ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 764
Скачиваний: 2
зовні вкритий глибокою фасцією тулуба (жовтою оболонкою живота) — і поверхневою фасцією тулуба
з шкірним м’язом тулуба. Вінпочинається окремими зубцями м’язисто на реберній стінці між зубцями вентрального зубчастого м’яза грудної клітки і на грудопоперековій фасції,має каудовентральний напрям пучків м’язових волокон і в ділянці бічноїповерхні черевної стінки переходить в апоневроз, який у травоїдних тваринзначно розширюється. Апоневроз закінчується на білій лінії живота, на пе-редлобковому сухожилку і на пахвинній зв’язці , що тягнеться від зовнішнього кута клубової кістки докраніальної лобкової зв’язки. Між частиною апоневроза, що закінчується напахвинній зв’язці, і частиною, що закінчується на передлобковому сухожилку, є щілина — зовнішнє пахвинне кільце —, в
якому пахвинна зв’язка формує латеральну ніжку цьогокільця, а передлобковий сухожилок — його медіальну ніжку.У травоїдних тварин зовні м’яз вкритий жовтою оболонкою живота —
, багатою на еластичні волокна, у свиней оболонка незначна, у собак її немає.Внутрішній косий м’яз живота. розміщений під попереднім м’язом. Починаєтьсяна маклаку, пахвинній зв’язці, грудопоперековій фасції, має краніовентральний напрям волокон, які віялоподібно розходяться, переходять в апоневроз, що зростається з апоневрозами зовнішнього косого й поперечногом’язів живота, формуючи піхву для прямого м’яза живота, закінчується набілій лінії. Найбільш дорсально розміщені й краніально спрямовані м’язовіволокна об’єднані під назвою «реберно-клубова ніжка», що закінчується наостанньому ребрі.Задній вільний край косого внутрішнього м’яза живота обмежує разом зпахвинною зв’язкою щілину — глибоке пахвинне кільце Глибоке й поверхневе пахвинні кільця з’єднуються між собою, обмежуючи отвір у черевній стінці, пахвинний канал — canális inquinális.
Поперечний м’яз живота є третім шаром у стінці живота, зсередини вкритий поперечною фасцією і
пристінним листком очеревини. М’яз бере початок зубцями на поперечнихвідростках поперекових хребців і на внутрішній поверхні хрящів несправжніх ребер, вклинюючись між зубцями
м’яза живота, і закінчується на білій лінії
Прямий м’яз живота — m. réctus це міц-ний, плоский м’язовий тяж з поздовжнім (сагітальним) напрямом волокон.
46 дорсальні і вентральні мязи хребта
???? ДОРСАЛЬНІ М’ЯЗИ ХРЕБТАЦе група м’язів, розміщених з обох боків від остистих відростків хребців
на всьому протязі хребта від потиличної кістки до кінця хвоста. До них належать:.Випрямляч хребта парний м’яз, складається зкількох м’язів: клубово-реберного, найдовшого та остистого, що мають спільний початок на крижовій і клубовій кістках та на остистих відростках поперекових хребців і від грудопоперекової фасції.Клубово-реберний м’яз починається відгребеня клубової кістки і закінчується на поперечних відростках 5(4)-гошийних хребців. Він поділяється на три більш-менш чітко відмежованиходин від одного м’язи Клубово-реберний м’яз попереку як самостійний має місце у жуйних і собак, а у коней і свинейзростається з найдовшим м’язом. Він починається на гребені клубової кісткита медіальній поверхні крила клубової кістки і закінчується широким сухожилком на каудальному краї останнього ребра. У собак більшість сухожил-кових стрічок досягає 9-го ребра.