ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 776
Скачиваний: 2
великої подушечки.Пальцевий м’якуш є у всіх тварин на кожному пальці, особливо добре вінрозвинений у коня . З підшкірної основи м’якуша у коня розвивається парний хрящ, який бере участь в амортизації копита.За формою хрящ дещо чотирикутний і прилягає до бічної частини копитовоїстінки. Пальцевий м’якуш у коня називається стрілкою копита . Епідерміс стрілки дуже добре розвинений і утворює рогову стрілку. В останній розрізняють верхівку , основу і дві ніжки . По бокахвід стрілки проходять дві борозни , які відділяють рогову стрілку від рогової підошви копита. На внут-рішній поверхні стрілки виділяється центральна стрілкова борозна , у центрі якої знаходиться підвищення — ость стрілки.Копито—складний спеціалізований утвір, розміщений на дис-тальних кінцях ніг у однокопитних. Воно є гомологічним органом кігтя й нігтя. Разом з пальцевимм’якушем, який входить до його складу,копито забезпечує опору на землю та амортизацію. На копиті розрізняють анатомічно добре виражені чотири ділянки: облямівку, вінець, стінку та підошву. Кожнаділянка складається з епідермісу і власнешкіри. Підшкірна основа є лише в ділянціоблямівки й вінця.Копитова облямівка (край).у вигляді вузької (0,5 см), безволосої смужки шкіри міститься на межі шкіри і рогової капсуликопита. Ростковий шар епідермісу облямівки продукує тонкий блискучий трубчастий ріг, який зовні вкриває роговукапсулукопита (глазур). Він добре помітний у молодих тварин.Копитовий вінець у вигляді широкого валика (до 1,5 см) розміщений дистальнішевідоблямівки,обмежуючинапівкільцемпередню й бічні стінки пальця. Він формує проксимальний вінцевий край рогово капсули. Власне шкіра вінця на внутрішній поверхні рогової капсули формує вінцеву борозну.Отже, власне шкіра разом з ростковим шаром епідермісу має вигляд валиказ тонкими сосочками, які опущені вниз. Ростковий шар епідермісупродукуєнайтовщий (1,5 см) трубчастий ріг рогової капсули 4.Копитова стінка найбільша частинакопита, утворює передню й бічні поверхні копита і, продовжуючись на підошву, формує заворотну стінку 13 та кут 14. Власне шкіра стінки разом зростковим шаром епідермісу має форму листочків, а заворотна частина стінки — сосочків. Власне шкіра стінки міцно зростається з окістям копитовоїкістки. Ростковий шар епідермісу продукує м’який і світлий листочковий ріг .Дистальний край рогу на підошві виділяється у вигляді білої лінії
, куди під час підковування коня вбивають цвяхи (ухналі).Копитова підошва не має підшкірної основи, і власнешкіра підошви зростається з окістям копитової кістки. Власне шкіра підошвимає форму тонких сосочків. Ростковий шар епідермісу продукує м’який труб-частий ріг .Отже, ростковий шар епідермісу чотирьох ділянок копита та копитовоїстрілки формує суцільну рогову капсулу. На капсулі розрізняють два краї —проксимальний (вінцевий) і дистальний (підошовний), а також рогову стінку, підошву й рогову стрілку. На роговій стінці виділяють зачіпну ділянку,яка переходить у бічні та заворотні кути. Місце переходу стінки на підошвуназивається заворотним кутом , а загнуті ділянки відповідно називаютьзаворотними . Рогова підошва складається з тіла і гілок , між якими
знаходиться рогова стрілка . Існує відмінність між переднім і заднім копитами. Зачіпна ділянка копита передньої кінцівки утворює кут із землею 50°, а задньої — 50–60°. Відношення п’яткової ділянки до зачіпної на передній кінцівці становить 1 : 3, а на задній — 1 : 2.
51 загальні закономірності внутрішніх органів.
