ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 756
Скачиваний: 2
53 будова стравоходу і однокамерного шлунку.
Стравохід є продовженням травної трубки. Через стравохід їжа надходить у шлунок. Глотка, переходячи в стравохід, різко звужується на рівні перших кілець трахеї. Межу переходу чітко видно завдяки поздовжнім складкам слизової оболонки стравоходу та її білуватому кольору.Стравохід належить до трубчастих органів і поділяється на шийну, грудну й черевну частини.
У шийній ділянці стравохід лежить між вентральними м’язами шиї і трахеєю, створюючи стравохідно трахейну борозну, в якій проходять судини танерви. У нижній третині шиї стравохід зміщується на ліву поверхню трахеї,створюючи невеликий вигин. Саме в цій частині можна пропальпуватистравохід і спостерігати проходження кормової грудки. При вході в груднупорожнину стравохід випрямляється і розміщується на дорсальній поверхнітрахеї. Грудна частина стравоходу розміщується на дорсальній поверхнітрахеї, потім у верхній частині середостіння, між тупим краєм легень і аортою. Черевна частина стравоходу коротка (кілька сантиметрів), відразу задіафрагмою відхиляється вліво і входить у шлунок.Стравохід має неоднаковий просвіт і товщину стінок на всьомупротязі. Слизова оболонка стравоходу вистеленабагатошаровим плоским епітелієм,білуватого кольору. На поверхніслизової оболонки відкриваютьсячисленні слизові залози, які розміщені не лише у верхній частиністравоходу (травоїдні), а й по всіййого довжині (собака, свиня). Підслизова основа добре розвинута.
М’язова оболонка 3 досить товста іскладається в основному з двохшарів: внутрішнього — колового і
зовнішнього — поздовжнього. Бувають й інші перехідні шари (до чотирьох). Особливо складне розміщенням’язових волокон у початковій частині стравоходу.У тварин, в яких їжа може повертатися назад із шлунка в ротову порожнину (жуйні, собака), м’язова оболонка складається переважно з посмугованої м’язової тканини. А у тварин, яким не властива така функція, посмугована м’язова тканина є лише в шийній частині стравоходу (кінь, свиня), інша частина складається з непосмугованої м’язової тканини. У шийній частині стравохід вкритий адвентицією , у грудній і черевній порожнинах
серозною оболонкою.У великої рогатої худоби стравохід відносно широкий, однак стінки його
тонкі. Перед входженням у рубець він розширюється. Обидва шари м’язовоїоболонки добре розвинуті і взаємно переплітаються.У коня стравохід вузький, має товсті стінки, які особливо потовщуютьсяперед входом у шлунок. Стравохід на рівні 13-го ребра проходить крізь отвірдіафрагми в черевну порожнину і входить у шлунок, не розширюючись.У свині стравохід широкий, у початковій і кінцевій частинах дещо розширений. В місці переходу в шлунок він лійкоподібно розширюється.У собаки стравохід починається від глотки добре вираженим стравохідним присінком з дрібними поздовжніми складками. На своєму протязі вінформує два звуження і два розширення. Залози стравоходу добре виражені на всьому протязі.Шлунок це мішкоподібне розширення травноїтрубки, де нагромаджується їжа. Шлунок виконує механічну функцію: перемішує і переміщує вміст. Під дією шлункового соку, який виділяється залозами шлунка, їжа перетворюється на кашоподібну масу (хімус), що періодично надходить у тонку кишку. У шлунку деякі речовини можуть всмоктуватися, хоча і в незначній кількості. Шлунок може мати неоднакову внутрішню будову і зовнішній вигляд.Залежно від кількості мішкоподібних утворів (камер) розрізняють однокамерні (кінь, свиня, собака) і багатокамерні (жуйні, верблюди) шлунки. За
