ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3953
Скачиваний: 1
96
Фактори
,
що
сприяли
розвитку
освіти
.
1.
Демократична
революція
,
у
наслідок
чого
народ
отримав
змогу
впливати
на
уряд
,
тобто
неаристократичні
класи
продемонстрували
своє
намагання
приймати
участь
у
політичних
справах
.
2.
Промислова
революція
,
яка
мала
потребу
в
кваліфікованих
робітниках
,
здатних
виконувати
нові
і
складні
завдання
.
3.
Розвиток
самого
інституту
освіти
,
тобто
формування
зацікавлених
груп
,
які
претендують
на
певну
долю
суспільного
багатства
.
Якість
підготовлених
кадрів
,
їх
уміння
вирішувати
нові
завдання
залежить
від
соціальних
функцій
освіти
:
·
формування
необхідних
знань
,
професійних
навиків
;
·
відтворення
та
розвиток
соціальної
структури
суспільства
(
між
соціальним
становищем
індивідів
,
соціальних
груп
та
рівнем
їх
освіти
і
ролі
в
соціальних
переміщеннях
існує
прямий
зв
’
язок
);
·
використання
раніше
накопиченої
культури
з
метою
соціалізації
індивідів
,
формування
в
них
творчих
здібностей
;
·
підтримка
стабільності
в
суспільстві
.
Ступені
освіти
:
дошкільна
,
шкільна
,
вища
.
Форми
освіти
:
непрофесійна
і
професійна
.
Світові
тенденції
в
галузі
освіти
.
1.
Розширення
темпів
і
масштабів
вищої
освіти
.
Те
,
що
ми
називаємо
вищою
освітою
,
почалося
в
Греції
.
Знаменита
Афінська
академія
,
заснована
в
387
р
.
до
н
.
е
.
Платоном
,
проіснувала
800
років
і
була
закрита
в
529
році
за
наказом
імператора
Юстініана
,
який
побачив
у
ній
розсадник
язичництва
...
Платон
хотів
готувати
громадян
,
які
потім
можуть
створити
новий
,
освічений
правлячий
клас
.
Основними
предметами
були
етика
і
філософія
.
2.
Зміна
обсягу
знань
:
за
змістом
–
від
технічних
знань
за
окремими
предме
тами
до
найважливішої
сьогодні
цінності
,
до
вміння
орієнтуватися
в
ситуаціях
вибору
;
за
формою
–
коли
швидкість
засвоєння
подвоюється
завдяки
новим
інтенсивним
способам
роботи
в
класі
,
у
дома
з
книгою
і
комп
’
ютером
.
3.
Збільшення
різноманітних
вищих
навчальних
закладів
.
Вважалося
,
що
родоначальником
усіх
університетів
у
світі
була
філософська
,
релігійна
і
каліграфічна
школа
Карауін
,
заснована
арабами
в
місті
Фес
1000
років
тому
.
Першим
в
Європі
вважався
університет
Болоньї
,
створений
у
ХІІ
ст
.
Та
за
останніми
даними
,
родоначальником
університетів
є
інша
школа
–
у
шумерському
місті
Ур
,
яка
готувала
жреців
,
астрономів
і
писарів
ще
5500
років
тому
.
Учнів
там
вчили
не
лише
грамоті
,
але
й
мистецтву
грамотно
переписувати
старовинні
документи
,
записані
на
глиняних
табличках
.
4.
Зміцнення
позицій
акселеративного
навчання
,
тобто
пошук
,
відбір
та
вирощування
обдарованих
дітей
,
надання
їм
можливості
отримувати
найкращу
освіту
,
а
потім
розповсюдити
виправданий
метод
навчання
на
інші
навчальні
заклади
і
підтягнути
їх
до
рівня
перших
.
