ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3957
Скачиваний: 1
86
Для
українського
суспільства
проблемою
номер
один
може
стати
зловживання
наркотиками
.
За
даними
комітету
по
боротьбі
зі
СНІДом
,
більше
70
відсотків
випадків
зараження
відбувається
серед
наркоманів
.
Які
ж
причини
вживання
наркотиків
молоддю
?
1.
Фактор
“
аномії
”,
яка
викликана
тим
,
що
в
культурі
існують
суспільно
-
схвалені
цінності
,
перш
за
все
матеріального
характеру
,
які
дуже
важко
досягти
дозволеним
шляхом
.
Як
наслідок
,
людина
або
використовує
недозволені
способи
,
або
відмовляється
від
домінуючих
цінностей
,
тому
вживання
наркотиків
–
це
зручний
спосіб
забуття
.
2.
Наркотична
субкультура
має
свої
стійкі
міфи
,
тобто
для
підлітків
це
може
означати
входження
у
світ
дорослих
або
“
протест
проти
суспільства
”,
або
“
пізнання
самого
себе
”, “
самоствердження
”.
3.
Проблема
проведення
вільного
часу
,
яка
означає
,
що
повноцінно
важко
відпочити
,
адже
для
більшості
молоді
сучасні
кафе
і
дискотеки
недоступні
;
у
буденній
культурі
українського
суспільства
дуже
міцна
традиція
пасивного
проведення
дозвілля
,
основаного
на
вживанні
“
легального
наркотику
” –
алкоголю
.
Тому
часто
молода
людина
орієнтується
на
розслаблення
за
допомогою
хімічних
речовин
ще
з
сім
’
ї
.
Спеціалісти
вважають
єдиним
засобом
протистояння
наркоманії
–
розробку
гнучкої
і
міцної
системи
профілактики
і
соціальної
реабілітації
людей
,
які
вживають
наркотики
,
в
поєднанні
з
декриміналізацією
наркотиків
(
відміна
кримінального
переслідування
людей
,
які
вживають
наркотики
),
але
в
Україні
існує
ряд
факторів
,
що
ускладнюють
процес
протидії
розповсюдженню
наркотиків
.
ü
Високий
рівень
агресивності
населення
до
споживачів
наркотиків
,
як
наслідок
–
людині
легше
продовжувати
їх
вживати
,
ніж
спробувати
покінчити
з
цією
пристрастю
.
ü
Недостатній
рівень
фінансування
установ
,
що
займаються
лікуванням
і
профілактикою
наркоманії
.
ü
Нерозвиненість
в
Україні
різних
форм
соціальної
реабілітації
наркоманів
та
дефіцит
кваліфікованих
кадрів
,
перш
за
все
,
психологів
і
соціальних
робітників
;
відсутність
продуманої
програми
профілактики
наркоманії
серед
підлітків
.
Найдавніше
значення
поняття
“
покоління
”
біолого
-
генеалогічне
:
покоління
–
це
ланка
в
ланцюзі
походження
від
спільного
предка
,
а
міжпоколінні
відносини
–
це
відносини
між
батьками
і
дітьми
,
предками
і
нащадками
,
тому
в
стародавніх
текстах
це
поняття
вживається
в
генеалогічному
розумінні
(
прокляття
,
що
діють
до
“
четвертого
коліна
”
або
у
визначенні
сучасників
і
ровесників
).
Вперше
поняття
цього
соціального
явища
стає
предметом
теоретичного
аналізу
соціальної
філософії
в
ХІХ
ст
.
Саме
тоді
і
виділилися
дві
орієнтації
(
теорії
).
1.
Позитивістська
намагається
надати
поколінню
об
’
єктивне
,
кількісно
-
вимірюване
визначення
.
Німецький
статистик
Г
.
Рюмелін
вводить
кількісне
поняття
тривалості
покоління
–
вікова
середня
різниця
між
батьками
і
дітьми
в
даний
період
,
яка
неоднакова
в
різних
країнах
і
залежить
від
середньої
тривалості
життя
,
народжуваності
тощо
.
