тєв сформулював ряд важливих правил щодо організації праці: 1. Спо­чатку продумай усю роботу досконально. 2. Приготуй весь потрібний інструмент і пристосування. 3. Забери з робочого місця все зайве, вида­ли бруд. 4. Інструмент розташовуй у суворому порядку. 5. Під час робо­ти шукай зручне положення тіла. 6. Не берися за роботу круто. Входь у роботу поволі. Якщо треба дуже наполягти, то спочатку прилагодься, попробуй впівсили, а потім уже берися щосили.7. Не працюй до повної втоми. Роби рівномірні відпочинки. 8.-Працюй рівно (робота приступа­ми, зопалу псує і роботу, і характер). 9. Не хвилюйся (треба зробити пе­рерву, заспокоїтися і знову за роботу). 10. Корисно у випадку невдачі роботу перервати, навести порядок (прибрати робоче місце і знову за роботу). 11. При удалому виконанні роботи не намагайся її показувати, хвалитися. 12. У випадку повної невдачі легше дивися на справу (спро­буй стримати себе і знову почни роботу). 13. Скінчив роботу - прибери робоче місце.

Зазначені дії та умови розкривають системний характер операційної діяльності: планування, підготовку, чистоту, порядок, установку, вхо­дження в роботу, режим, витримку і ще раз чистоту і порядок. У цей час В.А. Авілов проводив дослідження, пов'язані з розробкою методики за­стосування математико-статистичних методів в аналізі виробництва.

Для рішення багатьох завдань виробництва велике значення має удосконалення праці. У післявоєнні роки в нашій країні поширився ба­гатоверстатний рух, удосконалювалася організація трудового процесу на основі застосування передової технології, раціоналізації інструментів і пристосувань, організації робочих місць. Інженером Ф.Л. Ковальовим було розроблено метод добору найбільш раціональних прийомів праці, застосовуваних передовими робітниками, їх подальшого удосконалення і наступного масового впровадження.

Майже всі дослідження виробництва особливо виділяють таку фун­кцію управління, як організація. Ця функція охоплює різні види вико­навчої операційної діяльності. Організація як функція управління управлінням операційною системою має на меті забезпечити злагодже­ність і взаємодію всіх учасників цього процесу і елементів операційної системи: раціональну організацію праці, забезпечення виробництва си­ровиною і матеріалами, найкращі технології, наближену до оптимальної структуру виробництва. Організаційна діяльність стосується як об'єкта, що управляється, так і органу управління, тобто всієї системи управлін­ня операційною системою. При цьому взаємодія повинна бути налаго­джена не тільки усередині даної системи, але і з зовнішнім середови­щем.

31

---

"■■■■і

—а? Висновки до розділу ^„

^ / Т Операційний менеджмент пов'язаний з виробництвом і

^шш^~^ виробничими системами. Виробнича система включає нлану-
Шщ вання, аналіз і контроль. Застосування методів планування,

^* ** аналізу і контролю є необхідною умовою для чіткого функці­онування виробничих систем.

Безпосередньому функціонуванню операційних систем передує їх проектування. Проектування, удосконалювання і реалізація мають па меті ефективну організацію виробництва і є функціями операційного менедже­ра.

Використовуючи методологію системного підходу, будь-яке під­приємство або організацію можна розглядати як відкриту систему, що своє майбутнє розглядає з урахуванням множини чинників. Певні ба­чення майбутнього, які неможливо сформулювати достатньо чітко, щоб вважати їх кількісно визначеними завданнями, прийнято називати "цілі".

Операційна система - це система, що використовує операційні ресур­си компанії для перетворення факторів виробництва - "входу" в обрану нею продукцію або послугу - "вихід". "Вхід" може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою від іншої операційної системи.

Операційні ресурси містять у собі п'ять основних елементів, які одержали назву п'ять "П" операційного менеджменту: персонал, під­розділи, первинні ресурси, процеси та планування. Персонал - це ро­боча сила, безпосередньо або побічно зайнята у виробництві продукції або послуг. Підрозділи - це операційні системи, виробничі й сервісні підрозділи підприємств, на яких виготовляється продукція або нада­ються послуги. Первинні ресурси проходять перетворення у виробни­чій системі. Процеси охоплюють технічні засоби й етапи виробництва продукції й послуг. Планування - це процедури й інформація, викори­стовувані менеджерами в процесі управління виробничими системи.

