ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 16.11.2021
Просмотров: 774
Скачиваний: 2
Піднебінний відросток— відходитьвід медіального кінця тіла. Між піднебінним відростком і основою носовоговідростка є значних розмірів піднебінна щілина
Носовий і різцевий відростки довгі, добре виражені.
У свині тіло різцевої кістки дещо стиснуте, коміркирозділені значними міжкомірковимиперегородками. Міжрізцевий отвір маєформу щілини. Пластинчасті носові відросткидобре розви-нуті, піднебінні відростки стиснуті з боків.
Верхньощелепна кістка утворює біч-ну стінку носової й верхню стінку ротової порожнин. Ростральнокістка ме-жує з різцевою, каудально — з піднебінною, решітчастою, каудодорсально —
з виличною, дорсально — із слізною, носовою, медіально — з вентральною
носовою раковиною, лемешем. Верхньощелепна кістка складається з тіла,
носової пластинки та піднебінного відростка. Між кістковими листками но-
сової пластинки розміщена верхньощелепна (гайморова) порожнина — sínus
Слізна кістка — os lacrimále (див. кольорову вклейку, рис. ІІ, 5) — межує
з лобовою, виличною й носовою (кінь, велика рогата худоба) кістками. Вона
складається з двох пластинок, розміщених під кутом одна до одної. Більш
плоска лицева утворює стінку носової порожнини, друга — ввігнута
очноямкова — утворює частину очної ямки. Обидві пластинки розділяються
краєм очної ямки — márgo orbitális. Лицева пластинка у різних тварин має
різну форму: рівна у коня, великої рогатої худоби, ввігнута у свині, вузька
смужка у собаки. На лицевій поверхні пластинки у конявиділяється ростральний слізний відросток дляприкріплення м’язів повік. На очноямковому краї (кінь, велика рогата худо-
ба) виділяється каудальний слізний відросток до якого прикріплюється третя повіка.
На очноямковій поверхні очноямкової пластинки є
ямка слізного мішка з якої слізнимотвором — починається слізний канал
32 будова кісток шийного відділу хребетного стовпа
Шийний відділ хребта в усіх свійських тварин налічує сім шийних хребців, з яких чотири (1, 2, 6, 7) нетипові, а три (3, 4 і 5) — типові. Типовий шийний хребець коня має тіло, яке в 2 рази довше, ніж у великої рогатої худоби, вентральний гребінь добре розвинений, остистий відросток недорозвинений, суглобові відростки добре розвинені, поперечнореберні відростки роздвоєні на гілки, спрямовані краніокаудально. У великої рогатої худоби, навпаки, тіло типового шийного хребця коротке з випуклою голівкою, глибокою ямкою і вираженим вентральним гребенем, на дужці є глибокі краніальні і каудальні хребцеві вирізки, добре розвинені краніальні і каудальні суглобові відростки, остистий відросток порівняно високий і спрямований краніально, поперечнореберні відростки роздвоєні. У свиней тіло типового шийного хребця також коротке, вентральний гребінь нерозвинений. У основі поперечнореберних відростків є поперечний отвір. Перший шийний хребець, або атлант, на відміну від типових хребців, не має тіла, є кільцем, складеним з двох дужок — верхньої та нижньої. З'єднуючись між собою, ці дужки утворюють крила атланта. Краніально й каудально на дужках атланта знаходяться суглобові поверхні для зчленування з потиличною кісткою черепа і другим шийним хребцем. На крилах атланта розташовані крилові отвори. На дужках атланта є дорсальний і вентральний горбки. У коня дорсальна дужка досить випукла, отвір хребця круглий, крила широкі, тонкі, краї їх опущені вниз, на каудальному краї крила є великий поперечний отвір, дорсальний горбок недорозвинений. У великої рогатої худоби