Цей
пошук
обумовлений
уповільненням
прогресу
і
погіршенням
управління
через
нестачу
розумних
людей
,
які
втілюють
у
собі
такі
якості
як
розум
,
рішучість
,
ерудиція
,
передбаченість
наслідків
своїх
рішень
.
97
Уже
багато
країн
вкладають
кошти
в
дослідження
під
загальною
назвою
“
Пробудження
генія
і
вирощування
освіченої
людини
”.
Слід
зазначити
,
що
у
світі
окрім
вказаного
нового
,
існують
ще
два
досить
розвинених
напрями
:
спеціалізована
освіта
(
музична
,
фізико
-
математична
,
танцювальна
,
релігійна
,
спортивна
тощо
)
й
освіта
соціально
ущемлених
дітей
(
хворих
,
сиріт
,
інвалідів
).
Прояви
глобальної
кризи
освіти
:
-
криза
соціалізації
,
класична
система
освіти
не
здатна
забезпечити
опанування
молоддю
всієї
множини
майбутніх
соціальних
ролей
,
вирішити
проблему
її
безболісної
адаптації
до
реальності
,
подолання
девіантної
поведінки
та
маргінального
існування
;
-
зростання
розриву
між
освітою
і
культурою
.
Традиційна
освіта
та
практика
навчання
дозволяє
в
основному
надбати
знання
,
але
не
цінності
духовної
культури
,
які
включаються
в
освіту
у
вигляді
еклектичних
сурогатів
і
не
забезпечують
наслідування
в
духовному
зв
’
язку
поколінь
;
-
відставання
освіти
від
науки
,
яка
в
ХХ
ст
.
кардинально
змінилася
у
фундаментальному
та
спеціальному
аспектах
,
що
знижує
авторитет
знання
та
мотивацію
до
навчання
;
-
дисфункції
сучасних
освітянських
систем
,
що
не
відповідають
соціальним
очікуванням
людей
у
суспільстві
;
-
критика
традиційної
парадигми
освіти
,
орієнтованої
на
техно
-
кратичні
й
конформістські
цінності
,
яку
можна
зустріти
в
сучасній
соціологічній
,
педагогічній
і
філософській
літературі
.
Освіта
в
Україні
базується
на
засадах
гуманізму
,
демократії
,
національної
самосвідомості
,
взаємоповаги
між
народами
.
Принципи
державної
національної
освітньої
політики
:
·
випереджальний
характер
розвитку
системи
освіти
в
житті
суспільства
;
·
координація
розвитку
освіти
і
науки
;
·
фундаментальність
освітньої
підготовки
;
·
демократизація
освітнього
процесу
та
лібералізація
школи
;
·
пріоритетність
загальнолюдських
цінностей
;
·
гуманізація
освіти
;
·
світський
характер
;
·
органічне
поєднання
з
національною
культурою
,
історією
,
народними
традиціями
;
·
найширше
впровадження
в
освітній
процес
державної
мови
та
повне
задоволення
національних
та
освітніх
потреб
усіх
народів
,
що
проживають
в
Україні
;
·
інтеграція
у
світову
систему
освіти
;
·
цілісність
та
наступність
освітянської
діяльності
;
·
безпреривність
освіти
,
ступневість
підготовки
фахівців
;
·
динамічність
,
саморегуляція
і
самооновлення
системи
.
Наша
держава
знаходиться
в
центрі
європейських
культур
,
на
кордоні
Сходу
і
Заходу
,
ісламу
і
християнства
.
Активне
включення
в
освітній
оборот
культури
і
наукових
цінностей
,
що
тривалий
час
не
сприймалися
ідеологією
комуністичного
виховання
.
98
Багатоваріантність
у
підходах
до
вирішення
одних
і
тих
же
проблем
,
що
пояснюється
невизначеністю
в
ідеологічній
політиці
держави
.
Формується
покоління
керівників
освітніх
закладів
,
педагогічних
робітників
в
яких
відсутній
догматизм
попередніх
ідеологічних
доктрин
.
