Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 6952
Скачиваний: 1
205
гноєтворних
та
інших
мікроорганізмів
.
Діагностичними
симптомами
захворювання
є
набряки
статевих
губ
та
навколишніх
тканин
,
їх
бо
-
лючість
,
підвищення
місцевої
температури
.
Лікування
.
Відводять
і
фіксують
хвіст
збоку
;
обмивають
вульву
розчином
калію
перманганату
1 : 4000 – 1 : 5000,
фурациліну
1 : 5000,
етакридину
лактату
1 : 4000 – 1 : 2000, 2 %-
м
ваготилом
або
іншим
антимікробним
розчином
;
змащують
рани
,
тріщини
,
садна
5 %-
м
спиртовим
розчином
йоду
;
видаляють
некротизовані
ділянки
(
після
попереднього
знеболення
);
на
глибокі
рани
накладають
шви
.
Змащують
вульву
рідкою
маззю
Вишневського
,
іхтіоловою
,
цинко
-
вою
,
пеніциліновою
,
стрептоміциновою
чи
іншою
маззю
.
Післяродовий
вестибуліт
(vestibulitis
р
uerperalis) —
запалення
переддвер
’
я
піхви
та
вагініт
(vaginitis puerperalis) —
запалення
піх
-
ви
,
які
за
видом
ексудату
бувають
серозними
,
катаральними
,
гній
-
но
-
катаральними
та
дифтеритичними
.
Для
встановлення
діагнозу
необхідно
дослідити
стан
слизової
оболонки
переддвер
’
я
та
піхви
,
наявність
і
вид
ексудату
.
Серозний
і
катаральний
вестибуліт
і
вагініт
характеризуються
дифузною
або
смугастою
гіперемією
,
інфільтрацією
,
болючістю
слизо
-
вої
оболонки
переддвер
’
я
та
піхви
з
виразками
й
ерозіями
.
З
вульви
при
цьому
виділяється
ексудат
,
що
підсихає
на
волоссі
хвоста
і
крупа
у
вигляді
кірочок
.
При
гнійно
-
катаральній
формі
він
слизовий
і
сли
-
зово
-
гнійний
,
а
при
дифтеритичній
—
сіро
-
коричневий
або
червоно
-
коричневий
,
іхорозний
,
з
домішками
часточок
некротичних
тканин
.
При
лікуванні
зазначених
форм
вестибулітів
та
вагінітів
дотри
-
муються
приблизно
такої
схеми
:
обмивають
вульву
,
хвіст
і
сусідні
з
ними
ділянки
тулуба
теплою
водою
з
милом
;
видаляють
із
порож
-
нини
переддвер
’
я
піхви
та
власне
піхви
ексудат
;
при
серозному
,
ка
-
таральному
та
гнійно
-
катаральному
вестибулітах
і
вагініті
зрошу
-
ють
переддвер
’
я
піхви
та
власне
піхву
1 – 2 %-
м
соле
-
содовим
чи
концентрованим
розчином
ка
-
лію
перманганату
1 : 4000 – 1 : 5000,
фурацилі
-
ну
1 : 5000,
етакридину
лактату
1 : 1000 –
1 : 2000
чи
2 – 3 %-
м
розчином
ваготилу
(
рис
.
118),
а
при
дифтеритному
вестибуліті
та
вагініті
пухкими
ватними
тампонами
змащують
слизову
оболонку
вульви
,
переддвер
’
я
піхви
та
власне
піхви
теплою
стрептоміциновою
,
ксероформною
,
йодоформною
,
біоміциновою
емульсіями
або
рі
-
дкою
маззю
Вишневського
чи
вводять
у
піхву
антимікробні
свічки
,
екзутер
або
інший
піноут
-
ворюючий
препарат
.
Можна
також
припудрити
слизову
оболонку
переддвер
’
я
та
піхви
антимік
-
робним
порошком
.
Таке
лікування
треба
повто
-
рювати
щодня
.
Рис
. 118.
