ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 17.11.2021

Просмотров: 1019

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

СОДЕРЖАНИЕ

зміст

Загальна частина

1. Типові приміщення лабораторії

2. Обладнання лабораторії

3. Зважування на різних типах терезів

4. Техніка виконання аналітичних робіт

5. Виготовлення розчинів різної концентрації

6. Якісний та кількісний аналіз

7. Характеристика інструментальних методів аналізу

Аналіз ґрунтів

8. Відбір зразків грунту та підготовка їх до аналізу

9. Характеристика різних типів вологи в грунті

10. Вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті

11. Вміст гумусу в грунті

Аналіз води

12. Джерела водопостачання

13. Відбір проб питної води

14. Органолептичні показники якості природної води

15. Фізичні показники води

16. Хімічні показники води

Аналіз рослин

17. Загальна характеристика проб

18. Відбір зразків рослин для аналізу

19. Підготовка зразків рослин для аналізу

20. Вміст води і сухої речовини у рослинах

Аналіз добрив

21. Характеристика мінеральних і органічних добрив

22. Відбір проб мінеральних добрив

23. Відбір проб рідких та твердих органічних добрив

24. Відбір і підготовка проб торфу до аналізу

Аналіз кормів

25. Характеристика силосу

26. Вимоги до якісних показників силосу

27. Характеристика сінажу

28. Вимоги до якісних показників сінажу

29. Характеристика комбікормів

30. вимоги до якісних показників комбікормів

31. Відбір середніх проб різних кормів

Аналіз сільськогосподарської продукції

32. Аналіз продукції рослинництва

33. Аналіз продукції тваринництва

Точність агрохімічного обстеження сільськогосподарських земель в значній мірі залежить від площі елементарної ділянки та кількості відібраних з неї індивідуальних проб, з яких складається змішаний (об’єднаний) зразок ґрунту для агрохімічного аналізу.

Елементарна ділянка – це найменша площа, яку можна охарактеризувати однією об’єднаною пробою. На розмір елементарної ділянки крім строкатості ґрунтового покриву, контурності території, ступеня еродованості ґрунтів, виду сільськогосподарських угідь тощо, впливає також рівень застосування мінеральних добрив, перш за все фосфорних, що найбільш інтенсивно збільшують просторове варіювання показників вмісту рухомого фосфору в орному шарі.

При розбивці полів на елементарні ділянки їх форма повинна наближатися до прямокутника з співвідношенням сторін не більше 1:2, але досить часто допускається квадратна і ромбічна форми.

Картографічною основою для відбору проб є плани землекористування господарств з нанесеними на них елементами внутрішньогосподарського землекористування та межами ґрунтових контурів, плани розсадників плодових і лісових культур, тепличних споруд та інших об’єктів агрохімічного обстеження.

Сітку елементарних ділянок встановленого розміру наносять на плани картографічної основи після рекогносцированого огляду території чи об’єктів, які досліджують.

В межах кожної ділянки прокладають маршрутний хід. На нееродованих і слабоеродованих ґрунтах маршрутний хід прокладають посередині елементарної ділянки вздовж її довгої сторони. На середньо– і сильноеродованих ґрунтових відмінах, які розташовані на схилах довжиною більше 200 м, маршрутні ходи прокладають уздовж схилу, а на більш коротких – впоперек схилу.

В лісових і плодових розсадниках маршрутні ходи спрямовують по діагоналі поля.

Після розбивки території на елементарні ділянки приступають до відбору ґрунтових зразків.


8.3. Підготовчі роботи до обстеження ріллі, сіножатей, пасовищ

Для проведення польових робіт по агрохімічному обстеженню орних земель, в т.ч. еродованих, зрошуваних і осушених, необхідно підготувати планово–картографічну основу.

Планово–картографічна основа – це кориговані плани землекористування господарства з нанесеними межами ґрунтових відмін. Ці матеріали виготовляються інститутом землевпорядкування і його філіалами.

