Файл: savch_1.doc

Скачать файл
Заказать решение

ВУЗ: Не указан

Категория: Не указан

Дисциплина: Не указана

Добавлен: 29.11.2019

Просмотров: 1221

Скачиваний: 1

ВНИМАНИЕ! Если данный файл нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам.

відповідності процесів, у результаті яких виробляється продукція й по­слуги, стратегії підприємства.

У 70-ті й 80-ті роки в цій області виникли принципово нові тенден­ції. В основних виробничих галузях, таких як автомобілебудування, ви­пуск мотоциклів, побутової техніки й майже всієї побутової електроні­ки, почали домінувати переважно японські виробники, і менеджери за­цікавилися питаннями про причини успіху. Як з'ясувалося, у більшості випадків вони полягали в найвищій ефективності операцій, у результаті чого швидкими темпами вироблялася продукція відмінної якості. Япон­ські фірми не тільки випускали високоякісну продукцію, але ще й на­вчилися швидко просувати її на ринки збуту, уникаючи при цьому про­блем стартового періоду, типових для будь-якого виробника. Такі під-приємства-виробники світового класу використовують нові критерії якості й продуктивності, а дослідження операцій виступає на передній план як основна зброя конкурентної боротьби.

Таким чином, провідні компанії почали враховувати той факт, що різні споживачі мають різні пріоритети. Колишню ідею щодо визнача­льної ролі максимального зниження витрат виробництва відкинули, і почали застосовувати нову стратегію, яка одержала назву операційної стратегії.

Операційна стратегія пропонує новий підхід до проблем, пов'язаних з операціями, а також ряд нових концепцій і методів. Це сто­сується принципів організації менеджменту, відповідно до яких, поряд із загальною стратегією, враховуються потреби покупців. Для підтрим­ки такого підходу були розроблені нові інструменти й концепції, серед яких всеосяжне управління якістю й оновленням процесів [3, с. 35].

В 90-х роках корпорації, що сьогодні стали лідерами ринків, досяг-ли успіху в упровадженні подібних перетворень. Важливу роль відігра­вав у цьому їх досвід з маркетингу й загальна фінансова ситуація, однак вирішальним стало різке підвищення уваги до операційних процесів.

Успішність конкуренції товаровиробників на ринку у великій мірі залежить від того, наскільки правильно розроблена ними операційна стратегія й наскільки вона відповідає вимогам споживачів. Конкуренто-стійкість підприємств перебуває в прямій залежності від того, яку пози­цію вони займають стосовно інших учасників ринку.

2.2. Визначення поняття і зміст операційної стратегії

Операційна стратегія є однією зі складових частин загальної страте­гії підприємства. Специфіка операційної стратегії полягає в об'єкті ке-

39

рування, процедурах формування стратегічних пріоритетів, організацій­ній структурі операційної системи.

Операційна стратегія не може бути головним чинником у виборі ці­лей і пріоритетів розвитку підприємства. Вона в деякій мірі доповнює загальну стратегію. Така її особливість прив'язки до зовнішніх критеріїв завжди повинна співвідноситися з внутрішніми критеріями системи.

Операційна стратегія полягає в розробці загальної політики й пла­нів використання ресурсів підприємства, націлених на максимально ефективну підтримку її довгострокової конкурентної стратегії. Разом з корпоративною стратегією операційна стратегія охоплює певний спектр діяльності підприємства й припускає довгостроковий процес, поклика­ний забезпечити підприємству можливість адекватно реагувати на зміни в майбутньому.

На відміну від загальної операційна стратегія не пов'язана безпосе­редньо з чинниками довгострокових змін зовнішнього середовища. Операційна стратегія вимагає, щоб уся система була достатньо ізольо­вана від випадкових коливань і впливу зовнішнього середовища.

Операційна стратегія проявляється в прийнятті рішень, пов'язаних з розробкою виробничого процесу й інфраструктури, необхідної для йо­го підтримки. Розробка операційної стратегії полягає у виборі належної технології, складанні тимчасового графіка процесу, визначенні товарно-матеріальних запасів, а також способу розміщення даного процесу. Рі­шення, пов'язані з інфраструктурою, стосуються систем планування й управління, способів забезпечення якості й контролю якості, структури оплати праці й організації операційної функції підприємства.

Операційну стратегію можна розглядати як складову частину зага­льного процесу планування, що забезпечує відповідність операційних завдань завданням більш широкої організаційної структури. Оскільки завдання більш широкої організаційної структури із часом мають тен­денцію змінюватися, операційна стратегія також повинна розроблятися з урахуванням можливих майбутніх змін потреб покупців продукції під­приємства. Операційні можливості будь-якого підприємства можна роз­глядати як портфель можливостей, що найбільш точно підходять для адаптації до запитів клієнтів підприємства.

Особлива роль операційної стратегії полягає в тому, що довгостро­кова стабільність функціонування операційної системи є необхідною умовою побудови загальної стратегії.

Якщо розглядати операційну стратегію з історичного погляду, то варто підкреслити, що після Другої світової війни компанії СІЛА пере­живали період різкого сплеску споживчого попиту, який стримувався

40

під час війни. У результаті, щоб задовольнити зростаючі потреби насе­лення, американські виробники зосередилися на випуску більших обся­гів продукції. У той же період японські промислові компанії направили свої зусилля на підвищення якості товарів. Таким чином, для забезпе­чення своєї конкурентоспроможності підприємства різних країн керува­лися зовсім різними пріоритетами.

