Файл: Методички з Бх на 3 модуль.doc

У нормі загальний білірубін 0,5-1,2 мг/дл, або 1,7-20,5 мкмоль/л.

Завдання 2. Визначення жовчних пігментів в сечі реакцією Гмеліна.

Принцип методу заснований на окисленні жовчних пігментів концентрованою азотною кислотою і появі різно забарвлених продуктів окислення (проби не струшувати).

Клініко-діагностичне значення. Жовчні пігменти — білірубін, білівердин, уробілін — з'являються лише при патології. Білірубінурію спостерігають при ураженнях печінки і жовчовивідних шляхів (хвороба Боткіна, механічна жовтяниця). Сеча за наявністю жовчних пігментів набуває темного жовто-зеленого кольору.

Завдання 3. Визначення уробіліну в сечі (за методом Флоранса і Богомолова).

Принцип методу. Уробілін здатний утворювати з сульфатом міді сполуку, яка має рожево-червоний або мідно-червоний колір і добре екстрагується хлороформом.

Хід роботи. В пробірки з 2-З мл сечі додають по 2-3 краплі насиченого розчину сульфату міді і по 0,5 мл хлороформу. Енергійно струшують. У присутності уробіліну хлороформ забарвлюється у рожевий колір (внизу пробірки).

Клініко-діагностичне значення. Уробілінурію спостерігають при паренхіматозних захворюваннях печінки (гепатити, цироз, отруєння), гемолітичних станах, кишкових захворюваннях (ентероколіт, закреп).

Тема заняття № 17. Дослідження азотного обміну — кінцевих продуктів азотистого обміну: сечовини, сечової кислоти, креатину, креатиніну, амінокислот.

Теоретичні питання

1. Загальний азот плазми крові: білковий та небілковий (залишковий або резидуальний) азот. Види азотемії:

• абсолютна - регенційна, продукційна;

• відносна.

2. Сечовина — кінцевий продукт обміну білків та амінокислот:

• шляхи утворення аміаку в організмі людини, його токсичність, транспортні форми і механізми знешкодження; гіперамоніємія;

• ферментативні реакції біосинтезу сечовини;

• вміст сечовини в крові в нормі, коефіцієнт азоту сечовини, добове виведення сечовини з організму;

• генетичні дефекти ферментів синтезу сечовини.

3. Амінокислоти плазми крові.

4. Сечова кислота — кінцевий продукт катаболізму пуринових основ:

• схема катаболізму пуринових нуклеотидів;

• вміст сечової кислоти в крові в нормі та добове її виведення;

• порушення обміну сечової кислоти - гіперурикемії: первинні (спадкові) - подагра, хвороба Леша-Ніхана і вторинні (набуті) — захворювання крові, нирок, отруєння свинцем.

5. Креатин та кінцевий продукт його обміну — креатинін.

• біосинтез креатину та креатиніну;

• фізіологічне значення креатину в енергозабезпеченні функції м'язів;

• креатинін - форма виведення азоту амінокислот з організму;

• вміст в крові в нормі та добове виведення креатиніну.

6. Глутатіон — γ-глутамініл-цистеїніл-гліцин:

• біосинтез глутатіону;

• біологічні функції глутатіону.

7. Індикан — кінцевий продукт катаболізму триптофану.

8. Діагностичне значення визначення кінцевих продуктів обміну речовин.

9. Біохімічні показники небілкових азотовмісних компонентів цільної крові та плазми крові: сечовини, сечової кислоти, креатину, креатиніну, азоту амінокислот, індикану.

10. Безазотисті органічні компоненти крові: глюкоза, органічні кислоти, кетонові тіла, вітаміни їх біологічна роль.

11. Неорганічні компоненти плазми крові.

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення вмісту залишкового азоту крові методом Боданського.

Принцип методу. Вміст залишкового азоту крові визначають у безбілковому фільтраті після осадження білків крові — дією концентрованої сульфатної кислоти. При цьому азот усіх азотовмісних сполук у вигляді аміаку зв'язується із сульфатною кислотою, утворюючи сульфат амонію, який в свою чергу з реактивом Несслера утворює сполуку жовто-оранжевого кольору. Інтенсивність забарвлення прямо пропорційна концентрації азоту.