Під час розгляду нутрощів у поперечному розрізі найбільш розвиненим єкомплекс органів травлення. Він тягнеться від переднього кінця до хвоста іє не лише найдовшою, а й найширшою за діаметром трубкою. Решта нутрощів (дихання, сечовиділення, розмноження) мають менші розміри і зв’язаніз кишковою трубкою.Для нутрощів (при їх функціональному та структурному різноманітті) єбагато спільних елементів. Усі вони мають трубчасту будову і сполучаються із зовнішнім середовищем. Травна трубка має два отвори: вхідний(ротовий) і вихідний (відхідник); дихальна трубка — один парний отвір(носовий), який одночасно є вхідним і вихідним. У сечовидільній і статевій трубці самців є тільки один вихідний отвір сечостатевого каналу, хоча
протилежні, початкові кінці цих трубок також складаються з дрібних трубочок, які в цілому формують нирки чи сім’яники. Статева система самокмає особливості: лише провідні шляхи являють собою трубку з непарнимвихідним отвором (статева щілина) і парним вхідним(яйцепровід). Яєчник є компактним органом.Є багато спільного в будові стінок внутрішніх органів, які складаються зтрьох основних оболонок: слизової, м’язової і серозної.Слизова оболонка вкриває внутрішню поверхню трубчастих органів і вистелена епітелієм. Залежно від функції, яку виконує епітелій, він буває дуже різноманітним: у ділянках, де можливі механічні по-шкодження, розміщений плоский багатошаровий епітелій (ротова порожнина, стравохід); там, де механічні пошкодження менш можливі, знаходитьсямиготливий (трахея, маткова труба),циліндричний (кишки), циліндричнийсекреторний (залози) епітелій.Слизова оболонка складається з епітеліальної пластинки , власне сполучнотканинної пластинки та підслизової основи. В місцях, де слизова оболонка легко збираєтьсяв складки або сильно розтягується, як, наприклад, у стравоході, підслизоваоснова добре розвинена. Складчастість у слизовій оболонці може створюватись завдяки наявності особливого тонкого прошарку м’язових волоконецьм’язової пластинки слизової оболонки. Її наяв-ність тісно пов’язана з розвитком підслизового шару.М’язова оболонка порівняно масивна і складаєтьсяз внутрішнього колового і зовнішнього поздовжньогошарів. М’язова оболонка представлена непосмуго-ваною м’язовою тканиною, проте в деяких органах вона може бути представлена посмугованою тканиною (гортань, глотка), яка розділяється на окремім’язи. М’язової тканини може зовсім не бути (носова порожнина).
Серозна оболонка вкриває органи, розміщені в порож-нинах тіла, і розвивається там, де органи зберігають деяку рухливість. Вонаскладається із сполучнотканинної підсерозної основи і поверхневого шару плоских клітин мезотелію. Клітини мезотелію виділяють незначну кількість серозної рідини, яка вкриває гладеньку поверхню серозної оболонки.Якщо органи лежать поза межами порожнини, вони вкриті пухкоюсполучною тканиною — адвентицією — túnica (трахея, стравохід).У товщі стінки трубчастих органів або поза їх межами розміщені залози, які виділяють у просвіт трубчастих органів специфічну речовину — секрет (слину, жовч, слиз, шлунковий сік).Частину залоз, які також розвинулись із епітелію порожнистих органів, однак виділяють специфічну речовину в кров і не мають вивідних шляхів, називають залозамивнутрішньої секреції (ендокринними залозами), а їхню речовину — інкретом. Залози, розміщені в товщі трубчастого органа, називають інтрамуральними, або пристінковими (щічні, піднебінні, язикові, кишкові). Вони бувають одноклітинні (келихоподібні клітини) і багатоклітинні. Останні маютьбудову простих чи розгалужених трубочок, міхурців або одночасно трубочок іміхурців (альвеолярнотрубчасті залози). Залози, що виходять за межі стінки органа, називають застінними, або екстрамуральними (слинні та підшлункова залози, печінка).Кожна багатоклітинна залоза складається з паренхіми і строми. Паренхіма — це специфічна тканина, до складу якої входить епітелій, вид і діяльність якого в різних органах неоднакові: він створює балки часток печінки,
залозисту тканину всіх застінних залоз. Строма складається з пухкої сполучної тканини й утворює капсулу органа й сполучнотканинні перегородки, якірозділяють орган на частки і часточки. В перегородках строми проходять
судини та нерви.
У стінці трубчастих органів розміщені судини (кровоносні, лімфатичні),
нерви та лімфоїдна тканина(лімфоїдні вузли й мигдалики).
52 будова язика та зубів.