Клубово-реберний м’яз грудної клітки .складається з численних пучків, що починаються у жуйних ісвиней сухожильно на поперечних відростках поперекових хребців, у коней — сухожильно на поперекових хребцях і м’ясисто на ребрах. Закінчується на всіх ребрах. М’язові пучки переходять у сухожилки, з яких латеральнімають краніолатеральний напрям, перекидаються через 3–4 і більше реберних проміжків, закінчуються на каудальному краї ребер, а медіальні краніомедіальний напрям, перекидаються через 1–2 реберних проміжки ізакріплюються на краніальному краї ребер. Краніально м’яз досягає поперечного відростка 7-го шийного хребця.У собак клубово-реберний м’яз грудноїклітки нечітко відмежований відклубово-реберного попереку і тягнеться від 12-го ребра до 7-го шийного хребця. Його окремі зубці перекидаються через кілька сегментів.Клубово-реберний м’яз шиї відносно слабкорозвинутий м’яз, у собак його немає. Починається на поперечних відростках1-го грудного іостаннього шийного хребців і закінчується на поперечнихвідростках: у жуйних — 7–6-го шийниххребців, у коней — 5-го шийногохребця, у свиней — на крилі атланта.Найдовший м’язтягнеться відкрижової й клубової кісток до голови. М’яз поділяється на частини, пов’язаніз їх розміщенням, тобто найдовший м’яз попереку, найдовший м’яз грудноїклітки, найдовший м’яз шиї, найдовший м’яз голови й атланта.Найдовший м’яз попереку невідмежований від найдовшого м’яза грудної клітки . Побудований з окремих м’язових тяжів, що починаються на гребеніі крижово-клубовій поверхні крила клубової кістки та на нижній поверхні остистих відростках перших двох крижових, поперекових і останньому грудному хребцях з латеромедіальним напрямом, з іншого боку, що об’єднуютьсяв сильне м’язове тіло, яке зростається з клубово-реберним поперековимм’язом. Закінчується м’яз медіальними пучками на основах поперечних відростків поперекових хребців, на їх суглобових відростках, а в собак — і надодаткових. Латеральні пучки м’яза закінчуються напоперечних відросткахі на останньому ребрі. Ступінь вираженості найдовшого м’яза попереку в
різних тварин не однаковий. Найчіткіше він виражений у собак. Початокм’яза, крім того, зростається з сідничним середнім м’язом у жуйних і коней.Найдовший м’яз грудної клітки є продовженням найдовшого м’яза попереку. Він тягнетьсявід остистих відростків перших поперекових і грудних хребців — від останього до 6-го, медіальними пучками — до поперечних відростків грудних і
7(6)-го шийного хребця, латеральними пучками — до ребер від останньогодо 6-го, між клубово-реберним м’язом і горбком ребра. На протязі від 6-го до1-го ребра м’язове черевце звужується і чітко виражені тільки латеральніпучки, що прикріплюються біля горбків ребер і до поперечних відростків
7(6)-го шийного хребця.
Дорсальний зубчастий краніальний м’яз тонкий пластинчастий м’яз, починаєтьсявід надостистої зв’язки передніх грудних хребців, спрямовується вниз каудовентрально і закінчується зубцями на краніальних краях ребер.У жуйних і свиней м’яз має 4–5 зубців, що закінчуються на 5–8(9)-му реб-
рах; у коней — 7 зубців з 4-го по 11-те ребро; у собак — 8 зубців з 2-го по 9-теребро.
