурс соціальної реклами, юридичний конкурс тощо.
Рольова гра - навчальна гра, під час якої учасники імітують реальну ситуацію через виконання призначених ролей. Мета рольової гри полягає в набутті досвіду поведінки чи ставлення, а також певних навичок. Кожний учасник повинен знати ідею ролі та мету рольової гри взагалі. Важливо дати групі вийти з ролі по закінченню вправи – сказати кілька слів про почуття, враження, думки. Рольову гру використовують як найбільш ефективний засіб наочного висвітлення змісту та суті тематики.
Успіх гри залежить від наступних умов: наявності сценарію гри; правильно визначених критеріїв ефективності гри; створення доброзичливої, відкритої обстановки для забезпечення психологічного контакту та вияву щирих почуттів учасників; використання соціальним педагогом соціального досвіду учасників, мобілізації всіх потенційних можливостей; створення ситуації успіху. Прикладом такої гри може бути „Юридичний хокей".
Найдоцільнішою формою просвітницької роботи з молоддю є соціально-педагогічний тренінг, суттєвою перевагою якого є те, що він дає унікальну можливість вивчити складні, емоційно значимі питання в безпечній обстановці групи, а не в реальному житті з його загрозами та ризиками. Це форма організації пізнавальної діяльності, яка передбачає сплановану послідовність дій, спрямованих на те, щоб допомогти об'єкту діяльності навчитися ефективно виконувати роботу чи завдання.
Для проведення тренінгу необхідно підготувати приміщення: розставити стільці по колу (саме таке розташування стільців дозволяє всім учасникам бачити один одного), підготувати достатню кількість паперу, маркерів, скотч, виділити місце для фліп-чарту (демонстрації, вивішування інформаційних матеріалів, схем і т.д.), після кожної вправи необхідно вивішувати підсумкові дані, щоб учасники бачили результати спільної роботи.
Тренінг починається зі знайомства учасників. Можна запропонувати висловити свої очікування. Дуже важливо, щоб кожен учасник тренінгу відчув, що його присутність позитивно сприймається командою.
Наступним етапом є знайомство з темою, планом, цілями і завданнями тренінгу. Чітко сформульована мета тренінгу допоможе легко справитися з інколи дійсно важкими завданнями, конкретно відповісти на те чи інше питання, направити роботу з командою в правильне русло. Дуже важливим елементом на початку тренінгу є встановлення правил, завдяки яким робота в команді буде більш ефективною, допоможе налагодити дисципліну (інколи без правил досягнути цього дуже складно), дотримуватися часових рамок, уникати конфліктних ситуацій.
Успішність навчання в основній частині тренінгу буде залежати від правильного визначення тем (питань), які необхідно включити до програми тренінгу і того, яким чином їх висвітлювати. Теми, які включаються до тренінгу, визначаються завданнями і змістом тренінгу та вирішуються відповідно до них.
Аналіз педагогічної просвітницької практики показує, що ефективність навчання молоді суттєво підвищується, коли використовуються активні методи роботи, які допомагають вибудувати діалог між соціальним педагогом і вихованцем. До таких методів роботи належать:
Мозковий штурм– метод стимулювання ідей усіх учасників стосовно певної теми протягом обмеженого періоду часу. Після презентації (оголошення і роз'яснення) теми, поняття, проблеми учасникам пропонується висловити свої ідеї, асоціації, коментарі, фрази, пов'язані з даною темою. Для сприяння активності учасників важливо дотримуватись певних правил проведення: пропозиції записуються без коментарів та суджень; приймаються всі пропозиції; присутні не можуть коментувати пропозиції інших; заохочення кількості ідей, а не їх якості. Перелік ідей використовується в подальшій роботі, яка може проходити у формі з розподілом пропозицій за категоріями. Даний метод може бути сприятливим початком роботи над новою темою чи проблемою. Він має на меті заохочувати вільне висловлювання та утвердження відчуття відсутності цензурних обмежень.
Аналіз конкретних ситуацій – метод роботи з реальними життєвими ситуаціями, спрямований на визначення певних проблем, недоліків та пошук шляхів їх уникнення. Даний метод дає змогу пересвідчитись у реальності існування проблеми, проаналізувати причини її виникнення та визначити можливі шляхи запобігання. Для занять із запобігання торгівлі жінками можна використовувати історії потерпілих, історії звернень на „гарячу лінію". Історії для розгляду мають бути невеликими та містити основну суть проблеми.
Робота в малих групах – обговорення певного питання, в якому бере участь 4-6 учасників з метою вироблення певних рішень, рекомендацій, порад.
Такий метод роботи дає можливість усім учасникам висловлюватись та брати активну участь в обговоренні, а також ближче поспілкуватись. Усі напрацювання малих груп обговорюються пізніше серед усіх членів групи.
