Файл: yablonskii_v_a_praktichne_akusherstvo_ginekologiya_ta_bioteh.pdf

 

230 

ефект

, 

тому

 

їх

 

вводять

 

у

 

малих

 

об

’

ємах

 (

в

 1 

мл

 

повинно

 

міститися

 

не

 

більше

 2000 

ОД

 

антибіотика

) 

теплими

, 

під

 

невеликим

 

тиском

. 

Антибіотики

 

краще

 

вводити

 

у

 

певних

 

поєднаннях

  (

пеніцилін

 

із

 

стрептоміцином

; 

олеандоміцин

 

із

 

стрептоміцином

; 

пеніцилін

 

із

 

нео

-

міцином

 

та

 

ін

.), 

на

 

жировій

 

основі

, 

у

 

вигляді

 

суспензій

 (

мастисан

 

А

, 

мастисан

 

Б

, 

мастисан

 

Е

, 

сульфабіциретин

, 

сульфатетраретин

 

і

 

ін

.), 

внутрішньоцистерально

 1 – 2 

рази

 

на

 

добу

 

протягом

 2 – 3 

днів

 

з

 

на

-

ступним

 

обережним

 

масажем

 

дійки

 

та

 

частки

 

вим

’

я

 

знизу

 

вверх

. 

Піноутворювальні

 

суміші

 

антибіотиків

  (

мастаерозоль

, 

аеромаст

, 

неостерпін

 

та

 

ін

.) 

попередньо

 

підігрівають

 

до

 40 °

С

 

і

 

збовтують

, 

здо

-

юють

 

хвору

 

частку

 

вим

’

я

, 

дезінфікують

 

дійку

, 

вводять

 

катетер

 

бало

-

на

 

у

 

дійковий

 

канал

 

до

 

упору

 

і

 

натискають

 

на

 

нього

3 – 4 

с

 (

за

 

цей

 

час

 

у

 

вим

’

я

 

надійде

 

необхідна

 

доза

 

препарату

). 

Суспензію

 

неоміци

-

ну

-

сульфадимезину

, 

фуринолу

, 

мастикуру

 

вводять

 

також

 

внутріш

-

ньоцистерально

 

по

 1 – 2 

дози

 2 – 3 

рази

. 

Внутрішньом

’

язові

 

ін

’

єкції

 

антибіотиків

, 

краще

 

в

 

комбінації

, 

за

-

лежно

 

від

 

чутливості

 

до

 

них

 

мікрофлори

 

секрету

 

вим

’

я

, 

роблять

 

з

 

розрахунку

  3 – 4 

ОД

 

на

 1 

кг

 

маси

 

тіла

 

тварини

, 

антибіотиків

 

про

-

лонгованої

 

дії

 (

біцилін

-3, 

біцилін

-5) 

із

 

розрахунку

 4 – 6 

ОД

 

на

 1 

кг

 

маси

 

тіла

; 

ін

’

єкцію

 

антибіотиків

 

повторюють

 

через

 6 – 8 

год

, 

пролон

-

гованих

 — 

через

 2 – 3 

дні

; 

молоко

 

в

 

період

 

лікування

 

корів

 

антибіо

-

тиками

 

і

 

протягом

 3 – 5 

діб

 

після

 

нього

 

не

 

допускається

 

в

 

їжу

; 

внут

-

рішньовенні

 

ін

’

єкції

  100 – 150 

мл

 10 %-

го

 

розчину

 

норсульфазолу

, 

10 %-

го

 

розчину

 

етазолу

 

роблять

 

з

 

інтервалом

 12 – 24 

год

. 

Патогенетична

 

терапія

 

полягає

 

у

 

дії

 

на

 

організм

 

тварини

 

через

 

нейрогуморальну

 

та

 

ендокринну

 

системи

 

неспецифічними

 

засобами

 

та

 

прийомами

 

з

 

метою

 

підвищення

 

його

 

резистентності

. 

При

 

масти

-

тах

 

така

 

терапія

 

проводиться

 

з

 

урахуванням

 

того

, 

що

 

мастити

 

су

-

проводжуються

 

як

 

розладами

 

процесів

 

збудження

 

та

 

провідності

 

в

 

нервових

 

елементах

, 

так

 

і

 

лімфо

- 

та

 

гемодинамічними

 

змінами

. 

