ВУЗ: Не указан
Категория: Не указан
Дисциплина: Не указана
Добавлен: 02.12.2019
Просмотров: 3961
Скачиваний: 1
51
Прогнози
-
застереження
–
намагаються
залякати
суспільну
думку
страшними
картинами
майбутнього
з
метою
попередження
його
наближення
.
На
думку
багатьох
вчених
найбільшу
тривогу
наразі
викликають
п
’
ять
головних
тенденцій
світового
розвитку
:
·
прискорені
темпи
індустріалізації
;
·
швидкий
приріст
населення
;
·
швидке
розповсюдження
зон
недостатнього
харчування
;
·
виснаження
не
відновлюваних
ресурсів
;
·
погіршення
довкілля
.
Група
вчених
на
чолі
з
Д
.
Медоузом
спробувала
зрозуміти
причини
цих
тенденцій
,
їх
взаємозв
’
язок
і
перспективи
розвитку
на
100
років
уперед
за
допомогою
запропонованої
моделі
світу
.
Основними
елементами
дослідження
стали
:
населення
,
виробництво
продуктів
харчування
,
індустріалізація
,
забруднення
навколишнього
середовища
і
споживання
невідновлюваних
природних
ресурсів
.
“
Моделі
світу
”
доктора
Д
.
Медоуза
Модель
1
(
стандартний
тип
).
Вихідні
дані
–
передбачається
,
що
не
станеться
корінних
змін
у
фізичних
,
економічних
,
соціальних
взаємозв
’
язках
,
які
історично
визначили
розвиток
світової
системи
(
за
період
з
1900-1970).
Прогноз
на
розвиток
світової
системи
–
кількість
продовольства
,
промислової
продукції
і
населення
будуть
зростати
до
тих
пір
,
поки
швидке
виснаження
ресурсів
не
призведе
до
уповільнення
розвитку
промисловості
.
Після
цього
деякий
час
населення
буде
збільшуватися
“
по
інерції
”,
з
часом
зростання
населення
зменшиться
на
половину
через
збільшення
смертності
,
що
буде
обумовлено
недоліком
продуктів
харчування
і
медичного
обслуговування
.
Модель
2.
Вихідні
дані
–
передбачається
, “
що
необмежені
”
джерела
ядерної
енергії
дозволять
у
двічі
збільшити
природні
ресурси
,
здійснити
програму
по
вторинному
використанню
ресурсів
та
їх
заміні
.
Прогноз
розвитку
–
ресурси
виснажуються
не
так
швидко
,
тому
індустріалізація
може
досягти
більш
високого
рівня
,
ніж
при
першій
моделі
.
Але
багато
великих
підприємств
буде
швидко
забруднювати
довкілля
,
що
призведе
до
зростання
коефіцієнта
смертності
і
зменшення
кількості
продовольства
.
У
різні
періоди
ресурси
дуже
сильно
виснажуються
,
не
дивлячись
на
подвоєння
первісних
запасів
.
Модель
3.
Вихідні
дані
.
Природні
ресурси
повністю
використані
і
75
відсотків
використовуються
повторно
.
Виділення
забруднюючих
речовин
у
чотири
рази
менше
,
ніж
у
1970
році
.
Врожайність
з
одиниці
земельної
площі
подвоєна
.
Ефективні
засоби
контролю
над
народжуваністю
доступні
для
населення
всього
світу
.
Прогноз
розвитку
світової
системи
.
Стане
можливою
(
хоча
і
тимчасово
)
стабільна
чисельність
населення
при
середньому
світовому
доході
на
душу
населення
,
майже
на
рівні
середнього
доходу
населення
США
в
70-
ті
роки
.
Але
врешті
-
решт
зростання
промисловості
зменшиться
в
два
рази
,
а
коефіцієнт
52
смертності
збільшиться
в
результаті
виснаження
ресурсів
,
забруднення
будуть
накопичуватися
,
а
виробництво
продовольства
скоротиться
.
Модель
4.
(
стабілізований
світ
).
Вихідні
дані
.
Після
1975
року
населення
підтримується
на
постійному
рівні
шляхом
врівноваження
коефіцієнта
народжуваності
і
смертності
.
