Файл: gigiena_modul.docx

40.Показники,що характеризують епідемічну безпечність води(сан.-мікробіологічні і сан.-хім. Показники) їх гігієнічне значення.Показники, що характеризують епідемічну безпечність води, поділяються на 2 під­групи: санітарно-мікробіологічні та санітарно-хімічні показники.Санітарно-мікробіологічні показники епідемічної безпечності води. Критерієм без­печності води в епідемічному плані є відсутність патогенних мікроорганізмів - збудників інфекційних хвороб. Тому оцінку епідемічної безпечності води проводять шляхом непрямої індикації можливої присутності збудника, для чого використо­вують два непрямих санітарно-мікробіологічних показники - загальне мікробне число (ЗМЧ) і вміст санітарно-показових мікроорганізмів.ЗМЧ- це кількість колоній, які виростають при посіві 1 млводи на 1,5 % м’ясо-пептонний агар після 24 годвирощування за температури 37 °С.Дуже важливим є виявлення у воді бактерій групи кишкової палички (БГКП), які містяться у випорожненнях людини і тварин. До БГКП належать бактерії родів Echerihia, Enterobacter, Klebsiella, Citrobacter та інші представники родини Enterobacteriaceae, які являють собою грамнегативні палички, не утворюють спор і капсул, зброджують глюкозу і лактозу з утворенням кислоти і газу при температурі 37 °С протягом 24—48 год і не мають оксидазної активності. Селективним для БГКП є поживне середовище Ендо, на якому БГКП ростуть у вигляді темно-червоних колоній з металевим блиском (Е. соїі), червоних без блиску, рожевих або прозорих з червоним центром або краями колоній.Наявність БГКП у воді свідчить про колишнє фекальне забруднення і відповідно - про можливу контамінацію води патогенними мікроорганізмами кишкової групи. Кількісно на­явність БГКП характеризується двома показниками: індексом БГКП і титром БГКП. Індекс БГКП (колі-індекс) - це кількість бактерій групи кишкових паличок в 1 л води, титр БГКП (колі-титр) - це найменша кількість досліджуваної води в мл, в якій виявляють одну БГКП.Санітарно-хімічні показники епідемічної безпечності води свідчать насамперед про наявність у воді органічних речовин та продуктів їх руйнування, що опосередковано свідчить про ймовірність її епідемічної небезпеки. Це спостерігається при забрудненні води водойм господарсько-побутовими стічними водами, стоками тваринницьких та птахівницьких комп­лексів тощо. Найбільш показовими з них є приведені далі.Перманганатна окиснюваність - це кількість кисню (в мг), що потрібна для хімічного окислення легко окислюваних органічних і неорганічних (солей Fe (II), H₂S, амонійних со­лей, нітритів) речовин, які містяться в 1 л води. Окислювачем при цьому є КМп0₄. Найменшу перманганатну окиснюваність має артезіанська вода - до 2 мг 0₂ на 1 л. У воді шахтних коло­дязів цей показник сягає 2-4 мг 0₂ на 1 л, у воді відкритих водоймищ може бути 5-8 мг 0₂ на 1 л і більше.Біхроматна окислю в аність, або хімічна потреба в кисні (ХПК) - це кількість кисню (в мг), яка потрібна для хімічного окислення всіх органічних і неорганічних відновників в 1 л води. Окислювачем при цьому є К₂Сг₂0_?. Чисті підземні води мають ХПК в межах 3-5 мг/л, поверхневі - 10-15 мг/л.Біохімічна потреба у кисні (БПК) - це кількість кисню (в міліграмах), яка потрібна для біохімічного окислення (за рахунок діяльності мікроорганізмів) органічних речовин, що міс­тяться в 1 л води, при температурі 20 °С протягом або 5 діб (БПК₅), або 20 діб (БПК₂₀). БПК₂₀ ще називають повною БПК (БПК_пов).Щозабрудненіша вода органічними речовинами, то вищі її БПК. БПК₅у воді дуже чис­тих водойм менше за 2 мг 0₂/л (БПК₂₀ менше за 3 мг 0₂/л), у воді відносно чистих водойм - 2-4 мг 0₂/л (БПК₂₀ 3-6 мг 0₂/л), у воді забруднених водойм - понад 4 мг 0₂/л (БПК₂₀ більше 6 мг 0₂/л).Розчинений кисень - кількість кисню, що міститься в 1 л води. Має значення для характеристики санітарного режиму відкритих водойм. Кисень повітря дифундує у воду і розчиняється в ній. Деяка кількість кисню утворюється внаслідок життєдіяльності хлорофільних водоростей. Поряд із збагаченням води киснем він витрачається на біохімічне окислення органічних речовин (процеси самоочищення водойми) і дихання аеробних гідробіонтів, зокрема риб. Аби не порушувалися процеси самоочищення і не гинули гідробіонти, вміст кисню у воді водойми не повинен бути менше ніж 4 мг/л. При надходженні у водойму стічних вод, які містять велику кількість органічних речовин, підвищується БПК і зменшується розчинений кисень, який витрачається на окислення органіки.Азот амонійних солей, нітритів і нітратів. Джерелом азоту у природних водах є розкладені білкові залишки, трупи тварин, сеча, фекалії. Внаслідок процесів самоочищення водойми складні азотовмісні білкові сполуки і сечовина мінералізуються з утворенням амонійних солей, які в подальшому окислюються спочатку до нітритів і врешті-решт до нітратів. Так само відбувається й самоочищення водойми від органічних азотовмісних забруднюючих речовин, що потрапляють у водойму у складі різноманітних стічних вод та поверхневого стоку.У чистих природних водах поверхневих і підземних водойм вміст азоту амонійних солей перебуває в межах 0,01-0,1 мг/л. Як проміжний продукт подальшого хімічного окислення амонійних солей нітрити містяться у природній воді у дуже незначних кількостях - 0,001-0,002 мг/л. Якщо їх концентрація перевищує 0,005 мг/л, то це є важливою ознакою забруднення джерела. Нітрати є кінцевим продуктом окислення амонійних солей. Наявність їх у воді за відсутності аміаку і нітритів свідчить про порівняно давнє надходження у воду азотовмісних речовин, які встигли мінералізуватися. У чистій природній воді вміст азоту нітратів не перевищує 1-2 мг/л. У ґрунтових водах може спостерігатися вищий вміст нітратів внаслідок їх міграції з ґрунту у разі його органічного забруднення, або інтенсивного використання азотних добрив.

