ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 29.11.2019
Просмотров: 1259
Скачиваний: 1
тєв сформулював ряд важливих правил щодо організації праці: 1. Спочатку продумай усю роботу досконально. 2. Приготуй весь потрібний інструмент і пристосування. 3. Забери з робочого місця все зайве, видали бруд. 4. Інструмент розташовуй у суворому порядку. 5. Під час роботи шукай зручне положення тіла. 6. Не берися за роботу круто. Входь у роботу поволі. Якщо треба дуже наполягти, то спочатку прилагодься, попробуй впівсили, а потім уже берися щосили.7. Не працюй до повної втоми. Роби рівномірні відпочинки. 8.-Працюй рівно (робота приступами, зопалу псує і роботу, і характер). 9. Не хвилюйся (треба зробити перерву, заспокоїтися і знову за роботу). 10. Корисно у випадку невдачі роботу перервати, навести порядок (прибрати робоче місце і знову за роботу). 11. При удалому виконанні роботи не намагайся її показувати, хвалитися. 12. У випадку повної невдачі легше дивися на справу (спробуй стримати себе і знову почни роботу). 13. Скінчив роботу - прибери робоче місце.
Зазначені дії та умови розкривають системний характер операційної діяльності: планування, підготовку, чистоту, порядок, установку, входження в роботу, режим, витримку і ще раз чистоту і порядок. У цей час В.А. Авілов проводив дослідження, пов'язані з розробкою методики застосування математико-статистичних методів в аналізі виробництва.
Для рішення багатьох завдань виробництва велике значення має удосконалення праці. У післявоєнні роки в нашій країні поширився багатоверстатний рух, удосконалювалася організація трудового процесу на основі застосування передової технології, раціоналізації інструментів і пристосувань, організації робочих місць. Інженером Ф.Л. Ковальовим було розроблено метод добору найбільш раціональних прийомів праці, застосовуваних передовими робітниками, їх подальшого удосконалення і наступного масового впровадження.
Майже всі дослідження виробництва особливо виділяють таку функцію управління, як організація. Ця функція охоплює різні види виконавчої операційної діяльності. Організація як функція управління управлінням операційною системою має на меті забезпечити злагодженість і взаємодію всіх учасників цього процесу і елементів операційної системи: раціональну організацію праці, забезпечення виробництва сировиною і матеріалами, найкращі технології, наближену до оптимальної структуру виробництва. Організаційна діяльність стосується як об'єкта, що управляється, так і органу управління, тобто всієї системи управління операційною системою. При цьому взаємодія повинна бути налагоджена не тільки усередині даної системи, але і з зовнішнім середовищем.
31
"■■■■і
—а? Висновки до розділу ^„
^ / Т Операційний менеджмент пов'язаний з виробництвом і
^шш^~^ виробничими
системами. Виробнича система включає
нлану-
Шщ вання,
аналіз і контроль. Застосування методів
планування,
^* ** аналізу і контролю є необхідною умовою для чіткого функціонування виробничих систем.
Безпосередньому функціонуванню операційних систем передує їх проектування. Проектування, удосконалювання і реалізація мають па меті ефективну організацію виробництва і є функціями операційного менеджера.
Використовуючи методологію системного підходу, будь-яке підприємство або організацію можна розглядати як відкриту систему, що своє майбутнє розглядає з урахуванням множини чинників. Певні бачення майбутнього, які неможливо сформулювати достатньо чітко, щоб вважати їх кількісно визначеними завданнями, прийнято називати "цілі".
Операційна система - це система, що використовує операційні ресурси компанії для перетворення факторів виробництва - "входу" в обрану нею продукцію або послугу - "вихід". "Вхід" може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою від іншої операційної системи.
Операційні ресурси містять у собі п'ять основних елементів, які одержали назву п'ять "П" операційного менеджменту: персонал, підрозділи, первинні ресурси, процеси та планування. Персонал - це робоча сила, безпосередньо або побічно зайнята у виробництві продукції або послуг. Підрозділи - це операційні системи, виробничі й сервісні підрозділи підприємств, на яких виготовляється продукція або надаються послуги. Первинні ресурси проходять перетворення у виробничій системі. Процеси охоплюють технічні засоби й етапи виробництва продукції й послуг. Планування - це процедури й інформація, використовувані менеджерами в процесі управління виробничими системи.
Термін "операція" походить від лат. орегаїіо, що означає процес, метод або дії, які є змістом управлінської діяльності в організаціях. Операційний менеджмент - це багатогранна управлінська проблема. Наука і практика розрізняють декілька концепцій.
Класична концепція - первісний підхід до операційного менеджменту як до теоретичної науки, об'єктом вивчення якої є управління операціями й операційними системами. За цією концепцією операційний менеджмент виходить за межі виробничого менеджменту (управління
32
виробничою системою), а тому фактично розглядаються нові підходи, нові методи і інші управлінські рішення.
Неокласична кош^епція базується на засадах системотехніки й системного аналізу, що використовуються для моделювання операцій і операційних систем. Автоматизація операцій поєднується з використанням сучасних інформаційних технологій для вирішення складних проблем управління операціями й операційними системами.