Проводиться
певна
технологічна
політика
,
яка
передбачає
:
повторне
використання
ресурсів
,
нові
засоби
контролю
над
забрудненнями
.
У
виробництві
більше
уваги
звертається
на
виробництво
продуктів
харчування
і
послуг
.
Результат
,
який
прогнозується
.
Рівноважний
рівень
промислової
продукції
на
душу
населення
в
три
рази
буде
перевищувати
середній
світовий
рівень
1970
року
.
Модель
5.
Вихідні
дані
.
Проводяться
ті
ж
самі
заходи
щодо
обмеження
зростання
та
стабілізації
,
що
і
в
моделі
4,
але
не
з
1975
року
,
а
з
2000
року
.
Прогноз
розвитку
.
Рівноважний
стан
не
досягається
,
чисельність
населення
і
промисловий
капітал
досягнуть
такого
високого
рівня
,
що
нестача
продуктів
харчування
стане
відчутною
до
2100
року
.
Відповідно
до
різного
розуміння
причин
суспільного
розвитку
різняться
і
способи
його
здійснення
.
Одні
соціологи
віддають
перевагу
реформам
,
тобто
поступовим
еволюційним
змінам
,
частковим
удосконаленням
,
що
не
зачіпають
засад
суспільного
устрою
,
інші
—
соціальним
революціям
,
які
передбачають
найрадикальнішу
негайну
зміну
всіх
сфер
життєдіяльності
суспільства
і
не
обходяться
без
руйнацій
,
насильства
,
знищення
,
кровопролиття
.
Проте
неефективність
революційного
шляху
перебудови
нині
вже
не
є
суто
теоретичним
постулатом
.
Помилковість
цього
шляху
доведено
понад
сімдесятирічним
досвідом
усіх
країн
колишнього
СРСР
.
Тому
співвідношення
реформ
І
революції
як
рушійних
сил
розвитку
суспільства
в
сучасних
умовах
змінюється
на
користь
реформ
.
Соціальні
реформи
безпосередньо
зачіпають
інтереси
людей
,
стосуються
проблем
,
зв
'
язаних
з
матеріальним
рівнем
і
способом
їх
життя
,
доступом
до
соціальних
благ
,
здоров
'
ям
тощо
.
Перебудова
,
що
здійснюється
через
комплексні
реформи
,
розтягнуті
в
часі
,
і
передбачає
кардинальні
зміни
соціальних
інститутів
,
способу
життя
,
удосконалення
всіх
сфер
життєдіяльності
суспільства
,
називається
модернізацією
.
Модернізація
в
соціологічному
розумінні
—
це
вдосконалення
суспільства
,
яке
робить
його
таким
,
що
відповідає
сучасним
вимогам
.
Це
відмова
від
старих
форм
І
пошук
нових
.
Іншими
словами
,
це
означає
спрямування
суспільства
на
шлях
прогресивного
розвитку
.
Розрізняють
органічну
модернізацію
,
підготовлену
всім
ходом
попередньої
еволюції
самої
цієї
країни
,
і
неорганічну
модернізацію
,
що
є
відповіддю
на
виклик
зовнішніх
обставин
.
Прикладом
органічної
модернізації
є
перехід
Англії
від
феодалізму
до
капіталізму
внаслідок
промислової
революції
у
XVIII
ст
.,
піднесення
американської
Індустрії
в
результаті
запровадження
фордизму
в
першій
половиш
XX
ст
.
Прикладом
неорганічної
,
часто
навіть
стихійної
,
модернізації
є
суспільні
процеси
,
які
відбуваються
нині
в
Україні
та
інших
країнах
СНД
.
Ясна
річ
,
що
такий
тип
модернізації
є
значно
проблемнішим
і
менш
ефективним
,
ніж
перший
.
Поняття
“
глобальні
проблеми
”
в
перекладі
з
французької
мови
означає
всезагальні
,
охоплюючі
всю
земну
кулю
.
Вони
пов
’
язані
з
різними
сторонами
53
життєдіяльності
людини
,
тому
в
загальному
плані
причина
їх
появи
–
це
загострення
протиріч
суспільного
розвитку
як
результат
діяльності
людей
.