характером будови слизової оболонки однокамерні шлунки поділяють нашлунки стравохідного, кишкового та стравохідно-кишкового типу. У шлунках стравохідного типу (кенгуру) слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм, як і в стравоході. Такий шлунок називають ще беззалозистим, він не має шлункових залоз і є місцем нагромадження їжі. Слизова оболонка шлунка кишкового типу (собака) вистелена циліндричнимепітелієм, який властивий кишкам. Такі шлунки найбільш функціональноактивні і складні в гістоструктурному плані. Вони невеликі і характерні длятварин, які поїдають концентровану їжу. У шлунках стравохідно-кишковоготипу (кінь, свиня, жуйні) слизова оболонка на вхідній ділянці шлунка стравохідного типу, а на вихідній кишкового. Остання відрізняється від першої темно-рожевим кольором і бархатистістю. Обидва типи слизової оболонки можуть займати в шлунку різні за розміром ділянки, проте слизова оболонка стравохідного типу завжди займає меншу частину. Межа між обомаділянками слизової оболонки добре помітна.У багатокамерному шлунку передшлунки чітко відділені від залозистогошлунка. Значення передшлунків надзвичайно велике. Вони є резервуаромдля великої кількості трав’янистої їжі, і завдяки наявності мікрофлори тутвідбуваються складні бродильні процеси, в результаті яких розщеплюється
груба клітковина їжі. Отже, в передшлунках відбувається підготовка і бактеріально-хімічна обробка їжі. Однокамерний шлунок властивий більшості ссавців і маєвідносно просту будову. Він являє собою видовжений мішок з нижнім опуклим краєм — більша кривина— і верхнім угну-тим краєм — менша кривина. В початкову,розширену частину шлунка, ліворуч на меншій кривині входить стравохід
крізь вхідний, або кардіальний, отвір. Кінцева, правачастина шлунка має вихідний, або пілоричний, отвір удванадцятипалу кишку. Середню частину шлунка з боку великої кривини
називають дном шлунка.Передня, діафрагмальна, або пристінкова, поверхня прилягає до печінки й діафрагми, а задня, нутрощева до кишок.Слизова оболонка шлунка має залози навсьому протязі (собака) або лише в залозистій частині (кінь, свиня). Саме вцій частині слизової оболонки розрізняють кардіальні залози шлункові, або власні, або донні (і пілоричні залозиСлизова оболонка у ділянці залоз дна шлунка дещо відрізня-ється від інших ділянок. Вона товща і має більш червонувате забарвлення,
борозни і шлункові ямки, куди відкриваються залози.У ненаповненому шлунку слизова оболонка збирається в складкиМ’язова оболонка шлунка побудована знепосмугованої м’язової тканини і складається з трьох шарів: поздовжнього,косого і колового. Поздовжній шар м’язових волокон — тонкий, розміщений поверхнево на більшій та меншій кривинах і спрямований від стравоходу до пілоруса. Циркулярний, або коловий, шар м’язовихволокон знаходиться в ділянці розміщення донних
і пілоричних залоз. Косий шар м’язових волокон розміщений здебільшого в лівій половині шлунка.
Серозна оболонка шлунка з меншої кривинипереходить у менший сальник, який у вигляді печінково-
шлункової зв’язки з’єднує шлунок з печінкою. Ліворуч сальник зливається з печінково-стравохідною зв’язкою. ,праворуч — з печінково-дванадцятипалою.Серозна оболонка шлунка з більшої кривини переходить у більший сальник , який містить сальникову сумку.Вхід у сальникову сумку (отвір) знаходиться справа відмедіальної площини між каудальною поржнистою і ворітною венами меді-
ально від правої нирки. Між листками більшого сальника лежить селезінка,
яка з’єднується з більшою кривиною шлунка шлунково-селезінковою зв’яз-
кою.У коня шлунок однокамерний, стравохідно-кишкового типу, відносно невеликої місткості (6–15 л). На лівій частині шлункавиділяється сліпий мішок. Слизова оболонка сліпого мішка
вистелена багатошаровим плоским епітелієм. Внаслідок доброї виразностісліпого мішка, що виступає дорсально, стравохід 1 входить у шлунок косо.Менша кривина коротка і утворює кутову вирізку —.