хребцевий отвір атланта овальний, дорсальний і вентральний горбки на дужках розвинені добре, на крилах атланта є міжхребцеві і крилові отвори. У свиней атлант короткий і з вузькими крилами, дорсальний горбок широкий, вентральний — довгий, на крилах, крім міжхреб- цевого і крилового отворів, є ще поперечний отвір. Другий шийний хребець, або епістрофей, характеризується значною довжиною тіла, наявністю на тілі замість голівки зубоподібного відростка, а на дужці замість остистого відростка — дорсального гребеня, до якого прикріплюються м'язи та вийна зв'язка. У коня тіло епістрофея довге, зубоподібний відросток циліндричної форми з гострим краєм, вентральний гребінь добре розвинений, дорсальний гребінь масивний, роздвоєний і має суглобові поверхні. У великої рогатої худоби зубоподібний відросток епістрофея має форму напівмісяця, по обидва боки від нього є вентральна суглобова поверхня для з'єднання з атлантом, на тілі каудально глибока ямка, а вентрально — вентральний гребінь, на ніжках дужки попереду — латеральний отвір, позаду — глибока каудальна хребцева вирізка, по боках — поперечні відростки, між ними й тілом — між- поперечний отвір. Дорсальний гребінь має вигляд прямокутної пластинки, позаду нього є парні дорсальні суглобові поверхні. У свині тіло епістрофея коротке, зубоподібний відросток має форму конуса, дорсальний гребінь досить високий, вентральний — недорозвинений, поперечні відростки короткі, вентральна суглобова поверхня роздвоєна. У 6-го шийного хребця відмінною ознакою є те, що поперечний відросток має форму широкої пластинки, спрямованої вентрально. Для 7-го шийного хребця характерні деякі ознаки грудного хребця: на каудальному кінці тіла є каудальні суглобові реберні ямки для з'єднання з голівками першої пари ребер, на дужці добре розвинений остистий відросток.
33 будова кісток грудної клітки.
Грудна клітка (thorax) утворена грудними хребцями, ребрами і грудиною і обмежує грудну порожнину. Ребра (costae) бувають істинними (costae verae) – приєднуються безпосередньо до грудини за допомогою реберних хрящів, помилковими (costae spuriae) – безпосередньо з грудиною не з’єднуються і утворюють реберну дугу, блукаючими, або висячими (costae fluctuates) – закінчуються між м’язами, не доходячи до грудини. Всі ребра є довгі вигнуті кістки, не мають костномозговой порожнини. З хребцями ребра з’єднуються за допомогою головки і горбика допомогою суглоба. Грудина (sternum) розвивається з відростків окремих ребер і складається з плоскої кістки, яка має рукоятку (manubrium sterni), тіло (corpus sterni) і мечоподібний відросток з мечовидним хрящем (processus xiphoideus et cartilago xiphoideus)
34 будова кісток грудної кінцівки тварин.
Плечовий пояс складається у свійських ссавців тільки з однієї пластинчастої кістки трикутної форми — лопатки, яка за допомогою м'язів прикріплюється до стінки грудної клітки. Верхній розширений край лопатки є її основою і доповнюється лопатковим хрящем, а нижній край є її вершиною, де розміщена суглобова западина для утворення плечового суглоба з плечовоюкісткою Лопатка має латеральну та медіальну поверхні, дорсальний, краніальний і каудальний краї, краніальний, каудальний і вентральний кути. Латеральна поверхня лопатки розділена поздовжнім гребенем — на передостну і заостну ямки. У нижній частині ость лопатки закінчується відростком — акроміоном. На середині ості розміщений бугор ості лопатки. На медіальній поверхні лопатки є підлопаткова ямка й зубчаста шорсткість, де прикріплюються м'язи. На суглобовому куті лопатки, крім суглобової западини, є ще горб лопатки, коракоїдний відросток і шийка лопатки У коня лопатковий хрящ досить широкий, бугор ості добре розвинений, акроміона немає, коракоїдний відросток розвинений добре. У свиней лопатка коротка й широка. Бугор ості досить добре розвинений і нахилений до заосної ямки. Акроміона також немає. До вільного відділу передньої кінцівки входять довгі й короткі трубчасті кістки: плечова, кістки передпліччя, зап'ястя, п'ясті і фаланги пальців.