41.Особливості виникнення та ознаки водних епідемій(наведіть приклади водних епідемій).Збудникикишковихінфекційниххворобпередаються фекально-оральним шляхом. Потрапляючи у воду з випорожненнями людей і побутовимистічними водами населенихпунктів, вони заражають воду. Особливо небезпечніщодоцьогостічні води інфекційнихлікарень. Причиною зараження води можуть бути такожсудноплавство з викидомфекалій у водойми, забруднення нечистотами берегів, місцямасовогокупання, праннябілизни, просочування в підземні води нечистот з вигребівубиралень, занесення в криниціпатогеннихмікроорганізмівзабрудненимивідрамитощо.Причиноюзахворювань людей через забруднення води можуть бути і віруси. Нинівідомоблизько 100 видіввірусів, які є у фекаліяхлюдини. Небезпеказабруднення води вірусамиполягає в тому, що вони довгий час (до 200 днів) можутьзберігатися у воді. Крім того, багатоїхзначностійкіші до діїзнезаражувальнихагентів, ніжбактерії. Доведено, щозовсімневеликідозивірусівможутьвикликатигострікишковіінфекції у людей.Значнопоширеноводніепідеміївірусного гепатиту. Так, в Делі (Індія) мало місцезахворювання на гепатит А. Епідеміятриваламайже два місяці - почалася на початку грудня 1955 року і закінчиласянаприкінцісічня 1956 року. За цейперіодзахворіло 99300 осіб, із них 29300 осіб - на жовтяничну і 70000 — нежовтяничну форму цієїхвороби. Спалахінфекціївиниквнаслідокпотрапляння уводогінну мережу стічних вод. Через воду можутьпередаватися і антропозоонознізахворювання (хвороби, наякіхворіютьтварини і люди). Серед таких захворювань треба назватилептоспіроз, туляремію, бруцельоз І гарячку Ку. Лептоспірипотрапляють у водоймиіз сечею гризунів, свиней і великоїрогатоїхудоби. Захворюваннянайчастішевиникаютьвнаслідоквикористання для пиття води з відкритихводоймищ (річок, озер, ставків, ариків, зрошувальнихканалів), а такожпід час купанняабопраннябілизни. Лептоспіриможутьпотрапити в організмлюдинитакож через слизовіоболонки і мікроушкодженняшкіри.Крімпатогеннихмікробівіззабрудненою водою в організмлюдиниможутьпроникатицистилямблій, яйця аскарид і волосоголовців, личинки анкілостом, церкаріїпечінковоїдвоустки, а такожмікрофІляріїришти і церкарії шистосом, якіспричинюютьпоширені в жарких країнахзахворювання на дракункульоз і шистосомоз.Збудники низки хвороб розвиваються не безпосередньо у воді, а у мешканцівводоймищ - молюсків (шистосоми та іншітрематоди), рачків - циклопів (дракункул). Зараження людей відбувається при споживаннісирої, погано очищеної води, фруктів, зелені, овочів, помитихзабрудненою водою, абовнаслідокзаковтування води під час купання, проникнення личинок шистосом в організм через неушкодженушкіру.

