Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf
ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 6945
Скачиваний: 1
220
Бромтимолова
проба
.
Беруть
спеціальну
паперову
індикаторну
картку
з
нанесеними
на
ній
чотирма
кружечками
,
що
просочені
ін
-
дикатором
,
і
здоюють
на
кожний
по
2 – 3
краплі
молока
з
кожної
частки
вим
’
я
,
спостерігаючи
за
змінами
його
кольору
.
При
кислій
реакції
молока
кружечок
набуває
жовтого
або
жовто
-
зеленого
кольо
-
ру
,
а
при
лужній
—
зеленого
або
синьо
-
зеленого
.
Слід
пам
’
ятати
,
що
при
проведенні
цієї
реакції
безпосередньо
на
фермі
,
особливо
в
не
-
провітреному
приміщенні
,
із
значним
нагромадженням
аміаку
,
ця
реакція
може
бути
позитивною
навіть
у
здорових
тварин
.
Проба
з
фенолротом
.
Якщо
немає
карток
,
можна
користуватися
молочно
-
контрольними
пластинками
.
Видоюючи
в
кожну
ямку
по
2 – 5
крапель
секрету
з
відповідних
часток
вим
’
я
і
додаючи
до
них
стільки
ж
фенолроту
або
0,2 %-
го
розчину
бромтимолового
синього
на
65 %-
му
спирті
,
стежать
за
зміною
кольору
:
молоко
із
здорових
часток
забарвлюється
в
жовтуватий
колір
,
а
із
хворих
—
у
зелений
або
синій
.
Визначення
кількості
клітин
у
молоці
.
В
нормальному
молоці
корів
з
1-
го
по
7-
й
місяць
лактації
містяться
лейкоцити
(
до
500
тис
.
у
1
мл
),
лімфоцити
,
епітелій
альвеол
і
молочних
ходів
.
У
молозиві
та
перед
запуском
корів
вміст
лейкоцитів
у
молоці
значно
збільшу
-
ється
,
а
при
захворюванні
на
мастит
—
у
5 – 10
разів
.
Кількість
лейкоцитів
у
молоці
можна
визначити
за
допомогою
лічильної
ка
-
мери
або
спеціально
виготовлених
мазків
,
або
за
одним
із
наведе
-
них
нижче
непрямих
методів
.
Лейкоцитарна
проба
.
У
центрифужну
градуйовану
пробірку
із
звуженим
кінцем
вливають
10
мл
молока
і
центрифугують
його
5
хв
при
2
тис
.
об
/
хв
.
У
молоці
із
здорових
часток
вим
’
я
осад
буває
нижче
однієї
поділки
,
а
від
хворих
на
мастит
корів
—
близько
1
і
вище
.
Зробивши
з
осаду
мазок
і
зафарбувавши
його
за
Грамом
,
розгляда
-
ють
його
під
мікроскопом
.
У
молоці
хворих
на
мастит
корів
помітні
мікроби
,
лейкоцити
,
гнійні
тільця
.
Проба
Уайтсайда
.
У
пробірку
вливають
5
мл
молока
,
додають
2
мл
4 %-
го
розчину
їдкого
натру
і
добре
змішують
.
Ще
краще
робити
пробу
на
молочно
-
контрольній
пластинці
,
змішуючи
у
її
заглибинах
по
1
мл
молока
з
досліджуваних
часток
і
по
0,2
мл
4 %-
го
розчину
їдкого
натру
.
За
збільшеної
кількості
клітин
у
молоці
(
понад
500
тис
.
в
1
мл
)
суміш
протягом
20 – 30
с
стає
желеподібною
,
а
коли
їх
мало
—
залишається
гомогенною
.
Визначення
кількості
лейкоцитів
.
Беруть
чисте
предметне
скло
і
за
допомогою
воскового
олівця
обводять
на
ньому
квадрат
2
×
2
см
.
Користуючись
мікропіпеткою
,
наносять
на
нього
0,01
мл
добре
змі
-
шаного
секрету
з
досліджуваної
частки
,
роблять
із
нього
мазок
,
фік
-
сують
його
спиртом
-
ефіром
чи
метиленовим
спиртом
і
фарбують
1 %-
ним
водним
розчином
метиленового
синього
(2 – 3
хв
).