Комерціалізація
освіти
.
Зниження
якості
педкадрів
,
що
пов
’
язано
з
їх
плинністю
,
зокрема
і
низькою
платнею
.
У
розвинутих
країнах
доходи
викладачів
перевищують
заробітки
представників
інших
професій
.
В
Англії
зарплата
педагогів
на
21 %
вище
середньої
по
країні
,
в
Японії
–
на
26 % ,
а
в
Німеччині
–
майже
в
півтора
рази
.
Без
перешкод
здійснюється
експансія
закордонних
релігійних
місій
,
фірм
,
політичних
і
громадських
об
’
єднань
,
віри
тощо
.
Відбувається
переорієнтація
в
підготовці
кваліфікованих
кадрів
–
від
“
технарів
”
та
“
природників
”
до
спеціалістів
соціально
-
гуманітарного
профілю
.
Не
враховуються
в
необхідному
масштабі
Міжнародні
стандарти
освіти
і
Конвенції
Ради
Європи
:
по
взаємо
визнанню
дипломів
і
атестатів
,
наполегливо
впроваджується
в
життя
рішення
про
збільшення
наповненості
класів
та
тривалості
і
без
того
дуже
тривалих
канікул
.
Повернулися
до
заохочення
заочної
освіти
,
але
вечірня
в
державному
секторі
ліквідована
.
Скорочення
кількості
державних
навчальних
закладів
і
діючого
професорсько
-
викладацького
складу
до
30 %
(
щорічно
вищу
школу
залишають
майже
2000
докторів
і
кандидатів
наук
).
Громіздка
бюрократична
процедура
по
ліцензуванню
і
акредитації
недержавних
вищих
навчальних
закладів
.
Недостатнє
фінансування
,
на
потреби
освіти
виділено
приблизно
30 %
від
необхідної
суми
.
Уроки
реформування
вищої
школи
в
розвинутих
країнах
:
·
невдачі
в
реформуванні
завжди
призводили
до
підвищення
жорсткості
системи
освіти
,
посилення
опору
інноваціям
,
скептичного
ставлення
до
проектів
змін
;
·
самооновлення
і
перебудова
системи
освіти
з
надр
існуючих
навчальних
закладів
та
органів
державного
управління
практично
неможливі
тому
,
що
її
працівники
,
як
правило
,
є
головним
гальмом
трансформації
;
·
лише
збільшення
капіталовкладень
у
діючу
систему
освіти
без
її
принципових
змін
,
закінчується
загальним
зниженням
її
ефективності
.
Виховання
в
системі
забезпечення
гуманітарної
безпеки
України
Суспільство
завжди
зацікавлене
,
щоб
його
громадяни
були
розумними
і
вихованими
.
Виховання
громадянина
починається
з
дитинства
.
Діти
відчувають
на
собі
всю
складність
соціальних
проблем
:
це
і
життя
за
рискою
бідності
,
і
руйнування
сімей
,
і
невпевненість
у
завтрашньому
дні
.
У
сучасних
дітей
спостерігається
повна
байдужість
до
навчання
,
настороженість
до
дорослих
,
у
них
відсутні
джерела
суспільної
та
емоційної
підтримки
.
Як
наслідок
–
дитина
замикається
в
собі
і
стає
нелюдимою
.
У
масштабах
країни
,
це
призводить
до
бездуховності
,
підліткової
злочинності
,
насилля
,
алкоголізму
.
Та
ситуація
не
настільки
безнадійна
.
Вакциною
від
соціальних
бід
є
“self-
esteem”.
Ця
система
допомагає
становленню
особистості
,
вихованню
соціальної
відповідальності
,
почуття
гідності
,
виробленню
позитивної
самооцінки
.
Виховну
систему
“self-esteem”
було
створено
25
років
тому
в
США
,
а
сьогодні
вона
вже
стала
міжнародною
.