Плечова кістка — має тіло — діафіз і два кінці — проксимальний і дистальний епіфізи. На проксимальному епіфізі кістки є голівка з шийкою для зчленування з лопаткою в плечовому суглобі. Латерально і медіально від голівки виступають м'язові горби: великий і малий, між ними — міжгорбовий жолоб (рис. 10). У коня м'язові горби невисокі і роздвоєні, міжгорбовий жолоб також роздвоєний. На дистальному кінці є суглобовий блок для зчленування з кістками передпліччя в ліктьовому суглобі. Позаду суглобового блока знаходиться ліктьова ямка, обмежена надвирос- тками і призначена для прикріплення м'язів, що діють на передню лапу, а попереду — вінцева ямка. Дистальніше від великого горба розміщена дельтоподібна шорсткість для прикріплення дельтоподібного м'яза. На медіальній поверхні діафіза є кругла шорсткість для прикріплення великого круглого м'яза. Кістки передпліччя — дві кістки, що міцно зрослися між собою: променева і ліктьова У коня променева кістка довга і добре розвинена, на її проксимальному кінці виділяється голівка з суглобовою поверхнею у вигляді ямки. З краніального боку голівки виступає променева шорсткість для закріплення сухожилля двоголового м'яза. На дистальному епіфізі цієї кістки знаходиться суглобовий блок для зчленування з кістками зап'ястя. Ліктьова кістка розвинена тільки у своїй верхній частині, на проксимальному епіфізі має ліктьовий відросток з ліктьовим горбом, півмісяцевою вирізкою та гачкоподі- бним відростком. У жуйних тварин ця кістка розвинена вздовж усього передпліччя, на дистальному кінці має грифелеподібний відросток і суглобову ділянку для з'єднання з кістками зап'ястя. У свиней добре розвинені обидві кістки передпліччя. Скелет передньої лапи, або кисті, у тварин складається з кісток зап'ястя, п'ясті і кісток пальців Кістки п 'ясті — довгі трубчасті, на нижньому кінці мають блок з гребенем для зчленування з першою фалангою в путовому суглобі. Кількість кісток п'ясті може бути 1—5. У коня розвинена тільки третя п'ясткова кістка, друга і четверта кістки нерозвинені, їх називають грифельними кістками. У жуйних тварин третя й четверта п'ясткові кістки зростаються в одну кістку, п'ята кістка залишається у вигляді рудимента, а першої і другої немає. У свиней добре розвинені третя й четверта п'ясткові кістки, друга й п'ята розвинені значно менше, а перша — недорозвинена. Кістки пальців складаються з трьох фаланг: перша фаланга — путова кістка, друга — вінцева, третя — копитова в коня, ратицеві копитцеві кістки в свині та жуйних. Крім цих кісток є ще три додаткові (сезамоподібні) кістки. У коня розвинений тільки третій палець. Позаду копитової кістки коня розміщена сезамоподібна (човникова) кістка. У жуйних тварин добре розвинені третій і четвертий пальці, другий і п'ятий — висячі і містять по дві невеликі безформи кісточки. У свиней розвинуті другий, третій, четвертий і п'ятий пальці: III і IV — основні, II і V — висячі.
35 будова кісток поперекового, крижового і хвостового відділів хребетного стовпа.