Підраховують
кількість
лейкоцитів
у
15
полях
зору
мікроскопа
і
виводять
із
добу
-
221
тих
чисел
середнє
арифметичне
.
Користуючись
об
’
єктив
-
мік
-
рометром
,
визначають
постійну
площу
поля
зору
мікроскопа
.
Тоді
,
визначивши
кількість
лейкоцитів
в
1
мл
секрету
,
перемножують
середню
кількість
лейкоцитів
в
одному
полі
зору
на
100 (1
мл
: 0,01)
і
на
показник
відношення
площі
поля
зору
мікроскопа
до
площі
об
-
веденого
на
предметному
склі
квадрата
(400
мм
2
),
яке
в
даному
ви
-
падку
становить
(400 : 0,02) = 20 000.
В
1
мл
молока
здорових
чвер
-
тей
вим
’
я
звичайно
міститься
до
500 000
лейкоцитів
;
при
маститах
їх
кількість
зростає
.
Проба
з
бензидином
(
для
виявлення
у
молоці
пігментів
крові
).
Вносять
у
пробірку
5
мл
3 %-
го
розчину
перекису
водню
і
2
мл
наси
-
ченого
розчину
бензидину
на
льодовій
оцтовій
кислоті
й
добре
збов
-
тують
.
Додають
2 – 10
крапель
досліджуваного
молока
.
Якщо
суміш
зафарбовується
спочатку
в
зелений
,
а
потім
у
темно
-
синій
колір
ре
-
акцію
вважають
позитивною
,
і
навпаки
,—
при
світлій
суміші
з
блі
-
дуватими
пластівцями
на
дні
—
негативною
.
Проба
з
маститдіагностом
.
Змішують
у
пробірці
на
молочно
-
конт
-
рольній
пластинці
однакові
об
’
єми
молока
та
маститдіагносту
(
води
дистильованої
100
мл
,
сульфанолу
30
г
,
триполіфосфату
5,
бромтимо
-
лового
синього
0,02
г
, 1 %-
го
розчину
розолової
кислоти
0,5
мл
).
Поява
в
суміші
щільної
желеподібної
тягучої
маси
,
рідше
—
слизу
чи
згуст
-
ку
вважається
позитивною
реакцією
на
прихований
мастит
.
Проба
з
мастидином
.
Змішують
у
пробірці
або
на
молочно
-
конт
-
рольній
пластинці
по
1
мл
досліджуваного
молока
і
1
мл
2 %-
го
роз
-
чину
мастидину
.
Темно
-
бузковий
або
фіолетовий
колір
суміші
та
желеподібний
згусток
вважаються
позитивною
реакцією
,
а
світло
-
бузковий
—
негативною
.
Однак
результати
потрібно
підтвердити
пробою
відстоювання
.
Проба
з
димастином
(
за
В
.
І
.
Мутовіним
).
Змішують
у
пробірці
чи
в
ямочці
молочно
-
контрольної
пластинки
по
1
мл
досліджуваного
молока
і
5 %-
го
водного
розчину
димастину
.
Малиновий
колір
сумі
-
ші
та
чіткий
желеподібний
згусток
у
ній
,
який
можна
вигорнути
паличкою
,
свідчать
про
позитивну
реакцію
(+),
тоді
як
нормальне
молоко
забарвлюється
в
оранжевий
колір
і
не
утворює
згустку
—
негативна
реакція
(–).
Проба
на
хлориди
.
В
нормальному
молоці
міститься
0,08 –0,14 %
хлоридів
,
при
маститах
їх
кількість
збільшується
,
що
можна
вияви
-
ти
такою
пробою
:
беруть
штатив
з
пробірками
і
вносять
у
кожну
з
них
по
5
мл
1,5 %-
го
розчину
срібла
нітрату
і
2
краплі
10 %-
го
водного
розчину
калію
хромату
.
Додають
у
кожну
пробірку
по
1
мл
молока
з
досліджуваних
часток
вим
’
я
і
добре
змішують
.
При
появі
жовтого
забарвлення
реакцію
вважають
позитивною
.
Необхідно
відмітити
невисоку
чутливість
проб
Уайтсайда
,
лей
-
коцитарної
,
бензидинової
,
на
хлориди
,
на
вміст
лейкоцитів
.