Хід роботи. У пробірку наливають 0,5 мл безбілкового фільтрату і 0,05 мл концентрованої сульфатної кислоти. Спалюють на піщаній бані до утворення бурого забарвлення. Пробірку охолоджують, додають 2 краплі пергідролю і знову спалюють до знебарвлення. Після охолодження в пробірку додають 10 мл свіжої кип'яченої води (дистильованої) і нейтралізують 12,5М розчином їдкого натру до слаболужної реакції. Реакцію визначають за зміною кольору лакмусового папірця (з червоного на синій). Потім додають 0,5 мл реактиву Несслера (калій-меркурію йодид). Вміст пробірки забарвлюється у жовтий колір різної інтенсивності залежно від вмісту азоту.

Паралельно з дослідною пробою обробляють стандартну: 0,2 мл стандартного розчину, 0,05 мл сульфатної кислоти, 0,3 мл 12,5М розчину їдкого натру, 0.5мл реактиву Несслера і 9,8 мл дистильованої води. Дослідну і стандартну проби вимірюють порівняно з контролем на реактиви за довжини хвилі 440-450 нм у кюветі завтовшки 5мм. У контролі замість сульфату амонію — вода і жовтуватий колір розчину .Розрахунки здійснюють за формулою:

,

де Сд — концентрація залишкового азоту в досліді, ммоль/л; Ед — екстинкція дослідної проби; Ест — екстинкція стандартної проби; Cст — концентрація залишкового азоту в стандарті = 21,42 ммоль/л. Норма залишкового азоту в крові становить 14,3-25 ммоль/л (20-35 мг%).

Клініко-діагностичне значення.

1. Діагностика порушень видільної функції нирок і оцінки ступеня ниркової недостатності. Ретенційна ( ниркова) азотемія зустрічається при гломерулонефритах, пієлонефриті, туберкульозі нирок. Продукційну азотемію спостерігають при кахексії, лейкозі, новоутвореннях, кишковій непрохідності.

2.Оцінка сечовиноутворювальної функції печінки і виявлення печінкової недостатності.

Завдання 2. Мурексидна проба на сечову кислоту.

Принцип методу. Сечова кислота в присутності концентрованої нітратної кислоти утворює з аміаком пурпурно-червону речовину — мурексид, амонієву сіль пурпурової кислоти.

Хід роботи. До порошку сечової кислоти додають 1-2 краплі нітратної кислоти і обережно нагрівають (70^оС). Після охолодження до коричнево-червоного залишку, який містить продукти окислення і гідратації сечової кислоти, додають краплю розчину аміаку — з'являється пурпурно-червоне забарвлення.

Клініко-діагностичне значення. Мурексидною пробою користуються для виявлення сечової кислоти у сечовому камені.

Завдання 3. Визначення аміаку в добовій сечі.

Принцип методу. При взаємодії формаліну з амонійними солями утворюється уротропін та соляна кислота, кількість якої еквівалентна вмісту амонійних солей у сечі.

Хід роботи. В колбу налити10 мл сечі, додати 1-2 краплі фенолфталеїну (нейтралізувати кислі продукти), додати 5 мл нейтрального розчину формаліну. Титрування проводять 0.1М розчином лугу до появи рожевого забарвлення. Розрахунок робимо за формулою:

X = а×0,0017×1300/В,

де X – вміст аміаку у г, а — кількість 0,1М (моль/л) лугу, що пішла на титрування, 1300 — добовий діурез у мл, В — кількість сечі у пробі — 10 мл.

Норма аміаку в сечі — 0,4-1,0 г/добу або 30-75 ммоль/добу.

Завдання 4. Якісна реакція на фенілпіровиноградну кислоту- проба Фелінга.

Принцип методу. Фенілпіровиноградна кислота утворює з іонами Fе (III) комплексну сполуку, забарвлену в синьо-зелений колір.