Термін "операція" походить від лат. орегаїіо, що означає процес, ме­тод або дії, які є змістом управлінської діяльності в організаціях. Опера­ційний менеджмент - це багатогранна управлінська проблема. Наука і практика розрізняють декілька концепцій.

Класична концепція - первісний підхід до операційного менедж­менту як до теоретичної науки, об'єктом вивчення якої є управління операціями й операційними системами. За цією концепцією операцій­ний менеджмент виходить за межі виробничого менеджменту (управління

32

---

виробничою системою), а тому фактично розглядаються нові підходи, нові методи і інші управлінські рішення.

Неокласична кош^епція базується на засадах системотехніки й сис­темного аналізу, що використовуються для моделювання операцій і операційних систем. Автоматизація операцій поєднується з використан­ням сучасних інформаційних технологій для вирішення складних про­блем управління операціями й операційними системами.

Реляційну концепцію можна розглядати як визначальну у подаль­шому розвитку операційного менеджменту. Вона покликана формувати нове розуміння ринкового блокування, коли окремі бізнес-центри чи аналогічні структури, об'єднанні в процес операційного менеджменту для більш повного і якісного задоволення потреб споживачів відповідно до їх специфічних потреб і цілей бізнесу.

---

УЬзділ 2. ОПЕРАЦІЙНА СТРАТЕГІЯ

2.1. Операційні стратегії в системі стратегічного менеджменту

Ефективність і раціональність діяльності підприємства великою мі­рою залежать від правильності вибору операційної стратегії. Якщо під­приємство не має чітких, погоджених і досяжних цілей, можна вважати, що незабаром операційна система втратить інтерес менеджерів.

Без ефективної й досконало продуманої операційної стратегії жодна організація не може утримати за собою лідерство на ринку, оскільки во­на програє у швидкості доставки, ціні або якості, а частіше за все — за всіма трьома показниками [1, с. ЗО].

У багатьох організаціях явно вираженої стратегії не існує зовсім, а там, де загальна стратегія діяльності є, операційній функції звичайно приділяють занадто мало уваги.

Організаціям необхідні стратегії для досягнення своїх цілей. Стра­тегія як така необхідна як організації в цілому, так і окремим об'єднуючим її ланкам - наукові дослідження, продаж, маркетинг, фі­нанси, трудові ресурси тощо. Загальна стратегія підприємства виходить з моделі і специфіки його дій на ринку та запропонованих його мене­джерами нових ідей.

Стратегія операційної діяльності - це вказівка, як перевести органі­зацію звідти, де вона перебуває тепер, туди, де вона хоче перебувати; це засоби, досягнення бажаних результатів [2, с. 70].

При формуванні стратегії менеджер, виступаючи як індикатор, пев­ним чином реагує на зміни на ринку, вишукує нові можливості і є синтезатором різних думок і підходів, характерних для різного часу і різних підрозділів підприємства.

На великих підприємствах рішення з питань управління новими на­прямами розвитку приймаються корпоративним керівництвом, керівни­ками господарських підрозділів, главами великих функціональних від­ділів корпорації в цілому або її підрозділах (виробництво, маркетинг і продаж, фінанси, трудові ресурси й т.д.), менеджерами заводів, регіона­льними торговельними представниками й менеджерами середньої ланки керування.

На рис. 2.1 показане місце операційних стратегій у системі мене­джменту організацій. Операційна стратегія належить до конкретних стратегічних ініціатив і підходів у керівництві бізнес-одиницями (під­приємствами, відділами продажів, центрами розподілу, стратегічними бізнес-одиницями) при рішенні щоденних оперативних завдань, що ма­ють стратегічну важливість (маркетинг, закупівля сировини, управління

37

---

запасами, виконання технологічних операцій основного виробництва, транспортного обслуговування тощо).

Операційні стратегії, незважаючи на менший масштаб у порівнянні зі стратегіями більш високого рівня, доповнюють і завершують загаль­ний бізнес-план роботи підприємства. Головна відповідальність за роз­робку операційних стратегій лягає на керівників середньої ланки, про­позиції яких повинні бути розглянуті й прийняті вищим керівництвом. Операційні стратегії є основою (фундаментом) піраміди і їх важливість не повинна бути приниженою.

---

Смотрите также файлы

• 123333.doc

• лаб 6 +.doc

• Економіка підпр-в тестові завдання.doc

• Права і свободи людини і громадянина.doc

• Матрица БКГ.doc