222
Проба
відстоювання
.
Використовують
для
дослідження
молока
корів
,
що
дало
позитивну
реакцію
на
димастин
і
мастидин
.
Нали
-
вають
у
пробірки
в
кінці
доїння
по
10
мл
досліджуваного
молока
і
залишають
їх
на
16 – 48
год
при
температурі
6 – 8 °
С
для
відстою
-
вання
.
У
молоці
від
здорових
корів
за
цей
час
утвориться
шар
верш
-
ків
товщиною
5
мм
і
більше
,
тоді
як
у
водянистому
молоці
від
корів
із
субклінічним
маститом
він
буде
меншим
,
у
ньому
може
бути
слиз
,
кремовий
або
жовтий
осад
.
Бактеріологічне
дослідження
молока
дає
змогу
уточнити
причи
-
ну
маститу
й
вибрати
найкращі
засоби
лікування
.
Для
взяття
проби
молока
у
корови
обмивають
вим
’
я
,
нижню
черевну
стінку
і
внутрі
-
шні
поверхні
стегон
.
Протирають
дійки
,
особливо
їх
верхівки
,
спир
-
товим
тампоном
.
Миють
і
обробляють
спиртовим
тампоном
свої
ру
-
ки
.
Здоюють
перші
цівки
молока
з
досліджуваної
частки
в
окремий
посуд
.
Потім
здоюють
10 – 15
мл
молока
в
стерильну
пробірку
.
За
-
кривають
її
стерильним
корком
,
охолоджують
і
відправляють
у
ла
-
бораторію
для
бактеріологічного
дослідження
.
Визначення
лізоциму
(
мурамідази
).
Обмивають
вим
’
я
,
висушу
-
ють
його
рушником
,
дезінфікують
шкіру
дійок
70 %-
м
спиртом
і
з
кожної
частки
в
кінці
доїння
вносять
у
стерильні
пробірки
по
5
мл
паренхімного
молока
.
Беруть
чотири
чашки
Петрі
з
МПА
(
по
одній
на
кожну
частку
)
і
висівають
у
них
по
0,1
мл
розріджену
фізіологічним
розчином
у
співвідношенні
1 : 10 000
добову
бульйонну
культуру
золотистого
стафілокока
(
молочна
гілка
).
Рівномірно
розподіляють
висів
по
поверхні
агару
і
залишають
на
1
год
.
Після
цього
в
агарі
кожної
чашки
роблять
по
4 – 6
ямочок
діаметром
10
мм
і
за
допомо
-
гою
стерильної
мікропіпетки
вносять
у
кожну
ямку
по
0,1
мл
моло
-
ка
.
Витримують
чашки
протягом
18
год
при
кімнатній
температурі
(18 – 22
º
С
),
після
чого
переносять
їх
у
термостат
на
5 – 6
год
.
При
наявності
у
молоці
лізоциму
М
навколо
ямок
гальмується
ріст
ста
-
філококів
у
вигляді
кільця
.
Щоб
визначити
титр
лізоциму
,
вимірю
-
ють
діаметр
кільця
гальмування
росту
мікроба
.
Якщо
діаметр
кіль
-
ця
менше
14
мм
—
молоко
від
хворої
корови
; 14 – 16
мм
—
сумнівне
;
вище
16
мм
—
молоко
доброї
якості
.
9.3.
Клінічна
діагностика
маститу
у
корів
За
А
.
П
.
Студенцовим
,
за
характером
запального
процесу
розріз
-
няють
такі
форми
маститу
:
серозний
,
катаральний
(
із
катаром
цис
-
терни
й
молочних
ходів
та
катаром
альвеол
),
фібринозний
,
гнійний
(
до
якого
відносять
гнійно
-
катаральний
,
абсцес
вим
’
я
і
флегмону
вим
’
я
),
геморагічний
,
специфічні
мастити
(
ящур
вим
’
я
,
актиномікоз
і
туберкульоз
вим
’
я
).
Серозний
мастит
(mastitis serosa) —
запалення
вим
’
я
,
що
вини
-
кає
внаслідок
закритих
його
травм
,
переохолодження
,
інтоксикації
223
чи
проникнення
в
нього
мікрофлори
й
супроводжується
значним
скупченням
серозного
ексудату
в
підшкірній
та
міжчасточковій
тканинах
.