У

 

місці

 

ураження

 

виникають

 

гіперемія

, 

гіперосмія

; 

нагромаджуються

 

гістамін

, 

ацетилхолін

, 

АТФ

 

та

 

АДФ

, 

пептон

, 

альбумози

, 

амінокис

-

лоти

, 

кетонові

 

тіла

, 

підвищується

 

активність

 

гіалуронідази

, 

катала

-

зи

 

та

 

інших

 

ферментів

. 

Застосування

 

одних

 

антибактерицидних

 

за

-

собів

 

малоефективне

. 

Необхідно

 

усунути

 

нейросудинні

 

та

 

трофічні

 

розлади

. 

Цього

 

можна

 

досягти

 

лише

 

за

 

умови

, 

що

 

в

 

ураженій

 

частці

 

вим

’

я

 

не

 

виникли

 

незворотні

 

процеси

, 

гнійні

 

розплавлення

, 

некро

-

зи

, 

гангрена

, 

атрофія

 

чи

 

індурація

. 

Патогенетична

 

новокаїнова

 

терапія

 

ґрунтується

 

на

 

антипарабіо

-

тичній

  (

а

 

отже

, 

нейротрофічній

) 

дії

 

слабких

 

розчинів

 

новокаїну

 

на

 

нервові

 

закінчення

 

молочної

 

залози

. 

Добрі

 

результати

 

дають

 

блока

-

ди

 

нервів

 

вим

’

я

 

за

 

наведеними

 

нижче

 

методиками

. 

Блокада

 

зовнішнього

 

соромітного

, 

з

’

єднувальних

 

гілок

 

клубово

-

пахового

 

та

 

пограничного

 

симпатичного

 

стовбура

  (

за

 

Б

. 

А

. 

Башкіро

-

вим

; 

рис

. 126).  

 

231 

Відповідно

 

обробля

-

ють

 

ділянку

 

тіла

  (

ви

-

стригають

 

волосся

, 

дезінфікують

) 

між

 

по

-

перечними

 

відростка

-

ми

 3-

го

 

і

 4-

го

 

попе

-

рекових

 

хребців

 

і

, 

вві

-

вши

 

голку

 

на

 

відстані

 

7 – 8 

см

 

від

 

середньої

 

лінії

 

тулуба

 

під

 

кутом

 

55 – 60° 

до

 

середньої

 

площини

 

тулуба

, 

за

-

глиблюють

 

її

 

на

  6 – 9 

см

, 

поки

 

вона

 

не

 

дото

-

ркнеться

 

до

 

тіла

 

хреб

-

ця

. 

Потім

, 

змістивши

 

її

 

дещо

 

вбік

  (

на

 2 – 5 

мм

), 

вводять

  80 – 100 

мл

 

0,5 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

 

на

 

ізотонічному

 

розчині

 

натрію

 

хлориду

. 

Блокада

 

черевних

 

нервів

 

та

 

пограничних

 

симпатичних

 

стовбурів

 

(

за

 

В

. 

В

. 

Мосіним

). 

У

 

надплевральну

 

клітковину

 

спереду

 

ніжок

 

діа

-

фрагми

 

вводять

 80 – 130 

мл

 0,5 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

. 

Для

 

цього

, 

обробивши

 

операційне

 

поле

, 

вколюють

 

голку

 

довжиною

  12 – 15 

см

 

під

 

кутом

 30 – 35° 

до

 

горизонтальної

 

лінії

, 

поки

 

вона

 

не

 

доторкнеть

-

ся

 

до

 

тіла

 

хребця

 

справа

 

або

 

зліва

 

спереду

 

останнього

 

ребра

 

у

 

місці

 

перетину

 

жолоба

, 

утвореного

 

підклубово

-

реберними

 

та

 

найдовшими

 

м

’

язами

 

спини

. 

Відхиливши

 

голку

 

на

  5 – 10° 

до

 

сагітальної

 

лінії

, 

натискають

 

на

 

поршень

 

шприца

 

і

 

просувають

 

її

 

до

 

моменту

 

вільного

 

витікання

 

розчину

 

в

 

надплевральну

 

клітковину

. 

Відокремлюють

 

голку

 

від

 

шприца

. 

Якщо

 

після

 

цього

 

з

 

її

 

просвіту

 

виступатиме

 

крап

-

ля

 

розчину

, 

то

 

вона

 

введена

 

правильно

.  

