щодо послідовності кільцевого завезення товарів у магазини, економіст - про збір відповідної статистичної інформації, бухгалтер - про скла­дання бухгалтерського звіту й т. ін.

До управлінських належать проблеми використання матеріальних, фінансових і людських ресурсів підприємства, організації праці людей, розпорядження, рішення, постановки цілей перед окремими працівни­ками й групами працівників.

Тому менеджер повинен вирішувати не тільки управлінські питання й здійснювати відповідні процедури (давати вказівки, проводити бесіди з людьми й под.). На відміну від працівника, що непричетний до управ­ління й зайнятий вирішенням тільки виробничо-технологічних проблем, менеджер повинеи вести також виробничі справи.

Сукупність проблем, над вирішенням яких працюють менеджери, можна графічно представити у вигляді "кола менеджменту" (рис. 1.3). З урахуванням наведених раніше структури й завдань операційної систе­ми розглянемо кожну з функцій операційного менеджменту.

Контроль к Організа-

ція

---

ймовірна оцінка характеру змін цілей або шляхів розвитку об'єкта управ­ління, а також ресурсів і організаційних заходів, необхідних для досяг­нення очікуваних результатів.

Як функція менеджменту організація пов'язана з процесом забезпечення ефективного соціально-еконо-

мічного функціонування операційної системи шляхом розробки і реаліза­ції стратегічних планів і структурних завдань на основі використання кор­поративних відносин власників, менеджерів, працівників та суспільства. При цьому організаційна діяльність повинна здійснюватися найбільш ефективно з найкращими результатом при мінімальних затратах ресурсів. Зміст організації полягає в тому, що тільки вона забезпечує взаємозв'язок людей і підвищення ефективності їх праці.

Це вплив на людей через мотиваційні регулятори, що враховують психологічні особливості людини. Функ-

ції мотивації поєднують три поняття: цінність, інструментарій і очікуван­ня. Такий підхід базується на тому, що не можна замінити власну мотива­цію працівника іншою. Тому внутрішню мотивацію не можна викликати зовнішньою. Тому менеджер може заінтересувати працівників, створивши відповідне ситуаційне поле. Дане поле формується зі стилю управління, оплати праці, організаційної культури й т. ін.

Контроль як функція менеджменту полягає у завчас­ному виявленні загрози, що наближається, виявленні по­милок, відхилень від установлених норм, нормативів, стандартів і тим са­мим у створенні основи для коректування діяльності операційної системи. Таким чином, головне завдання контролю полягає не в пошуку "крайніх" за допущені помилки, а в установленні причин останніх і знаходженні можливих шляхів виходу зі сформованого положення.

Зазначені функції не просто складають єдине ціле - вони взаємозале­жні, пов'язані між собою. Реалізація функцій здійснюється, мотивується й контролюється за допомогою певних методів або способів.

1.5. Методи й принципи операційного менеджменту

Сучасною практикою вироблені чотири групи методів управління операційними системами: організаційні, адміністративні, економічні й со­ціально-психологічні. Розглянемо їх концептуальну сутність.

Суть методів полягає в тому, що перш ніж якась діяльність буде здійснюватися, вона повинна бути оптимально організована: спроектована, націлена,

22

---

правила виконання робіт і поводження персоналу.

Система організаційних методів представлена на рис. 1.4. Необхідно спочатку створити підприємство, цех, ділянку, відділ тощо, тобто розро­бити нормативні регламентуючі акти, що нормують і інструктують їх дія­льність, підібрати й розставити по місцях людей, забезпечити планами, дати завдання, показати напрями дій, а потім здійснювати керівництво їх­німи діями. Таким чином, організаційні методі - пасивні методи, які пере­дують самій діяльності, створюють для неї необхідні умови і є базою для активних методів, об'єднаних у три групи.

Організаційні

методи операційного менеджменту

~і

---

такого примусу). Ці методи широко застосовувалися на підприсмсгвах і у сфері послуг при адміністративно-командній системі управління економі­кою в нашій країні. На практиці ці методи реалізуються у вигляді конкре­тних безальтернативних завдань, що допускають мінімальну самосгійиість виконавця, внаслідок чого вся відповідальність покладалася на керівника, який віддає розпорядження.