Осьовий скелет складається з черепа, скелета тулуба і хвоста. Скелет тулуба і хвоста утворюють хребетний стовп, який, у свою чергу, поділяється на шийний, грудний, поперековий, крижовий і хвостовий відділи. Хребетний стовп захищає від ушкоджень спинний мозок і внутрішні органи, є опорою для всього тіла і бере участь у русі тварини. Він складається з ряду розміщених один за одним хребців. У грудному відділі хребетного стовпа до грудних хребців прикріплені ребра, які з'єднуються з грудною кісткою.Хребе́т, також Хребетний стовп (лат. collumna vertebralis) — частина скелета, яка є головною віссю та опорою тіла. Хребетний стовп виконує опорну (передає масу тіла на кінцівки, зв'язує частини тіла), захисну (захищає спинний мозок) і рухову функції (повертає тулубШийний відділ хребта — перший відділ хребта, який підтримує голову. Позначаються буквою C (cervix — шия). Наприклад, атлас, перший хребець, позначається «C-1»). У вимерлого плезіозавра Elasmosaurus було 46 шийних хребців. Хребці цього відділу називаються Vertebrae cervicales.Шийний відділ утворений різною кількістю (але не менше 8) рухомо з'єднаних між собою хребців. Череп за допомогою одного потиличного виросту з'єднується з шийним відділом хребта, що забезпечує рухливість голови у вертикальній площині.Шийний відділ хребта майже всіх ссавців утворений сімома хребцями (винятком є лише деякі тропічні види, як-от лінивці, що мають 6-10 хребцівШийні хребці людини мають невеликі розміри і круглий отвір в кожному із поперечних відростків. Ці отвори утворюють канал для хребтової артерії, яка несе кров до головного мозку. Тіла шийних хребців не високі і їх форма наближається до прямокутної. Довжина остистих відростків збільшується від 2-го до 7-го. Кінці відростків роздвоєні (крім 7-го, у якого він найдовший). У зв'язку з прямоходінням значно змінені 1-й (атлант) та 2-й (епістрофей) хребці.З'єднується з черепом двома суглобами: атланто-потиличним та атланто-елістрофейним. В людини складається з 7 хребців. Два хребці — атлас і епістрофей мають відмінну будову від інших.;Особливості будови всіх інших шийних хребцівТіло мале,Хребетний отвір трикутної форми,Остистий відросток (крім 7-го хребця) роздвоєний. У 7-го він найдовший і легко промацується на шиї, тому від нього ведуть рахунок інших хребців,Поперечні відростки з отворами (проходить хребетна артерія).Грудний відділ[ред. • ред. кодГрудний відділ — другий відділ хребта і його хребці позначаються Th (thorax — груди). Хребці цього відділу називаються Vertebrae thoracicae.До хребців грудного відділу приєднані ребра, які разом з грудиною утворюють грудну клітку.Особливості будови грудних хребцівОстисті відростки довгі і, крім перших і останніх хребців, зігнуті вниз (а в перших двох і останніх двох - горизонтальні),На тілі з кожного боку є по дві суглобові пів'ямки для з'єднання з головкою ребра.Дивіться також ребра (про з'єднання з грудними хребцями).Поперековий відділ — 3 відділ хребта, який позначається буквою L (lumbalis — поперек). Хребцівідділу називаються Vertebrae lumbales.У плазунів до хребців грудного відділу прикріплюються ребра, які, з'єднуючись із грудиною, утворюють грудну клітку (крім змій, у яких вони закінчуються вільно).Хребці поперекового відділу масивні й на відміну від плазунів мають лише зачатки ребер.Особливості будови поперекових хребців:Тіла хребців наймасивніші, оскільки на них припадає вага всього тіла,Остисті відростки сплющені (як і всі інші) і направлені горизонтально.На поперечних відростках є суглобові ямки для з'єднання з горбиком ребра.Крижовий відділ — 4 відділ хребта, який позначається S (sacralis — крижовий). Хребці цього відділу називаються Vertebrae sacralisХребці крижового відділу зростаються між собою. До крижів приростають кістки тазу.
36 будова кісток тазової кінцівки тварин.
Скелет вільної тазової кінцівки складається з таких самих ланок, як і в ссавців. Стегнова кістка дещо вигнута і на проксимальному кінці має голівку і один вертлюг. На дистальному кінці є виростки, які розміщені на каудальній поверхні, а дорсально — блок для наколінка. З кісток гомілки краще розвинута велика гомілкова кістка. Її дистальний кінець зростається з проксимальним рядом кісток заплесна, і у птахів ця ділянка називається великогомілко-заплесном — os tibiotarsi. Дистальна суглобова поверхня цієї кістки за формою нагадує виростки. Малогомілкова кістка сильно редукована, тонка і зростається з великогомілковою кісткою. Скелет стопи має особливу будову. Особливість полягає в тому, що кісток заплесна немає, проксимальний ряд кісток заплесна зростається з великогомілковою кісткою, а дистальний ряд і центральна кістка зростаються з кістками плесна, утворюючи одну кістку, яка називається цівкою — заплесно-плесновою кісткою — os tarsоmetatarsi. Кісток плесна є три — ІІ, ІІІ і IV, що зростаються між собою. На дистальному кінці є три суглобових блоки для з'єднання з ІІ, ІІІ і IV пальцями. У півнів на цівці є кістковий відросток — шпора.
