Файл: Методички з Бх на 3 модуль.doc

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 08.07.2024

Просмотров: 272

Скачиваний: 0

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

Модуль 3. Молекулярна біологія. Біохімія міжклітинних комунікацій. Біохімія тканин та фізіологічних функцій

Теоретичні питання

Практичні роботи

Література

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

1. Виявлення молочної кислоти в шлунковому соку (якісна реакція) за методом Уффельмана.

2. Виявлення наявності крові у шлунковому соку бензидиново пробою.

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

Теоретичні питання

Практичні роботи

1 Етап. Виділення мікросомальної фракції печінки (демонстрація).

2 Етап. Визначення анілін-n-гідроксилазної активності мікросом печінки.

Теоретичні питання

Практичні роботи

Література

Хід роботи. В пробірку вносять 5 крапель розбавленої крові, додають 5 , крапель розчину бензидину і 2-3 краплі перекису водню. Спостерігають за зміною кольору.

Клініко -дігностичне значення. Концентрація гемоглобіну в крові у жінок становить 120-140 г/л, у чоловіків - 130-140г/л. Зменшення концентрації гемоглобіну є основним лабораторним симптомом анемії. 3ниження рівня гемоглобіну в крові залежить від форми анемії.

Завдання 2. Біуретовий метод на кількісне визначення білків у плазмі крові.

Принцип методу. Пептидні групи здатні утворювати з солями міді в лужному середовищі комплекс, який має фіолетовий колір. Біуретова реакція служить доказом наявності речовин, у яких існує не менше двох пептидних зв'язків.

Хід роботи. У першу пробірку вміщують 0,1 мл 0,9% розчину хлориду натрію (контроль), у другу — 0,1 мл стандартного розчину білка (50 г/д), у третю, четверту і п'яту - по 0,1 мл дослідного розчину білка (задачі). В усі пробірки вливають по 5 мл біуретового реактиву. Перемішують і через 30 хв визначають екстинкцію (оптичну густину) за допомогою ФЕК у кюветах на 10 мм при червоному світлофільтрі (750 нм) проти контрольного розчину. Розрахунок проводять за формулою:

,

де X – концентрація речовин у дослідній пробі, г/л; А - концентрація речовин у стандартному розчині; В - екстинкція дослідного розчину; С - екстинкція стандартного розчину білка.

Клініко-діагностичне значення. У здорової людини вміст білків в крові становить від 60 до 80 г/л. Менше 60 г/л - гіпопротеїнемія: ентерит, хронічний панкреатит, опіки, хронічні захворювання нирок, масивні кровотечі, голодування, затримка солей і води. Більше 80 г/л - гіперпротеїнемія: ревматоїдний артрит, дифузні захворювання сполучної тканини (колагенози, бронхоектаз, цироз печінки), діарея, цукровий діабет.

У здорової людини практично не виділяється білок із сечею.

Завдання 3. Колоїдна проба Вельтмана на визначення стану білків крові.

Принцип методу. Білки — це колоїдні розчини, які зв'язують воду, не дозволяючи ій виходити із кров'яного русла. При взаємодії їх з осаджуючими речовинами відбувається зміна їх властивостей.

Хід роботи. До 0,1 мл плазми крові додають 4,9 мл дистильованої води, змішують і сюди ж добавляють 0,1 мл 0,5% розчину хлориду кальцію. Нагрівають. Охолоджують, спостерігаючи за появою осаду. Результати оцінюють за загальною кількістю кальцію в цій реакції. Норма — 0,4-0,5 мл.


Клініко-діагностичне значення. Проба Вельтмана використовується в діагностиці при захворюванні печінки, ревматизмі, туберкульозі легень.

Завдання 4. Якісне визначення кальцію, магнію, фосфору в плазмі крові.

Хід роботи. Іони кальцію визначають, додавши до 1 мл плазми крові 3-4 краплі насиченого розчину оксалату амонію — випадає осад. Іони магнію — до одержаного фільтрату від досліду першого додають 3-4 краплі концентрованого розчину аміаку — утворюється осад. Фосфорну кислоту визначають молібдатом амонію і аскорбіновою кислотою. Інтенсивність голубого кольору прямо пропорційна концентрації фосфору в плазмі крові.