Перед початком польових робіт ґрунтознавець – агрохімік разом з агрономом господарства (фермером, господарем–землекористувачем) проводять об’їзд земельних угідь, які підлягають обстеженню. При цьому уточнюють такі питання, без яких не можливо скласти чіткий план робіт:

  • відмічають всі зміни в напрямку доріг, меж полів і інших угідь, фіксуючи все на плані;

  • знайомляться з рельєфом і ґрунтами кожного поля (угіддя);

  • уточнюють межі посівів різних культур по окремих полях сівозміни;

  • відмічають напрямок оранки і посівів сільськогосподарських культур;

  • в районах радіаційного забруднення на плані землевпорядкування відмічають рівень забруднення;

  • на контурах еродованих земель напрям схилу позначають стрілкою, проставляючи поряд з нею цифру, що характеризує стрімкість в градусах;

  • позначають умовними позначеннями види ерозії, а також наявність великих розмивів і промоїн;


Якщо поле зайнято двома культурами і більше, то площу кожної культури розбиваються окремо. Різні культури не повинні знаходитися на одній елементарній ділянці.

Кожне поле (угіддя) розбивають окремо. Невеликі поля можуть бути однією елементарною ділянкою.

В більшості випадків при розбивці полів біля меж лишаються смуги площею менше половини елементарної ділянки. В такому разі їх приєднують до суміжної ділянки. Якщо площа ділянки більше половини елементарної ділянки, то її вважають елементарною і дають номер.

При розбивці полів (угідь) на елементарні ділянки необхідно враховувати ґрунтовий покрив. Якщо елементарна ділянка ділиться межею ґрунтової відміни на 2 частини, то меншу частину приєднують до сусідньої ділянки з аналогічними ґрунтами. Невеликими за площею контурами ґрунтів (менше 0,5 – 1 га) можна знехтувати, якщо вони не викликають особливої уваги. В ряді випадків межі елементарних ділянок можуть співпадати з межами ґрунтових відмін.

Кожна елементарна ділянка одержує свій номер, який не повторюється в межах господарства і надписується у верхньому правому куті.

На еродованих землях сітку елементарних ділянок наносять на картографічну основу з урахуванням контурів еродованості ґрунтів. Кожна елементарна ділянка, як правило, повинна розташовуватись в межах контурів того чи іншого ступеню еродованості ґрунтів.


8.4. Спорядження для проведення польових робіт

  1. Відкоригована планово–картографічна основа господарства з нанесеними контурами ґрунтових відмін і експлікацією сільськогосподарських угідь та сіткою елементарних ділянок;

  2. Журнал агрохімічного обстеження ґрунтів сільськогосподарських угідь;

  3. Тростинні бури ВП–25–15 для взяття індивідуальних проб ґрунту, з яких складається змішаний зразок, а також металеві коробочки, на одній із стінок яких є виступ (зуб) для виймання ґрунту із пазу бура;

  4. Полотняні торбинки, картонні коробки для упаковки відібраних у полі зразків ґрунту;

  5. Етикетки, папір для сушіння ґрунтових зразків, шпагат та ін.;

  6. Контейнери (ящики) для складання і відправлення ґрунтових зразків в агрохімічну лабораторію;

  7. Екер або саморобний кутомір для побудови прямих кутів (90º) при розбивці елементарних ділянок;

  8. Лопата для копання ґрунтових зразків і прикопок та кухонний ніж для взяття індивідуальних зразків ґрунту;

  9. Мірна стрічка або рулетка на 20 – 30 метрів, дерев’яний метр для виміру глибини взяття ґрунтових проб;

  10. Розчин соляної кислоти (НСІ) 10% для визначення глибини залягання карбонатів.


8.5. Періодичність та строки відбору ґрунтових зразків

Періодичність агрохімічного обстеження, тобто тривалість часу між попереднім і наступним циклами обстеження ґрунтів, встановлюють диференційовано з урахуванням зональних особливостей території, форми господарювання, рівня хімізації тощо:


  • в колективних та фермерських господарствах – 4 – 5 років;

  • на присадибних та садово–городніх ділянках – 3 – 4 роки;

  • на зрошувальних землях – 3 роки;

  • на осушених землях – 3 – 5 років;

  • на сортодільницях та дослідних господарствах – 3 роки.

Вказані строки можуть бути зменшені за бажанням замовника або збільшені, якщо різниця між агрохімічними показниками по циклам обстеження не істотна.

Після завершення агрохімічного обстеження господарства на відібрані зразки складають супровідну відомість за нижче наведеною формою.



Супровідна відомість відбору ґрунтових проб

Ґрунтові проби в кількості штук, відібрані

(назва господарства)

в період з по ґрунтознавцем – агрохіміком

Дата відбору проб


Вид тари (перелічується кожний ящик і мішок)

Кількість проб

Номера проб

Примітка











Підпис виконавця

Розшифровка підпису


Один екземпляр відомості додається до проб ґрунту, які відправляють в лабораторію на аналіз, другий – залишається у спеціаліста, який обстежував господарство.