37 типи зєднань кісток скелета. Характеристика складових частин суглоба.
Залежно від виконуваної функції кістки в скелеті з'єднуютьсянеоднаково. Розрізняють два типи з'єднання кісток: нерухомий(безперервний) — синартроз і рухомий (переривчастий) — діарт-роз. Безперервне з'єднання виникає в разі зрощення кісток або їхчастин. Залежно від того, з допомогою якої тканини з'єднані міжсобою кістки, розрізняють такі види синартрозів: 1) синдесмоз —з'єднання кісток з допомогою сполучної тканини. Так з'єднуютьсяліктьова і променева кістки, кістки черепа. До синдесмозу відно-сять шви і зв'язки. Залежно від форми країв з'єднаних кісток та їхвзаємодії розрізняють шви плоскі, зубчасті, лускаті та листочкові;2) синхондроз — хрящове з'єднання кісток. Так з'єднуються тілахребців, реберні кістки з хрящами ребер, деякі кістки черепа в мо-лодих тварин; 3) синостоз — вид з'єднання кісток з допомогою кіс-ткової тканини, щутворюється на місці синхондрозу або синдес-мозу. Таке з'єднання спостерігається серед кісток черепа, накрижовій кістці, між кістками передпліччя в дорослих тварин; 4)синсаркоз — м'язове з'єднання кісток між ребрами, кістками пе-редніх кінцівок та шиї, голови й тулуба.Більшість кісток скелета з'єднані рухомо (переривчасто) — суг-лобом. Суглоб складається з капсули, суглобових хрящів, які вкри-вають з'єднувальні поверхні кісток, і суглобової порожнини, яказаповнена синовіальною рідиною, що змащує суглобові хрящі. Додопоміжних елементів суглоба належать зв'язки, мембрани, внут-рішньосуглобові хрящі (меніски, диски). Капсула суглоба вкриває його зовні і створює герметично за-критий суглобовий простір. У капсулі суглоба розрізняють зовніш-ній — фіброзний і внутрішній — синовіальний шари. Фібрознийшар складається з щільної сполучної тканини, яка закріплює кінціз'єднаних між собою кісток, синовіальний — з пухкої сполучноїтканини, вкритої одним шаром ендотеліальних клітин, які виділя-ють секрет жовтувату рідину — синовію. Ця рідина змащує сугло-бові поверхні кісток і запобігає надмірному тертю в суглобах. За характером руху розрізняють суглоби: одно-, дво- і багатовісні. За будовою суглоби бувають прості й складні. У простих сугло-бах з'єднуються рухомо тільки дві кістки, а в складних — кількакісток або між двома кістками містяться хрящові меніски, або дис-ки. За формою суглобових площин суглоби бувають блоко-, куле-,сідло-, еліпсоподібні і плоскі. За допомогою суглобів здійснюютьсятакі види руху: згинання, розгинання, приведення — наближеннякісток до середньої площини тіла; відведення — віддалення кісткивід середньої площини тіла; обертання: обертання назовні й обер-тання всередину. З'єднання кісток черепа. Більшість кісток черепа з'єднуютьсянерухомо швами. Тільки нижня щелепа з'єднується зі скроневоюкісткою рухомо, утворюючи скронево-нижньощелепний суглоб,який за будовою складний, оскільки між суглобовими поверхнямиобох кісток міститься хрящовий диск. За характером руху цей суг-лоб двовісний. Крім того, є суглоби між окремими членикамипід'язикової кістки. З'єднання кісток хребта. Перший шийний хребець з'єднуєтьсярухомо з потиличною кісткою черепа, утворюючи простий за будо-вою і двовісний за рухом атланто-потиличний суглоб. Перший шийний хребець з'єднується рухомо з другим шийнимхребцем, утворюючи простий за будовою і одновісний за рухом ат-ланто-осьовий суглоб. Тіла інших хребців хребта з'єднуються між собою міжхребце-вими дисками, а також поздовжніми зв'язками. Міжхребцеві дискипобудовані з волокнистого хряща, в центрі якого знаходитьсяпульпозне ядро, що є видозміненим залишком хорди. Воно має ви-гляд склоподібної драглистої маси. Пульпозне ядро по периферіїоточене фіброзним кільцем. Суглобові відростки хребцівз'єднуються капсулами, дужки хребців — міждужковими, остистівідростки — міжостистими