В ділянці пілоричного отвору виділяється борозна зм’язовим кільцем і стискачем .Слизова оболонка стравохідного типу відділяється від залозистої частинискладчастим краєм, вздовж якого розміщена незначнаділянка кардіальних залоз. Ділянка власних залоз шлунка на слизовій обо-
лонці чітко виділяється темним забарвленням і наявністю ямок. Ділянкапілоричних залоз виділяється жовтуватим кольором.Косий шар м’язових волокон розділяється на зовнішні й внутрішні косіпучки. Внутрішні косі пучки утворюють передню й задню ніжки, які обмежують вхід у шлунок, утворюючи петлю кардії. Петля, а також вузький зтовстим м’язовим шаром стравохід, кінець якого не розширюється, утворюють пристосування, що виконує функцію стискача. Чим сильніше наповню-
ється шлунок, тим більше стягується петля і зворотне надходження вмісту встравохід у нормі неможливе. Більший сальник із шлунка переходить напочаток дванадцятипалої, ободову кишки та підшлункову залозу. Шлунокповністю розміщується в лівому підребер’ї і лише пілорична частина його
заходить у праве підребер’я. Основна частина шлунка лежить дорсально наободовій кишці. Сліпий мішок підходить до лівої ніжки діафрагми на рівні14–15-го ребра.
54 багатокамерний шлунок
Багатокамерний шлунок. Шлунок жуйних багатокамерний, стравохідно-кишкового типу . Перші три камери — рубець, сітка, книжка передшлунки і їх слизові оболонки вистелені багатошаровим плоским епітелієм, не мають травних залоз. Четверта камера — сичуг має слизову оболонку кишкового типу з розвинутою системою залоз.Рубець у вигляді видовженого мішка розміщується в лівійполовині черевної порожнини від діафрагми (рівень шостого міжреберногопростору) до тазової порожнини, заходячи частково в задню праву половинучеревної порожнини. Своєю пристінковою поверхнею
рубець на всьому протязі прилягає до лівої черевної стінки, а нутрощевою до кишок. Дорсальни краєм рубець прикріплюється додіафрагми і поперекових м’язів. Вентральний край рубця прилягає до нижньої стінки черевної порожнини.Рубець двома поздовжніми борознами поділяється на дорсальний і вентральний мішки. Краніальна борозна відмежовує спереду присінок рубця, у який впадає стравохід. З протилежного кінця рубця проходить каудальна борозна, дорсально і вентрально від якої розміщені каудодорсальний і каудовентральний сліпімішки. Останні відділяються від дорсального й вентрального мішків відповідними вінцевими борознами.Рельєф внутрішньої поверхні рубця визначають відповідні борозни, якимусередині відповідають складки стінки з потовщеним краєм у вигляді гладеньких світлих тяжів — права й ліва поздовжні складки , дорсальна й вентральна вінцеві складки.Слизова оболонка рубця вистелена багатошаровим плоским зроговілимепітелієм і густо всіяна рухливими сосочками
до 1 см завдовжки. Усередині сосочків є м’язові волокна та густа сітка судин. У присінку рубця від стравоходу починається сіткова (стравохідна) борозна. Дещо каудальніше знаходиться рубцево-сітковий отвір, обмежений відповідноюскладкою.М’язова оболонка рубця утворена зовнішніми поздовжніми і внутрішнімиколовими волокнами. В ділянці складок м’язова оболонка потовщена. Серознаоболонка рубця в ділянці поздовжніх борозен переходить у більший сальник.Сітка— має округлу форму і є продовженням уперед і внизприсінка рубця. Вона розміщена спереду від рубця в ділянці мечоподібногохряща, прилягає до вентральної частини діафрагми. Слизова оболонка сітки
зібрана в складки (до 12 мм заввишки), які формують своєрідні чотирип’яти- або шестигранні великі комірки які нагадують комірки сітки, у зв’язку з чим цей орган і дістав таку назву.На їхньому дні помітні такі самі дрібні комірки, вкриті сосочками.Від місця входу стравоходу в рубець до отвору в книжку по правій стінцісітки згори вниз тягнеться особлива борозна — борознасітки(стравоходу).Борозна обмежена губами.Вони, як і дно борозни, маютьм’язову основу із складним розміщенням м’язових волокон. Губи борозни,з’єднуючись між собою вільними краями, формують канал, по якому проходить рідина безпосередньо із стравоходу в книжку. Борозна сітки добре розвинута у телят, у дорослих тварин губи значно атрофуються.З рубцем сітка сполучається великим рубцево-сітковим отвором , а з книжкою — щілиноподібним сітково-книжковим отво-
ром.На сітці розрізняють діафрагмальну й нутрощеву поверхні . М’язова оболонка сітки, на відміну від рубця, складається із зовнішнього колового і внутрішнього поздовжнього шарів м’язових волокон.