Блокада

 

промежинних

 

нервів

 (

за

 

І

. 

І

. 

Магдою

).

 

Вводять

 

голку

 

на

 

глибину

 1,5 – 2 

см

 

у

 

ділянці

 

сідничної

 

вирізки

 

і

, 

зміщуючи

 

її

 

вправо

 

і

 

вліво

, 

вводять

 15 – 20 

мл

 3 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

 (

рис

. 127). 

Коротка

 

блокада

 

нервів

 

вим

’

я

  (

за

 

Д

. 

Д

. 

Логвиновим

; 

рис

. 128). 

Відтісняють

 

пальцями

 

лівої

 

руки

 

вим

’

я

 

вниз

 

і

, 

виявивши

 

межу

 

між

 

вим

’

ям

 

і

 

черевною

 

стінкою

, 

вистригають

 

волоски

 

в

 

цьому

 

місці

. 

Об

-

робляють

 

операційне

 

поле

 

і

 

вводять

 

голку

 

довжиною

  10 – 12 

см

 

в

 

утворений

 

жолоб

 

між

 

основою

 

передньої

 

частки

 

вим

’

я

 

і

 

черевною

 

стінкою

, 

спрямовуючи

 

її

 

кінчик

 

на

 

колінний

 

суглоб

 

протилежного

 

боку

 

і

 

ін

’

єктують

 

у

 

надвим

’

яний

 

простір

 

ураженої

 

частки

 150 – 200 

мл

 

0,5 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

. 

При

 

ураженні

 

задніх

 

часток

 

вим

’

я

 

вводять

 

голку

 

збоку

 

його

 

зад

-

ньої

 

поверхні

, 

над

 

його

 

основою

, 

відступивши

 

на

  1 – 2 

см

 

від

 

між

-

вим

’

яної

 

борозни

 

у

 

бік

 

ураженої

 

частки

, 

просунувши

 

її

 

паралельно

 

черевній

 

стінці

 

на

 

глибину

 8 – 12 

см

. 

Для

 

збільшення

 

площі

 

конта

-

 

 

Рис

. 126. 

Новокаїнова

 

блокада

 

вим

’

я

  

(

за

 

Б

. 

А

. 

Башкіровим

): 

а

 — 

місце

 

уколу

; 

б

 — 

положення

 

голки

 

  

 

232 

кту

 

розчину

 

з

 

тканинами

 

вим

’

я

 

під

 

час

 

ін

’

єкції

 

зміщують

 

кінчик

 

го

-

лки

 

у

 

різні

 

боки

. 

При

 

блокадах

 

нервів

 

вим

’

я

 

до

 

новокаїну

 

можна

 

до

-

давати

 

антибіотики

, 

а

 

також

 

застосовувати

 

внутрішньовенні

 

вве

-

дення

 0,25 – 0,5 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

 

з

 

розрахунку

 0,1 – 0,22 

сухої

 

речовини

 

на

 100 

кг

 

маси

 

тварини

 

з

 

додаванням

  300 – 500 

тис

. 

ОД

 

антибіотиків

. 

При

 

потребі

 

повторюють

 

ін

’

єкцію

 

через

  24 – 48 

год

. 

Небажано

 

поєднувати

 

новокаїнову

 

терапію

 

із

 

застосуванням

 

суль

-

фаніламідів

, 

оскільки

 

бактеріостатична

 

ефективність

 

їх

 

при

 

цьому

 

знижується

. 

Внутрішньоаортальні

 

введення

 1 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

  (

за

 

Д

. 

Д

. 

Логвиновим

 

та

 

Н

. 

Д

. 

Вольвичем

). 

Вводять

 

голку

 

довжиною

 18 

см

 

справа

 

посередині

 

заднього

 

краю

 

четвертого

 

поперечнореберного

 

відростка

 

під

 

кутом

 25 – 30° 

до

 

медіанної

 

лінії

, 

поки

 

вона

 

не

 

доторк

-

неться

 

до

 

тіла

 

хребця

. 

Змістивши

 

кінець

 

голки

 

на

 0,5 

см

 

вправо

, 

просувають

 

її

 

углиб

 

на

 4 – 5 

см

 

і

 

після

 

появи

 

пульсуючої

 

цівки

 

крові

 

приєднують

 

до

 

голки

 

гумову

 

трубку

 

шприца

 

Жане

 

і

 

вводять

 

під

 

не

-

значним

 

тиском

 100 

мл

 

розчину

. 