При
постановці
діагнозу
на
серозний
мастит
ураховують
такі
ха
-
рактерні
ознаки
:
легке
пригнічення
тварини
,
погіршення
апетиту
,
підвищення
температури
тіла
;
уражена
частка
(
половина
або
все
вим
’
я
)
збільшена
в
об
’
ємі
,
почервоніла
,
гаряча
,
дещо
набрякла
,
ущі
-
льнена
;
секреція
молока
в
ураженій
частці
знижена
,
молоко
споча
-
тку
нормальне
,
потім
водянисте
.
Коли
процес
набуває
серозно
-
ката
-
ральної
форми
,
в
молоці
з
’
являються
згустки
,
пластівці
казеїну
.
Катаральний
мастит
(mastitis catarrhalis) —
запалення
вим
’
я
з
пе
-
реродженням
та
відторгненням
покривного
епітелію
слизової
оболо
-
нки
молочної
цистерни
та
молочних
проток
(
катар
цистерни
й
моло
-
чних
ходів
)
або
залозистого
епітелію
альвеол
(
катар
альвеол
),
що
ви
-
никає
внаслідок
порушення
правил
доїння
(
грубе
,
нерегулярне
доїн
-
ня
,
неповне
видоювання
),
переохолодження
,
ударів
,
проникнення
патогенної
мікрофлори
.
Ознаки
:
загальний
стан
тварини
мало
змі
-
нений
,
апетит
трохи
погіршується
.
Уражена
частка
вим
’
я
трохи
збі
-
льшена
,
місцева
температура
може
не
підвищуватися
,
болючість
не
-
значна
.
У
товщі
тканини
ураженої
частки
промацуються
невеликі
ущільнення
.
Біля
основи
дійок
і
в
нижній
частині
частки
можуть
промацуватися
невеликі
флуктуючі
ділянки
(
ретенційні
кісти
)
або
ущільнені
тяжі
(
облітеровані
молочні
ходи
).
Молочна
продуктивність
корови
знижується
.
Молоко
з
ураженої
частки
стає
водянистим
,
з
до
-
мішками
згустків
та
пластівців
казеїну
.
Характерно
,
що
при
катарі
молочної
цистерни
та
молочних
ходів
згустки
виділяються
лише
на
початку
доїння
,
а
при
катарі
альвеол
—
протягом
усього
доїння
.
Гнійний
мастит
(mastitis purulenta) —
запалення
молочної
зало
-
зи
,
що
виникає
під
впливом
гноєтворної
мікрофлори
,
як
ускладнен
-
ня
інших
форм
маститів
,
внаслідок
ударів
,
гематом
,
переохоло
-
дження
,
зниження
місцевої
стійкості
тварини
.
Гнійний
мастит
пе
-
ребігає
у
трьох
формах
:
гнійно
-
катарального
маститу
,
абсцесу
вим
’
я
,
флегмони
вим
’
я
.
Гнійно
-
катаральний
мастит
(mastitis catarrhalis
purulenta)
розвивається
на
фоні
катарального
маститу
й
обме
-
жується
,
як
правило
,
ураженням
однієї
частки
вим
’
я
.
Загальний
стан
тварин
при
ньому
пригнічений
,
апетит
погіршується
або
зовсім
зникає
,
температура
тіла
підвищується
до
40 – 40,5°
С
,
молокоутво
-
рення
різко
знижується
.
Уражена
частка
вим
’
я
може
різко
збільши
-
тись
,
гіперемійована
,
гаряча
,
болюча
,
з
обмеженими
або
дифузними
ущільненнями
тканин
,
молоко
з
ураженої
частки
жовтувате
,
а
то
навіть
червонувате
,
водянисте
,
із
згустками
казеїну
.
З
переходом
процесу
у
хронічну
форму
(
через
2 – 3
дні
)
загальний
стан
тварини
поліпшується
,
уражена
частка
зменшується
у
розмірах
,
стає
менш
болючою
,
нерівномірно
щільною
,
вузлуватою
,
з
незначним
підви
-
224
щенням
місцевої
температури
.
Різко
знижується
секреція
молока
з
ураженої
частки
,
воно
стає
слизово
-
гнійним
.