Книжка округлої форми орган, дещосплющений з боків. Вона розміщена між сіткою і сичугом дорсально від них.На книжці розрізняють пристінкову й нутрощеву поверхні. Верхній щілиноподібний отвір веде в сітку, другий отвір, менших розмірів, веде вправо івниз, у передній кінець сичуга . Обидва отвори розміщені поряд і між ними по нижній стінці проходить дно (основа) книжки . На дні розміщена борозна книжки , яка сполучає отвори.Верхня частина порожнини книжки заповнена численними поздовжнімилисткоподібними пластинками (листочками) , різних розмірів із сосочками . Пластинки розділені міжлистковими заглибинами . Між листочками книжки кормова маса перетирається і віджимається. При розтині книжки видно,що вона заповнена дрібно перетертим кормом, який знаходиться між листочками.М’язова оболонка книжки складається із зовнішнього (поздовжнього) івнутрішнього (колового) шарів м’язових волокон. Останній шар у ділянцікнижково-сичужного отвору утворює стискач. Зовні книжка вкрита серозноюоболонкою.Сичуг значних розмірів, має форму витягнутої в довжину груші . Потовщена основа його сполучається з книжкою, а звужена, вигнута на кінці частина (пілорус) переходить у дванадцятипалукишку. Сичуг розміщений вентрально в правій половині черевної порожнини, займає невеликий відділ правого підребер’я і ділянку мечоподібногохряща. На ньому розрізняють, як і на однокамерному шлунку, вигнуту вентрально велику кривину і дорсально малу кривину, дно сичуга , а також пристінкову і нутрощеву поверхні.
Слизова оболонка сичуга кишкового типу ніжна, бархатиста і зібрана вдовгі складки (12–16, близько 5 см заввишки), які беруть початок від отворукнижки в сичуг, тягнуться спіралеподібно вздовж сичуга до пілоруса і тут,зменшуючись по висоті, губляться . Ці складки називаються спіральними , у книжково-сичужному отворі вони утворюють сичужні паруси. Останні не допускають надходження вмісту сичуга в книжку.Як і в однокамерному шлунку, в сичузі розрізняють залозисті ділянки йо-
го слизової оболонки: невелику кардіальну, пілоричну і власне шлунка.Стискач пілоруса утворює з боку меншої кривини потовщення, або подушку .М’язова оболонка сичуга складається з двох шарів; поздовжнього і колового. Сичуг зовні вкритий серозною оболонкою.
55 анатомічна і гістологічна будова печінки.