Реляційну концепцію можна розглядати як визначальну у подальшому розвитку операційного менеджменту. Вона покликана формувати нове розуміння ринкового блокування, коли окремі бізнес-центри чи аналогічні структури, об'єднанні в процес операційного менеджменту для більш повного і якісного задоволення потреб споживачів відповідно до їх специфічних потреб і цілей бізнесу.
Контрольні запитання
1.
Що таке "операційний менеджмент" і які його основні функції?
Перелічіть основні концепції операційного менеджменту і розкрийте їх зміст.
-
Що слід розуміти під терміном "операція"? Якими операціями доводиться управляти операційному менеджеру у своїй діяльності?
-
Чим відрізняються принципи операційного менеджменту від правил поведінки працівника в організації та принципів управління?
-
Яку роль у теорії і практиці управління відіграли вітчизняні вчені і фахівці?
-
Проаналізуйте суть і місце операційного менеджменту в системі менеджменту організації.
-
Поняття "операції" та "виробництво", їх взаємозв'язок та розбіжність.
-
Особливості цілей та основних завдань операційного менеджменту.
Бібліографічний список
1.
2.
Курочкин А. С. Операционньш менеджмент: Учеб. по-собие / МАУП.- К., 2000. - 144 с. Мескон М.Х. и др. Основи менеджмента / Пер. с англ. / М.Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. - М.: Дело, 1992.-701с.
-
Соснін О.С., Казарцев В.В. Виробничий і операційний менеджмент: Навч. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 147 с.
-
Сумець О.М. Основи операційного менеджменту: Підруч. / За ред.
33
УЬзділ 2. ОПЕРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ
2.1. Операційні стратегії в системі стратегічного менеджменту
Ефективність і раціональність діяльності підприємства великою мірою залежать від правильності вибору операційної стратегії. Якщо підприємство не має чітких, погоджених і досяжних цілей, можна вважати, що незабаром операційна система втратить інтерес менеджерів.
Без ефективної й досконало продуманої операційної стратегії жодна організація не може утримати за собою лідерство на ринку, оскільки вона програє у швидкості доставки, ціні або якості, а частіше за все — за всіма трьома показниками [1, с. ЗО].
У багатьох організаціях явно вираженої стратегії не існує зовсім, а там, де загальна стратегія діяльності є, операційній функції звичайно приділяють занадто мало уваги.
Організаціям необхідні стратегії для досягнення своїх цілей. Стратегія як така необхідна як організації в цілому, так і окремим об'єднуючим її ланкам - наукові дослідження, продаж, маркетинг, фінанси, трудові ресурси тощо. Загальна стратегія підприємства виходить з моделі і специфіки його дій на ринку та запропонованих його менеджерами нових ідей.
Стратегія операційної діяльності - це вказівка, як перевести організацію звідти, де вона перебуває тепер, туди, де вона хоче перебувати; це засоби, досягнення бажаних результатів [2, с. 70].
При формуванні стратегії менеджер, виступаючи як індикатор, певним чином реагує на зміни на ринку, вишукує нові можливості і є синтезатором різних думок і підходів, характерних для різного часу і різних підрозділів підприємства.
На великих підприємствах рішення з питань управління новими напрямами розвитку приймаються корпоративним керівництвом, керівниками господарських підрозділів, главами великих функціональних відділів корпорації в цілому або її підрозділах (виробництво, маркетинг і продаж, фінанси, трудові ресурси й т.д.), менеджерами заводів, регіональними торговельними представниками й менеджерами середньої ланки керування.
На рис. 2.1 показане місце операційних стратегій у системі менеджменту організацій. Операційна стратегія належить до конкретних стратегічних ініціатив і підходів у керівництві бізнес-одиницями (підприємствами, відділами продажів, центрами розподілу, стратегічними бізнес-одиницями) при рішенні щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість (маркетинг, закупівля сировини, управління
37
запасами, виконання технологічних операцій основного виробництва, транспортного обслуговування тощо).
Операційні стратегії, незважаючи на менший масштаб у порівнянні зі стратегіями більш високого рівня, доповнюють і завершують загальний бізнес-план роботи підприємства. Головна відповідальність за розробку операційних стратегій лягає на керівників середньої ланки, пропозиції яких повинні бути розглянуті й прийняті вищим керівництвом. Операційні стратегії є основою (фундаментом) піраміди і їх важливість не повинна бути приниженою.
Загальні стратегії
Функціональні стратегії
(виробництво, маркетинг,
фінанси, персонал)
Бізнес-стратегії
Операційні стратегії (регіони, організації, відділи всередині функціональних напрямів)
Рис. 2.1. Місце операційних стратегій у системі менеджменту організацій
Довгий час операційний менеджмент, особливо у виробничій сфері, залишався без належної уваги. Більшість підприємств обмежувалася скороченням витрат з виробництва й прагненням максимально ефективно використати робочу силу. Проте останнім часом деякі підприємства почали розглядати операційні процеси як одне з можливих джерел організаційного відтворення конкурентної переваги. Така стратегія розроблялася на рівні тактичних рішень, і звичайно це здійснювали менеджери, орієнтовані на технічне забезпечення. Украй мало уваги приділялося
38