зв'язками і надостистою зв'язкою. На-достиста зв'язка в ділянці шиї переходить у добре розвинену вийнузв'язку, яка має канатикову і пластинчасту частини. Канатикова ча-стина цієї зв'язки починається на лусці потиличної кістки черепа,подвійним тяжем тягнеться вздовж шиї, формуючи її верхній кон-тур. Пластинчаста частина її розміщена між шийними хребцями таканатиковою частиною. Вийна зв'язка складається з еластичнихволокон сполучної тканини і допомагає м'язам тримати голову, апри опусканні голови вона розтягується. Ребра з'єднуються з тілами хребців та їх поперечними відрост-ками капсулами суглобів та додатковими зв'язками. Протилежні кінці ребер з'єднуються з реберними хрящами син-хондрозом, які, своєю чергою, у справжніх ребер з'єднуються згрудною кісткою. У несправжніх ребер реберні хрящі прилягаютьодин до одного, утворюючи реберну дугу.З'єднання кісток кінцівок. На передній кінцівці кісткиз'єднуються рухомо, утворюючи такі суглоби: плечовий, ліктьовий,зап'ястний і суглоби пальців — путовий, вінцевий і копитовий (ра-тичний). Сезамоподібні кістки — це додаткові кістки, що утворилисьвнаслідок закостеніння сухожилків у місцях найбільшого напру-ження і виконують функцію блоків. Зустрічаються вони в колінно-му й путовому суглобах. Колінна чашечка є закостенілою ділянкоюсухожилків — розгинача колінного суглоба. Найбільш повно представлені прості й складні сполучення в ді-лянці осьового скелета, що нараховує 122 суглоби, 26 синхондрозіві 364 зв'язок.
39 Будова мяза як органа. Класифікація мязів за формою та залежно від характеру рухів
за місцем розміщення на скелеті м'язи поділяють на м'язи голови, м'язи шиї, тулуба і хвоста, м'язи передньої та задньої кінцівок.
У розміщенні м'язів на скелеті виявляють такі загальні закономірності: 1) м'язи діють на частини скелета, що з'єднані рухомо, і на шкіру; 2) м'язи на скелеті розміщуються перпендикулярно до осі обертання, у суглобах — поперек кожної осі руху парами з протилежною дією (м'язи-антагоністи); м'язи-синергісти, навпаки, допомагають один одному при скороченні; 3) м'язове черевце, що діє на той чи інший суглоб, розміщується вище від суглоба, а його нижній сухожилок закріплюється нижче від суглоба М'язи можуть одночасно діяти на один, два суглоби та більше Загальні закономірності розміщення м'язів на кінцівках такі: 1) згиначі розміщені всередині кута суглоба, розгиначі, навпаки, проходять через вершину кута суглоба; 2) привідні м'язи розміщені з внутрішньої поверхні суглоба, а відвідні знаходяться на зовнішній його поверхні. М'язи голови поділяють на дві групи: лицьову, або мімічну, й жувальну До лицьової групи м'язів належать коловий м'яз рота, що формує основу губ, має кільцеподібну форму і є стискачем (сфінктером) ротового отвору; носогубний піднімач, що піднімає верхню губу й розширює ніздрі; спеціальний піднімач верхньої губи, що піднімає верхню губу і розширює ніздрі; ікловий, що розширює ніздрі; опускач верхньої губи, який опускає верхню губу; виличний м'яз, за функцією дилататор, розширює ротовий отвір; опускач нижньої губи, що опускає нижню губу; щічний, що є основою щік і допомагає переміщенню корму на кутні зуби під час жування. Крім того, є ще коловий м'яз ока — за функцією сфінктер; опускач нижнього повіка, каудальні, дорсальні та вентральні м'язи вушної раковини та ін. Під час скорочення м'язів мімічної групи відбуваються рухи верхньої та нижньої губ, вушної раковини, повік, відкривання і закривання ротового отвору тощо. До жувальної групи м'язів належать великий жувальний м'яз, що міститься на латеральній поверхні щелепи і стискає щелепи, прикріплюється одним кінцем до виличного гребеня і виличної дуги, а другим — до жувальної ямки нижньощелепної кістки; крилоподібний м 'яз, що міститься на медіальній поверхні нижньощелепної