Печінка сама масивна залоза організму. Як будь-яка інша залоза, вона складається з паренхіми і строми. Паренхіма печінки побудована з клітин і складається з пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини. У працюючих кінцевих відділах печінки немає прикордонної між епітелієм і решті тканиною основної перетинки - membrane basalis, - властивої іншим залоз, отже, її клітини лежать оголеними в кінцевих відділах впритул до кровоносних синусоїда. Залізисті клітини згруповані не в трубочки, а в клітинні балки, з'єднані розрослися поперечними клітинними перемичками. Завдяки цьому виходить сітчастий характер угруповання клітин, обплетених печінковимикапілярами (синусоїдами). Капіляри впадають у центральну вену, а потім кров з печінковим венах видаляється з печінки.. Прошарки або дуже ніжні, тонкі (у собак, коней, жуйних), або, навпаки, досить сильно розвинені, так що часточки завбільшки з шпилькову голівку видно простим оком; печінка таких тварин (свиней, ведмедів) отримує з поверхні помітний при уважному огляді рябуватості вид.Печінка на своєму вентральному краї має у більшості тварин то більш, то менш глибокі надрізи, що відокремлюють різної величини ділянки, звані вже не часточками, а частками печінки - lobi hepatis; отже, печінка і з цієї точки зору є дольчатий органом. У лівій борозні проходить кругла зв'язка - ligamentum teres (облітерірованная пупкова вена). Ці борозни, служачи вірними орієнтирами, дозволяють розділити печінку на праву частку - lobus dexter, - розташовану праворуч від жовчного міхура і порожнистої вени, ліву частку - lobus sinister, - лежачу ліворуч від круглої зв'язки, і, нарешті, середню частку - lobus medius, - вклинюється між жовчним міхуром і круглою зв'язкою. Середня частка з розташованими на ній воротами печінки підрозділяється на нижню квадратну частку - lobus quadrates - і верхню хвостату частку - lobus caudatus. Від хвостатої частки вправо виступає, переходячи в праву частку, хвостатий відросток, а біля воріт сосочковий відросток.Печінка з поверхні одягнена перитонеальним листком серозної оболонки, яка переходить на цей орган з діафрагми. Під мезотелием серозної оболонки знаходиться її сполучнотканинна основа, що представляє одне ціле з дуже тонкої власної капсулою печінки, і лише в області воріт печінки ця капсула дуже сильно розвинена. Від капсули, особливо в області воріт, сполучна тканина проникає, супроводжуючи судини, в товщу печінки і тут формує її сполучнотканинний остов, пробігаючи між часточками.Закріплена на своєму місці в черевній порожнині печінка має опуклою поверхнею, спрямованої до діафрагми і званої діафрагматіческой, і протилежної їй увігнутою, спрямованої до нутрощів, іменованої вісцеральної. На діафрагматіческой поверхні ближче до дорзальной краю є місце для виходу декількох печінкових вен - vv. Hepaticae, - впадають тут же в сусідній стовбур каудальної порожнистої вени - v. Cava caudalis. На цю ж поверхню з діафрагми переходить серозна оболонка у вигляді двох зв'язок: однієї поздовжньої, що спускається вниз, званої серповидної - ligamentum falciforme, - однієї поперечної - вінцевої - ligamentum coronarium. На вісцеральній поверхні в області середньої частки поміщаються ворота печінки - porta hepatis, - куди входять ворітна вена і печінкова артерія; тут-таки виходять з печінки її вивідні протоки, лімфатичні судини і лежать лімфатичні вузли і нервове сплетіння. На тій же поверхні помітні слабкі вдавлення від прилеглих органів: шлункове, дванадцятипалої кишки і, нарешті, чітке ниркове вдавлення - impression renalis (його немає у свиней). Край в бік хребта притуплен - тупий край печінки - margo obtusus; він забезпечений вирізкою для стравоходу, а вправо від нього - вирізкою для каудальної порожнистої вени. Весь інший округлий край часткою загострений і носить назву гострого краю печінки - margo acutus.