На орних землях (в т.ч. зрошуваних, осушених і еродованих), сіножатях і пасовищах, плодових і ягідних насадженнях та виноградниках зразки ґрунтів відбирають з початком польових робіт навесні і продовжують до сталого зниження температури і замерзання поверхні ґрунту.

Не можна відбирати змішані зразки на щойно удобрених площах. В таких випадках їх відбирають через півтора – два місяці після внесення добрив.


8.6. Відбір зразків ґрунту на ріллі

На незрошуваній ріллі зразки ґрунтів відбирають на глибину 20 см.

Маршрутні ходи для відбору індивідуальних проб, із яких складають змішаний зразок, намічають по діагоналі або осі елементарної ділянки паралельно до однієї із її сторін, а при видовжених (прямокутних) ділянках – по осі паралельно довгій стороні. Для складання змішаного зразка роблять по маршруту руху 20 – 40 уколів буром–тростиною. Ґрунт з буру після кожного уколу зсипається в коробку або мішечок. Індивідуальні проби старанно перемішують і відбирають зразок ґрунту масою приблизно 500 г. Змішаний зразок упаковують у торбинку або коробочку, додають етикетку, на якій зазначено:

  1. назву організації, яка проводить обстеження;

  2. область;

  3. район;

  4. господарство;

  5. номер об’єднаної проби;

  6. дату відбору проби;

  7. прізвище виконавця;

Номер об’єднаної проби повинен відповідати номеру елементарної ділянки.

Відібрані ґрунтові зразки сушать до повітряно–сухого стану в тіні чи приміщенні, яке провітрюється. Висушені зразки складають в контейнери (ящики) або господарські мішки по 50 – 100 шт і разом з прийомно – здаточним актом відправляють на аналіз до Обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції “Облдержродючість”.


Транспортування в лабораторію вологих зразків не допускається.

На дуже ущільнених ґрунтах, де буром важко працювати, проби відбирають лопатою (на глибину орного шару). Індивідуальні проби старанно перемішують і відбирають середній зразок, вилучають з нього великі корінці, рослинні рештки та інші включення і упаковують.

Якщо в межах елементарної ділянки є дві ґрунтові відміни, то змішаний зразок відбирають з переважаючої. При наявності на елементарній ділянці рівних по площі ґрунтових відмін потрібно відбирати 2 змішаних зразки, при цьому вони одержують номер квадрату з додаванням до другого зразка літери “а”.

Індивідуальні зразки не відбирають з ділянок поля, які дуже відрізняються по кольору і розвитку рослинності. Не можна відбирати зразки поблизу доріг. Необхідно відступити від дороги на 20 – 30 метрів, тому що часто вздовж доріг вивантажують добрива.


8.7. Особливості відбору зразків закритого ґрунту

Агрохімічному обстеженню підлягають всі тепличні ґрунти зимових блочних, ангарних, весняних під склом і плівкових тепличних споруд.

При основному і контрольному агрохімічному обстеженні захищеного ґрунту користуються планом–схемою тепличного комбінату, де точно позначені номери теплиць, блоків, секцій та їх площі.

Основне агрохімічне обстеження тепличного ґрунту проводиться 1 раз на рік перед висадкою культури з метою встановлення оптимальних доз добрив для основної заправки. Але якщо в господарстві вирощують дві сівозмінні культури, то основне агрохімічне обстеження проводять двічі на рік.

Контрольне агрохімічне обстеження необхідне для визначення вмісту поживних елементів і концентрації солей у ґрунті під час вегетації рослин та обґрунтування періодичності їх підживлень.

Перший раз проводять його через 20 – 25 діб після висадки розсади, потім – щомісячно на протязі всього вегетаційного періоду.

Перед відбором зразків площу теплиць розбивають на елементарні ділянки, розмір яких залежить від типу тепличної споруди та виду обстеження (контрольного чи основного).

При основному обстеженні ґрунту вона дорівнює :

  • У зимових теплицях – 250 – 300 м2;

  • У весняних плівкових теплицях – 350 – 500 м2

  • При контрольному обстеженні ґрунту вона дорівнює :

  • У зимових теплицях – 300 – 500 м2;

  • У весняних плівкових теплицях – 500 – 1000 м2

Межі елементарних ділянок, як правило, стабільні і визначаються елементами тепличних конструкцій.

