Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf

210 

1) 

корови

, 

що

розтелилися

нормально

, — 

за

ними

ведуть

звичай

-

не

ветеринарне

спостереження

протягом

післяродового

періоду

і

при

потребі

надають

їм

допомогу

;  

2) 

корови

із

затяжним

виведенням

плода

і

затриманням

посліду

до

  6 – 8 

год

 — 

їм

відразу

вводять

внутрішньовенно

  150 – 200 

мл

40 %-

го

розчину

глюкози

або

суміші

 100 

мл

 40 %-

го

розчину

глюкози

і

 30 

мл

 5 %-

го

розчину

аскорбінової

кислоти

, 

випоюють

 10 

л

підсо

-

леної

 (5 %) 

води

, 10 

л

розчину

цукру

або

 5 

л

навколоплідної

рідини

; 

вводять

внутрішньом

’

язово

маткові

препарати

 — 

окситоцин

(75 – 80,0 

ОД

), 

пітуїтрин

 (3 – 5 

мл

), 

прозерин

 (0,5 %-

й

, 2 – 3 

мл

), 

ер

-

готил

 (0,05 %-

ний

,  6 – 8 

мл

), 

фурамон

 (1 %-

й

, 2 – 3 

мл

), 

карбахолін

(0,1 %-

й

, 2 – 3 

мл

), 

бревіколін

 (1 %-

й

, 8 

мл

на

 100 

кг

живої

маси

), 

ер

-

гометрин

 (0,02 %-

й

, 5 – 6 

мл

), 20 

мл

останньої

порції

свіжовидоєного

молозива

та

ін

. 

Для

профілактики

ускладнень

через

 5 – 6 

год

після

виведення

плода

можна

ввести

в

матку

протимікробні

та

протиза

-

пальні

засоби

; 

3) 

корови

з

ускладненнями

родів

та

післяродового

періоду

, 

яким

надавали

акушерську

допомогу

, — 

їм

вводять

зазначені

загально

-

тонізуючі

та

міотропні

засоби

, 

внутрішньовенно

 — 

новокаїн

, 10 %-

й

розчин

кальцію

хлориду

, 

крім

того

, 

вводять

внутрішньоматково

сеп

-

тометрин

, 

метромакс

або

трицилін

. 

Ефективність

профілактичної

терапії

перевіряють

по

етапах

диспансеризації

. 

Потрібно

забезпечити

високу

ветеринарну

культуру

родової

до

-

помоги

та

догляду

за

коровами

у

післяродовий

період

.  

Післяродову

акушерську

диспансеризацію

треба

проводити

, 

як

правило

, 

на

 2 – 3-

й

, 5 – 7-

й

, 13 – 14-

й

день

і

в

кінці

післяродового

пе

-

ріоду

. 

При

цьому

у

корів

досліджують

стан

геніталій

, 

беруть

при

потребі

проби

крові

та

маткових

виділень

для

біохімічних

, 

бактері

-

ологічних

, 

імунологічних

досліджень

, 

для

діагностики

атонії

чи

гі

-

потонії

матки

, 

ендометриту

. 

Виявлених

хворих

тварин

слід

ізолюва

-

ти

, 

призначити

їм

відповідне

лікування

та

провести

дезінфекцію

боксу

. 

Одночасно

проводять

комплекс

заходів

щодо

діагностики

, 

лі

-

кування

та

профілактики

маститу

. 

Дані

диспансеризації

заносять

у

відповідний

журнал

або

диспа

-

нсерну

картку

.  

Метою

цього

етапу

диспансеризації

є

забезпечення

нормального

перебігу

післяродового

періоду

, 

запобігання

запальним

процесам

та

іншим

ускладненням

, 

ініціація

циклічної

активності

яєчників

, 

швидке

відновлення

відтворної

здатності

тварини

, 

забезпечення

нормальної

, 

сприятливої

для

осіменіння

та

запліднення

функції

геніталій

. 

211 

8

8. 

Х

ВОРОБИ

НОВОНАРОДЖЕНИХ

Мета

заняття

: 

оволодіти

методами

діагностики

та

лікування

захворювань

ново

-

народжених

тварин

. 