Французький
юрист
Ж
.
Дромель
виділяє
поняття
політичного
покоління
,
панування
якого
триває
16
років
,
після
чого
влада
переходить
до
нового
покоління
.
Протягом
цього
терміну
наступне
покоління
завершує
свою
політичну
освіту
та
починає
критику
свого
попередника
і
соціальний
ідеал
нового
покоління
протистоїть
у
певній
мірі
ідеалу
свого
попередника
.
87
2.
Романтично
-
історична
– (
гуманітарна
)
орієнтація
зосередила
головну
увагу
на
суб
’
єктивній
,
духовно
-
символічній
спільності
.
Покоління
–
це
не
лице
певний
часовий
інтервал
(
приблизно
30
років
),
але
й
духовна
єдність
,
спільність
ідей
і
діяльності
.
Це
люди
,
які
виросли
в
один
час
,
пов
’
язані
спільністю
соціальних
переживань
,
що
породжує
спільний
тип
сприйняття
і
тип
особистості
.
Тривалість
покоління
залежить
від
швидкості
історичного
оновлення
і
від
типу
протікання
процесу
:
різні
революційні
зміни
,
створюючи
свого
роду
травматичний
ефект
,
посилюють
відчуття
міжпоколінних
відмінностей
,
а
поступові
не
помічаються
і
не
одразу
символізуються
в
культурі
.
Англійський
вчений
О
.
Лоренц
сформулював
закон
“
трьох
поколінь
”:
одиниця
періодизації
історії
–
століття
,
яке
є
хронологічним
вираженням
духовної
і
матеріальної
приналежності
до
трьох
людських
поколінь
.
Німецький
соціолог
К
.
Маннгейм
у
статті
“
Проблема
поколінь
” (1926
р
.)
намагається
поєднати
вказані
підходи
.
Члени
будь
-
якого
даного
покоління
можуть
приймати
участь
лише
в
хронологічно
обмеженому
відрізку
історичного
процесу
,
тому
необхідно
постійно
передавати
накопичений
культурний
спадок
.
Перехід
від
покоління
до
покоління
–
це
послідовний
процес
,
але
його
форми
і
характер
бувають
різними
.
Маннгейм
виводить
три
самостійних
поняття
.
1.
Поколінне
становище
–
поколінний
статус
,
місце
,
що
займають
люди
певного
віку
в
даному
суспільстві
,
мов
би
потенційні
можливості
.
2.
Поколінний
взаємозв
’
язок
–
актуальне
покоління
,
асоціація
,
в
основі
якої
подібність
життєвих
проблем
та
інтересів
,
що
виникають
з
однаковості
становища
.
3.
Поколінна
єдність
–
передбачає
усвідомлення
своєї
поколінної
спільності
і
вироблення
відповідної
самосвідомості
,
спільних
ідеалів
та
діяльності
.
На
початку
70-
х
років
з
’
являються
перші
теорії
,
присвячені
конфлікту
поколінь
.
Американський
соціолог
Л
.
Фойєр
писав
,
що
“
конфлікт
поколінь
є
універсальною
темою
людської
історії
”,
але
витоки
цієї
боротьби
пояснюються
по
-
різному
.
Одні
автори
роблять
посилання
на
Фрейда
,
вважаючи
,
що
в
основі
всіх
міжпоколінних
конфліктів
лежить
суперництво
між
батьком
і
сином
(
конфлікт
полягає
в
тому
,
що
підліток
намагається
зайняти
в
суспільстві
місце
свого
батька
і
взагалі
старших
“
соціальних
батьків
”).
Інші
(
Ж
.
Мандель
)
обґрунтовують
модель
“
кризи
поколінь
”.
Це
означає
,
що
юнак
не
суперничає
з
батьком
,
а
повністю
відкидає
його
як
взірець
,
відмовляючись
від
свого
соціально
-
культурного
спадку
.
К
.
Лоренц
стверджує
,
що
“
ворожнеча
між
поколіннями
”
має
етологічні
корені
.