42. Ендемічне значення води. Роль води у виникнені геохімічних ендемій

Вплив на людину хімічного складу води.

У природній воді є мінеральні солі. Вода вважається доброю, якщо мінералізація не перевищує 1000 мг/л. Води з великим вмістом солей належать до солоних і непридатні для пиття. Дуже мала мінералізація води погіршує її смак, а позбавлену солей (дистильовану) воду взагалі вважають шкідливою — вона порушує травлення і діяльність залоз внутрішньої секреції. Гранично допустимий вміст заліза у воді — до 0,3 мг/л, міді — 1 мг/л, цинку — 5 мг/л.

Іноді у питній воді зустрічається багато солей хлористоводневої та сірчаної кислот (хлориди і сульфати), які надають воді солоного та гірко–солоного смаку. Вживання такої води призводить до порушення діяльності травної системи. Воду, яка містить більше ніж 500 мг/л сульфатів і 350 мг/л хлоридів, вважають шкідливою для здоров’я.

Із вмістом у воді солей кальцію та магнію тісно пов’язана інша її властивість — жорсткість. Припустимий рівень загальної жорсткості дорівнює 7 мг. Екв –1/л-1, при таких рівнях жорсткості вода не впливає на ліпідний обмін в умовах тривалого введення холестерину, і не може спричинювати розвиток атеросклеротичних змін артерій.

Зміни у концентрацій розчинених у воді солей призводять до виникнення багатьох ендемічних хвороб, наприклад, ендемічного зобу і флююрозу.

Ендемічний зоб. Вже стародавнім лікарям були відомі захворювання, що характеризувалися збільшенням щитовидної залози і мають нині назву ендемічний зоб. За даними ВООЗ, зараз на Землі нараховується близько 200 млн таких хворих. Встановлено, що причиною ендемічного зобу є дефіцит йоду в біосфері.

В Україні ендемічний зоб зустрічається на території Західної України і Полісся. Район вважають ендемічним, якщо понад 10% населення мають ознаки зоба. Ендемічний зоб найчастіше зустрічається серед жінок, але в районах важкої ендемії (понад 60% населення уражено зобом) захворюваність чоловіків так само висока.

Доведено, що поряд з йодною недостатністю в осередках ендемічного зоба є й інші чинники, які сприяють розвитку цього захворювання: високий вміст у воді та ґрунті гумінових кислот, зміна концентрації міді, цинку, ртуті, кобальту, молібдену, кальцію. Таким чином промислове забруднення навколишнього середовища і біохімічних провінціях з нестачею йоду в біосфері сприяє росту захворюваності на зоб.

Хворі на ендемічний зоб найчастіше скаржаться на косметичні незручності, інколи велика або розташована за грудиною пухлина здавлює стравохід, трахею, кровоносні судини, порушуючи кровообіг і дихання.

Лікування ендемічного зоба залежить від його форми — призначають лікарські препарати чи проводять оперативне видалення пухлини.

Для профілактики зоба підвищують вміст йоду у харчових продуктах, перш за все у солі

Флюороз — ендемічна хвороба людина, яка також пов’язана з геохімічними чинниками: вона викликає в разі тривалого надмірного надходження до організму фтору та його сполук.

Біохімічні провінції з підвищеним вмістом фтору у воді характеризуються випадками ендемічного флюорозу, який найчастіше обмежується ураженням зубів. Спочатку на симетричних зубах з’являються не дуже помітні плями, потім — жовто–бура пігментація, емаль стирається, коронка деформується. Якщо концентрація фтору перевищує у воді 6 мг/л, з’являються зміни в кістках (грибовидні та дзьобовидні кісткові вирости, закостеніння кісток), стійкі ураження печінки, травного каналу.

Профілактика флюорозу забезпечується механізацією та автоматизацією виробництва; ефективною вентиляцією, захистом дихальних шляхів; заміною джерел питного водопостачання або дефторування види на водогінних спорудах.