Файл: Методички з Бх на 3 модуль.doc

Практичні роботи

Завдання 1. Провести якісну реакцію на вміст в крові похідних амінокислот - адреналіну та норадреналіну (катехоламінів) - гормонів мозкової речовини наднирників (реакція з хлоридом заліза (III).

Принцип методу. Адреналін (метиламіноетанолпірокатехін) - гормон мозкової речовини наднирників - дає реакції, характерні для пірокатехінів. З іонами заліза (III) він утворює сполуку фенолятного типу - смарагдово-зеленого кольору. При подальшому додаванні лугу (NaOH), утворюється адренохром вишнево-червоного кольору.

Адреналін легко окислюється на повітрі, внаслідок чого розчин набуває червоного забарвлення. Характерною реакцією на виявлення адреналіну є також реакція з діазореактивом (суміш розчинів сульфанілової кислоти та нітрату натрію), що супроводжується появою червоного забарвлення.

Хід роботи. В пробірку вносять 10 крапель 0,1 %-го розчину адреналіну і додають 1 краплю 1 %-го розчину FeCl₃. З'являється смарагдово-зелене забарвлення. До отриманого розчину вносять 1 краплю лугу (NaOH) - з'являється вишнево-червоне забарвлення.

За результатами проведеного експерименту зробити висновок.

Завдання 2. Виявити в сечі 17-кетостероїди - метаболіти гормонів кори наднирників і статевих залоз (реакція з м-динітробензолом).

Принцип методу. Поняття „17-кетостероїди" об'єднує стероїди, що містять карбонільну групу біля сімнадцятого атома вуглецю. Це метаболіти стероїдних гормонів кори наднирників та статевих залоз. 17-кетостероїди в досліджуваних розчинах виявляють за допомогою м-динітробензолу. Продукт конденсації 17-кетостероїдів з м-динітробензолом у лужному середовищі дає фіолетово-рожеве забарвлення. Інтенсивність забарвлення пропорційна кількості 17-кетостероїдів у сечі, що може бути використано для їх кількісного визначення.

Хід роботи. В пробірку вносять 1 мл сечі, 5 крапель 30 %-го розчину NaOH, 5 крапель 2 %-го розчину м-динітробензолу. Суміш в пробірці перемішують скляною паличкою. Через 2-3 хв. при наявності 17-кетдстороїдів з'являється фіолетово-рожеве забарвлення.

За результатами проведеного експерименту зробити висновок.

В нормі екскреція 17-кетостероїдів у чоловіків складає 44,5 ± 2,3 мкмоль за добу (12,8 ± 0,8 мг за добу), у жінок - 36,8 ± 2,4 мкмоль за добу (10,6 ± 0,7 мг за добу).

Клініко-діагностичне значення. Максимальну екскрецію 17-кетостероїдів у чоловіків та жінок спостерігають у 25-річному віці, після чого починається поступове їх зниження.

При стресах кількість 17-кетостероїдів у крові та сечі зростає.

В залежності від типу патології гіпо- чи гіперфункції надниркових залоз змінюється вміст кетостероїдів. Зокрема, при хворобі Аддісона (гіпофункція), гіпофізарному карликовому рості, гіпотиреозі, важких хворобах печінки (цироз) екскреція 17-кетостероїдів зменшується. На противагу цьому, при пухлинах наднирникових залоз (синдром Гценка-Кушинга) спостерігається підвищений вміст 17-кетостероїдів в сечі.

Паралельне визначення виісту вільних 17-кетостероїдів в плазмі крові та сечі дає можливість оцінити функціональний стан кіркової речовини надниркових залоз.

Про функціональний стан статевих залоз роблять висновок по вимірюванню добової екскреції тестостерону - найбільш активного андрогену, який утворюється в організмі людини. Добова екскреція тестостерону у чоловіків віком 25-35 років становить у середньому 70 мкг на добу, у жінок - 8 мкг на добу.

Тема заняття № 7. Дослідження гормональної регуляції гомеостазу кальцію та фосфатів в організмі.

Цілі заняття:

• Характеризувати гормональний статус організму за показниками кальцій-фосфатного обміну.

• Пояснити сукупну регулюючу дію гормонів - паратгормону, кальцитоніну та сполуки гормонального типу дії - кальцитріолу на вміст кальцію і фосфатів в плазмі крові.

• Проаналізувати особливості розподілу кальцію в організмі (загальна кількість в організмі, розподіл в клітинах, форми кальцію в плазмі крові).

• Зробити висновки про роль остеобластів та остео^иіастів в контролі кальцієвого і фосфатного гомеостазу.

• Пояснити гіпер- та гіпокальціємічні ефекти та механізми дії паратгормону, кальцитріолу та кальцитоніну.