При
абсцесі
вим
’
я
(abscessus uberis)
на
його
поверхні
або
в
гли
-
бині
формуються
поодинокі
або
множинні
абсцеси
.
Температура
ті
-
ла
при
поодиноких
поверхневих
абсцесах
лише
дещо
підвищується
,
молокоутворення
незначно
знижується
,
якість
молока
практично
не
змінюється
.
При
глибоких
поодиноких
абсцесах
загальний
стан
тва
-
рини
погіршується
,
температура
тіла
підвищується
,
знижується
на
-
дій
,
тварина
іноді
кульгає
на
кінцівку
,
що
прилягає
до
ураженої
частки
вим
’
я
.
Уражена
частка
збільшена
в
об
’
ємі
,
гаряча
,
набрякла
,
болюча
,
у
її
товщі
промацується
болюче
згрубіння
.
Якщо
абсцес
проривається
у
молочні
ходи
,
в
молоці
з
’
являються
домішки
крові
та
гною
.
При
множинних
абсцесах
загальний
стан
тварини
різко
погі
-
ршується
,
молокоутворення
може
повністю
припинитися
,
темпера
-
турна
крива
набуває
ремітуючого
характеру
.
Уражена
частка
вим
’
я
збільшена
в
об
’
ємі
,
нерівномірно
щільна
,
горбкувата
,
болюча
,
з
флуктуючими
ділянками
.
Надвим
’
яний
лімфатичний
вузол
з
ура
-
женого
боку
збільшений
,
болючий
,
молоко
з
уражених
часток
водя
-
нисте
,
з
домішками
пластівців
та
згустками
казеїну
.
Флегмона
вим
’
я
(phlegmona uberis) —
розлите
гнійне
чи
гнійно
-
гнильне
запалення
її
пухкої
підшкірної
та
проміжної
тканин
,
що
виникає
як
ускладнення
серозного
маститу
чи
абсцесів
вим
’
я
,
трав
-
матичних
його
пошкоджень
при
ослабленні
стійкості
організму
і
дії
високовірулентної
мікрофлори
.
Потрібно
пам
’
ятати
,
що
флегмона
вим
’
я
виникає
раптово
й
супроводжується
високою
температурою
тіла
,
пригніченням
тварини
,
порушеннями
серцево
-
судинної
діяль
-
ності
,
кульгавістю
,
зниженням
секреції
молока
.
Ознаки
:
уражена
частка
(
половина
,
а
то
й
ціле
вим
’
я
)
збільшена
в
об
’
ємі
,
почервоніла
,
гаряча
,
набрякла
,
щільна
,
болюча
.
На
шкірі
вим
’
я
іноді
з
’
являються
напружені
червоні
пасма
,
спрямовані
до
лімфатичних
вузлів
(
запа
-
лення
лімфатичних
судин
).
Лімфатичні
вузли
ураженої
частки
збі
-
льшені
,
болючі
.
З
ураженої
частки
вим
’
я
видоюють
невелику
кіль
-
кість
каламутної
сірої
рідини
із
домішками
пластівців
та
згустків
.
Запальний
процес
часто
ускладнюється
розростанням
в
ураженій
частці
сполучної
тканини
,
рубців
чи
навіть
сепсисом
.
Фібринозний
мастит
(mastitis fibbrinosa) —
запалення
вим
’
я
,
що
виникає
як
ускладнення
серозного
,
катарального
чи
гнійно
-
ката
-
рального
маститів
,
травматичного
ретикуло
-
перитоніту
,
гострих
піс
-
ляродових
ендометритів
і
супроводжується
інтенсивним
відкладан
-
ням
фібрину
в
міжчасточковій
тканині
,
альвеолах
та
молочних
про
-
токах
.
Ознаки
:
загальне
пригнічення
тварини
,
зменшення
або
відсу
-
тність
апетиту
та
жуйки
,
іноді
порушення
травлення
,
різке
зниження
молокоутворення
і
різке
підвищення
температури
.
Уражена
частка
вим
’
я
збільшена
в
об
’
ємі
,
гаряча
,
щільна
,
болюча
.
При
її
пальпації
відчувається
крепітація
(
руйнування
відкладень
фібрину
).
При
здо
-