Місце

проведення

заняття

: 

клініка

, 

лабораторія

кафедри

, 

родильне

відділення

чи

ферма

господарства

.  

Оснащення

заняття

: 

клінічно

здорові

та

хворі

новонароджені

телята

, 

лошата

, 

по

-

росята

, 

ягнята

; 

термометри

, 

фонендоскопи

, 

плесиметри

, 

перкусійні

молоточки

; 

полі

-

етиленова

плівка

, 

клейонка

, 

гумові

трубки

, 

шприци

, 

спринцівки

, 

кружка

Есмарха

, 

набір

хірургічних

інструментів

, 5 %-

й

розчин

йоду

, 

ляпіс

, 0,5 %-

й

розчин

новокаїну

, 

антибіотики

, 

лобелін

, 

дезінфікуючі

розчини

, 

технічні

ваги

для

зважування

тварин

, 

мірна

стрічка

, 

секундомір

. 

Короткі

методичні

вказівки

. 

Після

пояснення

викладачем

специфіки

заняття

і

розподілу

обов

’

язків

між

студентами

вони

самостійно

проводять

дослідження

ново

-

народжених

тварин

, 

визначають

їх

життєздатність

, 

виявляють

хворих

і

проводять

їх

лікування

.

Хвороби

новонароджених

виникають

зазвичай

при

неповноцінній

годівлі

, 

незадовільних

умовах

утримання

вагітних

тварин

, 

неправиль

-

ному

догляді

, 

патологічних

родах

, 

порушенні

ветеринарно

-

санітарних

правил

у

родильному

відділенні

та

профілакторії

, 

недотриманні

зоогі

-

гієнічних

вимог

при

утриманні

й

годівлі

новонароджених

. 

Визначення

життєздатності

новонароджених

. 

Основними

озна

-

ками

, 

за

якими

визначають

життєздатність

новонароджених

, 

є

їх

жива

маса

, 

довжина

тіла

, 

розвиток

у

них

молочних

зубів

, 

апетит

, 

частота

пульсу

, 

реакція

на

зовнішні

подразнення

, 

ступінь

прояву

природжених

реакцій

, 

будова

тіла

, 

швидкість

вставання

, 

темпера

-

тура

тіла

, 

поява

і

прояви

рефлексу

ссання

. 

Маса

нормально

розвиненого

теляти

  25 – 45 

кг

, 

лошати

  26 – 50, 

ягняти

і

козеняти

  2 – 4, 

поросяти

  1 – 1,5 

кг

; 

довжина

тулуба

відпо

-

відно

  80 – 100 

см

,  1 – 1,5 

м

,  30 – 50 

см

,  20 – 25 

см

; 

усе

тіло

ново

-

народженого

вкрите

густою

шерстю

, 

череп

у

нього

окостенілий

. 

У

новонароджених

телят

є

 4 – 6 

молочних

різців

, 

іноді

 12 

корін

-

них

зубів

; 

у

лошат

з

кожного

боку

на

верхній

і

нижній

щелепі

по

3 

молочних

премоляри

; 

у

ягнят

прорізуються

різці

й

премоляри

; 

у

поросят

 — 

різці

, 

окрайки

та

ікла

. 

Температура

тіла

у

новонароджених

тварин

приблизно

така

са

-

ма

, 

як

і

у

дорослих

. 

Частота

пульсу

у

телят

становить

  120 – 160 

ударів

/

хв

, 

лошат

  80 – 120, 

ягнят

  145 – 240, 

поросят

  205 – 250. 

Кіль

-

кість

дихальних

рухів

у

телят

 30 – 70, 

лошат

 70 – 84, 

ягнят

 70 – 90, 

поросят

 70 – 88 

за

хвилину

. 

Через

  30 – 60 

хв

після

народження

у

нормально

розвинених

те

-

лят

з

’

являється

апетит

, 

вони

облизують

навколишні

предмети

. 

Пер

-

212 

ші

 3 – 4 

дні

своєчасно

напоєні

молозивом

телята

в

перервах

між

ви

-

поюваннями

сплять

. 

Асфіксія

новонароджених

  (

а

sphyxia neonatorum) 

виявляється

у

двох

формах

: 

легкій

і

важкій

. 