Шлях до успіху будь-якої операційної стратегії полягає в тому, щоб максимально точно визначити всі можливі пріоритети: передбачити на­слідки вибору кожного з варіантів, а також можливі компроміси, на які доведеться йти у разі вибору того або іншого варіанта.

Часовий проміжок операційної стратегії завжди менше часового проміжку загальної стратегії на величину Аі (різниця між мінімально необхідним терміном стабільності операційної системи і періодом при­ходу інновацій).

Керівник не може забезпечити одночасно і високу технічну ефекти­вність операційної системи, і її зміни. З погляду практичного управлін­ня слід максимально розтягнути в часі процес змін, щоб не втратити керованості операційною системою. Але необхідно пам'ятати, що затя­гнення цього процесу в часі може набрати характеру незворотного погі­ршення ефективності функціонування системи.

Мистецтво керівника полягає в тому, щоб віднайти баланс між мі­німально необхідною стабільністю операційної системи і її зміною. Практично ця вимога реалізується завдяки формуванню двох груп стра­тегічних повноважень: базисні повноваження, що передаються першому заступникові, та повноваження, пов'язані з ухваленням рішення на змі­ну, що залишаються за керівником.

Практична реалізація стратегії вимагає двох різних типів менедж­менту. За вертикальної системи організації повноважень переважають контрольні, планові і нормативні функції. Завданням реалізації стратегії є додержання умов оптимізації чи мінімізації даних функцій.

Операційна стратегія системи формулюється і затверджується як складова загального стратегічного плану. Особлива складність даної си­туації для організації управління полягає у виникненні двох рівно­біжних вертикалей; нова вертикаль - це особливі повноваження першо­го керівника. Найчастіше це призводить до зсуву первинної вертикалі на один рівень униз.

Виникнення нової вертикалі вимагає ще і певного горизонтального зв'язку між двома вертикалями. У результаті виникає варіант проектної, або матричної, структури управління, характерною ознакою якої є фе­номен подвійного підпорядкування. Така структура не може бути зага-

41

льноприинятою для систем, що змінюються, оскільки вона породжує управлінські конфлікти, оскільки суперечить принципу єдиноначально­сті. На основі перекриття зон відповідальності виникає невизначеність повноважень. А це впливає на ефективність менеджменту.

Операційний менеджер, за положенням, перебуває біля джерел фо­рмування цілей і стратегії операційної системи й ефективного управлін­ня її ресурсами. Розробка ефективної операційної стратегії залежить від "оригінальних" стратегічних і тактичних рішень операційного менедже­ра. Тому варто окремо виділити рішення стратегічного і тактичного рів­нів, що для зручності сприйняття можна представити схемою (рис. 2.2).

Операційна стратегія і тактика

Розробка місії


т

Розробка стратегії

І

Формування стратегії



'

■



Створення і впровадження стра­тегічних рішень у функціональні зони









'


'

■


"

Маркетинг: Сервіс

Розповсюдження Ціна Канали Позиціювання товару


Фінанси / контролінг Фінансові важелі Вартість капіталу Оборотний капітал Дебіторська заборгова­ність

Кредиторська заборго­ваність Фінансовий контроль


Виробництво / операції Товар: замовляти чи виготовляти Процес: потужність, технологія Запаси: як контролювати, скільки купувати

Люди: коли і скільки наймати, розмір оплати Якість системи та методи контролю










Рис. 2.2. Упровадження стратегії через специфічні функціональні рішення

Місія і розробка стратегії вимагають, щоб організація знайшла мо­жливості в зовнішньому середовищі, для яких вона була створена, тобто визначила свою унікальну компетентність і унікальний шлях викорис­тання ресурсів для задоволення потреб ринку (рис. 2.3).

42



Запаси

Постачання

Управління якістю

Планування виробництва


Операційні місія ти стратегія


Конструкції товарів

Надійність!

ремонт обладнання

Місце розташування

Розміщення обладнання (просторове розміщення)

Технологи

Трудові ресурси

Рис. 2.3. Компоненти операційної місії та стратегії [4, с. 21]

Стратегічні рішення

Стратегічні рішення мають тенденцію до довго-тривалості і можуть вимагати більше одного року для впровадження. Тактичні рішення можна модифікува­ти і змінювати значно частіше. Обидва типи рішень підтримують опе­раційну місію і стратегії організації.

Стратегічні рішення операційного менеджменту:

  1. Стратегія товару. Визначає процес виробництва товару (рішення з якості, виробничих затрат, запасів, потужності, трудових ресурсів і т. ін.).

  2. Стратегія операційного процесу — це можливості процесу, які до­ступні для виробництва товару. Стратегічні операційні рішення впли­вають на технології, обладнання, якість, обслуговування, трудові ресур­си, гнучкість виробництва.

  3. Стратегія вибору місця розташування операційної системи. Вибір місця розташування виробничих і сервісних організацій значно відріз­няються і належить до стратегічних.


  1. Стратегія розміщення. Безпосередньо залежить від процесів і технологій та рельєфу місцевості чи наявних будівель, споруд.

  2. Стратегія людських ресурсів. Рішення про якість і кількість тру­дових ресурсів, систему мотивації.

  3. Постачання. Вибір постачальників, розмір закупівель, страхові запаси та ін.

Тактичні рішення

Тактичні рішення операційного менеджменту: 1. Тактика управління запасами. Рішення щодо за­пасів можуть бути оптимальними за умови задоволення потреб попиту щодо часу затримки, оперативно-виробничого плануван­ня і планування використання трудових ресурсів.

2. Тактика оперативно-виробничого планування. Ефективне плану­вання потреби в трудових ресурсах та виробничих потужностях.

43

Смотрите также файлы