Сучасний
стан
суспільства
,
на
його
думку
,
це
масовий
невроз
,
обумовлений
тим
,
що
в
сучасної
людини
порушені
механізми
,
які
відповідають
за
підтримку
рівноваги
між
задоволеннями
і
турботами
.
Труднощі
і
перепони
,
необхідні
людині
для
виживання
,
які
змушували
людину
здійснювати
дії
зникли
.
Як
наслідок
–
вимога
негайного
задоволення
всіх
побажань
,
нетерплячка
,
празність
,
емоційне
і
духовне
жебрацтво
.
Оскільки
все
це
розповсюджено
серед
молоді
,
то
суспільству
загрожує
розрив
культурної
традиції
.
Ненависть
до
старих
поколінь
виключає
будь
-
яку
комунікацію
,
що
робить
її
“
сліпою
”
і
“
створює
загрозу
ескалації
ворожнечі
”.
Концепція
М
.
Міде
пов
’
язує
міжпоколінні
відносини
з
темпами
науково
-
технічного
розвитку
і
певним
типом
сімейної
орієнтації
.
Типи
культури
міжпоколінних
відносин
.
88
Постфігуративна
–
цей
тип
культури
переважає
в
патріархальному
суспільстві
,
яке
орієнтоване
на
досвід
попереднього
покоління
.
Це
означає
,
що
діти
вчаться
у
своїх
предків
.
Взаємовідносини
вікових
верств
жорстоко
регламентовані
,
кожен
знає
своє
місце
.
Традиційне
суспільство
живе
,
мовби
поза
часом
.
Конфігуративна
–
діти
і
дорослі
вчаться
,
перш
за
все
,
у
сучасників
різних
за
віком
і
за
досвідом
.
У
вихованні
вплив
батьків
урівноважується
впливом
однолітків
.
Це
призводить
до
зростання
значення
юнацьких
груп
,
до
появи
особливої
молодіж
-
ної
культури
.
Поява
цього
типу
культури
обумовлена
прискореним
темпом
технічного
і
соціального
розвитку
,
коли
досвіду
попередніх
поколінь
не
вистачає
.
Цей
тип
культури
орієнтується
на
сучасників
.
Префігуративна
–
дорослі
також
навчаються
у
своїх
дітей
.
Цей
тип
культури
орієнтується
на
майбутнє
.
Поява
обумовлена
тим
,
що
минулий
досвід
не
лише
недостатній
,
але
часто
стає
шкідливим
,
заважає
сміливим
і
прогресивним
підходам
до
вирішення
нових
неіснуючих
проблем
.
Таким
чином
,
у
трактуванні
міжпоколінних
відносин
у
соціально
-
культурній
літературі
існує
дві
позиції
:
ü
“
великий
розрив
”
між
поколіннями
,
він
постійно
зростає
,
конфлікт
поколінь
мав
місце
завжди
;
ü
“
нічого
нового
”,
тобто
уявлення
про
міжпоколінні
відмінності
ілюзорні
,
конфлікт
поколінь
існує
лише
в
уяві
.
Глибокі
протиріччя
між
поколіннями
розкрив
пострадянський
період
.
Дітям
не
прививалося
ні
бажання
до
праці
,
ні
усвідомлення
жорстокої
,
але
природної
залежності
елементарного
виживання
від
особистої
ініціативи
і
трудових
зусиль
.
Це
призвело
до
появи
утриманських
претензій
дітей
до
батьків
,
які
покірно
утримували
їх
все
життя
,
а
ті
приймали
все
це
за
норму
.
Але
поступово
утриманство
переходить
у
відкрите
здирство
і
виходячи
з
батьківської
домівки
на
вулицю
,
отримує
кримінальний
характер
.
2.
Неформальні
об
’
єднання
молоді
.
Прояви
девіації
в
поведінці
молоді
.
У
сучасному
західному
суспільстві
молодіжна
культура
дуже
різноманітна
,
але
домінуючою
є
масова
,
що
активно
пропагується
ЗМІ
та
створюється
іміджмейкерами
великих
компаній
,
які
усвідомлюють
вигоду
бізнесу
у
сфері
молодіжної
моди
.