Ознаки

: 

при

легкій

формі

  (

синюха

) 

слизові

оболонки

новонароджених

ціанотичні

, 

дихання

сповільнене

з

хрипами

, 

пульс

частий

і

слабкий

, 

з

ротової

порожнини

висувається

набряклий

язик

, 

усі

рефлекси

збережені

. 

При

важкій

формі

  (

біла

асфіксія

) 

слизові

оболонки

бліді

, 

спостерігається

повне

випадання

рефлексів

, 

дихальні

рухи

відсутні

або

супроводжуються

сильними

хрипами

, 

тони

серця

ослаблені

, 

пульс

не

промацується

, 

язик

випа

-

дає

, 

пупкові

судини

кровоточать

. 

Лікування

. 

Звільняють

ротову

і

носову

порожнини

новонародже

-

ного

від

аспірованого

слизу

та

навколоплідної

рідини

, 

протираючи

їх

марлевою

або

паперовою

серветкою

, 

піднімаючи

тварину

за

тазові

кінцівки

і

нахиляючи

її

голову

або

, 

обережно

струснувши

  (

можна

відсмоктати

рідину

з

ніздрів

і

трахеї

за

допомогою

гумової

груші

, 

шприца

чи

трубки

); 

обприскують

новонароджену

тварину

холодною

водою

і

розтирають

її

тіло

солом

’

яним

жмутом

або

роблять

їй

штуч

-

не

дихання

, 

ритмічно

стискаючи

і

розслабляючи

грудну

клітку

; 

кла

-

дуть

тварину

так

, 

щоб

задня

частина

її

тулуба

була

вище

голови

; 

для

збудження

дихального

центру

вводять

підшкірно

 1 

мл

 1 %-

го

розчину

лобеліну

; 

для

підтримання

серцевої

діяльності

 — 2,5 – 5 

мл

20 %-

го

розчину

кофеїну

. 

У

практичних

умовах

для

визначення

життєздатності

телят

час

-

то

користуються

шкалою

Апгара

 (

табл

. 14), 

за

якою

кожну

діагнос

-

тичну

ознаку

виражають

у

балах

 — 0, 1, 2, 

тоді

додають

їх

і

вистав

-

ляють

оцінку

за

сумою

балів

 (

до

 10), 

відносячи

здорових

телят

із

за

-

довільним

станом

 (8 – 10 

балів

) 

до

першої

групи

, 

телят

з

легкою

фо

-

рмою

асфіксії

і

помірним

загальним

станом

 (6 – 7 

балів

) — 

до

дру

-

гої

, 

телят

з

важким

ступенем

асфіксії

та

незадовільним

клінічним

станом

 (3 – 5 

балів

) — 

до

третьої

; 

телят

з

ознаками

клінічної

смерті

(0 

балів

) — 

до

четвертої

групи

. 

14. 

Шкала

Апгара

Оцінка

, 

балів

Ознаки

0 1  2 

Серцебиття

Відсутнє

Менше

 100 

ударів

за

хвилину

100 – 140 

ударів

за

хвилину

Дихання

Відсутнє

Рідкі

поодинокі

дихальні

рухи

Добре

Колір

видимих

слизових

оболонок

Білі

або

різко

ціано

-

тичні

Блідо

-

рожеві

з

си

-

нюшним

відтінком

Рожеві

М

’

язовий

тонус

Відсутній

Знижений

Активні

рухи

Рефлекторна

збудливість

Відсутній

корне

-

альний

рефлекс

З

’

являється

кор

-

неальний

рефлекс

Рухи

голови

при

доб

-

ре

вираженому

кор

-

неальному

рефлексі

213 

Затримання

первородного

калу

  (

меконію

).

Ознаки

: 

на

другий

день

після

родів

у

новонародженої

тварини

зникає

апетит

, 

виника

-

ють

запор

, 

занепокоєння

, 

натужування

, 

вигинання

спини

, 

вона

оглядається

на

черево

, 

б

’

є

по

ньому

кінцівками

. 

Увівши

теляті

па

-

лець

у

пряму

кишку

, 

можна

промацати

густий

, 

іноді

твердий

кал

. 

Підвищується

температура

тіла

, 

розвиваються

загальна

слабкість

, 

млявість

і

тварина

гине

.