Більш
конкретно
–
це
низький
рівень
впровадження
ресурсо
-,
енергозберігаючих
технологій
,
швидка
урбанізація
населення
,
варварське
ставлення
до
природи
,
демографічний
вибух
тощо
.
Усі
ці
проблеми
не
залишають
часових
інтервалів
для
ослаблення
небезпеки
і
становлять
загрозу
людській
цивілізації
в
масштабах
,
що
не
мають
собі
подібних
в
історії
.
На
підході
до
третього
тисячоліття
людство
повинно
їх
вирішити
.
Виділяють
ознаки
глобальних
проблем
:
виключна
актуальність
,
планетарний
і
загальнолюдський
характер
,
для
подолання
потрібні
сумісні
дії
всього
людства
.
Глобальні
проблеми
сучасності
існують
у
цілісній
системі
,
вони
діалектично
взаємопов
’
язані
і
саме
в
цій
єдності
виявляється
їх
соціальна
природа
.
Групи
глобальних
проблем
:
інтерсоціальні
глобальні
проблеми
(
проблеми
миру
та
роззброєння
,
подолання
відсталості
окремих
країн
і
регіонів
тощо
);
антропосоціальні
(
освіта
,
культура
,
охорона
здоров
’
я
,
біосоціальна
адаптація
людини
та
її
майбутнє
);
природно
-
соціальні
(
проблеми
ресурсів
,
енергетики
,
продовольства
,
довкілля
).
Демографічна
проблема
.
Її
розв
’
язання
в
кожній
країні
вимагає
розроблення
та
активної
реалізації
науково
обґрунтованої
демографічної
політики
.
У
країнах
,
що
розвиваються
в
результаті
розриву
між
низьким
рівнем
виробництва
і
високими
темпами
приросту
населення
,
знижується
рівень
життя
,
посилюється
їх
відставання
в
економічному
і
соціальному
розвитку
.
Урбанізація
.
У
проблемі
урбанізації
виділяють
чотири
аспекти
:
1.
Економічний
аспект
означає
,
що
“
межі
”
урбанізації
вже
далеко
перебільшені
,
дуже
чисельними
стали
помітні
мінуси
:
транспортний
колапс
міст
,
труднощі
водопостачання
,
відсутність
вільних
площ
для
розширення
підприємств
,
забруднення
довкілля
.
2.
Соціальний
аспект
–
проявляється
у
відмінностях
якості
життя
населення
багатих
міських
територій
і
відсталих
периферійних
районів
,
що
стає
своєрідним
“
соціальним
сортуванням
”,
тобто
з
центрів
міст
переселяється
заможна
частина
населення
.
Як
наслідок
,
однією
з
гострих
проблем
великих
міст
стає
геттоізація
–
формування
особливих
кварталів
злиденності
і
безправ
’
я
,
безробіття
і
злочинності
.
Спочатку
це
явище
розвивалося
в
США
,
а
в
60-
х
роках
у
зв
’
язку
з
масовою
міграцією
іноземних
робітників
,
вона
стала
характерною
і
для
західноєвропейських
міст
.
3.
Екологічний
аспект
.
Міста
стали
складами
всіх
видів
забруднення
довкілля
.
4.
Просторовий
аспект
. “
Вихід
”
підприємств
за
межі
міст
,
процес
субурбанізації
,
значний
екологічний
вплив
на
найширшу
периферію
–
все
це
розширює
географічні
рамки
проблеми
,
змушує
вести
розмову
не
про
окремі
об
’
єкти
планування
(
міста
,
агломерації
),
а
про
цілі
системи
міст
,
системи
розселення
.
У
зв
’
язку
з
усвідомленням
світовою
громадськістю
проблем
,
що
виникають
із
ростом
міст
:
перенаселеність
,
неповна
зайнятість
,
погіршення
якості
середовища
для
проживання
,
незадовільна
якість
життя
,
інфраструктури
та
сфери
обслуговування
,
в
1976
році
,
для
допомоги
урядам
країн
у
розвитку
та
управлінні
населеними
54
пунктами
,
було
створено
центр
ООН
за
населеними
пунктами
–
Хабітат
,
штаб
-
квартира
якого
знаходиться
в
Найробі
(
Кенія
).