Зрошення
переддвер
’
я
та
піхви
206
Післяродовий
цервіцит
(
с
ervicitis puerperalis) —
запалення
ший
-
ки
матки
,
що
виникає
одночасно
з
вагінітом
та
ендометритом
вна
-
слідок
травм
,
інфікування
шийки
матки
під
час
родів
або
поширен
-
ня
запалення
із
суміжних
органів
.
Перебігають
вони
у
гнійно
-
катаральній
чи
гнійно
-
некротичній
формах
.
При
діагностиці
цервіцитів
звертають
увагу
на
стан
слизової
оболо
-
нки
,
її
колір
,
наявність
та
вид
ексудату
,
можливі
набряки
,
болючість
.
Для
гнійно
-
катарального
цервіциту
характерні
гіперемія
,
на
-
бряки
,
болючість
шийки
матки
,
можливі
крововиливи
,
ерозії
та
ви
-
разки
на
слизовій
оболонці
.
З
цервікального
каналу
виділяється
слизово
-
гнійний
ексудат
.
При
гнійно
-
некротичпому
цервіциті
на
слизовій
оболонці
шийки
матки
з
’
являються
фібринозні
нашарування
та
некротичні
виразки
.
Ексудат
стає
брудно
-
сірим
,
іхорозним
,
з
домішками
некротичної
тканини
.
Корові
з
цервіцитом
насамперед
роблять
туалет
зовнішніх
стате
-
вих
органів
,
промежини
та
кореня
хвоста
,
зрошують
піхву
й
піхвову
частину
шийки
матки
теплим
1 – 2 %-
м
соле
-
содовим
розчином
,
розчином
фурациліну
1 : 5000,
калію
перманганату
1 : 1000,
етак
-
ридину
лактату
1 : 1000
та
ін
.;
потім
вводять
у
шийку
матки
за
до
-
помогою
з
’
єднаного
з
гумовою
трубкою
шприца
теплий
пеніциліно
-
вий
,
стрептоміциновий
,
синтоміци
-
новий
або
інший
лінімент
,
емульсію
Вишневського
,
іхтіолову
або
предні
-
золонову
мазь
,
або
марлевий
бинт
,
просочений
цими
препаратами
.
Мож
-
на
ввести
в
шийку
матки
йодинол
або
бактерицидну
свічку
,
промасажу
-
вати
її
через
пряму
кишку
і
застосу
-
вати
тепло
на
ділянку
крупа
(
рис
. 119).
Повторюють
лікування
щодня
до
видужання
тварини
.
Післяродовий
ендометрит
(endometritis puerperalis)
виникає
вна
-
слідок
пошкоджень
та
інфікування
слизової
оболонки
матки
під
час
родів
та
при
відокремленні
посліду
і
перебігає
гостро
,
у
катараль
-
ній
,
катарально
-
гнійній
або
фібринозній
формі
.
Досліджуючи
тварину
,
підозрювану
на
ендометрит
,
насамперед
цікавляться
,
коли
і
як
у
неї
перебігали
роди
й
післяродовий
період
;
звертають
увагу
на
виділюваний
з
родових
шляхів
ексудат
—
його
кількість
,
колір
,
консистенцію
.
Досліджують
ректально
стан
матки
—
її
розміри
,
товщину
стінок
,
їх
ригідність
,
болючість
,
наявність
флук
-
туації
.
Не
залишають
поза
увагою
загальний
стан
тварини
,
її
темпе
-
ратуру
,
пульс
,
дихання
,
апетит
,
стан
систем
організму
.
При
катаральному
та
катарально
-
гнійному
ендометритах
з
родових
шляхів
виділяється
відповідно
слизовий
або
слизово
-
гнійний
ексудат
,
який
виявляють
на
підстилці
біля
тварини
,
у
її
піхві
і
у
вигляді
кірок
Рис
. 119.
Змащування
шийки
матки
за
допомогою
тампона
та
корнцанга
207
на
корені
хвоста
та
вульві
.
При
ректальному
дослідженні
матка
флук
-
тує
,
болюча
,
однак
при
погладжуванні
слабко
скорочується
.