кістки і стискає щелепи, прикріплюється одним кінцем біля хоан на клиноподібній, піднебінній та крилоподібній кістках, а другим — у крилоподібній ямці нижньої щелепи; скроневий м 'яз, який також допомагає стискувати щелепи, прикріплюється одним кінцем біля скроневої ямки, а другим — на м'язовому відростку нижньощелепної кістки; двочеревцевий м'яз, що опускає нижню щелепу донизу, прикріплюється до яремного відростка потиличної кістки і вентрального краю нижньощелепної кістки. У коня і жуйних тварин є ще груднино-нижньощелепний м'яз, який також допомагає опускати нижню щелепу. Внаслідок скорочення названих пар м'язів відбувається акт ремиґання, при цьому великий жувальний м'яз, крилоподібний і скроневий м'язи піднімають або стуляють щелепи при одноразовій дії, при поперемінній дії відбувається зміщення нижньої щелепи вправо або вліво. При дії двочеревцевого та груднинощелепного м'язів нижня щелепа опускається донизу. М'язи шиї і тулуба об'єднуються в чотири групи: 1) м'язи, що діють на плечовий пояс і з'єднують грудні кінцівки з тулубом; 2) м'язи хребетного стовпа; 3) м'язи грудної клітини; 4) м'язи черевної стінки.До першої групи належать такі м'язи; трапецієподібний м'яз з'єднує лопатку з шиєю і тулубом, сприяє винесенню грудної кінцівки вперед; ромбоподібний м 'яз — розміщений під трапецієподібним і також з'єднує лопатку з шиєю та тулубом і сприяє винесенню грудної кінцівки вперед; найширший м'яз спини — з'єднує плече з боковою грудною стінкою, під час руху допомагає винесенню грудної кінцівки назад; плечоголовний м'яз — з'єднує плече з головою, під час скорочення згинає шию й опускає голову донизу, а під час руху тварини — виносить грудну кінцівку вперед; між груднинощелепним і плечоголовним м'язами проходить яремний жолоб, де розміщена яремна вена; зубчастий вентральний м 'яз — підвішує тулуб між грудними кінцівками, прикріплюється верхнім кінцем на медіальній поверхні лопатки, до її зубчастої поверхні, а потім віялоподібно розходиться вниз і закінчується на поперечнореберних відростках шийних хребців та на латеральній поверхні середини перших дев'яти ребер; поверхневий грудний м'яз — з'єднує передню частину грудної кістки з плечовою, є аддуктором грудної кінцівки і сприяє винесенню її вперед; глибокий грудний м 'яз — з'єднує задню частину грудної кістки з плечовою, є також аддуктором грудної кінцівки і сприяє винесенню її назад. До другої групи належать м'язи, розміщені дорсально (зверху) і вентрально (знизу) хребців хребта і виконують роботу, пов'язану із згинанням та розгинанням хребта при одноразовій дії, або здійснюють бокові рухи хребта вправо і вліво при односторонній дії. До дорсальної групи м'язів хребта належать найдовший м'яз — тягнеться від крижової і клубової кісток до голови, поділяється на три частини (найдовший м'яз попереку й грудної клітки, найдовший м'яз шиї та найдовший м'яз голови й атланта), у ділянці шиї від найдовшого м'яза відокремлюється особливий м'яз — пласти- роподібний, який сприяє розгинанню шиї; клубово-реберний м 'яз — тягнеться від клубової кістки до поперечних відростків останніх шийних хребців; остистий і напівостистий м'язи спини й шиї — тягнуться від остистих відростків поперекових і останніх грудних хребців до остистих відростків перших грудних та останніх шийних хребців; баготороздільний м 'яз — прилягає і закріплюється на остистих відростках грудних хребців. У ділянці хвоста є м'язи — піднімачі хвоста. До вентральної групи м'язів хребта належать довгий м'яз шиї — тягнеться під тілами перших шести грудних хребців і до тіл останніх п'яти шийних хребців; довгий м'яз голови — тягнеться від поперечно-реберних відростків другого-п'ятого шийних хребців до потиличної кістки черепа; квадратний м 'яз попереку — тягнеться знизу від верхніх кінців останніх ребер і поперечно-реберних відростків перших поперекових хребців до останніх поперекових хребців і крила крижової кістки. Згинає поперек, малий поперековий м 'яз — тягнеться від тіл останніх грудних і перших поперекових хребців до клубової кістки поряд з квадратним м'язом попереку. У ділянці хвоста розміщені м'язи — опускачі (згиначі) хвоста.