Найбільш
урбанізованими
районами
світу
є
Австралія
,
Нова
Зеландія
,
Північна
і
Західна
Європа
,
де
її
рівень
перевищує
63
відсотки
.
Злочинність
.
Політичні
та
економічні
процеси
останніх
десятиріч
супроводжуються
у
всьому
світі
зростанням
злочинності
.
Змінюється
і
сама
злочинність
.
Вона
проникає
в
економічну
та
політичну
сфери
,
винаходить
багато
способів
незаконного
отримання
і
“
відмивання
”
грошей
,
що
дісталися
злочинним
шляхом
,
шліфує
форми
організованості
злочинних
угруповань
.
У
багатьох
країнах
у
загальному
обсязі
зростає
доля
правопорушень
іноземців
,
багато
злочинів
виходить
по
своїх
наслідках
за
національні
кордони
.
Спеціалісти
говорять
про
нову
форму
злочинності
–
міжнародно
-
організовану
.
Наразі
єдиним
і
головним
центром
зосередження
всієї
інформації
про
злочинність
у
світі
є
Інтерпол
,
мета
якого
визначена
в
статті
2
Статуту
:
·
сприяння
широкому
взаємному
співробітництву
всіх
органів
кримінальної
поліції
в
рамках
існуючого
законодавства
країн
і
в
дусі
Загальної
декларації
прав
людини
;
·
створення
,
розвиток
установ
,
які
можуть
успішно
сприяти
попередженню
та
боротьбі
із
загальною
кримінальною
злочинністю
.
Початок
масового
розповсюдження
наркотиків
пов
’
язаний
з
молодіжною
субкультурою
хіпі
.
Основним
наркотиком
була
маріхуана
і
частково
“
ширка
” (
із
маку
).
Тривалою
була
морфійна
наркоманія
,
пов
’
язана
з
махінаціями
в
системі
аптек
і
лікарень
.
На
кінець
80-
х
рр
.
розповсюдилося
вживання
наркотиків
,
які
виготовлялися
з
деяких
ліків
від
кашлю
.
СНІД
є
загрозою
стабільності
та
безпеки
,
щоденно
забираючи
тисячі
жертв
землян
.
Щорічно
першого
грудня
проводиться
Всесвітній
день
боротьби
зі
СНІДом
.
Світовий
досвід
боротьби
свідчить
:
епідемію
СНІДу
зупинити
неможливо
,
тому
вся
боротьба
з
ним
спрямовується
на
зменшення
жертв
і
зниження
процесу
розповсюдження
вірусу
.
Розробляється
програма
по
боротьбі
з
ним
,
створюються
пункти
по
профілактиці
та
наданні
медичної
і
психологічної
підтримки
вже
інфікованим
.
Ще
в
березні
1995
року
в
Україні
було
розроблено
і
прийнято
національну
програму
по
боротьбі
зі
СНІДом
.
При
Президентові
діє
комісія
по
боротьбі
із
СНІДом
,
а
в
Одесі
створено
профілактичний
центр
.
При
сприянні
представництва
ООН
і
міжнародної
організації
“
Жіноча
громада
”
розповсюджується
науково
-
популярна
література
,
зокрема
,
вісник
“
Суспільство
проти
СНІДу
”
та
ін
.
Одна
з
найважливіших
організацій
по
боротьбі
зі
Снідом
–
це
Римський
клуб
–
неурядова
організація
(
створена
в
квітні
1968
року
),
що
об
’
єднала
вчених
,
політиків
,
бізнесменів
,
громадських
діячів
.
Ініціатива
створення
клубу
належить
Ауреліо
Печчеі
–
визначному
спеціалісту
в
сфері
промисловості
,
який
, “
переконався
,
що
люди
всього
світу
б
’
ються
,
і
не
завжди
успішно
,
над
вирішенням
багатьох
складних
проблем
,
що
постали
перед
ними
у
другій
половині
ХХ
ст
.
і
обіцяють
у
майбутньому
стати
ще
складнішими
і
безпечнішими
”.