Язик рухливий м’язовий орган, щолежить на дні ротової порожнини. Його функції надзвичайно різноманітні:він захоплює, утримує та переміщує корм, приймає воду, на ньому розміщений орган смаку, у собак він бере участь у процесі терморегуляції.На язику розрізняють верхівку, тіло й корінь. Верхівка язика має різну форму: приплюснуто-розширену або звужено-загостре-ну, ввігнуту або, навпаки, злегка вигнуту. Верхівка язика у свійських тварин рухлива. На верхівці язика розрізняють дві поверхні — дорсальну й вентральну — і два бічних краї, які переходять один в одного на передньому кінці язика. Нижня поверхня верхівки язика переходить на дно ротової порожнини у вигляді подвійної складки слизової оболонки, яка називається вуздечкою язика.Тіло язика становить основну частину язика і лежить на дні ротової порожнини, між кутніми зубами. На тілі розрізняютьвиступаючу частину язика — спинку язика і дві бічніповерхні .Корінь язика найбільш слабко виражена задня частина язика, що прилягає до надгортанника. Місце переходу кореня язика донадгортанника у вигляді складки слизової оболонки називається язиконадгортанною складкою. Слизова оболонка, перехо-
дячи на м’яке піднебіння, утворює піднебінно-язикову дугу .Співвідношення частин язика у свійських тварин різне: найдовша верхівкаязика у м’ясоїдних (37 %), потім (за ступенем вираженості цієї ознаки) — усвині (31 %), великої рогатої худоби (30 %); коротка верхівка язика у коня (20 %).Тіло язика у жуйних і коня становить 59–60 %, у свині — 52 і у собаки —42 %. Найкоротший корінь язика ужуйних — 10 %, у коня 14 і у свині — 17 %.Слизова оболонка язика міцна і її епітелій частково зроговілий. Зроговіння сильно виражене у великої рогатої худоби. На бічних поверхнях слизова оболонка більш ніжна, особливо на нижній поверхні верхівки язика.Слизова оболонка на дорсальній поверхні язика вкрита сосочками. Середсосочків язика розрізняють механічні (ниткоподібні, конічні) і смакові (гри-боподібні, валикоподібні, листкоподібні). В останніх знаходятьсяорганисмаку.Грибоподібні сосочки підвищення слизової оболонки, вільна частина яких розширена і має вигляд гриба. Сосочки невеликі, білі, чітко виділяються на поверхні язика. Розміщені
сосочки поодинці на верхівці й тілі язика, особливо по краях.Валикоподібні сосочки мають вигляд поглиблення, краї якого на поверхні язика дещо припідняті у вигляді слабкого валика. Смакові цибулини знаходяться на бічних стінках валика. На дні поглиблення відкриваються серозні залози. Валикоподібні сосочки відносно великі й добре помітні. Розміщені вони на тілі язика біля кореня, симетрично, поодному або по кілька (жуйні).Листкоподібні сосочки нагадують складені листочки.
Вони мають овальну форму і лежать на корені язика по одному з кожногобоку. Смакові цибулини містяться в товщі стінки сосочків.Валикоподібні й листкоподібні смакові сосочки — складніші утвори, ніжгрибоподібні; їх поглиблення пристосовані для більш диференційованоговизначення смаку.
Вся дорсальна поверхня тіла й верхівки язика вкрита численними дрібними механічними ниткоподібними сосочками, якінадають язику бархатистого вигляду. У великої рогатої худоби вони зроговілі.Конічні сосочки розміщені на корені язика.Слизова оболонка кореня і країв язика всіяна язиковими слизовими за-лозами. Серед отворів слизових залоз помітні отвори мигдаликових крипт, у стінках яких містяться скупченнялімфоїдної тканини, яка формує язиковий мигдалик У великої рогатої худоби язик товстий, грубий. Верхівка язика загострена, вуздечка подвійна. На спинці язика різко виділяється подушка язика, що відокремлюється від передньої частини язика пограничною
борозною, яка збільшує рухливість переднього відділуязика під час захоплення та жування корму