До третьої групи належать м'язи, які розширюють грудну клітку під час акту вдиху — це м'язи-інспіратори: дорсальний зубчастий вдихач — починається на надостистій зв'язці передніх грудних хребців і закінчується на верхніх кінцях 2—11-го ребер; піднімачі ребер — закріплюються на верхніх кінцях перших 8 пар ребер і грудних хребцях; міжреберні зовнішні м'язи — розміщені між ребрами в каудовентральному напрямку; драбинчасті м 'язи — починаються від поперечних відростків шийних хребців і закінчуються на перших 4—8-му ребрах; прямий грудний м 'яз — починається на першому ребрі і закінчується на реберних хрящах 2—4-го ребер. До четвертої групи належать парні м'язи, які утворюють стінки черевної порожнини і становлять черевний прес: зовнішній косий черевний м 'яз — починається від груднинних кінців ребер і закінчується трьома сухожильними пластинками: черевною — на білій лінії черева; тазовою — на клубовій і лобковій кістках; стегновою — на фасції стегна. Між черевною і тазовою пластинками розміщена щілина — поверхневе пахвинне кільце. Потовщення тазової пластинки, яке тягнеться від маклака до лобкового горба, називають пахвинною зв'язкою; внутрішній косий черевний — починається від маклака і пахвинної зв'язки, спускається віялоподібно краніовентрально до білої лінії черева і останніх ребер, між заднім краєм м'яза і пахвинною зв'язкою в нижній третині черева утворюється глибоке пахвинне кільце; поперечний черевний м 'яз — починається на поперечно-реберних відростках поперекових хребців і реберної дуги і закінчується на білій лінії черева; прямий черевний м 'яз — тягнеться в нижній стінці черевної порожнини вздовж білої лінії черева до лобкової кістки. По середній лінії черева сухожильні пластинки м'язів однієї половини черевної стінки з'єднуються з однойменними пластинками другої половини, утворюючи так звану білу лінію. Каудально, збоку від білої лінії косі черевні м'язи у самців утворюють пахвинний канал, в якому розміщений сім'яний канатик. Зовні м'язи черевного преса в коня і жуйних вкриті багатою на еластичні волокна жовтою черевною фасцією, яка частково утримує нутрощі, під час бігу — зменшує струси. М'язи черевного преса при скороченні допомагають актам видиху, дефекації, сечовиділення, блювання, а у самок — при пологах. М'язи грудної кінцівки поділяють на групи м'язів, що діють на плечовий суглоб; м'язи, які діють на ліктьовий суглоб; м'язи, що діють на зап'ястний суглоб; м'язи, що діють на суглоби пальців. На плечовий суглоб діють такі м'язи: розгиначі — передостний м 'яз — починається в передостній ямці лопатки і закінчується на горбах проксимального кінця плечової кістки; коракоїдо-плечовий м 'яз — починається на коракоідному відростку лопатки і закінчується на медіальній поверхні проксимального кінця плечової кістки; згиначі: дельтоподібний м 'яз — починається на ості лопатки й заостному м'язі і закінчується на дельтоподібній горбистості плечової кістки; круглий малий м 'яз — починається від каудального краю нижньої третини лопатки і закінчується на шийці плечової кістки; круглий великий м 'яз — починається на каудальному краї лопатки і закінчується на круглій горбистості плечової кістки; відвідні: заостний м 'яз — починається в заостній ямці лопатки і закінчується на латеральному горбі плечової кістки; привідні: підлопатковий м 'яз — починається в підлопатковій ямці і закінчується на медіальному горбі проксимального кінця плечової кістки.