• Аналізувати основні порушення кальцієвого гомеостазу.

• Провести якісні реакції на вміст кальцію і фосфатів в крові.

Теоретичні питання

1. Вміст кальцію в організмі, його розподіл на внутрішньоклітинний та позаклітинний.

2. Внутрішньоклітинна локалізація та функції кальцію.

3. Кальцій плазми крові, його три основні молекулярні форми:

• іонізований кальцій;

• кальцій, зв'язаний з білками;

• кальцій у вигляді слабо дисоціюючих солей з аніонами органічних та неорганічних кислот.

4. Гомеостаз кальцію в організмі:

• роль остеобластів та остеокластів в регуляції кальцієвого гомеостазу;

• абсорбція та реабсорбція кальцію і фосфатів в тонкому кишечнику;

• роль нирок в реабсорбції кальцію і фосфатів.

5. Паратгормон (гіперкальціємічний гормон), будова та вплив на обмін кальцію і фосфатів в тканинах:

• у кістковій тканині;

• в нирках;

• у кишечнику.

6. Кальцитонін (гіпокальціємічний гормон): будова, біологічні функції. ч|

7. Кальцитріол (1,25-дигідроксихолекальциферол): будова, біосинтез, біологічні функції.

8. Порушення кальцієвого гомеостазу:

• остеопороз;

• гіперпаратиреоз;

• рахіт;

• остеомаляція.

Практичні роботи

Завдання 1. Провести якісну реакцію на вміст кальцію в плазмі крові (реакція з оксалатом амонію).

Хід роботи. В три пробірки внести по 1 мл плазми крові проб. № 1, № 2, № 3. Проба № 1 містить плазму крові здорової людини. В кожну з пробірок внести по 1 мл насиченогр розчину щавлевокислого амонію (оксалат амонію). Спостерігати за помутнінням розчину та випаданням білого осаду щавелевокислбго кальцію. За ступенем помутніння розчину і кількістю утвореного осаду зробити висновки про вміст кальцію в пробах, а також про гормональний статус організму.

Завдання 2. Провести якісну реакцію на вміст фосфатів в плазмі крові (реакція з молібденовокислим амонієм).

Хід роботи. В три пробірки внести по 1 мл плазми крові проб. № 1, № 2, № 3. Проба № 1 містить плазму крові здорової людини. В кожну з пробірок внести по 2 мл молібденового реактиву (молібденовокислого амонію) і прокип'ятити декілька хвилин. Розчин жовтіє і при охолоджені утворюється жовтий осад фосфо-молібдато амонію. За кількістю утвореного осаду зробити висновки про вміст фосфатів в пробах.

Змістовий модуль 16. Біохімія харчування людини. Вітаміни як компоненти харчування.

Тема заняття № 12. Механізми перетравлення поживних речовин в травному тракті.

Цілі заняття:

• Трактувати фізіологічні потреби та енергетичну цінність основних поживних речовин - складових компонентів харчування людини: білків, вуглеводів, ліпідів та незамінних компонентів: вітамінів, мікроелементів.

• Пояснювати біохімічні механізми ферментативних процесів травлення та надходження до тканин складових компонентів нутрієнтів при розщепленні білків, вуглеводів і ліпідів.

• Пояснювати біохімічні механізми виникнення основних патологічних процесів, спадкових та набутих ензимопатій травлення в шлунку та кішківнику.

Теоретичні питання

1. Компоненти харчування людини, потреби організму в поживних сполуках.

2. Загальна характеристика перетравлення поживних речовин.

3. Біохімічні механізми перетравлення білків:

• ферменти перетравлення білків в окремих відділах травного каналу.

4. Біохімічні механізми перетравлення вуглеводів:

• ферменти перетравлення вуглеводів в окремих відділах травного каналу.

5. Біохімічні механізми перетравлення ліпідів:

• ферменти перетравлення ліпідів в окремих відділах травного каналу.

6. Порушення перетравлення окремих нутрієнтів в шлунку та кишечнику;

7. Спадкові ензимопатії процесів травлення:

• біохімічні зміни при порушеннях функції шлунка та їх югініко-біохімічна діагностика;

• порушення секреторної функції підшлункової залози, їх клініко-біохімічна характеристика при гострому та хронічному панкреатиті.

8. Види стеаторей:

• панкреатична стеаторея (дефіцит панкреатичної ліпази при панкреатитах);

• гепатогенна стеаторея (дефіцит жовчі в кишечнику);

• ентерогенна стеаторея (інгібування ферментів ліполізу та ресинтезу триацилгліцеролів у кишечнику).

9. Спадкові ензимопатії недостатності дисахаридаз кишечника.

10. Клініко-біохімічна діагностика непериносимості лактози, сахарози.