Норма кальцію 2,1-2,55 ммоль/л, магнію — 0,82-0,94 ммоль/л, фосфору — 0,87-1,45 ммоль/л (в сироватці).

Тема заняття № 11. Дослідження білків плазми крові: білки гострої фази запалення, індикаторні ферменти, ліпопротеїни.

Цілі заняття:

  • Пояснювати основні функції білків плазми крові на основі їх фізико-хімічних властивостей.

  • Пояснювати діагностичне значення зростання вмісту білків гострої фази запальних процесів.

  • Пояснювати молекулярно-біохімічні механізми змін вмісту в плазмі кров: секреторних і тканинних ферментів, атерогенних і антиатерогенних ліпопротеїнів.

  • Пояснювати біохімічні основи функціонування систем регуляції тиску крові (калікреїн-кінінова та ренін-ангіотензивна системи) та науково обгрунтоване застосування гіпотензивних лікарських засобів — інгібіторів ангіотензин перетворюючого ферменту.


Теоретичні питання

  1. Основні групи білків плазми крові, їх склад та вміст в нормі і при патології.

  2. Фактори, що впливають на вміст білків у плазмі крові: гіпер- та гіпопротеїнемії.

  3. Білки гострої фази запалення: С-реактивний білок, церулоплазмін, гаптоглобін, кріоглобулін, α1-антитрипсин, α2-макроглобулін, інтерферон. Їх діагностичне значення.

  4. Ферменти плазми крові: власні (секреторні) та індикаторні( тканинні) ферменти.

  5. Діагностичне значення дослідженя активності ферментів та ізоферментів плазми крові: креатинфосфокінази, ЛДГ, АсТ, АлТ, амілази, ліпази

  6. Калікреїн-кінінова система, її біологічна роль.

  7. Ліпопротеїни плазми крові:

  • класифікація: ХМ, ЛПДНЩ, ЛППЩ, ЛПНЦ, ЛПВЩ.

  • схема будови ліпопротеїнів;

  • метаболізм та функціональне значення окремих класів ліпопротеїнів плазми крові.

  • гіпер- і гіпопротеїнемії, їх види, прояви. Гіперліпопротеїнемія та атеросклероз.

  • молекулярно-біохімічні механізми атеросклерозу.

  1. Гіперліпопротеїнемія та гіперхолестеринемія - загроза розвитку атеросклерозу

  2. Роль глутатіону в захисті від пероксидного окисленні ліпідів, вітаміни-антиоксиданти.

  3. Залишковий азот плазми крові.

Практичні роботи

Завдання 1. Фракціонування білків плазми крові методом висолювання: визначення альбумінів і глобулінів плазми крові.

Принцип методу. Білки, в залежності від величини заряду і молекулярної ваги, з водного розчину осаджуються мінеральними, органічними кислотами та розчинами солей різної концентрації.

Хід роботи. В пробірку вносять 2 мл плазми крові, добавляють 2 мл 50% розчину сульфату амонію. Випадає осад — це глобуліни. У фільтраті залишились альбуміни, які осаджуються 100% насиченим розчином сульфату амонію.

Клініко-діагностичне значення. Осадження білків застосовують для виділення білків із тканин, виявлення їх у різних біологічних рідинах, розділення суміші білків.

Завдання 2. Визначенн типів ліпопротеїнів по вмісту в них холестерину.

Принцип методу. Співвідношення і вміст ліпопротеїнів може мінятися при патологічних станах, що дозволяє використовувати результати кількісного визначення ліпопротеїнів в діагностиці. При взаємодії з концентрованою сірчаною кислотою утворюється різної сили червоний колір (ліпопротеїни мають різний вміст холестерину, який і дає відтінки кольору).


Хід роботи. В пробірки №1 і №2 наливають по 5 крапель плазми крові потім добавляють 5 крапель концентрованої сірчаної кислоти і спостерігають за зміною кольору.