Загальний
стан
тварини
при
катаральному
ендометриті
мало
змінений
,
при
катарально
-
гнійному
та
фібринозному
—
дещо
при
-
гнічений
,
апетит
знижений
,
спостерігається
незначне
підвищення
температури
.
При
фібринозному
ендометриті
ексудат
сіро
-
жовтий
або
жовто
-
бурий
з
пластівцями
фібрину
.
При
некротичному
метриті
ексудат
водянистий
брудно
-
сірий
або
червонуватий
з
неприємним
іхорозним
запахом
,
з
домішками
нек
-
ротичних
тканин
(
у
ньому
виявляють
відторгнуті
,
змертвілі
карун
-
кули
або
їх
частини
).
Матка
при
ректальному
дослідженні
збільше
-
на
,
нерівномірно
щільна
,
надто
болюча
.
Загальний
стан
тварини
пригнічений
,
апетит
погіршений
або
відсутній
,
часті
атонії
перед
-
шлунків
,
проноси
,
температура
значно
підвищена
.
Для
гангренозного
метриту
характерні
каламутні
,
буро
-
червоні
або
темно
-
сірі
з
іхорозним
запахом
виділення
з
домішками
некро
-
тичних
частинок
.
При
ректальному
дослідженні
виявляють
згрубі
-
лу
,
болючу
,
атонічну
матку
.
Тварина
пригнічена
,
вона
більше
ле
-
жить
,
апетит
і
молокоутворення
значно
знижені
,
спрага
й
темпера
-
тура
тіла
підвищені
.
Лікуючи
хвору
на
будь
-
яку
форму
ендометриту
тварину
,
потрібно
пам
’
ятати
,
що
при
несвоєчасному
та
некваліфікованому
втручанні
в
процес
він
може
набути
хронічної
форми
з
тимчасовою
або
навіть
постійною
неплідністю
.
Насамперед
тварині
треба
створити
умови
,
що
сприяють
швидкому
видужуванню
.
Тому
переглядають
раціон
тварини
,
залишивши
в
ньому
легкоперетравні
,
високопоживні
з
ви
-
соким
вмістом
вітамінів
та
мінеральних
речовин
корми
.
Обмивають
задню
частину
тулуба
тварини
.
У
її
стійлі
постійно
має
бути
чиста
м
’
яка
підстилка
.
Роблять
щоденні
ін
’
єкції
утеротонічних
засобів
,
зокрема
окситоцину
чи
пітуїтрину
—
підшкірно
25 – 30
ОД
(5 – 6
мл
),
внутрішньовенно
15 – 20
ОД
(3 – 4
мл
)
у
40 – 50
мл
40 %-
го
розчину
глюкози
;
комбіновано
30 – 40
ОД
фолікуліну
або
3 – 4
мл
0,1 %-
го
олійного
розчину
синестролу
двічі
,
з
24-
годинним
інтервалом
і
че
-
рез
2 – 3
год
окситоцин
чи
пітуїтрин
у
зазначених
дозах
; 10 – 15
мл
0,02 %-
го
ергометрину
, 10 – 15
мл
0,05 %-
го
ерготаміну
, 3 – 5
мл
2 %-
го
синестролу
, 1 – 3
мл
0,5 %-
го
прозерину
, 1 – 3
мл
0,1 %-
го
карбахо
-
ліну
, 8 – 10
мл
1 %-
го
прегнантолу
.
При
катаральному
та
катарально
-
гнійному
ендометритах
можна
через
кожних
2 – 3
дні
здійснювати
ректальний
масаж
матки
.
Для
пригнічення
розвитку
мікрофлори
можна
ввести
в
матку
100 – 150
мл
теплої
(38 – 40 °
С
)
олійної
суспензії
антибіотиків
, 2 – 3 %-
го
іхтіолу
,
2 – 3 %-
го
ваготилу
,
розчину
етакридину
лактату
1 : 1000 – 1 : 2000.
