ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 2475
Скачиваний: 1
103
1.
Система має бути відкритою. Закрита система,
відповідно до законів термодинаміки, повинна, зрештою,
прийти до стану з максимальною ентропією (міра безладу
системи) і припинити будь-які еволюції.
2.
У точці рівноваги скільки завгодно складна
система має максимальну ентропію і не здатна до будь-
якої самоорганізації. У положенні, близькому до
рівноваги і без достатнього припливу енергії ззовні, будь-
яка система з часом ще більше наблизиться до рівноваги
і припинить змінювати свій стан.
3.
Фундаментальним принципом самоорганізації є
виникнення нового порядку й ускладнення систем через
флуктуації (випадкові відхилення) станів їх елементів і
підсистем. Такі флуктуації, зазвичай, пригнічуються в
усіх динамічно стабільних і адаптивних системах за
рахунок негативних зворотних зв'язків, які забезпечують
збереження структури і близького до рівноваги стану
системи.
4.
Самоорганізація, яка своїм результатом має
освіту через проходження етапу хаосу набуває нового
порядку або нових структур, що взаємодіють між собою,
мають деякі критичні параметри зв'язку і відносно
високі значення вірогідності своїх флуктуацій. Інакше
ефекти від синергетичної взаємодії будуть недостатні для
появи колективної поведінки елементів системи і тим
самим виникнення самоорганізації. Недостатньо складні
системи не здатні ні до спонтанної адаптації ні, тим
більше, до розвитку. При отриманні ззовні надмірної
кількості енергії вони втрачають свою структуру і
безповоротно руйнуються.
5.
Етап самоорганізації настає лише у разі
переваги діючих у відкритій системі позитивних
зворотних
зв'язків
над
негативними
зворотними
зв'язками. Функціонування динамічно стабільних, не
еволюціонуючих, але адаптивних систем в живих
організмах
набувають
гомеостазу
(саморегуляція,
104
прагнення системи відтворювати себе, відновлювати
втрачену
рівновагу,
долати
опір
зовнішнього
середовища)
6.
Самоорганізація в складних системах, переходи
від одних структур до інших, виникнення нових рівнів
організації
матерії
супроводжуються
порушенням
симетрії.
Синергійний підхід у системі освіти може бути
використаний як до організації навчального процесу
(дисципліни за вибором, самостійна та індивідуальна
робота тощо), так і до змісту освіти (авторські програми
навчання).
Самоорганізація
складної
освітянської
системи містить у собі оновлюючий потенціал підготовки
та освіти майбутніх фахівців.
Питання для контролю засвоєння знань
1.
Чому інтегративний підхід до системи освіти
виступає основою системного мислення?
2.
Назвіть
причини,
що
обумовлюють
інтегративний підхід до системи освіти?
3.
Назвіть три види спеціалізації кадрів, що
готуються вищою школою.
4.
Хто такі системологи і яку роль відіграє
діяльність цих фахівців у інноваційному розвитку вищої
школи України.
5.
Поясність різницю між цілісною та сумативною
системою світи.
6.
Наведіть
принципи
моделювання
системи
навчання дисципліни.
7.
Охарактеризуйте алгоритм системного підходу
до організації опанування дисциплін.
8.
При яких умовах освітня ситуація виступає
підставою для інтегративного) підходу до навчання?
105
9.
Надайте характеристику навчальній та освітній
ситуації. Яка з них більш відповідає інтегративному
підходу в системі освіти?
10.
Основні елементи науково-дослідної робота
студентів?
11.
Які особливості інтегративності системного
підходу Ви знаєте?
12.
Що таке інтегративність системного підходу в
освіті?
13.
Надайте визначення інваріантів інтегративного
підходу в системі вищої освіти?
Література
1. Ахмеджапова Т.Д. Формирование информационной
культуры
студентов
посредством
проблематизации
образовательной ситуации: автореф. дис. … канд. пед.
наук. Чита. 2009. 20 с.
2. Ахметова М.Н. Становление готовности студентов к
проектированию
и
реализации
педагогических
технологий: дисс. … д-ра пед. наук. Улан-Удэ. 2006.
3. Залунин В.И. Функции, логика и семантика мира в
контексте конструирования социальной реальности и
семиотического
моделирования
//
Web-
site:http://www.festu.ru/ru/structure/library/
library/science/s131/article_37htm.
4. Зинченко В.П. Живое знание: Психологическая
педагогика. – 2-изд., испр. и доп. – Самара. 1998. 296 с.
5. Крылова О.Н. Развитие знаниевой традиции в
современном содержании отечественного школьного
образования: автореф. дис. … д-ра пед. наук. СПб. 2010.
6. Лазарева И.Н. Теория и практика интеллектуально
развивающего обучения в современной высшей школе
США: дис. … к-та пед. наук. Хабаровск. 2012.
106
7. Тихомиров О.К. Психология мышления: Учебн.
пособие для студ. высш. учебн. заведений. 2-е изд. М.:
Изд. центр «Академия». 2005. 288 с.
8. Фельдштейн Д.Н. Приоритетные направления
развития психолого-педагогических исследований //
Сиб. пед. журнал. 2006. №1. С. 35-44.
9. Феномен творческой неудачи / под общ. ред. [и с
предисл.] А. В. Подчиненова и Т. А. Снигиревой.
Екатеринбург: Изд. Урал. Ун-та. 2011. 424 с.
107
ПІДСУМКИ
У сучасній сфері природознавчих, технічних та
гуманітарних наук системологія (теорія систем) виступає
універсальною основою та методологічним підґрунтям
пізнавальної
діяльності.
В
основу
систематології
покладено поняття
«Система»
(від греч. systema — ціле,
складене з частин; поєднання),
безліч елементів, що
знаходяться у взаємовідношеннях і зв'язках один з
одним, яка утворює певну цілісність, єдність.
Дана
єдність
забезпечується
такими
системними
принципами,
як
цілісність
,
структурованість,
взаємозалежність
системи
і
середовища
,
ієрархічність, множинність опису
кожної системи
.
У загальному плані системи можна розділити на
матеріальні
(особливий клас матеріальних живих систем
утворюють соціальні системи)
і абстрактні
(теоретичні
наукові знання);
статичні і динамічні; закриті
і
відкриті.
Для
опису
складових
системи
використовують поняття: елемент
(нерозкладний
компонент системи
);
"
підсистема"
(вживається при
аналізі
складноорганізованих
систем,
коли
між
елементами і системою є "проміжні
структури
(закономірні зв'язки елементів).
На підставі досліджень системологів XX століття
формується поняття
«систе
мний підхід»
(англ. Systems
thinking — системне мислення)
як напрям методології
досліджень, який полягає у вивченні об'єкта як
цілісної множини елементів в сукупності відношень
і зв'язків між ними.
Об'єкти як системи досліджуються
за ознаками системних параметрів, таких як:
простота,
складність, надійність, гомогенність
тощо.
Основними
принципами
системного
підходу
вважають:
цілісність,
ієрархічність
побудови
,
структуризація,
множинність,
системність.
До
аспектів
системного підходу відносять
: системно-