Ідол
такої
культури
–
гарні
хлопець
або
дівчина
.
Вони
вміють
добре
відпочивати
,
модно
вдягатись
,
орієнтуються
на
популярних
виконавців
і
ніколи
не
ставлять
під
сумнів
домінуючі
в
суспільстві
цінності
.
Окрім
масової
культури
,
існують
також
субкультури
.
Причина
появи
:
незадоволення
їх
носіїв
масовою
молодіжною
культурою
через
їх
расову
приналежність
,
матеріальна
незабезпеченість
,
високі
інтелектуальні
вимоги
тощо
.
Молодіжні
субкультури
–
одне
з
повноцінних
культурних
явищ
сучасних
суспільств
.
Вони
одночасно
можуть
бути
головною
біллю
для
поліції
,
джерелом
натхнення
для
модельєрів
,
пріоритетним
сегментом
ринку
для
компаній
.
Виділяють
слідуючі
субкультури
:
·
“
растафарі
” (
кін
. 80-
х
рр
.)
пізніше
хіп
-
хоп
культура
,
їх
знають
на
ринку
як
“
реп
-
культуру
”;
·
культура
ГЕТТО
;
·
“
чиканос
” –
культура
мексиканської
молоді
в
США
;
·
“
кампусів
” –
культура
університетських
містечок
;
89
·
“
рейв
” –
культура
нічних
клубів
.
Більшість
субкультур
досить
сильно
політизовані
,
як
правило
,
у
крайніх
проявах
:
“
панки
”
–
молодь
на
анархістських
позиціях
, “
субкультура
національних
меншин
”
–
займають
активну
позицію
;
“
бритоголові
”
–
сповідують
расизм
і
фашизм
,
хоч
є
“
червоні
бритоголові
”
–
маоїстського
напряму
,
“
автономи
”
або
“
хаоти
”
–
їх
ядро
складають
вихідці
із
бідних
районів
,
що
виступають
за
ліворадикальний
спосіб
вирішення
соціальних
проблем
,
а
їх
ідея
–
створення
постійного
і
зростаючого
товариства
людей
,
які
протистоять
буржуазній
культурі
.
Це
спроба
створити
безвладні
відносини
між
людьми
.
Слід
зазначити
,
що
західні
субкультури
мають
досить
міцну
інфраструктуру
:
систему
клубів
,
спеціалізованих
магазинів
своїх
фанзинів
(
молодіжних
журналів
),
молодіжних
кафе
,
лейблів
(
невеликих
незалежних
студій
звукозапису
),
навіть
галереї
і
видавництва
.
Етапи
становлення
молодіжної
культури
в
Україні
:
1.
Радянські
стиляги
–
культура
яких
була
нечисленна
і
зосереджена
у
великих
містах
.
Державні
структури
сприймали
їх
як
прояв
ворожого
впливу
Заходу
і
ставились
до
них
не
примирливо
.
2.
Хіппі
(
поч
. 70-
х
рр
.) –
були
не
такі
численні
як
на
Заході
,
але
залишили
після
себе
величезний
пласт
культури
альтернативної
радянському
офіціозу
.
3.
Неформальні
молодіжні
групи
(
сер
. 80-
х
рр
.) –
викликані
до
життя
перебудовою
,
не
задоволені
діяльністю
комсомолу
.
4.
Кримінальна
культура
“
бригад
”
(90-
ті
рр
.) –
це
колишні
“
панки
”
та
носії
дворової
культури
,
що
повністю
переродилися
в
90-
х
роках
.
5.
Субкультура
української
мовної
інтелектуальної
молоді
(90-
ті
рр
.) –
причини
появи
якої
,
ще
не
подолана
маргінальність
української
мови
.
Саме
тому
україномовність
є
її
стрижнем
,
причиною
відносної
згуртованості
.