Можна
також
ввести
в
матку
2 – 3
свічки
трициліну
або
1 – 2
болю
-
208
си
екзутеру
,
метромаксу
,
фуразолідонових
паличок
.
Роблять
внут
-
рішньом
’
язові
ін
’
єкції
антибіотиків
по
3 – 5
тис
.
ОД
на
1
кг
маси
тварини
,
попередньо
перевіривши
чутливість
до
них
мікрофлори
;
вводять
внутрішньовенно
100 – 150
мл
10 %-
го
розчину
норсульфа
-
золу
або
стільки
ж
10 %-
го
розчину
етазолу
.
При
некротичному
та
гангренозному
метритах
особливу
увагу
звертають
на
підвищення
захисних
функцій
організму
,
застосовуючи
внутрішньовенні
введення
40 %-
го
розчину
глюкози
(200 – 300
мл
),
10 %-
го
розчину
кальцію
хлориду
чи
кальцію
глюконату
(100 – 200
мл
).
Із
засобів
патогенетичної
терапії
можна
застосовувати
надплев
-
ральну
новокаїнову
блокаду
за
В
.
В
.
Мосіним
та
внутрішньовенні
ін
’
єкції
0,25 %-
го
розчину
новокаїну
на
ізотонічному
розчині
натрію
хлориду
,
вводячи
його
щодня
або
через
день
з
розрахунку
1
мл
на
1
кг
маси
тварини
.
Добрі
результати
дають
внутрішньоаортальні
введення
антибіо
-
тиків
—
пеніциліну
500
тис
. – 1
млн
ОД
чи
стрептоміцину
1
млн
ОД
у
80 – 100
мл
1 %-
го
розчину
новокаїну
,
виконуючи
аортопункцію
за
І
.
І
.
Вороніним
або
Д
.
Д
.
Логвиновим
.
У
першому
випадку
беруть
голку
15 – 18
см
завдовжки
,
діаметром
2
мм
зі
скошеним
під
кутом
45°
кінцем
і
,
ввівши
її
зліва
тварини
спе
-
реду
останнього
ребра
на
рівні
верхнього
контура
клубово
-
реберного
м
’
яза
під
кутом
33°
до
горизонтальної
площини
,
просувають
її
аж
до
упору
в
тіло
хребця
.
Потім
відтягують
її
назад
на
1 – 2
см
,
зміщують
кінець
з
тіла
хребця
і
знову
заглиблюють
на
1,5 – 2,5
см
під
кутом
45°
до
горизонтальної
площини
в
напрямку
до
аорти
.
Під
час
дотику
голки
до
аорти
відчувається
пульсація
.
Вводять
кінець
голки
на
0,7 – 1
см
в
аорту
,
під
’
єднують
апарат
і
ін
’
єктують
антибіотик
.
Для
пункції
аорти
за
Д
.
Д
.
Логвиновим
беруть
голку
завдовжки
18
см
,
діаметром
2
мм
і
вводять
її
справа
посередині
заднього
краю
поперечнореберного
відростка
4-
го
поперекового
хребця
під
кутом
25 – 30°
до
медіанної
лінії
до
упору
в
тіло
хребця
.
Потім
зміщують
кі
-
нець
голки
на
0,5
см
вправо
і
заглиблюють
на
4 – 5
см
в
напрямку
до
аорти
.
Поява
пульсуючого
струменя
крові
свідчить
про
прокол
аорти
.
При
лікуванні
тварин
з
післяродовими
ендометритами
треба
пам
’
ятати
,
що
наявна
у
матці
мікрофлора
,
її
токсини
та
продукти
тканинного
розпаду
з
первинного
осередку
запалення
можуть
про
-
никнути
в
лімфу
і
кров
та
викликати
сепсис
.
Тому
особливу
увагу
потрібно
звертати
на
підвищення
захисних
сил
організму
тварини
,
забезпечуючи
її
легкоперетравними
доброякісними
кормами
,
чис
-
тою
водою
,
широко
застосовуючи
загальнотонізуючу
,
новокаїнову
те
-
рапію
,
внутрішньовенні
введення
антибіотиків
,
постійно
стежити
за
температурою
тіла
,
роботою
інших
систем
та
органів
.