Повторно

 

можна

 

ввести

 

новокаїн

 

через

 96 

год

. 

Отже

, 

залежно

 

від

 

характеру

 

запалення

 

обирають

 

ту

 

чи

 

іншу

 

схему

 

його

 

лікування

, 

дотримуючись

 

загальних

 

принципів

 

лікуван

-

ня

 

маститів

. 

Запалення

 

молочної

 

залози

 

звичайно

 

починається

 

із

 

серозного

 

маститу

. 

Це

 

найлегша

 

форма

 

цього

 

захворювання

. 

Ліку

-

вати

 

його

 

починають

 

із

 

застосування

 

холоду

, 

частого

 

здоювання

 

з

 

масажем

 

вим

’

я

, 

який

 

проводять

 

знизу

 

вверх

, 

по

 

ходу

 

лімфатичних

 

судин

; 

втирання

 

мазей

, 

теплових

 

процедур

 (

з

 3 – 5-

го

 

дня

), 

етіотроп

-

ної

 

та

 

патогенетичної

 

терапії

. 

 

 

Рис

. 127. 

Введення

 

розчину

 

но

-

вокаїну

 

в

 

ділянці

 

сідничної

 

вирі

-

зки

 

для

 

блокади

 

промежинного

 

нерва

 (

за

 

І

. 

І

. 

Магдою

) 

 

 

 

Рис

. 128. 

Коротка

 

новокаїнова

 

бл

o

када

 

правої

 

передньої

  

та

 

правої

 

задньої

 

частки

 

вим

’

я

 (

за

 

Д

. 

Д

. 

Логвиновим

) 

 

 

 

 

233 

При

 

катаральному

 

маститі

 

застосовують

 

такі

 

самі

 

прийоми

 

комп

-

лексної

 

етіотропно

-

патогенетичної

 

терапії

, 

тільки

 

масаж

 

вим

’

я

 

про

-

водять

 

зверху

 

вниз

. 

Для

 

кращого

 

розрідження

 

у

 

молочній

 

цистерні

 

згустків

 

та

 

пластівців

 

казеїну

 

у

 

неї

 

вводять

 50 – 60 

мл

 

теплого

 1 –

 2 %-

го

 

розчину

 

натрію

 

гідрокарбонату

 

і

 

здоюють

 

його

 

через

  

15 – 20 

хв

 

або

 0,25 %-

го

 

розчину

 

нашатирного

 

спирту

 

на

 

молоці

, 

легко

 

струшують

 

вим

’

я

 

для

 

повнішого

 

видалення

 

вмісту

 

з

 

нього

; 

за

 

5 – 7 

хв

 

перед

 

доїнням

 

можна

 

ввести

 

тварині

 

підшкірно

 5 – 6 

мл

 

ок

-

ситоцину

 

або

 

пітуїтрину

. 

Гнійно

-

катаральний

 

мастит

 

лікують

 

за

 

загальноприйнятою

 

схе

-

мою

, 

проводячи

 

часті

 

здоювання

  (

тільки

 

без

 

масажу

, 

з

 

попереднім

 

введенням

 

у

 

молочну

 

цистерну

 

натрію

 

гідрокарбонату

 

або

 

оксито

-

цину

 

чи

 

пітуїтрину

), 

внутрішньоцистернальні

 

введення

 

антимікро

-

бних

 

емульсій

 

або

 

суспензій

, 

антибіотикотерапію

, 

новокаїнові

 

бло

-

кади

 

нервів

 

вим

’

я

, 

втираючи

 

протизапальні

 

мазі

, 

роблячи

 

теплові

 

процедури

, 

ультразвукову

 

терапію

. 

Корів

 

з

 

абсцесами

 

вим

’

я

 

часто

 

доять

, 

у

 

них

 

змащують

 

уражену

 

чверть

 

вим

’

я

 

йод

-

гліцерином

 

або

 

камфорним

 

спиртом

, 

проводять

 

теплові

 

процедури

  (

на

 

початкових

 

стадіях

 

захворювання

), 

вводять

 

внутрішньоцистернально

, 

внутрі

-

шньом

’

язово

 

та

 

внутрішньовенно

 

антимікробні

 

засоби

. 