Ця
культура
не
чисельна
,
концентрується
в
Західній
Україні
та
Києві
,
а
її
представники
досить
активні
і
намагаються
реалізувати
себе
в
науці
і
мистецтві
.
6.“
Рейв
” –
культура
завезена
з
Москви
(1995)
демонстративно
спрямована
на
відпочинок
,
танці
.
Поки
що
“
рейвери
” –
це
золота
молодь
,
що
має
гроші
,
бо
“
рейв
-
вечірки
”
досить
коштовний
вид
відпочинку
.
7. “
Бритоголові
” –
культура
спрямована
на
епатаж
,
а
її
носії
–
молодь
спальних
районів
.
Декламують
про
свою
нацистську
спрямованість
,
щоправда
,
нацистська
ідеологія
сприймається
ними
на
рівні
нецензурних
висловів
про
євреїв
і
чорношкірих
,
малювання
свастик
.
8.
Культура
панків
–
існує
в
нас
лише
у
сфері
музики
.
9. “
Автономи
”.
Її
основа
–
студенти
,
а
також
частина
прихильників
альтернативної
музики
і
української
анархістської
молоді
,
яка
реалізує
себе
в
мистецтві
,
графіці
, “
хепінгах
” (
імпровізовані
театралізовані
вистави
).
Вони
мають
тісні
контакти
із
своїми
однодумцями
в
Східній
Європі
і
Німеччині
.
10. “
Опіумна
наркотична
субкультура
” –
обумовлена
напівпідпільною
активністю
молоді
,
стрижень
і
головний
фактор
її
згуртованості
,
це
споживання
опійних
наркотиків
(
від
“
ширки
”
до
героїну
).
Існує
свій
досить
високий
рівень
самосвідомості
,
свої
міфи
, “
сленги
”.
Ця
культура
активно
розвивається
на
Півдні
,
Сході
,
у
Центрі
України
,
в
Києві
.
Її
носії
–
діти
із
забезпечених
або
бідних
сімей
.
90
Причина
появи
–
відсутність
перспектив
для
молоді
в
сучасному
суспільстві
,
не
можливість
повноцінно
провести
вільний
час
без
великих
грошових
витрат
.
Питання
для
самоконтролю
:
1.
Виявіть
основні
риси
молоді
як
соціально
–
демографічної
групи
.
Чи
існують
проблеми
соціалізації
молоді
в
сучасній
Україні
?
2.
Проаналізуйте
,
які
цінності
домінують
в
свідомості
сучасної
молоді
?
Розкрийте
поняття
та
наведіть
приклади
молодіжної
субкультури
.
3.
Проаналізуйте
стратегії
входження
молоді
в
суспільне
життя
.
Дайте
характеристику
поняття
«
соціальна
зрілість
молоді
»
та
наведіть
приклади
із
сьогодення
.
4.
В
чому
причини
існування
неформальних
молодіжних
організацій
.
На
основі
аналізу
результатів
власних
спостережень
,
встановіть
соціальний
статус
учасників
цих
організацій
.
5.
Проаналізуйте
,
в
чому
сутність
девіантної
поведінки
молоді
.
На
основі
власних
спостережень
,
встановіть
причини
девіантної
поведінки
молоді
в
сучасній
У
Шлюбний
союз
не
заснований
на
коханні
–
злочинний
союз
.
Г
.
Сенкевич
Золоте
правило
шлюбного
життя
–
терпіння
та
поклаж
-
ливість
.
Е
.
Смаілс
Родина
–
один
з
шедеврів
природи
.
Сантаяна
Без
освіти
люди
і
брутальні
,
і
бідні
і
нещасні
.
М
.
Чернишевський
Виховання
–
велика
справа
:
ним
вирішується
участь
люди
-
ни
.
В
.
Белінський
Істинна
наука
не
знає
ні
симпатій
,
ні
антипатій
:
єдина
її
мета
–
істина
.
І
.
Грове
Лекція
№
10
«
Соціологія
гуманітарної
сфери
.
Соціологія
права
та
громадської
думки
.
Соціологія
сім
`
ї
та
гендерна
соціологія
».