Клініко-діагностичне значення. Норма в крові 3-7 ммоль/г загального холестерину. Збільшення його пов'язане з віком, розвитком різних хвороб: ІХС, інфаркту міокарда, хвороб печінки, цукрового діабету.

Гіпохолестеринемія — зниження рівня холестерину, характерне при захворюваннях ЦНС, гіпотиреозі, гострому панкреатиті, гострих інфекційних хворобах, ревматизмі, гемолітичній жовтяниці.

Тема заняття № 13. Дослідження небілкових азотовмісних компонентів крові. Патобіохімія жовтяниць.

Цілі заняття:

Трактувати біохімічні закономірності функцій печінки: вуглеводної, ліпід-регулюючої, білок-синтезуючої, сечовиноутворювальної, пігментної, жовчоутворювальної, детоксикаційної;

Аналізувати стан здоров'я людини на підставі змін біохімічних параметрів проміжних та кінцевих продуктів обміну небілкових азотовмісних компонентів крові.

Аналізувати причини та молекулярно-біохімічні механізми виникнення жовтяниць.

Аналізувати диференційні зміни біохімічних показників крові та сечі (вільний та кон'югований білірубін) з метою оцінки патобіохімії жовтяниць;

Пояснювати причини виникнення основних патологічних станів і порушень функції печінки, роль індикаторних ферментів у виявленні цих порушень. Коефіцієнт де Рітіса.


Теоретичні питання

1. Біохімічні функції печінки в організмі:

• вуглеводна (глікогенна) функція печінки;

• функція регуляції ліпідного складу крові;

• білок синтезуюча функція печінки;

• сечовиноутворювальна функція печінки;

• жовчоутворювальна та пігментна функції печінки;

• детоксикаційна функція печінки.

2. Катаболізм гемоглобіну та його простетичної групи — гему:

• розрив тетрапірольного кільця з утворенням вердоглобіну;

• розпад вердоглобіну до білівердину;

• перетворення білівердину на білірубін;

• транспорт білірубіну з клітин ретикуло-ендотеліальної системи в печінку;

• утворення глюкуронід білірубіну;

• біотрансформація білірубін-глюкуронідів в кишечнику;

• рециркуляція продуктів біотрансформації.

3. Патобіохімія жовтяниць:

• передпечінкова (гемолітична) жовтяниця;

• печінкова (паренхіматозна) жовтяниця;

• післяпечінкова (обтураційна) жовтяниця;

• ферментативні (спадкові) жовтяниці.

4. Клініко-біохімічна характеристика жовтяниць за показниками: вільний (непрямий) білірубін, кон'югований (прямий) білірубін, білірубін сечі, уробіліноген сечі, стеркобілін калу.

5. Біохімічні лабораторні показники, що використовуються у діагностиці печінкових захворювань: активність АлТ, AсT та глутаматдегідрогенази, вміст загального, вільного та кон'югованого білірубіну, функціональні проби.

Практичні роботи

Завдання 1. Визначення білірубіну в плазмі крові за методом Бокальчука.

Принцип методу. Шляхом розведення сироватки знаходять найменшу кількість білірубіну, здатного давати забарвлення з діазореактивом (0,16 мг білірубіну). Враховуючи розведення сироватки, обчислюють вміст білірубіну.

Хід роботи. Беруть 8 пробірок. В одну наливають 1 мл сироватки, а в інші — по 0,5 мл фізіологічного розчину. З першої пробірки 0,5 мл сироватки переносять у другу і перемішують. З другої беруть 0,5 мл і переносять у третю і так далі. З останньої пробірки 0,5 мл виливають геть. До всіх додають по 0,5 мл діазореактиву та по 0,5 мл спирту і струшують. Відмічають останню пробірку, в якій є рожеве забарвлення — білірубіну в ній 0,16 мг. Це число помножують на номер останньої пробірки з рожевим забарвленням і одержують вміст білірубіну в мг/100 мл. Коефіцієнт перерахунку в одиницях СІ 17,104 мкмоль/л.