Підіймачі ребер)— починаються на поперечних чи соскоподібних відростках усіх грудниххребців, спрямовуються каудовентрально і закінчуються на краніальнихкраях ребер з 2-го по останнє, в ділянці кута. Перше ребро не має такогом’яза. Підіймачі ребер прикриті клубово-реберним і найдовшим м’язамигрудної клітки. Функціонально допомагають зовнішнім міжребернимм’язам.Міжреберні зовнішні м’язи це тонкі, пронизані сухожилками м’язові пластинки, що разом зміжреберними внутрішніми м’язами і фасціями та скелетом грудної кліткиутворюють грудну порожнину. М’язи починаються на каудальних краях ребер, спрямовуються вентрокаудально і закінчуються на краніальних краяхребер, розміщених позаду. Під час скорочення м’язів ребра відводяться на-зовні і вперед, розширюючи грудну клітку, що забезпечує вдих. Вони лежатьлатерально, у свиней місцями їх немає. У собак вони продовжуються й міжреберними хрящами.Прямий м’яз грудної клітки невеликий м’яз, що починається на першому ребрі,має каудовентральний напрям волокон, що переходять в апоневроз, закінчується на 3–4-му реберному хрящі. Апоневроз має зв’язок з апоневрозом
прямого м’яза живота.Драбинчасті м’язи утворюють групуз 2–3 м’язів, які неоднаково розвинені у свійських тварин.Дорсальний драбинчастий м’яз— бере початок напоперечних відростках 3–7-го шийних хребців і закінчується на бічних поверхнях ребер у жуйних з 2-го по 4-е, у свиней — на 3-му, у собак має двачеревця — з 3-го по 9-е, у коней його немає.Середній драбинчастий м’яз починається на по-перечних відростках п’яти останніх шийних хребців і закінчується на першому ребрі.Відмежований від дорсального м’яза коренями плечового сплетення.Вентральний драбинчастий має початок ізакінчення, як і попередній м’яз, але відмежований від нього підключичноюартерією та веною. У собак його немає.Драбинчасті м’язи у разі однобічної дії повертають шию, двобічної — опу-
скають шию, а дорсальний м’яз бере участь в акті вдиху.
47 будова шкіри її похідні
система органів шкірного покриву, абозагальний покрив, складається з шкіри та її похідних. До похідних шкіри належать залози шкіри, волосся, рог, органи пальця у вигляді ратиць, копит, кігтів, нігтів та деякі інші утвори Шкірний покрив, вкриваючи все тіло тварини,захищає його від шкідливих впливів зовнішньогосередовища і тим самим створює умови для нормального функціонування організму. Тривалий часвважали, що шкірний покрив виконує просту іводночас пасивну функцію у вигляді захисного футляра тіла. Разом з похідними шкіра становитьскладну функціональну систему, яка є посередником між організмом і зовнішнім середовищем.Саме тому правильний догляд за шкірою поліпшуєстан організму загалом і підвищує продуктивністьтварин. Шкіра виконує ряд важливих функцій.Захисна функція. Шкірний покрив захищає тіловід механічних, фізичних та хімічних ушкоджень,запобігає проникненню мікроорганізмів.Рецепторна функція. Шкірний покрив тісно
пов’язаний з нервовою системою і є її сильним рецепторним утвором. В шкірі міститься багато різ-них рецепторів. Підраховано, що на 1 см2 шкіризнаходиться 2 теплових, 12 холодових, 25 доти-кових і 150 больових рецепторів. Завдяки цьомунервова система передає всім органам організмуінформацію, зумовлюючи при цьому (залежно відсили й характеру подразнення) стимулюваннячи пригнічення їх функції. Ці властивості врахо-вують при лікуванні внутрішніх органів, впливаючи на останні через дію на біологічно активні точки шкіри.
Шкірний покрив тісно пов’язаний з внутрішніми органами, гіпофізом,наднирковими та іншими залозами. Настої з шкіри можуть діяти як стимулювальні, судинозвужувальні та протимікробні речовини. У шкірі міститьсяблизько 70 ферментів.Шкірі властива видільна функція. За допомогою потовиділення виділяється до 27 % води, велика кількість вуглекислого газу (вугільної кислоти,до 10 г).Шкіра є своєрідним депо крові, води, солей. Вона виконує також імунобіологічну (вакцини білкової природи), теплорегулювальну, дихальну (1–8 %)та інші функції.Розвиток і функції шкірного покриву залежать від функціонування інших органів тіла. Наприклад, у період статевого дозрівання під дією статевих гормонів з’являються деякі нові статеві ознаки, що виявляються у відмінностях уволосяному покриві та розміщенні підшкірної жирової тканини
???? БУДОВА ШКІРИ
Шкіра складається з епідермісу, дерми, або власне шкіри, та підшкірноїоснови. Епідерміс це багатошаровий плоскийзроговілий епітелій. Товщина і клітинний склад епідермісу різняться залежно
від виду та породи тварин. Він особливо потовщується там, де постійно відбувається тертя або тиск.
