ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 2549
Скачиваний: 1
93
загальна і педагогічна психологія, педагогіка, історія
педагогіки, фахові методики, соціальна педагогіка та ін.
Дотримання
системності
в
процесі включення
студентів у науково-дослідну роботу має здійснюватися
як на рівні суто навчальної роботи з певних дисциплін,
так і в позанавчальний час.
Залучення студентів до наукової роботи з погляду
вимог системності має здійснюватися не на рівні
самодіяльності, аматорства, а мати чітку спрямованість,
плановість, наукову координацію, бути невід´ємною
частиною професійної підготовки фахівців, включатись у
розклад занять та індивідуальні плани викладачів, мати
належне економічне забезпечення. Органічне включення
творчих здобутків студентів у системний підхід до
організації науково-дослідної роботи виступає запорукою
інноваційних навичок майбутніх науковців.
Науково-дослідна робота студентів (НДРС) – важливий
засіб підвищення якості підготовки спеціалістів, здатних
творчо застосовувати у практичній діяльності новітні
досягнення науково-технічного прогресу.
Основними завданнями НДРС є:
оволодіння
студентами
науковими
методами
пізнання;
поглиблене і творче засвоєння навчального
матеріалу;
оволодіння методикою самостійної постановки і
вирішення наукових та технічних задач;
виховання навичок роботи у науковому колективі;
сприяння науково-технічному прогресу шляхом
участі у розробці актуальних наукових і технічних
завдань галузі.
Науково-дослідна робота студентів поділяється на
НДР, що є складовою частиною навчального процесу і на
НДР, яка виконується у вільний від занять час.
НДРС, що є складовою частиною навчального
процесу, передбачає:
94
вивчення теоретичних основ методики, постановки
і виконання наукових досліджень, планування і
організації наукового експерименту, обробки наукових та
інших даних з курсу "Основи наукових досліджень";
засвоєння методології досліджень з певних наукових
напрямків у процесі вивчення лекційних курсів
спеціальних дисциплін;
участь у роботі наукових семінарів при кафедрах,
що здійснюють випуск;
виконання лабораторних робіт з елементами НДР;
виконання конкретних нетипових завдань науково-
дослідницького характеру під час виробничих та
навчальних практик;
виконання курсових і дипломних проектів (робіт) з
елементами наукових досліджень.
Для
забезпечення
максимальної
ефективності
виконання
завдань
науково-дослідного
характеру
керівник практики від кафедри до від'їзду студентів на
навчально-виробничу практику повинен розробити для
кожного студента науково-дослідне завдання, обговорити
зі студентом план виконання завдання і список
літературних джерел, аналіз яких необхідно провести до
проходження практики. У період проходження практики
керівник від кафедри повинен допомагати студентам у
складанні плану проведення наукових досліджень із
врахуванням реальних умов і програми практики,
здійснювати контроль за виконанням ними науково-
дослідних
завдань,
узгоджувати
з
керівництвом
установи, порядок передачі підприємству, виконаних
студентами
науково-дослідних
робіт
у
вигляді
рацпропозицій та удосконалень і допомагати студентам-
практикантам оформляти матеріали наукових пошуків
практики у вигляді доповідей на наукову студентську
конференцію університету або статей.
Ефективність виконання цього виду робіт залежить
від: досвіду, майстерності керівників курсових і
95
дипломних проектів; зацікавленості у співробітництві з
університетом
керівників
підприємств
шляхом
виявлення найбільш актуальних проблем удосконалення
виробництва
і
спільного
проведення
наукових
досліджень; забезпечення доступності баз практики для
технологічної та переддипломної практик студента з
видачею студентам тем дипломного проекту з тематики,
що відповідає потребам підприємства.
6.4 Системний підхід як інтегративний у вищій
школі
На сучасному етапі розвитку педагогічної науки
системний підхід переживає нову стадію розвитку -–
інтеграційну. Викликом сучасності є необхідність
виробки нової стратегії і визначення на її основі
головних напрямів діяльності з урахуванням вимог
суспільства. Поставлена проблема системного підходу як
інтеграційного в «реалізації ідей проектів синтезу
протилежностей суб'єктивного і об'єктивного», як
«відтворення штучного зв'язку, що розвивається, з
середовищем»
(В.
І.Залунін)[2].
О.
Н.Крилова
запропонувала інтеграційний системний підхід як
проблему засвоєння методології пізнання, оцінних знань,
рефлексій метапредметного характеру [3]. Цілісну теорію
і практику інтелектуально розвиваючого навчання в
сучасній вищій школі США досліджувала І.Н.Лазарева [4].