У результаті переходу до ринкових відносин адмініст­ративні методи перестали відповідати реальним погребам управління. Економічні методи припускають непрямий вплив на об'єкт. Виконавцеві встановлюються тільки цілі й іш ллі.иа лінія поводження, у рамках яких він самостійно шукає кращі для нього шляхи досягнення мети. Ініціатива за таких умов вигідна не тільки працівникові, а й підприємству, своєчасне і якісне виконання (в окремих випадках і пе­ревиконання) завдань усіляко винагороджуються, насамперед у вигляді грошових виплат.

Як свідчить практика, економічні методи також досить швидко виявили обмеженість, особливо при управлінні діяльністю осіб інте-

лектуальних професій, для яких гроші, звичайно, істотний, але не найго­ловніший стимул у роботі. У 20-30-х роках XX ст. з'явилися соціально-психологічні методи, які концептуально зводяться до двох основних на­прямів:

• формування сприятливого морально-психологічного клімату в коле­
ктиві, що зумовлює більшу віддачі під час виконанні роботи завдяки під­
вищенню настрою людей;

• виявлення й розвиток індивідуальних здібностей кожного, що до­
зволяє забезпечити максимальну самореалізацію особистості в операцій­
ному процесі.

Усі наведені методи операційного менеджменту реалізуються відпо­відно до певних принципів і правил. Розглянемо найбільш значимі з них в аспекті освітлюваної тут тематики.

Цілеспрямованість управління. У відповідності до цього принципу управлінський процес повинен бути цілеспрямованим, тобто орієнтованим на рішення конкретних проблем, досягнення конкретних цілей.

Функціональна соціалізація у поєднанні з універсальністю. Суть цього принципу полягає в тому, щоб до кожного об'єкта управління був свій підхід, який враховував би його специфіку. Наприклад, акціо­нерною компанією не можна керувати так само, як кооперативом, а то­вариством з обмеженою відповідальністю - як приватним підприємст­вом. Але оскільки в цих випадках має місце керівництво людьми, то існує

24

---

специфічний універсальний підхід незалежно від того, хто вони - акціо­нери або орендодавці, засновники або наймані працівники.

Послідовність управлінських процесів. Будь-який управлінський про­цес будується відповідно до принципу послідовності, тобто елементи або стадії, з яких він складається, повинні виконуватися один за одним у пев­ному порядку. Не можна, наприклад, спочатку віддати розпорядження, а потім обмірковувати його правомірність.

Оптимальне поєднання централізованого управління системою з її самоорганізацією. Функціонування об'єкта управління необхідно постій­но контролювати (відстежувати, діагностувати, коректувати), тому що централізовано керована організація, постійно перебуває під впливом зов­нішніх і внутрішніх факторів, увесь час відхиляється в той або інший бік від запрограмованого регламенту функціонування .

Забезпечення відповідності прав, обов'язків і відповідальності. Це один з найважливіших принципів управління. Перевищення прав у порів­нянні з обов'язками приводить до управлінської сваволі, їх брак паралізує ділову ініціативу.

Забезпечення єдності інтересів всіх учасників управління в досягненні намічених цілей. Досягається шляхом матеріального й морального заохо­чення працівників, а також максимального залучення виконавців у процес підготовки рішень на всіх стадіях роботи над ними. Це також один з осно­вних принципів менеджменту, який полягає в тому, що власні рішення будуть виконуватися швидше і якісніше, ніж накази зверху.

Забезпечення ділового змагання учасників управління пов'язане з не­обхідністю заохочення конкуренції при заміщенні посад у сфері управ­ління. Посади в операційному менеджменті повинні займати високоосві­чені менеджери і спеціалісти-професіонали, які добре орієнтуються в управлінських науках, інформаційних технологіях, загальнотехнічних, еколого-економічних, математичних, біологічних, фізичних, соціально-правових і соціально-психологічних науках. Отже, операційний менедж­мент найбільш складний і відповідальний вид управлінської діяльності і тому, хто вирішив присвятити себе цій відповідальній діяльності, слід особливо ретельно готуватися [3, с. 6-7].

1.6. Етапи формування і розвитку операційного менеджменту

Реальний сектор економіки є найважливішим компонентом існу­вання будь-якої держави, тому що саме він визначає рівень життя. Для успішної конкуренції на внутрішньому і світовому ринках виробники повинні мати передові технології. Виникають численні проблеми, пов'я-

25

---

Смотрите также файлы

• 123333.doc

• лаб 6 +.doc

• Економіка підпр-в тестові завдання.doc

• Права і свободи людини і громадянина.doc

• Матрица БКГ.doc