В епідермісі шкіри розрізняють кілька шарів: основний,
шипуватий, зернистий, блискучий і роговий. Основний і шипуватий шари об’єднують під назвою «ростковий».У свійських тварин зернистий і блискучий шари є лише в окремих місцяхі слабко розвинуті. У свиней блискучого шару немає.Зернистий шар складається з кількох шарів плоских клітин, всерединіяких є кератогіалін. Останньому властива значна міцність і еластичність.
Він розтягується в холодній воді на50–70 %, а в гарячій — до 100 %(з попереднім відновленням довжини).В основному шарі епідермісурозміщуються пігментні клітини меланоцити, які виробляють меланінові зерна. Якщо їх немає, епідерміс непігментований (явище альбінізму).Через епідерміс шкіри всмоктуються алкоголь, борна й саліциловакислоти, йод, сполуки ртуті, свинцю, статеві гормони на мазевій основі тощо. У власне шкіру речовини потрапляють через протоки залоз та волосяні лійки.
Епідерміс з власне шкірою з’єднується за допомогою базальноїмембрани.
СИСТЕМА ОРГАНІВ ШКІРНОГО ПОКРИВУ
Власне шкіра складається із сосочкового та сітчастого шарів. Більш поверхневий сосочковий шар складається з пухкої сполучної тканини. Сосочковийшар переходить у сітчастий без чітких меж. Товщина сосочкового шару залежить від виду тварин: у великої рогатої худоби він становить 18–30 %, вівці — 50–70, у коня — 30–40 % товщини основи шкіри. Сосочковий шарвиконує в основному трофічну функцію.Сітчастий шар, утворений щільною неоформленою сполучною тканиною,різко відрізняється на спинній і черевній частинах тіла. Сітчастий шар наспині, на відміну від сітчастого шару на животі, складається з товстих колагенових пучків, які щільно лежать і густо переплітаються, що надає шкіріособливої міцності.У власне шкірі розміщені потові й сальні залози, корені волосся, непосмуговані м’язи — підіймачі волосся. Розміри потових залоз залежать від товщини сосочкового шару.Підшкірна основа з’єднує шкіру з глибше розміщеними органами і складається з пухкої волокнистої сполучної тканини,яка має багато жирових клітин. Саме тут відкладається жир, особливо привідгодівлі тварин.
48
49 будова молочних залоз
Молочні залози властиві лише ссавцям і виникли у зв’язку з необхідністю годувати новонароджених, які самостійно не можуть вживати їжу дорослих.Молочні залози закладаються в обох статей, але досягають повного розвитку лише у жіночої статі і функціонують періодично. В єхидни молочні
залози функціонують також у самців. Секрет, що виділяється залозами, молоко (lac) — має високі поживні властивості, необхідні для організму.Спостерігається зворотна залежність між кількістю білка в молоці і строкомподвоєння маси новонародженого. Наприклад, подвоєння маси у кози настає
через 20 днів (5 % білка), у собаки — через 8 (9,2 %), у кроля — через 6 днів(15,5 % білка).
У тварин виділяється різна кількість молока, особливо багато його можебути у корови — до 111 кг за добу (27 674 кг за рік). Відповідно, для такоїсекреції молочна залоза повинна мати достатнє кровопостачання та добрерозвинені внутрішні органи (легені, органи травлення). Для виділення 1 кгмолока через вим’я корови проходить близько 450 л крові.У тварин спостерігається різна кількість молочних залоз (рис. 4.5). Їх буває 1–8 пар, а іноді 10 (гризуни) і навіть 25 (опосум). Молочні залози розміщуються у вигляді однієї пари в ділянці грудної стінки (слон, китоподібні,примати) або в ділянці між стегнами (кобила, жуйні). В останньому випадкуїх називають вим’ям . Молочні залози, розміщені по нижній частинічеревної і грудної стінок, утворюють множинне вим’я (свиня, хижаки,гризуни).