Так, відзначається нагальна потреба в системній
організації цілеспрямованого наукового пошуку [7, с. 35-
44]. Це означає засвоєння методології пізнання, оцінних
знань, аналіз і оцінку навколишнього світу, громадські
ціннісні
установки;
знання
рефлексій
(особові),
спрямовані на пізнання себе, розвиток особової
мотивації; формування власних цінностей; здатність
критично інтерпретувати інформацію, різні думки,
судження; засвоєння метапредметних і надпредметних
96
знань [4]. Інтегративність полягає у формуванні якості
особи за окремими аспектами, дотримуючи при цьому
послідовності етапів залежно від розвитку і віку тих, що
навчаються. Так формується необхідність інтеграційного
«по'єднання» різних технологічних систем за допомогою
освітньої ситуації. Тобто інтегративноість як цілісність
зближує і пов'язує окремі частини, елементи і функції
різних систем за допомогою єдиної освітньої ситуації.
Якщо розглядати навчальну ситуацію і освітню, то
навчальна ситуація
– це сукупність умов, що
складаються при виконанні дій, пов'язаних із засвоєнням
знань і умінь, а
освітня ситуація
– це «проектив», що є
ситуативним проектуванням, побудовою (моделюванням)
ситуації як креативної, що виражає здатність задавати
нові цілі, відхиляючись від традиційних схем. Освітня
ситуація як «проектив» – це «певний часовий і
просторовий елемент педагогічного процесу, що виконує
функції стимулу і умов створення освітньої продукції
(ідей, проблем, припущень, текстів, дослідів, схем,
інтерпретацій тощо».
Розглянемо
особливості
інтегративності
системного підходу.
1.
Освітня ситуація припускає нове бачення
предмета
, нове поле діяльності, де події життя людина
осмислює з позицій світогляду, метапредметності.
Саморефлексия має прогностичний характер, сприяє
«проживанню» ціннісного ставлення до життя і людини.
Світ сьогодні високотехнологічний і технології повинні
вести не до запозичення, як відзначає М. Половкова, а до
розвитку. Сенс освіти сприймається сьогодні як
розгорнуте
людинознавство.
«Навколишній
світ
з'являється нашій свідомості як царина знаків, які
можна зрозуміти, розгадати».
Інтегративність системного підходу, таким чином,
реалізується в освітніх ситуаціях метапредметності
97
відкритого, вільного простору креативних дій тих, хто
навчаються.
2.
Інтегративність як зв'язаність окремих
частин і функцій системи в ціле,
як процес
зближення
і
зв'язку
різних
технологій
дозволяє
встановити «ціннісні мости» взаємозв'язку і взаємин.
Головне -– здатність і необхідність подолання сталих
правил
і
принципів,
прагнення
перейти
межі
традиційності.
Насправді,
наприклад,
евристичні
технології будуються на смысло-образах і припускають
проблемно-пошукові підходи, які, у свою чергу,
орієнтовані на асоціативні технології. Асоціативне
освітнє поле є у кожної людини. Воно своєрідне і
припускає чутливість до фонологічного і синтаксичного
розуміння слова-стимулу, що є необхідним у технології
драматизації
і
сценарного
обгрунтування
при
модернізації «образу-схеми» (термін А.А. Леонт’єва).
Освітня ситуація може бути створена в процесі
діяльності викладача. Але інтегративність системного
підходу, що дозволяє встановити «ціннісні мости»
взаємин тих, хто навчаються, припускає прогнозування
освітніх ситуацій самими студентами в комунікативній
діяльності і спілкуванні: ситуації прогнозуються і
будуються полісуб’єктами.
Зміни ситуацій – не випадкові події, а є результатом
«розумних дій». Освітні ситуації прогнозуються. Кожна
зміна ситуації характеризується тим, який операційний
сенс вона має для здійснення його суб'єкта. Пошукова
діяльність спрямована на те, щоб розкрити змістовну
сторону зміни ситуації, прогнозувати її сенс. Розкриття
операційних сенсів є поступовий процес «звуження
сенсів» одного з учасників діалогу і наближення його до
«сенсів іншого», що веде до активності суб'єктів.
У становленні творчих стосунків важливу роль
відіграють «емоційні передбачення дії», як зазначає О.
К.Тихоміров. Перенесення ідей в проблемно-смислове