Вивідні протоки від кожної часточки, поступово зливаючись один з одним, формують печінковий протік - ductus hepaticus; при відсутності жовчного міхура (у коней) він відкривається прямо в дванадцятипалу кишку разом із великим протокою підшлункової залози. При наявності жовчного міхура від останнього також відходить вивідний протоки міхура - ductus cysticus. Він з'єднується з печінковим протокою, і злився відрізок називається жовчним протоком - ductus choledochus; він відкривається в дванадцятипалу кишку.В організмі печінка виконує кілька десятків функцій, більшість з яких пов'язане з її положенням на шляху струму крові з травного тракту у загальний кровообіг. Вона виконує захисну функцію проти мікробів і чужорідних речовин, що надходять з кишечнику в кров, знешкоджує багато шкідливі продукти обміну речовин, інактивує гормони, біогенні аміни, лікарські препарати. Печінка секретує жовч, синтезує білки плазми крові, утворює і накопичує глікоген, бере участь в обміні холестерину і вітамінів і т. д. Паренхіма печінки за допомогою більш (печінка свині) або менше (печінка людини) виражених сполучно-тканинних прошарків розділена на ділянки неправильної, часто гексагональної форми. звані печінковими часточками. Печінкова часточка є структурно-функціональною одиницею органу. Необхідно зазначити, що подання про структурно-функціональної одиниці печінки ссавців виникло давно, але воно не було однозначним протягом історії вивчення цього органу. Більш того, воно піддається трансформації і в даний час. Зараз, разом з класичною печінкової часточкою, виділяють ще портальну часточку та ацинус. Це пов'язано з тим, що умовно виділяють різні центри в одних і тих же реально існуючих структурах.Кровопостачання печінки. Щоб зрозуміти морфологію структурно функціональної одиниці печінки, необхідно вивчити кровопостачання органу, так як гепатоцити печінки топографічно тісно пов'язані з кровоносними судинами. У ворота печінки входять ворітна вена і печінкова артерія. У печінці вони багаторазово поділяються на усе більш дрібні судини: часткові, сегментарні, междольковие, вокругдольковие артерії та вени. На всьому протязі ці судини супроводжують жовчні протоки, і вони розташовуються в сполучно-тканинних прошарках. Междольковая артерія і междольковая відень з міжчасточкових жовчним протоком разом складають так звану тріаду печінки.Поруч розташовуються лімфатичні судини. Від вокругдолькових вен і артерій відходять капіляри, які направляються в печінкові часточки і на їх периферії зливаються, утворюючи внутрідолькових синусоїдні судини (капіляри). У них тече змішана кров у напрямку від периферії до центру часточки і збирається в центральну вену. Центральної веною починається відтік крові від часточки. Далі кров надходить у поддольковие вени, які формують 3-4 головні печінкові вени, що виходять з органу.Печінкова часточка. В даний час під класичної печінкової часточкою увазі ділянку паренхіми, відмежований більш-менш вираженими прошарками сполучної тканини. Центром часточки є центральна вена. У часточці розташовуються епітеліальні печінкові клітини - гепатоцити. Гепатоцит - клітина багатокутної форми, може містити одне, два і більше ядер. Поряд зі звичайними (диплоїдними) ядрами, є й більші поліплоїдні ядра. У цитоплазмі присутні всі органели загального значення, містяться різного роду включення: глікоген, ліпіди, пігменти.Гепатоцити в часточці печінки неоднорідні і відрізняються один від одного за будовою і функції залежно від того, в якій зоні часточки печінки вони розташовані: центральної, периферичної або проміжною. Структурним КіньПечінка у коней буро-червоного кольору. Відносна маса становить близько 1,2% від маси тіла. Печінка коней позбавлена жовчного міхура. У ній, завдяки надрізу на вентральному краї, можна виділити велику праву частку, а з локалізації круглої зв'язки - ліву частку, яка розпадається на ліву медіальну і ліву латеральну частки; в середній частці відносини залишаються звичайні. Печінка сильно зрушена в праве підребер'я, а шлунок більше місце займає в лівому підребер'ї. На хвостатої частці поглиблення - нирковий вдавление. 2 / 5 печінки лежить у лівому підребер'ї до 8-го ребра, 3 / 5 - у правому підребер'ї до 15-го ребра.