Вим’я вкрите тонкою еластичною шкірою з ніжним волоссям. Складається з активно діючої паренхіми (залозистої тканини) і сполучнотканинної основи (строми). Ступінь розвитку цих елементів пов’язаний з періодами лактації. У лактуючих тварин паренхіми значно більше, ніж строми. З вікомзалозиста тканина атрофується і заміщується сполучною й жировою.Вим’я прикріплене до черевної стінки й утримуєтьсяпідвішуючим апаратом: поверхневою і глибокою фасціями та підвішуючою зв’язкою вим’я . Отже, під шкірою вим’я знаходиться поверхневай глибока фасції, а також сполучнотканинно-жировакапсула. Остання віддає в глибину вим’я перекладки, які ділять залозу на часточки. Підвішуюча зв’язка є частиною глибокої фасції.Паренхіма вим’я складається з окремих часточок, що мають особливу систему розгалуження . Часточки складаються з альвеол і трубочок, які й визначають альвеолярно-трубчастий тип залози. Від альвеол відходятьвідвідні трубочки, які, сполучаючись, утворюють молочні канали. Останні об’єднуються вмолочні протоки — dúctus lactíferi, що розширюютьсябіля основи соска і відкриваються в молочну пазуху —що поділя-ється на залозисту —
та соскову частиниІз соскової частини починається сосковий канал, який відкривається отвором на верхівці соска. На верхівці соска навколо соскового отвору знаходиться м’яз — стискач соска.
Злиття молочних залоз (вим’я) можебути виражене меншою мірою (корова,коза) або більшою (кобила, вівця, верб-людиця). Кількість злитих залоз (горб-ків) на кожному боці може бути різною:одна (коза, вівця), дві (корова, верблю-диця). Різна буває і кількість сосковихканалів: один (корова, вівця, коза), два-три (кобила, верблюдиця, самка оленя).Каналів багато у свині (2–3), кішки (4–6),суки (6–12), кролиці (10–15).Ступінь розвитку, форма та положен-ня вим’я різні у тварин одного виду, особ-
ливо це спостерігається у корів. Часто утварин та людини бувають додаткові соски — явище полімастії . Полімастія спостерігається у 30 % корів, овець, кіз, дуже часто залозифункціонують.
50 будова рогових похідних шкіри тварин.
До рогових утворів належать ділянки шкіри, в яких епідерміс утворюєдобре розвинений роговий шар із своєрідною (листкоподібною, трубчастою)структурою. До них належать роги, м’якуші і пальцеві органи (копита, ратиці, кігті, нігті).Ріг утвір, який у порожнисторогих (жуйні) вкриває роговий
відросток лобової кістки. Ріг складається з двох шарів: власне шкіри та епідермісу. Ростковий шар епідермісу продукує міцний трубчастий ріг. Підроговий епітелій переходить у епідерміс шкіри голови біля кореня рога в ділянці безволосої колової зони (епікерас). Якщо в разі видалення рога видаляють епікерас, то новий ріг не буде рости, навіть якщо рану вкрити обмежувальною шкірою. У тварин ріг росте постійно, проте інтенсивність росту усамок зменшується в період вагітності (на розі утворюється кільце).Доведено, що більш довгорогі корови невибагливіші до їжі, краще ростуть. У цільнорогих жуйних (олені) та у жирафи ріг являє собою суцільнийкістковий утвір, який періодично відпадає (див. кольорову вклейку, рис. V).М’якуш щільне потовщення шкіри, яке утворюється за рахунок підшкірної основи, багате на еластичну сполучну тканину з жировимипрошарками. У м’якушах багато нервових закінчень. М’якуші виконують нелише амортизаційну, а й чутливу функцію (особливо м’якуші грудних кінцівок).Кожний м’якуш складається з епідермісу, власне шкіри та підшкірної основи. Розрізняють зап’ястковий, п’ястковий,заплесновий , плесновий і пальцевий —м’якуші .Зап’ястковий м’якуш є у собаки в ділянці додаткової кістки зап’ястка.У коня зап’ястковий м’якуш (каштан) знаходиться на медіальній поверхнідистального відділу передпліччя, а заплесновий — на медіальній поверхніплесна П’ясткового (плеснового) м’якуша у свині і великої ро-гатої худоби немає, у конявін має вигляд острогів , які обмежені волоссям щітки. У собаки цей м’якуш має вигляд