Поверхневі

 

абсцеси

 

розрізають

 

вертикально

 

і

 

лікують

 

за

 

прави

-

лами

 

хірургії

, 

а

 

глибокі

 — 

аспірують

 

щодня

 3 – 4 

дні

 

підряд

 

за

 

до

-

помогою

 

голки

 

та

 

шприца

 

із

 

введенням

 

у

 

порожнину

 

абсцесу

 

розчи

-

ну

 

пеніциліну

 

чи

 10 %-

го

 

спиртового

 

розчину

 

йоду

. 

Для

 

підвищення

 

загального

 

тонусу

 

організму

 

роблять

 

внутрішньовенні

 

ін

’

єкції

  

100 – 150 

мл

 40 %-

го

 

розчину

 

глюкози

, 10 %-

го

 

розчину

 

кальцію

 

хлориду

 

або

 

кальцію

 

глюконату

. 

При

 

лікуванні

 

тварин

 

з

 

флегмоною

 

вим

’

я

 

потрібно

 

пам

’

ятати

, 

що

 

прогноз

 

щодо

 

повного

 

виліковування

 

тут

 

сумнівний

, 

тому

 

лікуваль

-

ні

 

заходи

 

мають

 

бути

 

невідкладними

 

й

 

високоефективними

. 

За

 

ос

-

нову

 

можна

 

взяти

 

схему

 

лікування

 

абсцесів

 

вим

’

я

, 

акцентуючи

 

ува

-

гу

 

на

 

внутрішньоцистернальних

, 

внутрішньоартеріальних

 

та

 

внут

-

рішньоаортальних

 

введеннях

 

антибіотиків

 

у

  0,5 – 1 %-

му

 

розчині

 

новокаїну

, 

а

 

також

 

розчинів

 

сульфаніламідних

 

та

 

загальнотонізую

-

чих

 

препаратів

, 

поліпшенні

 

умов

 

утримання

, 

дієтотерапії

. 

Призначаючи

 

курс

 

лікування

 

при

 

фібринозному

 

маститі

, 

насам

-

перед

 

поліпшують

 

умови

 

утримання

 

та

 

догляду

 

за

 

твариною

, 

вилу

-

чають

 

з

 

раціону

 

соковиті

 

та

 

зменшують

 

даванку

 

концентрованих

 

кормів

. 

Через

 

кожні

  4 – 8 

год

 

обережно

 

здоюють

 

тварину

. 

Двічі

 

на

 

день

 

після

 

здоювання

 

вводять

 

внутрішньоцистернально

 

антимікро

-

бні

 

засоби

  (

мастисан

, 

мастикур

, 

мастицид

, 

пеніцилін

, 

неоміцин

 

та

 

ін

.). 

Застосовують

 

також

 

антибіотики

 

внутрішньом

’

язово

. 

На

 

почат

-

кових

 

стадіях

 

захворювання

 

для

 

зменшення

 

проникності

 

судин

 

вво

-

дять

 

внутрішньовенно

  100 – 150 

мл

 10 %-

го

 

розчину

 

кальцію

 

глю

-

 

234 

конату

 

або

 

кальцію

 

хлориду

 

чи

 

підшкірно

 5 – 6 

мл

 0,5 %-

го

 

розчину

 

прогестерону

. 

Роблять

 

внутрішньовенні

 

ін

’

єкції

 10 %-

го

 

розчину

 

нор

-

сульфазолу

  (100 – 150 

мл

), 10 %-

го

 

розчину

 

етазолу

 (100 – 150 

мл

), 

40 %-

го

 

розчину

 

глюкози

, 

внутрішньоаортальні

 

чи

 

внутрішньоарте

-

ріальні

 

введення

 1 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

 (100 

мл

), 

антибіотиків

 

у

 

80 – 100 

мл

 0,5 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

 

чи

 

ізотонічного

 

розчину

 

на

-

трію

 

хлориду

. 

Застосовують

 

блокаду

 

нервів

 

вим

’

я

 

одним

 

із

 

на

-

ведених

 

раніше

 

методів

. 

Щоб

 

прискорити

 

розсмоктування

 

ексудату

, 

на

 

шкіру

 

ураженої

 

частки

 

вим

’

я

 

наносять

 

іхтіолову

, 

камфорну

 

або

 

іншу

 

протизапальну

 

мазь

, 

роблять

 

аплікацію

 

парафіну

 

чи

 

озоке

-

риту

 

або

 

застосовують

 

іонофорез

 

з

 

використанням

 3 %-

го

 

розчину

 

калію

 

йодиду

 

чи

  200 – 300 

тис

. 

ОД

 

пеніциліну

 

на

  25 – 50 

мл

 

ізото

-

нічного

 

розчину

 

натрію

 

хлориду

 

на

 

негативному

 

полюсі

 

і

 1 – 2 %-

го

 

розчину

 

новокаїну

 

чи

 200 – 300 

тис

. 

ОД

 

стрептоміцину

 

на

 

позитив

-

ному

 

полюсі

. 

Принципи

 

лікування

 

корів

 

при

 

геморагічному

 

маститі

 

такі

 

самі

, 

як

 

при

 

інших

 

формах

 

маститу

. 

Основну

 

увагу

 

тут

 

приділяють

 

етіот

-

ропно

-

патогенетичній

 

терапії

. 

Виходячи

 

з

 

патогенезу

 

за

-

хворювання

, 

поліпшують

 

тварині

 

умови

 

утримання

 

та

 

догляду

, 

вно

-

сять

 

відповідні

 

зміни

 

в

 

раціон

 

годівлі

, 

застосовують

 

обережні

 

часті

 

здоювання

, 

бажано

 

з

 

попереднім

 

введенням

 

окситоцину

 

або

 

пітуїт

-

рину

 

підшкірно

  (5 – 6 

мл

) 

чи

 

внутрішньовенно

  3 – 4 

мл

 

у

 

розчині

 

глюкози

. 

Роблять

 

щоденні

 

протягом

  2 – 3 

днів

 

внутрішньовенні

  

ін

’

єкції

 10 %-

го

 

розчину

 

кальцію

 

хлориду

 

або

 

кальцію

 

глюконату

 

(100 – 150 

мл

), 

краще

 

разом

 

з

 40 %-

м

 

розчином

 

глюкози

, 

внутріш

-

ньоцистернальні

 

введення

 

антимікробних

 

засобів

 (

мастисан

, 

масти

-

кур

, 

мастицид

, 

розчини

 

антибіотиків

 

та

 

ін

.), 

втирають

 

у

 

шкіру

 

вим

’

я

 

протизапальні

 

мазі

; 

роблять

 

новокаїнові

 

блокади

, 

дають

 

тварині

 

сечогінні

 

та

 

послаблюючі

 

засоби

 

та

 

застосовують

 

інше

 

симптоматич

-

не

 

лікування

. 

Ефективність

 

проведеного

 

лікування

 

контролюють

 

за

 

допомогою

 

експрес

-

проб

 

на

 

мастит

 

та

 

бактеріологічних

 

досліджень

 

молока

 

че

-

рез

  5 – 7 

днів

 

після

 

закінчення

 

курсу

 

терапії

, 

а

 

також

 

постійного

 

спостереження

 

за

 

хворими

 

тваринами

. 

У

 

лікуванні

 

субклінічних

 

маститів

 

дотримуються

 

загальноприйнятих

 

принципів

 

та

 

схем

, 

за

-

стосовуючи

 

передусім

 

часті

 

здоювання

, 

масаж

, 

теплові

 

процедури

, 

введення

 

антимікробних

 

суспензій

, 

втирання

 

протизапальних

 

ма

-

зей

, 

новокаїнові

 

блокади

. 

У

 

хворих

 

на

 

мастит

 

корів

 

у

 

період

 

запуску

 

та

 

сухостою

 

ретельно

 

щоденно

 

видоюють

 

уражені

 

чверті

 

вим

’

я

 

і

 

вводять

 

внутрішньоцис

-

тернально

 

мастикур

, 

мастисан

 

А

, 

Б

, 

Е

, 

біцилін

-1, 2, 3, 

дифурол

 

А

, 

мастаерозоль

 

та

 

інші

 

препарати

 

в

 

поєднанні

 

з

 

тканинною

 

терапією

 

за

 

В

. 

П

. 

Філатовим

. 

Сприяє

 

одужанню

 

корів

 

зволоження

 

дійок

 

після

 

видоювання

 

патологічного

 

секрету

 2 %-

м

 

розчином

 

дезмолу

, 70 %-

м