Хід роботи. До 2 мл свіжовідфільтрованої сечі наливають 8-10 крапель 10% розчину феруму хлориду. Через 30-60 с з'явиться синьо-зелене забарвлення, коли є ФПВК. Через 5-30 хв, залежно від концентрації ФПВК, колір вицвітає.

Клініко-діагностичне значення. Для діагностики фенілкетонурії.

Тема заняття № 18. Дослідження згортальної, антизгортальної і фібринолітичної систем крові. Патології гемостазу.

Цілі заняття:

Пояснювати сукупність механізмів збереження рідкого стану крові, функціональні та біохімічні властивості системи гемостазу.

Трактувати біохімічні принципи функціонування згортальної, антизгортальної та фібринолітичної систем крові.

Аналізувати основні фактори гемостазу, зовнішній і внутрішній шляхи згортання крові, антифібринолітичну систему.

Аналізувати стан здоров'я людини на підставі біохімічних параметрів змін (відсутності) факторів згортання крові.

Пояснювати причину порушень тромбоцитарного і коагуляційного гемостазу.

Аналізувати основні показники гемостазу та фібринолітичної системи крові.

Теоретичні питання

1. Функціонально-біохімічна характеристика системи гемостазу:

• судинно-тромбоцитарний гемостаз;

• коагуляцій ний гемостаз.

2. Згортальна система крові:

• фактори згортання крові;

• механізм активації системи згортання крові;

• функціонування каскадної системи згортання крові в згортальній системі, її особливості;

• внутрішній шлях коагуляції;

• зовнішній шлях коагуляції;

• роль вітаміну К у реакціях каскаду коагуляції.

3. Схема взаємовідносин між внутрішнім, зовнішнім та загальним кінцевим шляхами коагуляції.

4. Порушення тромбоцитарного гемостазу: тромбоцитопенії, тромбоцитопатії.

5. Порушення коагуляційного гемостазу: гемофілії (А, В, С), дефект Хагемана, хвороба Стюарта-Прауера.

6. Набуті порушення, зумовлені антитілами і факторами згортання, дефіцитом вітамін-К-залежних факторів згортання, лікарські коагулопатії; синдром десемінованого внутрішньосудинного згортання (тромбогеморагічні синдроми), мікротромбоваскуліти.

7. Антизгортальна система крові:

• антикоагулянти: антитромбіни, α₁-інгібітор протеїназ, α₂-макроглобулін, гепарин, кумарини;

• механізм дії антикоагулянтів.

8. Фібринолітична система крові. Етапи фібринолізу:

• І етап - перетворення плазміногену на плазмін;

• ІІ етап - розщеплення фібрину.

9. Фармакологічні препарати - компоненти фібринолітичної системи: плазмін, урокіназа, стрептокіназа, тканинний активатор плазміногену (ТАП), їх застосування в медичній практиці.

10. Нормальні показники основних фізіологічних антикоагулянтів: гепарину, антитромбіну, продуктів деградації тромбіну, ристоміцину.

11. Зміна показників крові при синдромі набутого імунодефіциту — СНІДі.

12. Нормальні показники фібринолітичної системи крові.

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення протромбінового (тромбопластичного) часу згортання крові.

Принцип методу. Згортання плазми крові при рекальцифікації проходить в три етапи: активація тромбокінази, перетворення під дією тромбокінази протромбіну в тромбін, утворення фібрину під впливом тромбіну. Введення кальцію в плазму збагачує її на тромбокіназу і скорочує час згортання крові.

Хід роботи. Внести в пробірку Відаля, встановлену на водяну баню (37^оС), 0,1 мл плазми, 0,1 мл тромбопластину і 0,7 мл 0,025М розчину хлориду кальцію. Одночасно з внесенням кальцію включити секундомір і виключити його при появі фібрину. Цей час і буде протромбіновим часом. При активності препарату промбопластину час становить 18с, норма без нього-45-60 сек. Зміна цього насу свідчить про порушення стану активації протромбіну.