ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 08.07.2024
Просмотров: 259
Скачиваний: 0
СОДЕРЖАНИЕ
1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.
2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиново пробою.
1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).
2 Етап. Визначення анілін-n-гідроксилазної активності мікросом печінки.
Хід роботи. В пробірку вносять 5 крапель розбавленої крові, додають 5 , крапель розчину бензидину і 2-3 краплі перекису водню. Спостерігають за зміною кольору.
Клініко -дігностичне значення. Концентрація гемоглобіну в крові у жінок становить 120-140 г/л, у чоловіків - 130-140г/л. Зменшення концентрації гемоглобіну є основним лабораторним симптомом анемії. 3ниження рівня гемоглобіну в крові залежить від форми анемії.
Завдання 2. Біуретовий метод на кількісне визначення білків у плазмі крові.
Принцип методу. Пептидні групи здатні утворювати з солями міді в лужному середовищі комплекс, який має фіолетовий колір. Біуретова реакція служить доказом наявності речовин, у яких існує не менше двох пептидних зв'язків.
Хід роботи. У першу пробірку вміщують 0,1 мл 0,9% розчину хлориду натрію (контроль), у другу — 0,1 мл стандартного розчину білка (50 г/д), у третю, четверту і п'яту - по 0,1 мл дослідного розчину білка (задачі). В усі пробірки вливають по 5 мл біуретового реактиву. Перемішують і через 30 хв визначають екстинкцію (оптичну густину) за допомогою ФЕК у кюветах на 10 мм при червоному світлофільтрі (750 нм) проти контрольного розчину. Розрахунок проводять за формулою:
,
де X – концентрація речовин у дослідній пробі, г/л; А - концентрація речовин у стандартному розчині; В - екстинкція дослідного розчину; С - екстинкція стандартного розчину білка.
Клініко-діагностичне значення. У здорової людини вміст білків в крові становить від 60 до 80 г/л. Менше 60 г/л - гіпопротеїнемія: ентерит, хронічний панкреатит, опіки, хронічні захворювання нирок, масивні кровотечі, голодування, затримка солей і води. Більше 80 г/л - гіперпротеїнемія: ревматоїдний артрит, дифузні захворювання сполучної тканини (колагенози, бронхоектаз, цироз печінки), діарея, цукровий діабет.
У здорової людини практично не виділяється білок із сечею.
Завдання 3. Колоїдна проба Вельтмана на визначення стану білків крові.
Принцип методу. Білки — це колоїдні розчини, які зв'язують воду, не дозволяючи ій виходити із кров'яного русла. При взаємодії їх з осаджуючими речовинами відбувається зміна їх властивостей.
Хід роботи. До 0,1 мл плазми крові додають 4,9 мл дистильованої води, змішують і сюди ж добавляють 0,1 мл 0,5% розчину хлориду кальцію. Нагрівають. Охолоджують, спостерігаючи за появою осаду. Результати оцінюють за загальною кількістю кальцію в цій реакції. Норма — 0,4-0,5 мл.
Клініко-діагностичне значення. Проба Вельтмана використовується в діагностиці при захворюванні печінки, ревматизмі, туберкульозі легень.
Завдання 4. Якісне визначення кальцію, магнію, фосфору в плазмі крові.
Хід роботи. Іони кальцію визначають, додавши до 1 мл плазми крові 3-4 краплі насиченого розчину оксалату амонію — випадає осад. Іони магнію — до одержаного фільтрату від досліду першого додають 3-4 краплі концентрованого розчину аміаку — утворюється осад. Фосфорну кислоту визначають молібдатом амонію і аскорбіновою кислотою. Інтенсивність голубого кольору прямо пропорційна концентрації фосфору в плазмі крові.
Норма кальцію 2,1-2,55 ммоль/л, магнію — 0,82-0,94 ммоль/л, фосфору — 0,87-1,45 ммоль/л (в сироватці).
Тема заняття № 11. Дослідження білків плазми крові: білки гострої фази запалення, індикаторні ферменти, ліпопротеїни.
Цілі заняття:
Пояснювати основні функції білків плазми крові на основі їх фізико-хімічних властивостей.
Пояснювати діагностичне значення зростання вмісту білків гострої фази запальних процесів.
Пояснювати молекулярно-біохімічні механізми змін вмісту в плазмі кров: секреторних і тканинних ферментів, атерогенних і антиатерогенних ліпопротеїнів.
Пояснювати біохімічні основи функціонування систем регуляції тиску крові (калікреїн-кінінова та ренін-ангіотензивна системи) та науково обгрунтоване застосування гіпотензивних лікарських засобів — інгібіторів ангіотензин перетворюючого ферменту.
Теоретичні питання
Основні групи білків плазми крові, їх склад та вміст в нормі і при патології.
Фактори, що впливають на вміст білків у плазмі крові: гіпер- та гіпопротеїнемії.
Білки гострої фази запалення: С-реактивний білок, церулоплазмін, гаптоглобін, кріоглобулін, α1-антитрипсин, α2-макроглобулін, інтерферон. Їх діагностичне значення.
Ферменти плазми крові: власні (секреторні) та індикаторні( тканинні) ферменти.
Діагностичне значення дослідженя активності ферментів та ізоферментів плазми крові: креатинфосфокінази, ЛДГ, АсТ, АлТ, амілази, ліпази
Калікреїн-кінінова система, її біологічна роль.
Ліпопротеїни плазми крові:
класифікація: ХМ, ЛПДНЩ, ЛППЩ, ЛПНЦ, ЛПВЩ.
схема будови ліпопротеїнів;
метаболізм та функціональне значення окремих класів ліпопротеїнів плазми крові.