Лікування

. 

Роблять

новонародженому

неглибоку

олійну

або

ми

-

льну

клізму

; 

надівши

на

руку

хірургічну

рукавичку

і

змастивши

її

вазеліном

, 

видаляють

пальцем

кал

із

прямої

кишки

новонародже

-

ного

; 

дають

йому

послаблюючі

засоби

  (

касторову

олію

 50 

г

, 

пурген

1 – 2 

г

). 

Кровотеча

з

пупка

  (

о

mphalorrhagia). 

Ознаки

: 

з

пуповини

  (

зви

-

чайно

з

вен

, 

рідше

з

артерії

) 

сочиться

кров

. 

Лікування

. 

Перев

’

язують

новонародженому

пуповину

; 

у

разі

по

-

рушення

дихання

роблять

йому

штучне

дихання

. 

При

великих

втратах

крові

роблять

переливання

материнської

крові

або

внутріш

-

ньовенно

вводять

фізіологічний

розчин

натрію

хлориду

. 

Запалення

пупка

 (

о

mphalitis). 

Ознаки

: 

на

  2 – 3-

й

 (

рідше

на

 7-

й

) 

день

у

новонародженого

виникають

пригнічення

, 

запор

, 

зникає

апетит

, 

підвищується

температура

тіла

; 

пуповина

набрякла

, 

потов

-

щена

, 

болюча

, 

з

неї

іноді

виділяється

ексудат

; 

телята

б

’

ють

копита

-

ми

по

череву

. 

Лікування

. 

Старанно

обмивають

ділянку

пуповини

; 

при

наявно

-

сті

абсцесів

розрізають

їх

або

видаляють

уражену

куксу

пуповини

, 

змащують

рану

розчином

йоду

, 

припікають

ляпісом

, 

карболовою

кислотою

, 

зрошують

розчином

етакридину

лактату

, 

калію

перман

-

ганату

або

іншим

антисептиком

; 

роблять

внутрішньом

’

язову

ін

’

єк

-

цію

антибіотиків

 (20 

тис

. 

ОД

на

 1 

кг

маси

стрептоміцину

і

 10 

тис

. 

ОД

на

 1 

кг

маси

пеніциліну

), 

розчинених

у

 0,25 %-

му

розчині

новокаїну

(

можна

ін

’

єктувати

розчинені

в

 0,25 %-

му

розчині

новокаїну

антибі

-

отики

і

навколо

пупка

 4 – 5 

ін

’

єкцій

по

 40 – 50 

мл

). 

Фістула

урахуса

 (

нориця

урахуса

, urachus patens). 

Ознаки

: 

з

пу

-

пка

новонародженого

постійно

виділяється

сеча

, 

навколо

нього

роз

-

вивається

дерматит

, 

екзема

, 

іноді

флегмона

. 

Лікування

. 

Обмивають

навколопупкову

ділянку

, 

перев

’

язують

пуповину

лігатурою

, 

припікають

її

ляпісом

і

змащують

антимікроб

-

ною

маззю

. 

Відсутність

анального

отвору

і

прямої

кишки

 (

а

tresia an

і

, atresia 

ani et recti). 

Ознаки

: 

на

місці

анального

отвору

виявляють

випи

-

нання

шкіри

, 

через

які

промацують

щільні

калові

маси

; 

спостеріга

-

ються

втрата

апетиту

, 

загальне

ослаблення

тварини

, 

здуття

черева

, 

непокоєння

після

першого

ссання

. 

214 

Лікування

. 

Здійснюють

туалет

перианальної

ділянки

, 

хрестопо

-

дібний

розріз

шкіри

на

місці

ануса

; 

відрізають

ножицями

шматки

шкіри

й

рукояткою

скальпеля

роз

’

єднують

сполучну

клітковину

та

-

зової

порожнини

до

кінця

прямої

кишки

; 

підтягують

кінець

прямої

кишки

до

отвору

рани

і

скріплюють

його

кількома

стібками

зі

шкі

-

рою

; 

розрізають

скальпелем

пряму

кишку

, 

видаляють

меконій

і

зрошують

її

порожнину

дезінфікуючим

розчином

; 

змащують

краї

рани

дезінфікуючою

маззю

.