Навчання через навчання інших – метод, сутність якого полягає в тому, що об'єкт процесу навчання перетворюється на суб'єкт, виконуючи тимчасово його функції та обов'язки. Даний метод спрямований на отримання інформації та поширення її серед інших учасників групи. Отримана інформація не читається, а переказується, іноді по декілька разів, таким чином забезпечуючи її краще запам'ятовування. Прикладом застосування даного методу можуть бути ситуації, коли учасники виступають у ролі експертів, радників, консультантів.
Особливістю методики здійснення інформаційно - просвітницької діяльності зі старшокласниками є врахування вікових особливостей вихованців, доступність та доцільність надання інформації, врахування специфіки клієнтів (чи перед соціальним педагогом „група ризику", чи „правослухняна молодь" та інші).
4. КОРЕКЦІЙНИЙ НАПРЯМ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТА-ПРАКТИКАНТА
Поєднання процесу перевиховання (внесення змін у ціннісні орієнтації, установки та ін.) із впливами, що припускають зміни в розвитку особистості, прийнято називати корекцією.
Мета та завдання корекційної діяльності.
Педагогічна корекція визначається як система спеціальних, і загальних педагогічних заходів, спрямованих на послаблення або подолання недоліків психофізичного розвитку і відхилень у поведінці у дітей та підлітків. Корекція може виступати як самостійне педагогічне явище, як специфічні дії, спрямовані на часткове виправлення відхилення або подолання дефекту (корекція мовлення, вимови окремих звуків, виправлення недоліків зору), в той же час корекція може бути складовою частиною навчально-виховного процесу і виступати як цілісне педагогічне явище, спрямоване на зміну особистості дитини, яка формується. У рамках єдиного педагогічного процесу корекція виступає як сукупність корекційно-виховної та корекційно-розвивальної діяльності.
Корекційно-виховна діяльність охоплює сукупність заходів педагогічного впливу на особистість дитини з вадами у розвитку і відхиленнями в поведінці. Вона спрямована на зміну пізнавальних можливостей, емоційно-вольової сфери, поліпшення індивідуальних особистісних якостей (відповідальності, дисциплінованості, зібраності, організованості), розвиток інтересів і схильностей, трудових, художньо-естетичних та інших здібностей дитини.
Корекційно-розвивальна діяльність являє собою систему заходів диференційованого навчання, що дозволяє вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, які мають труднощі в навчанні та шкільній адаптації.
Вона передбачає систематизацію знань, спрямованих на підвищення загального рівня розвитку дитини, заповнення прогалин її попереднього розвитку і навчання, розвиток недостатньо сформованих умінь і навичок, корекцію відхилень у пізнавальній сфері дитини, підготовку її до сприйняття навчального матеріалу.
Категорії клієнтів та проблеми, при яких необхідна корекція:
-
Діти та підлітки з девіантною поведінкою;
-
Безпритульні та бездоглядні діти;
-
Діти та підлітки з категорії «групи ризику»;
-
Діти з агресивною поведінкою;
-
Важковиховувані;
-
Діти, які повернулися з місць позбавлення волі, або засуджені умовно;
-
Діти з неадекватною самооцінкою тощо.
Напрями корекційного впливу:
-
відновлення (відтворення тих якостей соціального об'єкта, які переважали до появи відхилення);
-
компенсація (посилення тих якостей чи тієї діяльності соціального об'єкта, які можуть замінити втрачене в результаті якихось порушень);
-
стимулювання (активізація позитивних якостей соціального об'єкта, формування ціннісних орієнтацій, установок на створення позитивного мікроклімату);
-
виправлення (заміна негативних властивостей, якостей соціального об'єкта на позитивні).
Форми корекційної роботи: індивідуальна та групова.
Форма корекції |
Характеристика |
Індивідуальна |
застосовується при роботі з дітьми з проблемами вербалізації (аутисти, мовні порушення - заїкуватість, малоконтактність), з невимовними переживаннями (посттравматичні розлади); працюючи із дитиною в індивідуальній формі, фахівцю слід пам'ятати, що він не коментує, не робить зауважень, сприяє вираженню емоцій (зокрема, негативних), з'ясовує за допомогою запитань усе, що робить дошкільня, але ніколи не оцінює роботу ні з естетичної, ні з іншої точки зору; у своїй діяльності соціальний педагог використовує переважно недирективний характер роботи, діє гнучко, підлаштовуючись під індивідуальний ритм і стильові особливості, намагаючись діяти за динамікою стану дитини; |
Групова |
проводиться із групою дітей; вона допомагає розвивати соціальні комунікативні навички, вчить надавати взаємну підтримку членам групи і вирішувати спільні проблеми, спостерігати за результатами своїх дій і їхнім впливом на інших однолітків, засвоювати нові ролі, соціальний педагог спостерігає, як модифікація рольової поведінки дитини впливає на її взаємини з іншими, на підвищення самооцінки, яка веде до зміцнення особистої ідентичності; розвиваються навички прийняття рішень саме для цієї вікової категорії; у груповій формі роботи важлива не тільки взаємодія з іншими учасниками групи, а й індивідуальна творчість, образотворча робота, яка в свою чергу впливає на динаміку загального процесу.
|