Клуб
(
не
більше
100
осіб
)
привертає
увагу
світового
суспільства
до
довготривалих
і
загострених
проблем
людства
,
не
може
служити
інтересам
окремої
країни
,
нації
і
політичній
партії
,
ототожнювати
себе
з
будь
-
якою
ідеологією
.
Він
є
транс
55
культурною
організацією
,
тобто
повинен
звертатися
до
всіх
можливих
наукових
дисциплін
,
ідеологій
,
систем
,
цінностей
,
не
пов
’
язуючи
себе
ні
з
однією
з
них
.
Він
існує
за
власний
бюджет
,
щоб
не
залежати
від
джерел
фінансування
.
В
Україні
нема
традицій
громадянського
суспільства
.
Демократизація
всіх
сфер
життєдіяльності
суспільства
наштовхується
на
шалений
опір
віджилої
командно
-
адміністративної
системи
і
ще
сильнішої
й
інертнішої
соціально
-
культурної
системи
,
що
відбивається
на
рівні
побутової
свідомості
і
світогляду
людей
,
на
їхньому
способі
життя
й
ціннісних
орієнтаціях
.
Тому
модель
соціальних
перетворень
в
Україні
має
характер
рецидивної
модернізації
За
загальної
орієнтації
на
регульовану
ринкову
економіку
,
демократичну
й
правову
державу
,
на
розвиток
громадянського
суспільства
зберігається
небезпека
повернення
до
авторитарної
влади
,
розподільної
економіки
й
політичної
нетерпимості
.
Соціальний
захист
населення
і
стабільність
суспільства
можуть
забезпечити
лише
політика
розумних
компромісів
,
пошук
шляхів
громадянського
миру
і
злагоди
,
зв
'
язаних
з
руйнуванням
старих
нормативно
-
ціннісних
систем
.
Сучасний
стан
українського
суспільства
.
Ознаки
морального
занепаду
1.
Втрата
суспільством
соціальної
совісті
і
сорому
як
найточнішого
індикатора
соціальної
відповідальності
особистості
.
2.
Занепад
соціально
-
побутової
моралі
.
Втрачається
те
,
що
відрізняє
рід
людський
від
решти
живих
істот
,
для
яких
не
існує
морально
-
етичної
оцінки
.
Втрачається
розуміння
культури
як
системи
плідних
для
людської
еволюції
заборон
і
стримувань
,
як
зони
перетворення
нижчих
імпульсів
у
вищі
.
3.
Асиметрія
у
розумінні
свобод
і
демократії
,
прав
людини
–
політичні
свободи
в
масовій
практиці
нерідко
втрачають
свій
творчо
-
конструктивний
характер
і
набувають
деструктивної
спрямованості
,
а
так
зване
“
розкріпачення
духу
”
для
багатьох
стало
закріпаченням
у
стереотипах
вульгарного
.
Все
це
обертається
зневаженням
історичних
традицій
народу
,
культурних
здобутків
.
Чинники
морального
занепаду
.
·
Характер
цивілізаційного
процесу
,
ламання
традиційних
засад
поведінки
,
криза
наукової
картини
світу
,
банкрутство
багатьох
світових
поглядів
і
гуманістських
ілюзій
,
втрата
розуміння
людиною
свого
призначення
.
·
Страшні
спустошення
,
яких
зазнала
Україна
в
ХХ
ст
.
і
які
мали
демографічні
,
соціально
-
економічні
,
духовні
,
моральні
наслідки
.
·
Низький
етичний
рівень
переважної
частини
пізньорадянської
керівничої
верстви
,
яка
автоматично
стала
і
панівною
верствою
незалежної
України
.
·
Розчарування
і
дезорганізація
,
викликані
в
суспільстві
соціально
-
економічною
катастрофою
90-
х
рр
.,
супроводжувались
небезпечним
пониженням
морального
і
дисциплінарного
авторитету
влади
,
політичних
діячів
,
громадських
інститутів
.
·
Демістифікація
радянських
часів
,
руйнування
комуністичних
міфів
для
масової
свідомості
означало
втрату
сенсу
життя
,
зростання
психологічного
дискомфорту
мас
.