У вентральній частині перегородки язика є слабко розвинутий язиковийхрящ . Ниткоподібні сосочки спинки язика великі, зроговілі. Конічнісосочки різні за розміром і формою. Грибоподібні сосочки особливо виділяються в ділянці верхівки язика. Валикоподібних сосочків багато (16–40), вони розміщені на спинці язика ближче до країв подушки; задні більші відпередніх, а самі передні непомітно переходять у грибоподібні сосочки. Листкоподібних сосочків немає.Язик коня не має подушки і язикового хряща. Ниткоподібні сосочки м’які,тонкі й довгі. Грибоподібні сосочки добре видно на бічній поверхні верхівкий тіла язика. Валикоподібних сосочків частіше два, але буває й більше. Формалисткоподібних сосочків видовжена, вони розміщені по боках язика. Конічних сосочків немає.У свині язик відносно вузький, з довгою верхівкою. Ниткоподібні сосочкм’які, тонкі. На корені язика розміщені довгі конічні сосочки. Грибоподібнісосочки маленькі, особливо помітні по краях язика в середній його третині.Валикоподібні сосочки розміщені біля кореня язика по одному з кожногобоку. Листкоподібні сосочки малих розмірів. Між конічними сосочками і в їхтовщі є лімфоїдні вузлики язикового мигдалика. Є парний білянадгортанний мигдалик.У собаки язик широкий, із загостреними краями, по середній частиніязика проходить язикова борозна. Густо розміщеніниткоподібні сосочки язика м’які, тонкі. Грибоподібні сосочки розміщені повсій спинці язика. Валикоподібні сосочки, по 2–3 з кожного боку, знаходяться біля кореня язика. Листкоподібні сосочки слабко помітні. В основі язика
розміщений язиковий хрящ, що підтримує висунутий язик. Конічні сосочкизроговілі. Язиковогомигдалика немає.Основу язика утворюють добре розвинені м’язи, які диференціюються навелику кількість спеціальних м’язів, одні з них розміщені в товщі язика і євласними м’язами язика, інші йдуть до язика від під’язикового скелета танижньої щелепи . Функцію м’язів слід розглядати з усіма м’язамипід’язикового апарату, що працюють як єдине ціле).Власне язиковий м’яз складається з поперечних, перпендикулярних та поздовжніх м’язових пучків. Останні розміщеніповерхнево під слизовою оболонкою язика від кореня до верхівки язика.Щелепно-язиковий м’яз— починається на медіальнійповерхні нижньої щелепи від підборіддя до рівня третього премоляра (жуйні, кінь) чи останнього моляра (свиня). Волокна йдуть у поперечному напрямі і закінчуються в серединному сухожилковому шві, перекриваючи передню частину щелепно-під’язикового м’яза. У собаки цього м’яза немає Щелепно-під’язиковий м’яз бере початок від базигіоїда, язикового відростка (жуйні, кінь) і сухожилкового тяжа, який утворюється злиттям підборідно-язикового, лопатково-під’язикового, шилопід’язикового, груднино-під’язикового м’язів. Рострально м’яз тягнеться до рівняпершого премоляра (жуйні, кінь). Напрям волокон у межах м’яза різний.Так, у передній його частині волокна йдуть дорсокаудально, а в задній дорсорострально (велика рогата худоба). У коня м’язові волокна прямують упередній частині дорсорострально, в середній — поперечно і в задній — дор-
сокаудально.У свині й собаки м’яз починається від базигіоїда і передньої половини тиреогіоїда і продовжується до рівня другого-третього премоляра (собака) чипершого моляра (свиня).
Шилоязиковий м’яз починається налатеральній поверхні дистальної третини стилогіоїда, вище й дещо позадувід початку хрящоязикового м’яза. М’яз розміщений на бічній поверхні тілаі верхівки язика (жуйні, кінь, свиня). У собаки м’яз починається разом зхрящоязиковим м’язом на стилогіоїді і окремими волокнами на барабанномуміхурі й тимпаногіоїді.Хрящоязиковий м’яз добревідокремлений відшилоязикового й шилопід’язикового м’язів. Він бере початок на дистальному кінці стилогіоїда, дещо нижче і спереду від початку шилоязикового м’яза,спрямовується до язика, розміщуючись медіально від шилоязикового м’яза, івходить у язик на межі тіла й кореня.
У коня хрящоязиковий м’яз має вигляд тоненької пластинки, яка латерально прикрита шилоязиковим і під’язиковим м’язами. У собаки м’яз починається на латерокаудальній поверхні середньої третини стилогіоїда і обмежений початком шилоязикового м’яза. У свині цього м’яза немає.Підборідно-язиковий м’яз— масивний і бере початокна підборідді разом з підборідно-під’язиковим м’язом, але дещо дорсальнішей латерально. Починається м’яз коротким, але товстим сухожилком і спрямовується до верхівки, тіла й кореня язика. Вентральні пучки м’яза продов-жуються до основи надгортанника, створюючи підборідно-надгортанний.