На
її
основі
розробляються
програми
в
45
країнах
світу
,
нею
99
охоплено
більше
двох
млн
.
дітей
,
а
в
10
штатах
її
визнано
національною
.
У
1990
році
було
створено
Міжнародну
Раду
по
“self-esteem”.
Складові
елементи
системи
“self-esteem”
1.
Створення
для
дитини
атмосфери
безпеки
,
впевненості
в
оточуючих
людях
,
що
допомагає
подолати
комплекси
,
сприймати
свою
індивідуальність
.
2.
Виховання
почуття
приналежності
до
групи
,
сім
’
ї
,
колективу
,
нації
,
народу
,
людства
.
Людина
повинна
знати
,
що
в
неї
є
група
осіб
,
на
яку
вона
може
опертися
,
де
її
підтримають
,
захистять
.
3.
Формування
почуття
відповідальності
за
перші
прийняті
рішення
,
що
допоможе
самовдосконаленню
,
умінню
формувати
життєву
мету
,
оцінювати
її
та
шукати
шляхи
для
реалізації
.
4.
Розвиток
почуття
компетентності
,
уміння
знаходити
й
удосконалювати
саме
ті
навики
і
риси
,
завдяки
яким
можна
стати
дійсним
професіоналом
.
5.
Вироблення
вміння
вчитися
на
помилках
,
впевненості
у
своїх
силах
і
здібностях
.
ü
Освіта
–
основа
духовного
,
соціального
,
економічного
,
культурного
розвитку
суспільства
і
держави
.
ü
Освіта
–
це
соціальний
інститут
,
який
готує
кадри
,
необхідні
для
свого
власного
відтворення
і
розвитку
,
тому
приведення
системи
освіти
у
відповідність
з
науковим
розвитком
і
новими
суспільними
потребами
–
суттєва
проблема
соціальної
дійсності
.
ü
Функціонування
та
розвиток
системи
освіти
вимагає
утвердження
до
неї
нового
ціннісного
ставлення
,
адже
в
умовах
зростаючої
міжнародної
конкуренції
вона
стає
однією
з
найважливіших
умов
незалежного
економічного
існування
,
збереження
статусу
країни
,
могутнім
прискорювачем
соціальних
змін
,
фактором
культури
.
ü
Освіта
–
самоцінність
тому
,
що
задовольняє
певні
індивідуальні
потреби
–
потреби
в
знаннях
,
залученні
до
культури
,
інтелектуальному
розвитку
.
Одночасно
освіта
–
це
цінність
,
тому
що
є
необхідною
хоча
і
не
єдиною
умовою
,
задоволення
інших
індивідуальних
потреб
.
ü
Соціальна
практика
вимагає
формування
особистості
,
яка
здатна
швидко
переорієнтуватися
і
адаптуватися
до
нових
умов
.
Завдання
освіти
полягає
не
тільки
в
тому
,
щоб
надати
знання
,
а
,
перш
за
все
,
у
формуванні
в
людей
уміння
шукати
,
організовувати
і
використовувати
знання
.
ü
Розрив
між
наукою
і
освітою
призводить
до
втрати
мотивації
,
рушійної
сили
і
кадрової
підтримки
науки
.
ü
Основним
принципом
національної
безпеки
у
сфері
освіти
і
виховання
є
принцип
формування
єдності
загальнонаціонального
інтересу
всіх
громадян
держави
.
Соціологія
науки
–
галузь
соціології
,
яка
вивчає
динаміку
науки
і
її
взаємини
із
суспільством
,
а
також
динаміку
і
соціальні
аспекти
наукової
діяльності
на
рівні
окремих
вчених
колективів
і
суспільства
.
У
30 –
і
роки
ХХ
століття
завдяки
дослідженням
Еміля
Дюркгейма
,
Макса
Вебера
,
Пітирима
Сорокіна
й
класичної
праці
Роберта
Мертона
«
Наука
техніки
і
суспільство
в
Англії
Х
11
століття
»
сформульована
соціологічна
концепція
науки
.