Різке
підви
-
щення
,
як
і
різке
зниження
температури
,
чи
її
різкі
перепади
є
не
-
сприятливою
прогностичною
ознакою
.
209
7
7.
А
КУШЕРСЬКА
ДИСПАНСЕРИЗАЦІЯ
Першу
акушерську
(
поточну
)
диспансеризацію
слід
проводити
під
час
запуску
тварин
,
переведення
їх
у
сухостійну
групу
(
цех
).
Ме
-
тою
цього
етапу
диспансеризації
є
оцінка
фізіологічного
стану
сухо
-
стійних
корів
.
При
цьому
роблять
повне
клінічне
обстеження
тва
-
рини
,
визначають
у
неї
стан
вим
’
я
,
перевіряють
її
на
субклінічний
мастит
і
при
потребі
беруть
кров
для
біохімічних
досліджень
,
оцінки
фізіологічного
стану
,
рівня
обмінних
процесів
.
За
2 – 3
тижні
до
оте
-
лення
дослідження
крові
повторюють
.
Їх
проводять
також
у
середині
і
в
кінці
стійлового
періоду
.
На
великих
фермах
,
де
неможливо
дослі
-
дити
кров
усіх
корів
,
її
досліджують
у
10 %
корів
даної
групи
,
так
званих
еталонних
,
і
за
даними
аналізів
роблять
висновок
про
стан
обміну
речовин
на
даний
час
у
всіх
сухостійних
корів
.
У
сироватці
крові
здорових
корів
і
телиць
напередодні
родів
по
-
винно
міститися
: 65 – 73
г
/
л
загального
білка
(
при
співвідношенні
альбумінів
і
глобулінів
0,9 – 1,3),
γ
-
глобулінів
1,3 – 1,6
г
/
л
,
залишко
-
вого
азоту
14,278 – 28,556,
сечовини
3,33 – 6,66,
кальцію
2,5 – 3,
не
-
органічного
фосфору
1,453 – 2,099,
каротину
7,48 – 18,7,
вітаміну
А
0,872 – 1,570,
цукру
2,22 – 3,33,
кетонових
тіл
0,172 – 1,033
ммоль
/
л
,
при
кислотній
ємності
112,5 – 145,
відношення
кальцію
до
фосфору
має
становити
2 : 1
або
1,7 : 1,
кислотних
еквівалентів
до
основних
0,55 – 0,65,
цукрово
-
протеїнове
відношення
1 : 0,8 – 1,5,
щоб
на
100
г
протеїну
припадало
80 – 150
г
цукру
.
При
виявленні
розладів
обміну
речовин
відповідно
коригують
раціони
,
вводять
у
них
вітамінні
,
мінеральні
препарати
та
ін
.
Спів
-
відношення
застосовуваних
масляних
концентратів
вітаміну
А
і
D
має
бути
10 : 1.
В
останні
дні
вагітності
не
слід
давати
тваринам
ві
-
тамін
Е
,
оскільки
він
пригнічує
скоротливу
функцію
матки
.
Для
нормалізації
обміну
речовин
при
нестачі
вітамінів
,
профіла
-
ктики
затримання
посліду
та
післяродових
захворювань
можна
вводити
коровам
за
20 – 30
днів
до
отелення
10
мл
0,5 %-
го
водного
розчину
селеніту
натрію
(0,1
мг
на
1
кг
маси
тіла
).
Другу
поточну
акушерську
диспансеризацію
проводять
у
родиль
-
ному
відділенні
(
цеху
отелень
),
стежачи
за
появою
у
тварин
перед
-
вісників
родів
,
розкриттям
у
них
родових
шляхів
під
час
родів
,
ча
-
сом
появи
плодового
міхура
,
частин
плода
і
перебігом
родів
.
За
да
-
ними
про
перебіг
родів
корів
відносять
до
однієї
з
таких
післяродо
-
вих
груп
: