Файл: gigiena_modul.docx

55. Системи видалення відходів їх гігієнічна х-ка.

Розрізняють три с-ми видалення відходів: сплавну, вивізну та змішану.

Сплавну застосовують у повністю каналізованих населених пунктах, в яких рідкі та частково тверді відходи сплавляють на очисні споруди системою труб (каналізація); решту твердих відходів вивозять спеціальним автотранспортом.

Вивізну використовують у не каналізованих населених пунктах. При цьому і рідкі , і тверді побутові відходи вивозять у місця знешкоджування утилізації спеціальним автотранспортом.

Змішану застосовують у частково каналізованому населеному пункті. Рідкі відходи каналізованої частини видаляють за допомогою каналізації, з не каналізованої – вивозять асенізаційним транспортом, а всі тверді відходи вивозять транспортом санітарного очищення.

56. Санітарне очищення населених місць, забезпечення збирання та вивезення твердих побутових відходів.

Санітарне очищення населеного пункту має бути плановим, регулярним, комунальним і не залежати від бажання окремих осіб або установ. Передбачає 3 етапи: 1) збирання і тимчасове зберігання твердих побутових відходів. 2) вивезення. 3) знешкоджування та утилізацію.

Тверді побутові відходи збирають у спеціальні сміттєзбирачі, розташовані на обладнаних майданчиках на території домоволодінь, а потім спецавтотранспортом за графіком вивозять до місця знешкоджування. Для вивезення сміття та інших твердих відходів використовують спеціальні машини – сміттєвози.

57. Санітарне очищення населених місць, методи знешкодження твердих побутових відходів.

За кінцевою метою методи знешкодження поділяють на :тилізаційні ( перероблення відходів на органічні добрива, біопаливо,виділення вторинної сировини )ліквідаційні ( поховання в землю, скдання в моря, спалювання без використання тепла ).

За технологічним принципом методи знешкоджування поділяють на:

біотермічні ( поля заорювання, удосконалені звалища, полігони складування, поля компостування, біокамери, заводи біотермічної переробки; у сільській місцевості – компостні купи, парники ).

Термічні ( сміттєспалювальні заводи без або з використанням теплової енергії, піроліз з одержанням горючого газу та нафто подібних мастил ).

Хімічні ( гідроліз ).

Механічні ( сепарація відходів з подальшою утилізацією, пресування в будівельні блоки ).

Змішані.

58. Основні джерела забруднення атмосферного повітря житлових та громадських приміщень.

Основні джерела забруднення повітря населених місць, виробничих приміщень:

викиди промислових підприємств, автотранспорту

пило-, газоутворення промислових підприємств

метеорологічні фактори ( вітри ) та тип поверхонь регіонів ( пилові бурі пустинних місць без зелені ).

Джерела забруднення повітря житлових приміщень, приміщень комунально-побутового призначення, громадських - продукти життєдіяльності організму людей, які виділяються шкірою та диханням ( продукти розкладення поту, шкірного сала, змертвілого епідермісу, інші продукти життєдіяльності, які виділяються у приміщення пропорційно кількості людей, терміну їх перебування у приміщенні та кількості вуглекислого газу, який накопичується у повітрі пропорційно перерахованим забруднювачам, а тому використовується як показник ступеня забруднення цими речовинами приміщення, як індикатор цих з

59.Основні забруднювачі повітря житлових приміщень, основні індикаторні показники ступеня забруднення приміщень.

Джерела забруднення повітря житлових приміщень – продукти життєдіяльності організму людей , які виділяються шкірою та дихання( продукти розкладання поту, шкірного сала, змертвілого епідермісу, інші продукти життєдіяльності, які виділяються у повітря приміщення пропорційно кількості людей, терміну їх перебування у приміщенні та кількості СО2, який накопичуєтьсяу пвітрі пропорційно перерахованим забруднювачам а тому використовується як показник ступеня забруднення цими речовинами приміщень( як індикатор цих забруднень). Через шкіру і дихання виділяється основному органічні продукти обміну речовин, для оцінки ступення забруднюванення визначають окислюваність повітря( вимірюють кількість атомарного кисню, необхідного для окислення органічних сполук в 1м3 повітря за допомогою титрованого розчину біхромату калію K2Cr2O7. ( чисте повітря якщо показник =4-6 мг!м3 кисню) в приміщеннях з дуже поганим сан. Станом може= 20 мг!м3.

60.Вплив різних концентрацій СО2 на організм людини, ГДК СО2 для побутових, громадських та виробничих приміщень. .

Концентрація СО2 збільшується пропорційно кількості людей і терміну їх перебування в приміщенні , але недосягає шкідливих для організму рівня, відображає ступінь забруднення повітря іншими продуктами життєдіяльності. І лише в замкнутих недостатньо вентильованих приміщеннях за рахунок бродіння горіння кількість СО2 може досягати концентрацій небезпечних для здоров»я. Концентрація СО2 2-2,5% не викликає помітних відхилень в самопочутті; до 4% - підвищення інтенсивності дихання, серцевої діяльності, зниження працездатності; При 5% - задишка підвищення серцевої діяльності, зниження працездатності. 6% -зниження розумової діяльності, головні болі, запаморочення: 7%- нездатність контролювати свої дії , втрату свідомості і навіть смерть. 10% викликає швидку, а 15-20% миттєву смерть через параліч дихання. Для визначення СО2 використовують методи Суботіна-нагорського з гідроксидом барію, Калмикова, інтерферометричний, портативний експресний метод Лунге –цеккендорфа ( Прохорова ).Граничнодопустима концентрація СО2 в житлових приміщеннях =0,07-0,1%, у виробничих до 1 – 1,5%

61. Гігієнічне значення вентиляцій житлових та громадських будинків показники ефективності вентиляції.

Повітря приміщень вважається чистим, якщо концентрація СО2 не перевищує 0,07%( по Петенкоферу), або 0,1%( по Флюге). На цій підставі розраховують необхідний об»єм вентиляції- кількість свіжого повітря, яке повинно надходити в приміщення , щоб концентрація СО2 не перевищувала норму, за формулою : V= K*n/(P-P1). Вентиляція- одна із складових у комплексі заходів щодо оздоровлення виробничого середовища,забезпечення оптимальних умов праці і відпочинку.Вентиляційні пристрої підтримують в межах норми заданих метереологічнихумов і чистоти повітря, стану повітря робочої зони який відповідає санітарному законодавству щодо температури, відносної вологості,вмісту в ньому пилу, токсичних речовин. Розрізняють природну і штучну механічну вентиляцію. За організацією повітрообміну вентиляцію поділяють на загально обмінну( зміна повітря в усьому об»ємі приміщенні), місцеву( повітрообмін на окремій частині приміщення). Природна вентиляція здійснюється внаслідок теплового або вітряного тиску й поділяється на неорганізовану та організовану( аерацію).Ефективність аерації: визначити метеорологічні умови у виробничому приміщенні та санітарний стан повітря робочої зони за умов роботи аераційної систем; з»ясувати напрямок руху повітря біля відкритих аераційних отворів; визначити кількість повітря, що виділяється з приміщення через аераційний отвір; розрахувати і порівняти об»єми припливного та витяжного повітря,оцінити повітрообмін у виробничому приміщенні і ефективність аерації. Виміри цих показників проводить лікар з гігієни праці.

62.Визначення поняття «мікроклімату» , його гігієнічне значення.

Мікроклімат-сукупність фізичних факторів виробничого середовища: температура, вологість, рухомість повітря, і теплове випромінювання від навколишніх поверхонь обладнання і відкритих джерел) що впливають на тепловий стан організму.

Поділяється на комфортний і дискомфортний. На стан виробничого мікроклімату впливають: характер технологічного процесу, умови повітрообміну і приміщенні, метеорологічні умови зовнішньої атмосфери, період року, доби. Мікроклімат впливає на загальний стан здоров»я людини, на функції органів і систем які забезпечують терморегуляцію , а саме на фізичні процеси( тепловіддача конвекцією, радіацією, потовипаровуванням) і хімічні ( зміни рівня обмінниї процесів), які забезпечуються ЦНС і серцево- судинною системою , ендокринної системою.в разі перебування людини в дискомфортних умовах виникають патологічні стани.

63. Гігієнічне значення вологості повітря, показники вологості повітря, методи вимірювання. Вологість впливає на теплообмін організма.Вологість характеризується : 1.Абсолютною вологістю – (пружність) водяної пари, що знаходиться даний момент в повітрі ( Па) , або кількість водяної пари в грамах, яка міститься в 1 м3 повітря у момент дослідження. 2.Максимальна вологість – пружність водяної пари( Па) при повному насиченні повітря вологою при даній температурі. 3.Відносна вологість відношення абсолютної вологості до максимальної вираженої у відсотках .Вологість повітря вимірюється психрометрами: статичними( психрометр Августа), і динамічними (аспірацій ний психрометр Ассмана). Для систематичного спостереження за вологістю повітря використовують гігрограф. При визначені вологості повітря за допомогою аспіраційного психрометра виходять із показань «сухого» і «вологого» термометрів, таблиць,графіками. Статичний метод : 1. Абсолютна вологість =A=f-a*( t-t1)B 2.відносна: P=(A*100%)/F Динамічний метод 1.Абсолютна:A= t-0,5*( t-t1)B/755 2.Відносна:P=A*100/F. Норми відносної вологості(%) в теплий період- 30-60; в холодний і перехідний період-30-45; допустима 65.