100
Розвиток
науки
визначається
п
’
ятьма
соціологічними
нормами
:
·
універсалізмом
,
тобто
результати
науки
належать
усім
,
·
розумним
скептицизмом
,
піддаючи
всі
і
вся
сумніву
,
·
безкорисливістю
,
тобто
наукою
займаються
заради
її
самої
,
·
раціоналізмом
,
тобто
прагнення
до
узагальненого
знання
,
·
емоційним
нейтралітетом
.
У
70 –
х
роках
у
книзі
Томаса
Куна
«
Структура
наукових
революцій
»
наука
розглядається
як
чистий
зразок
,
сприйнятий
науковим
співтовариством
.
Наука
–
це
соціальний
інститут
,
який
забезпечує
виробництво
,
накопичення
знань
,
а
також
їх
використання
в
практичній
діяльності
.
Функціонування
науки
регулюється
сукупністю
обов
’
язкових
норм
та
цінностей
,
які
включають
в
себе
:
універсалізм
–
переконаність
в
об
`
єктивності
та
незалежності
положень
науки
від
суб
’
єктів
;
загальність
–
знання
повинно
бути
загальним
досягненням
;
безкорисливість
–
заборона
на
використання
науки
в
особистих
інтересах
;
організований
скептицизм
–
відповідальність
вченого
за
свої
оцінки
праці
роботи
колег
.
Основні
форми
вдосконалення
науки
і
техніки
Еволюційна
форма
розвитку
–
вдосконалення
традиційних
видів
техніки
,
технологій
і
наукових
методів
,
тобто
переважають
кількісні
і
,
лише
частково
,
якісні
зміни
в
розвитку
науки
і
техніки
.
При
переході
економіки
на
інтенсивний
шлях
розвитку
,
науково
-
технічний
прогрес
все
в
більшій
мірі
проявляється
в
революційній
формі
.
Революційна
форма
розвитку
НТП
–
означає
появу
принципово
нових
видів
техніки
,
фундаментальних
наукових
відкриттів
та
їх
практичного
застосування
.
Комбінована
форма
–
чередування
еволюційного
розвитку
науки
і
техніки
з
революційними
зрушеннями
через
порівняно
нетривалий
час
(
характерно
для
ХХ
ст
.).
Науково
-
технічна
політика
в
Україні
повинна
формуватися
з
урахуванням
слідуючих
особливостей
науки
:
1.
Місце
і
роль
фундаментальних
досліджень
,
які
проводяться
з
метою
пізнання
об
’
єктивних
законів
розвитку
природи
і
суспільства
,
розширення
знань
про
навколишній
світ
і
з
`
ясування
шляхів
їх
використання
,
фундаментальні
дослідження
є
основою
для
всіх
інших
форм
і
етапів
науково
-
технічної
діяльності
.
2.
Кінцеві
практичні
результати
наукової
діяльності
по
часу
,
як
правило
,
значно
віддалені
від
цієї
діяльності
.
Фундаментальний
пошук
повинен
на
8-10
років
випереджати
виконання
досліджень
і
розробок
.
3.
Наукова
продукція
має
здатність
тиражуватися
без
повторення
основних
витрат
на
її
створення
,
що
ускладнює
процедуру
встановлення
цін
.
4.
Кредитори
науки
повинні
знати
її
пошуковий
характер
і
ризикувати
разом
із
вченими
.
5.
Результати
наукової
діяльності
далеко
не
завжди
мають
економічний
зміст
.
Багато
з
них
направлені
на
вирішення
не
економічних
проблем
–
у
культурі
,
охороні
здоров
`
я
,
охороні
природи
,
забезпеченні
обороноздатності
країни
.
Потрібно
розробляти
методи
оцінки
ефективності
таких
результатів
.