Кількість індивідуальних проб для складання змішаного зразку – 25 – 40, глибина відбору ґрунту – 0 – 25 або 0 – 30 см.

Відбір ґрунту в теплицях проводять до поливу або підживлення.

Індивідуальні проби для складання змішаного зразка ґрунту відбирають маршрутним способом по осьовій лінії елементарної ділянки. Місце взяття індивідуальних проб визначають шляхом ділення довжини маршрутної лінії на кількість проб. В теплицях, які не зайняті рослинами (основне обстеження), орієнтиром можуть бути елементи тепличних конструкцій. На площах, які не зайняті рослинами (контрольне обстеження), проби беруть способом “паралельних ходів”, тримаючись рядків. Маса змішаного зразку може бути до 500 г.


В тепличних ґрунтах, інфікованих нематодою, відбір проб ґрунту проводять в останню чергу. Після роботи бур (лопату) ретельно очищають від залишків ґрунту і дезінфікують окропом на протязі 15 – 20 хв.

При переході з однієї споруди закритого ґрунту в іншу інструментарій також дезінфікують.

Відбору зразків тепличного ґрунту, що зберігається в кагатах (штабелях) і призначається для завантажування найближчим часом у тепличні споруди, передує розмітка штабелів.

Кагати шириною 8, висотою 1,5 і довжиною 20 – 30 м поділяють на секції масою 10 т. Посередині кожної секції по всій ширині кагату в шести точках відбирають проби з горизонтів 0 – 20, 70 – 90 і 130 – 150 см.

З одержаних 18 проб складають змішаний зразок масою 500 г.

У разі затримки транспортування зразків з господарства до Обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції “Облдержродючість” їх необхідно зберігати в холодильнику або холодильній камері при температурі не вище +10ºС.


8.8. Специфіка грунтово–агрохімічного обстеження
селянських фермерських господарств,

присадибних та садово–городніх ділянок

Площа елементарної ділянки при польовому обстеженні фермерських господарств встановлюється з урахуванням більш інтенсивного використання господарем землі, зональних грунтово–кліматичних особливостей, складності рельєфу, однорідності ґрунтового покриву, ступеню прояву ерозійних процесів, рівня застосування добрив та загальної площі земельного наділу.

В залежності від загальної площі землекористування розмір елементарної ділянки складає:

  • До 50 га – 1,0 га;

  • 51 – 100 га – 2,0 га;

  • 101 – 300 га – 3,0 га;

  • >300 га – площа елементарної ділянки встановлюється відповідно до методики грунтово–агрохімічного обстеження великих господарств.

Змішаний зразок ґрунту складається з 10 індивідуальних проб, відібраних у межах елементарної ділянки по осі квадрата або прямокутника.

За бажанням землекористувача площа елементарної ділянки може бути зменшена, завдяки чому точність, детальність і якість грунтово–агрохімічного обстеження значно поліпшується.


8.9. Документація на ґрунтові зразки, відібрані при агрохімічному обстеженні сільськогосподарських угідь

  1. Основним первинним документом на кожний змішаний зразок, відібраний з елементарної ділянки і складений з індивідуальних проб ґрунту, є уніфікована етикетка встановленої форми.

  2. На підставі інформації, яку містить етикетка, складається другий важливий документ – “Журнал агрохімічного обстеження ґрунтів сільськогосподарських угідь”, де крім порядкового номера зразка, по кожному господарству занотовують відомості про експлікацію сільськогосподарських угідь, сівозміни, урожайність сільськогосподарських культур, застосування агрохімічних засобів за останні 3 – 5 років, наявність механізмів і складських приміщень для підготовки, внесення і зберігання добрив, поголів’я худоби по видах. Ґрунтові зразки здають в аналітичний відділ проектно–технологічного центру разом із “Журналом...”, який повертається виконавцю камеральних робіт з одержаними під час проведення лабораторних аналізів даними.

  3. По закінченню відбору змішаних зразків ґрунтознавець–агрохімік разом з агрономом господарства складають ще один документ – Акт на виконання робіт з польового агрохімічного обстеження. Затверджений керівником господарства та скріплений печаткою Акт є основним юридичним документом для сплати відділенням банку.