гіпер- і гіпопротеїнемії, їх види, прояви. Гіперліпопротеїнемія та атеросклероз.
молекулярно-біохімічні механізми атеросклерозу.
Гіперліпопротеїнемія та гіперхолестеринемія - загроза розвитку атеросклерозу
Роль глутатіону в захисті від пероксидного окисленні ліпідів, вітаміни-антиоксиданти.
Залишковий азот плазми крові.
Практичні роботи
Завдання 1. Фракціонування білків плазми крові методом висолювання: визначення альбумінів і глобулінів плазми крові.
Принцип методу. Білки, в залежності від величини заряду і молекулярної ваги, з водного розчину осаджуються мінеральними, органічними кислотами та розчинами солей різної концентрації.
Хід роботи. В пробірку вносять 2 мл плазми крові, добавляють 2 мл 50% розчину сульфату амонію. Випадає осад — це глобуліни. У фільтраті залишились альбуміни, які осаджуються 100% насиченим розчином сульфату амонію.
Клініко-діагностичне значення. Осадження білків застосовують для виділення білків із тканин, виявлення їх у різних біологічних рідинах, розділення суміші білків.
Завдання 2. Визначенн типів ліпопротеїнів по вмісту в них холестерину.
Принцип методу. Співвідношення і вміст ліпопротеїнів може мінятися при патологічних станах, що дозволяє використовувати результати кількісного визначення ліпопротеїнів в діагностиці. При взаємодії з концентрованою сірчаною кислотою утворюється різної сили червоний колір (ліпопротеїни мають різний вміст холестерину, який і дає відтінки кольору).
Хід роботи. В пробірки №1 і №2 наливають по 5 крапель плазми крові потім добавляють 5 крапель концентрованої сірчаної кислоти і спостерігають за зміною кольору.
Клініко-діагностичне значення. Норма в крові 3-7 ммоль/г загального холестерину. Збільшення його пов'язане з віком, розвитком різних хвороб: ІХС, інфаркту міокарда, хвороб печінки, цукрового діабету.
Гіпохолестеринемія — зниження рівня холестерину, характерне при захворюваннях ЦНС, гіпотиреозі, гострому панкреатиті, гострих інфекційних хворобах, ревматизмі, гемолітичній жовтяниці.
Тема заняття № 13. Дослідження небілкових азотовмісних компонентів крові. Патобіохімія жовтяниць.
Цілі заняття:
Трактувати біохімічні закономірності функцій печінки: вуглеводної, ліпід-регулюючої, білок-синтезуючої, сечовиноутворювальної, пігментної, жовчоутворювальної, детоксикаційної;
Аналізувати стан здоров'я людини на підставі змін біохімічних параметрів проміжних та кінцевих продуктів обміну небілкових азотовмісних компонентів крові.
Аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення жовтяниць.
Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників крові та сечі (вільний та кон'югований білірубін) з метою оцінки патобіохімії жовтяниць;
Пояснювати причини виникнення основних патологічних станів і порушень функції печінки, роль індикаторних ферментів у виявленні цих порушень. Коефіцієнт де Рітіса.
Теоретичні питання
1. Біохімічні функції печінки в організмі:
• вуглеводна (глікогенна) функція печінки;
• функція регуляції ліпідного складу крові;
• білок синтезуюча функція печінки;
• сечовиноутворювальна функція печінки;
• жовчоутворювальна та пігментна функції печінки;
• детоксикаційна функція печінки.
2. Катаболізм гемоглобіну та його простетичної групи — гему:
• розрив тетрапірольного кільця з утворенням вердоглобіну;
• розпад вердоглобіну до білівердину;
• перетворення білівердину на білірубін;
• транспорт білірубіну з клітин ретикуло-ендотеліальної системи в печінку;
• утворення глюкуронід білірубіну;
• біотрансформація білірубін-глюкуронідів в кишечнику;
• рециркуляція продуктів біотрансформації.
3. Патобіохімія жовтяниць:
• передпечінкова (гемолітична) жовтяниця;
• печінкова (паренхіматозна) жовтяниця;
• післяпечінкова (обтураційна) жовтяниця;
• ферментативні (спадкові) жовтяниці.
4. Клініко-біохімічна характеристика жовтяниць за показниками: вільний (непрямий) білірубін, кон'югований (прямий) білірубін, білірубін сечі, уробіліноген сечі, стеркобілін калу.
5. Біохімічні лабораторні показники, що використовуються у діагностиці печінкових захворювань: активність АлТ, AсT та глутаматдегідрогенази, вміст загального, вільного та кон'югованого білірубіну, функціональні проби.
Практичні роботи
Завдання 1. Визначення білірубіну в плазмі крові за методом Бокальчука.
Принцип методу. Шляхом розведення сироватки знаходять найменшу кількість білірубіну, здатного давати забарвлення з діазореактивом (0,16 мг білірубіну). Враховуючи розведення сироватки, обчислюють вміст білірубіну.
Хід роботи. Беруть 8 пробірок. В одну наливають 1 мл сироватки, а в інші — по 0,5 мл фізіологічного розчину. З першої пробірки 0,5 мл сироватки переносять у другу і перемішують. З другої беруть 0,5 мл і переносять у третю і так далі. З останньої пробірки 0,5 мл виливають геть. До всіх додають по 0,5 мл діазореактиву та по 0,5 мл спирту і струшують. Відмічають останню пробірку, в якій є рожеве забарвлення — білірубіну в ній 0,16 мг. Це число помножують на номер останньої пробірки з рожевим забарвленням і одержують вміст білірубіну в мг/100 мл. Коефіцієнт перерахунку в одиницях СІ 17,104 мкмоль/л.